Постанова

від 06.02.2025 по справі 913/154/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Харків Справа № 913/154/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Терещенко О.І.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пушкарська О.В., довіреність від 09.01.2025;

від відповідачів: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків (вх. №3164 Л/2),

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 (повний текст складено 23.12.2024) у справі № 913/154/23 (суддя Іванов А.В.),

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Восток", м. Дніпро,

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазтрейд", м. Рубіжне Луганської області,

2) ОСОБА_1 , м. Харків,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтрансгаз", м. Рубіжне Луганської області,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Вертикаль", м. Харків,

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Східрезерв", м. Рубіжне Луганської області,

6) ОСОБА_2 , м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про cтягнення 1037248,59грн,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Банк Восток", м. Дніпро,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східгазтрейд", м. Рубіжне Луганської області,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.11.2023 у справі №913/154/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, первісний позов ПАТ "Банк Восток" задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ОСОБА_1 , солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ТОВ "Східтрансгаз", солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ТОВ "Омега Вертикаль", солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ТОВ "Східрезерв", а також солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Восток" заборгованість за кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019 в розмірі 4114350,27грн, з яких: 3510000,00грн заборгованість за простроченим кредитом, 21007,35грн заборгованість за відсотками за червень 2023 року, 259152,21грн заборгованість за відсотками за попередні періоди, 324190,71грн заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнуто з відповідачів за первісним позовом судовий збір в сумі 10285,87грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відмовлено в повному обсязі.

На виконання вказаного рішення Господарського суду Луганської області було видано відповідні накази від 31.10.2024 № 913/154/23.

13.11.2024 до Господарського суду Луганської області надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення у справі №913/154/23, в якій заявник просив суд відстрочити відповідачам виконання рішення суду у справі №913/154/23 строком на 12 місяців з дня ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом, тобто з 09.10.2024.

Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 посилається на наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють та унеможливлюють сплату всієї суми заборгованості, що зумовлює необхідність надання відстрочки виконання рішення, а саме:

- автозаправочні та автогазозаправочні пункти, виробничі потужності та офісні приміщення ТОВ "Східгазтрейд", знаходяться у містах Рубіжне, Лисичанськ та Сєвєродонецьк Луганської області, які перебувають в окупації у зв`язку із повномасштабною агресією рф проти України; тобто все майно та активи позичальника вже упродовж більше ніж 2 років йому не доступні і їх доля не відома; співвласники товариств, які є відповідачами, не мають доступу ні до підприємств, ні до їх документації; тому заявник просить взяти до уваги важкий фінансовий стан боржників, які не можуть здійснювати господарську діяльність більше двох років з незалежних від їх волі причин, що істотно ускладнює виконання рішення;

- ОСОБА_1 як співвласник ТОВ "Східгазтрейд", ТОВ "Східтрансгаз", ТОВ "Омега Вертикаль" та ТОВ "Східрезерв" та поручитель за кредитним договором вживає заходи щодо погашення боргу перед позивачем, зокрема з метою відшкодування збитків було пред`явлено позов до рф про відшкодування збитків в розмірі 108588081,00грн (справа № 913/166/23);

- відповідачами належним чином виконувалися умови кредитного договору до лютого 2022 року, а несвоєчасна сплата за кредитом зумовлена виключно збройною агресією рф, в результаті якої все майно Товариств та поручителя ОСОБА_1 опинилося у зоні активних бойових дій і на цей час перебуває під окупацією; тобто, позичальник та інші відповідачі знаходяться у скрутному матеріальному становищі;

- у зв`язку з наведеними обставинами заявник просив відстрочити відповідачам виконання рішення суду у справі № 913/154/23 строком на 12 місяців з дня ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом, тобто з 09.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/154/23 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення у справі № 913/154/23.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що: (1) наведені заявником обставини не є виключними і такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження майнового стану боржника, при цьому наявна інформація про майно боржника квартиру, вартість якої перевищує розмір заборгованості; а також (2) строк, на який заявник просив відстрочити виконання рішення суду, сплив - 01.11.2024, тобто через 1 рік після ухвалення рішення у розумінні ч. 5 ст. 331 ГПК України, а тому підстави для відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 01.11.2023 у справі №913/154/23 відсутні.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 по справі №913/154/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала місцевого суду постановлена з порушенням норм процесуального права та без урахування всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

- суд не надав належної правової наведеним заявником доводам заяви про відстрочення виконання судового рішення та, формально пославшись на наявність у ОСОБА_1 на праві власності квартири, не врахував того, що зазначене нерухоме майно є єдиним житлом боржника та його родини, а вартість цього майна визначена судом станом на 19.10.2018, а дійсна вартість станом на цей час невідома;

- апелянт вважає передчасним висновок суду про достатність вказаного нерухомого майна для виконання судового рішення, оскільки звернення стягнення на єдине житло боржника, з урахуванням можливості добровільного виконання судового рішення за умови надання відстрочки, призводить до порушення балансу інтересів сторін;

- місцевим судом здійснено помилкове тлумачення приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України та не враховано того, що вказана норма передбачає річний термін надання відстрочення виконання судового рішення саме з моменту набрання ним чинності, а не з дня його прийняття; оскільки у даному випадку рішення господарського суду першої інстанції від 01.11.2023 набрало законної сили 09.10.2024 після апеляційного перегляду справи, тому наявні підстави для надання боржнику відстрочки його виконання до 09.10.2025.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/154/23; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.02.2025 о 09:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

