Постанова

від 17.02.2025 по справі 902/1020/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Справа №902/1020/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Переходько К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелі-Флай" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2024 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 13.12.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Соти"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелі-Флай"

про стягнення 2 096 133,09 грн

за участю представників:

позивача - Буняка Ю.І.,

відповідача - Драчук Т.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.12.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Гелі-Флай" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Соти" 879345,96 грн - пені, 150875,48 грн - 3% річних, 366255,16 грн - інфляційних втрат та 23792,49 грн судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Соти" про стягнення з ТОВ "Гелі-Флай" 6 889,29 грн 3% річних та 692 767,19 грн пені. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 1361,11 грн залишено за позивачем.

Суд першої інстанції з урахуванням п.2.5. договору зазначив, що оплата за товар мала бути здійснена покупцем в наступні строки: за поставлений 12.10.2023 року товар вартістю 13001652,00 грн - до 09.11.2023 року; за поставлений 14.12.2023 року загальною вартістю 26003304,00 грн - до 11.01.2024 року.

Разом з тим, суд встановив неналежне виконання ТОВ "Гелі-Флай" своїх зобов`язань щодо оплати товару, з огляду на що вказав про підставність звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, заявлених до стягнення інфляційних втрат та процентів річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у вказаній частині, у зв`язку із встановленням помилок у періодах нарахування окремих накладних, зокрема, за видатковою накладною №18 від 14.12.2023 року. Таким чином, суд вказав, що до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних в сумі 150875,48 грн та інфляційні втрати в сумі 366 255,16 грн.

Крім того, враховуючи ч.6 ст.232 ГК України, перевіривши розрахунки пені, та встановивши вірні періоди її нарахування, суд зазначив про обґрунтованість стягнення пені лише в сумі 1 465 576,60 грн (903 991,89 грн (видаткова накладна № 13 від 12.10.2023 року, зокрема, за періодом з 26.04.2024 по 10.05.2024 - 33 215,00 грн) + 561 584,71 грн (видаткова накладна № 8 від 14.12.2023 року, зокрема, за періодом з 12.01.2024 по 25.01.2024 - 68 852,46 грн).

Водночас, дослідивши матеріали справи, першочергово враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання та періоду прострочення, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України, та як наслідок зменшення на 40% суми нарахованої пені. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 879 345,96 грн пені за прострочення оплати поставленого товару.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Гелі-Флай" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт, зокрема, вказує, що судом першої інстанції невірно обраховані строки оплати за товар, оскільки не взято до уваги п.3.2. договору відповідно до якого, обов`язковою умовою здійснення розрахунку за товар є отримання покупцем відповідних документів (паспорт, сертифікат якості, етикетку, бірку, тощо), які засвідчують якість товару, згідно діючої технічної документації на товар. Однак, ТОВ "ВКФ "Соти" при поставці товару не надано паспорти на замки БДЗ-55М У та ПУС-36-71 з комплектів виробів, що свідчить про порушення умов договору саме зі сторони продавця, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Окрім того, звертає увагу, що у Специфікації №1, на яку суд першої інстанції посилається, як на доказ позовних вимог позивача, вказано, що вона діє в межах строку дії іншого договору, що не було враховано господарським судом при прийнятті рішення.

Також зазначає, що господарський суд не надав належної оцінки поданим сторонами доказам та обставинам справи у їх сукупності, зменшив розмір пені лише на 40 %, що в даному випадку не є справедливим, враховуючи обставини та обґрунтування позиції відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, беручи до уваги ступінь виконання (100%) відповідачем своїх зобов`язань по оплаті за договором, причини і обставини несвоєчасного виконання зобов`язання, відсутність вини ТОВ "Гелі-Флай", виконання мобілізаційних завдань, скаржник вважає, що наявні підстави для зменшення стягнення сум додаткових нарахувань (на 95%).

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що продавцем було поставлено товар (підвіску балкових тримачів з тримачами) із всіма необхідними документами, що прямо підтверджується його безумовним прийманням відповідачем згідно наявних у справі видаткових накладних. Натомість, покупець посилається на документи щодо складових елементів товару (замки БД3-55МУ та ПУС-36-71), які не є окремим товаром і не вимагають передачі окремих документів на них при поставці товару із передачею документів на нього, як цілісний виріб. З огляду на що, заперечення відповідача про своєчасну оплату ним товару із посиланням на надання позивачем 04.12.2023 документів на складові елементи товару є безпідставним.

Позивач також зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню суд першої інстанції врахував і об`єктивно оцінив, чи є цей випадок винятковим, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, ступінь/тривалість прострочення у виконанні зобов`язання, відповідність розміру пені наслідкам порушення.

Відтак, вважає, що посилання відповідача на повну оплату товару не може бути підставою для майже повного зменшення неустойки (на 95%), оскільки така обставина настала більше як через 6 місяців після початку прострочення (в листопаді 2023), а повна оплата завершена лише в липні 2024.

Позивач просив залишити апеляційну скаргу ТОВ "Гелі-Флай" без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2024 року без змін.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелі-Флай" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Соти" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №Р806823-1 (а.с.7-8), за умовами п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього визначену у відповідності до умов договору вартість.

Відповідно до п.1.2. договору, найменування (асортимент) товару, кількість, характеристики (в т.ч. технічні), ціна та вимоги щодо комплектності товару, який підлягає поставці за цим договором узгоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору (додаток №1 до цього договору).

Загальна вартість (ціна) товару (ціна договору) становить - 39 004 956,00 грн, у тому числі ПДВ 6 500 826,00 грн. Ціна товару за цим договором зазначається в погоджених сторонами специфікаціях до договору (п.2.1., 2.2. договору).

Згідно з п.2.4., 2.5. договору, оплата ціни товару за цим договором здійснюється в національній валюті України (гривні) у безготівковій формі на вказаний у реквізитах цього договору рахунок продавця. Оплата ціни товару за даним договором здійснюється покупцем на підставі наданого продавцем рахунку у термін до 20 (двадцяти) банківських днів з дати відвантаження товару, якщо інше не зазначено в специфікації.

Обов`язковою умовою здійснення розрахунку за товар є отримання покупцем відповідних документів (паспорт, сертифікат якості, етикетку, бірку, тощо) які засвідчують якість товару, згідно діючої технічної документації на товар (п.3.2 договору).

У відповідності до п.3.3., 3.4. договору, приймання товару здійснюється покупцем за місцем поставки. При відвантажені товару сторони підписують видаткову накладну, акт приймання-передачі. Разом з товаром продавець передає покупцю супровідну документацію на товар (видаткові накладні, акти, паспорта, тощо).

Постачання товару розпочинається після письмової заявки покупця в якій зазначається кількість продукції та необхідний термін постачання та підтвердження зі сторони продавця постачання необхідного обсягу та в терміни передбачені заявкою (п.3.5. договору).

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем встановленого п. 2.4. договору строку оплати вартості товару, продавець має право вимагати сплати пені на свою користь у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.9.1. договору, договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2024 року включно, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в частині виконання гарантійних зобов`язань та оплати.

Також між сторонами підписано Специфікацію №1 від 22.08.2023 року як додаток №1 до договору, за змістом якої сторонами погоджено поставку товару, а саме: підвіску балкових тримачів 8МТ.8700.000У НВКВ.301525.004 з тримачами балковими БДЗ-57 КР-ВМУ НВКВ.301524.017, в кількості 3 од. на суму 32504130,00 грн та разом з ПДВ в сумі 6500 826,00 грн, загальна сума 39 004 956,00 грн (а.с.9).

На виконання умов договору купівлі-продажу №Р806823-1 від 22.08.2023, продавцем було поставлено товар, а покупцем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень на загальну суму 39 004 956,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №13 від 12.10.2023 року (а.с.10), №18 від 14.12.2023 року (а.с.11).

Оплата товару здійснена покупцем з порушенням строків, передбачених п.2.5. договору, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с.12-16).

30.08.2024 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату пені на підставі п.7.4. договору, у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язань з оплати товару (а.с.16 зворот).

Враховуючи відсутність відповіді ТОВ "Гелі-Флай" на вказану вимогу та відповідно несплату пені у добровільному порядку, ТОВ "ВКФ "Соти" звернулось з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу №Р806823-1 від 22.08.2023, який за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст.11, 202, 509 ЦК України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно положень ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору продавцем було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 39004956,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №13 від 12.10.2023 року на суму 13001652,00 грн (а.с.10), №18 від 14.12.2023 року на суму 26003304,00 грн (а.с.11).

Колегія суддів зауважує, що відповідні видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками, а тому з урахуванням ст.76, 77 ГПК України приймаються судом як належні та допустимі докази у спірних правовідносинах в підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

Будь-яких зауважень, застережень чи претензій щодо кількості та якості поставленого товару, або ненадання продавцем документів, які засвідчують його якість, з боку покупця товаророзпорядчі документи не містять, що свідчить про визнання покупцем отримання товару.

У відповідності до п.2.5. договору, оплата ціни товару за даним договором здійснюється покупцем на підставі наданого продавцем рахунку у термін до 20 (двадцяти) банківських днів з дати відвантаження товару, якщо інше не зазначено в специфікації.

Із аналізу викладеного вбачається, що обов`язок оплати вартості отриманого товару виник за фактом його відвантаження та отримання покупцем, що кореспондується з приписами ч.1 ст.692 ЦК України, оскільки покупець прийняв товар без будь-яких зауважень та заперечень.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що оплата за товар мала бути здійснена в наступні строки:

- за поставлений 12.10.2023 року товар вартістю 13 001 652,00 грн - до 09.11.2023 року;

- за поставлений 14.12.2023 року загальною вартістю 26 003 304,00 грн - до 11.01.2024 року.

Однак, судами беззаперечно встановлено, як і не заперечується самим же відповідачем, що оплата товару здійснена покупцем з порушенням строків, передбачених п.2.5. договору, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с.12-16).

Відповідач, обґрунтовуючи порушення строків оплати товару, вказує на ненадання ТОВ "ВКФ "Соти" при поставці товару паспортів на замки БДЗ-55М У та ПУС-36-71 з комплектів підвісок балкових тримачів, як це передбачено п.3.2. договору.

Оцінюючи вказані доводи апелянта, колегія суддів враховує, що за умовами п.3.2. договору, обов`язковою умовою здійснення розрахунку за товар є отримання покупцем відповідних документів (паспорт, сертифікат якості, етикетку, бірку, тощо), які засвідчують якість товару, згідно діючої технічної документації на товар.

Згідно зі змісту специфікації №1 від 22.08.2023, яка є додатком до договору (а.с.9) вбачається, що предметом поставки є наступний товар: підвіска балкових тримачів 8МТ.8700.000У НВКВ.301525.004 з тримачами балковими БД3-57КР-ВМУ НВКВ.301524.017 у кількості 3 од.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що положення п.3.2 договору стосуються безпосередньо товару (підвіски балкових тримачів з тримачами), а не його складових елементів (замків БД3-55МУ та ПУС-36-71). З огляду на що, посилання відповідача на ненадання продавцем документів щодо складових елементів товару є безпідставним, оскільки ці елементи не є окремими товарами і не вимагають передачі окремих документів на них при поставці товару разом із документами на нього як на цілісний виріб.

Доводи апелянта про наявність листа від 21.05.2024 року, яким було повідомлено продавця про відмову коробки розподільчої 8МТ-7201-420 підвіски балкових тримачів з проханням вирішити питання щодо відновлення її роботи, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини стосуються гарантійних зобов`язань сторін, що регулюється розділом 5 договору, та відповідно не знаходяться в площині спірних правовідносин щодо обов`язку оплати товару покупцем у строк, погоджений сторонами у договорі.

Щодо невірного зазначення у Специфікації №1, в межах якого договору вона діє, а саме: замість вірного договору купівлі-продажу №Р806823-1 від 22.08.2023 вказано №18/11/22-СОТ від 18.11.2022, апеляційний суд вважає, що сторонами було здійснено технічну описку, яка не має суттєвого правового значення та не впливає на правомірність виконання зобов`язань за договором, оскільки дата Специфікації відповідає даті спірного договору (22.08.2023), а загальна вартість товару є аналогічною до п.2.1. договору. Крім того, вказана Специфікація №1 підписана обома сторонами та скріплена їхніми печатками без будь-яких зауважень.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлений факт поставки товару ТОВ "ВКФ "Соти" для ТОВ "Гелі-Флай" на виконання умов договору купівлі-продажу №Р806823-1 від 22.08.2023, що свідчить про виконання продавцем свого обов`язку щодо передання товару у власність покупця, визначеного п.1.1., 3.1., 6.3. договору, а також надання документів, які засвідчують якість товару, як умов проведення з ним розрахунків відповідно до п.3.2. договору, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача в силу приписів ст.655, 692, 712 ЦК України, ч.1 ст.265 ГК України та п.1.1., 6.1. договору виник кореспондуючий обов`язок здійснити оплату за товар, а тому відповідно нездійснення оплати у строк, визначений п.2.4, 2.5. договору, є порушенням договірних зобов`язань ТОВ "Гелі-Флай".

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п.43 постанови).

З огляду на встановлення факту несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості за договором, здійснивши перевірку розрахунку заявлених позовних вимог, в тому числі щодо періодів нарахування по кожній із видаткових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 150 875,48 грн 3 % річних (92 555,82 грн за видатковою накладною №13 від 12.10.2023 року + 58 319,66 грн за видатковою накладною №18 від 14.12.2023 року), 366255,16 грн інфляційних втрат (216974,92 грн за видатковою накладною №13 від 12.10.2023 року + 149280,24 грн за видатковою накладною №18 від 14.12.2023 року) та відповідно про відмову у задоволенні вимог про стягнення 6889,29 грн 3% річних.

Щодо заявленої до стягнення пені, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем встановленого п. 2.4. договору строку оплати вартості товару, продавець має право вимагати сплати пені на свою користь у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку заявленого до стягнення розміру пені із врахуванням умов договору та ч.6 ст.232 ГК України, вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню лише частково, а саме в сумі 1465576,60 грн (903 991,89 грн за видатковою накладною №13 від 12.10.2023 + 561 584,71 грн за видатковою накладною №18 від 14.12.2023 року). При цьому, у зв`язку із встановленням помилок у періодах нарахування пені згідно видаткової накладної №18 від 14.12.2023 року, у задоволенні вимог про стягнення 106536,55 грн пені слід відмовити.

Разом з тим, оцінюючи висновки господарського суду про наявність підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1,2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, слід зазначити, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, відповідно вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

Реалізовуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 02.03.2023 у справі №905/1409/21, від 23.11.2023 у справі №917/991/22).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

Однак, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені судом першої інстанції вірно враховано повне виконання основного зобов`язання відповідачем; захист майнових інтересів позивача шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання; тривалий термін прострочення виконання основного зобов`язання у значному розмірі (більше 19 000 000,00 грн), який становив близько 7 місяців; узгоджений відповідачем розмір пені у договорі, нарахування якої склало більше 7% суми основного боргу за двома видатковими накладними.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги принципи справедливості, добросовісності та розумності, встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про застосування дискреційних повноважень щодо зменшення розміру пені, наданих ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, та вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру пені на 40% у даній справі, що є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору.

Із урахуванням зменшення розміру пені на 40%, та зважаючи на те, що судом визнано обґрунтованим нарахування пені в сумі 106536,55 грн, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 879345,96 грн.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про наявність підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій до 95%, апеляційний суд вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 95% нівелюватиме саме значення пені як компенсації за порушення строку виконання зобов`язання та порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19,від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).

Крім того, в межах розгляду даної справи, як і господарським судом першої інстанції, так і апеляційним судом, було враховано баланс інтересів сторін, та здійснено висновок про зменшення штрафних санкцій саме на 40%, чим дотримано мету існування та застосування неустойки, зокрема, щодо стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, та застосовано дискреційні повноваження саме щодо зменшення розміру санкцій, а не звільнення від їх сплати.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "Гелі-Флай" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.12.2024 у справі №902/1020/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелі-Флай" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Крейбух О.Г.