17.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ПАТ "Банк Восток" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Банк не погоджується з доводами скаржника, що ч. 5 ст. 331 ГПК України передбачає річний термін надання відстрочення виконання судового рішення саме з моменту набрання ним чинності (у даному випадку після апеляційного перегляду), оскільки такі аргументи зводяться до довільного тлумачення скаржником зазначеної норми законодавства. Всі інші аргументи апеляційної скарги боржника не спростовують обґрунтованості та правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться лише до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та яким була надана правильна кваліфікація.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 задоволено заяву представниці ПАТ "Банк Восток" про участь у судових засіданнях у справі №913/154/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 06.02.2025 в режимі відеоконференції приймала участь перставниця стягувача, яка заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Уповноважені представники боржника (апелянта) та інших учасників справи у судове засіданні апеляційної інстанції 06.02.2025 не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, при цьому наявні в матеріалах справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, а доводи учасників справи були викладені в апеляційній скарзі та відзиві, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутність представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутньої у судовому засіданні представниці стягувача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Луганської області від 01.11.2023 у справі №913/154/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, первісний позов ПАТ "Банк Восток" задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ОСОБА_1 , солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ТОВ "Східтрансгаз", солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ТОВ "Омега Вертикаль", солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ТОВ "Східрезерв", а також солідарно з ТОВ "Східгазтрейд" та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Восток" заборгованість за кредитним договором №ХК2019-0076 від 18.07.2019 в розмірі 4114350,27грн, з яких: 3510000,00грн заборгованість за простроченим кредитом, 21007,35грн заборгованість за відсотками за червень 2023 року, 259152,21грн заборгованість за відсотками за попередні періоди, 324190,71грн заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнуто з відповідачів за первісним позовом судовий збір в сумі 10285,87грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відмовлено в повному обсязі.

На виконання вказаного рішення Господарського суду Луганської області було видано відповідні накази від 31.10.2024 № 913/154/23.

13.11.2024 до Господарського суду Луганської області надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення у справі №913/154/23 строком на 12 місяців з дня ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом, тобто з 09.10.2024.

Відповідач обґрунтував свою заяву про відстрочення виконання рішення тим, що невиконання умов кредитного договору сталося через форс-мажорні обставини - військову агресію рф проти України. Його заправочні пункти, виробничі потужності та офісні приміщення опинилися на окупованій території, і відповідач втратив доступ до цих об`єкта. Також відповідач вказує, що ним на даний момент вживаються заходи щодо відновлення його платоспроможності (стягнення у судовому порядку завданих збитків з рф), що надасть можливість здійснити розрахунки з позивачем.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на те, що відповідачем доведено існування підстав, які унеможливлюють виконання рішення суду, а також пропуском річного строку надання відстрочки, встановленого ч. 5 ст. 331 ГПК України.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, виходячи з наступного.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні ст. 6 Конвенції (рішення від 28.07.1999 у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19.03.1997 в справі "Горнсбі проти Греції").

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

При цьому колегія суддів зазначає, що винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Оцінюючи наведене відповідачем обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду, судом першої інстанції було враховано відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, а саме доказів тяжкого (скрутного) фінансового стану боржників - як самого ОСОБА_1 , так й інших відповідачів.

Зокрема, на підтвердження обставин, через які істотно ускладнюється виконання судового рішення боржниками, заявником не було надано суду жодних доказів фінансової неспроможності його та інших боржників, наприклад, фінансової звітності підприємств (балансу), звіту про фінансові результати чи будь-яких інших фінансових документів, з яких можливо б було оцінити їх загальний фінансовий стан, а також доказів про відсутність майна у власності, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо.

Крім того, заявником не було надано суду виписок по банківським рахункам, що могло б підтвердити факт відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунках як самого заявника, так і інших боржників ОСОБА_2 та юридичних осіб.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що саме лише посилання на скрутне фінансове становище, без підтвердження цього належними доказами, не свідчить про існування виключних обставин, які давали б можливість відстрочити виконання судового рішення, тоді як за приписами ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Однак, в порушення вимог вказаної норми заявник не навів суду та документально не підтвердив належними засобами доказування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Колегія суддів враховує, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме, введення з 24.02.2022 воєнного стану, безперечно негативно впливає на можливість здійснення ефективного ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання, місцезнаходженням діяльності яких є території, які опинились і на даний час перебувають в тимчасовій окупації, на спроможність ними проводити розрахунки за заборгованістю перед кредиторами, а також обмежує безперешкодне користування та розпорядження майном, що знаходиться на території тимчасової окупації та, відповідно, впливає на їх фінансовий стан.

Разом з цим, тимчасова окупація частини Луганської області, зокрема, міст Рубіжне, Лисичасньк та Сєвєродонецьк та знаходження майна на цій території не свідчить про відсутність відповідачів грошових коштів та іншого майна на підконтрольній території, у тому числі будь-яких інших активів.

Колегія суддів вказує, що обставини погіршення ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану не є особливими та винятковими тільки для відповідачів у порівнянні з іншими суб`єктами господарювання, адже всі суб`єкти господарювання в умовах воєнного стану перебувають в однакових несприятливих для них умовах, з огляду на що, введення в Україні воєнного стану не може бути підставою для задоволення заяв відповідачів про відстрочку виконання рішення виключно з підстав знаходження частини майна на окупованій території, адже в умовах воєнного стану необхідно враховувати матеріальні інтереси не лише відповідачів, але й також позивача, який також зазнав збитків від військової агресії та окупації частини східних регіонів України.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п. 1 ст. 44 Господарського кодексу України)

Отже, ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а нерентабельність та неприбутковість боржників стосується діяльності самих боржників, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Як вже зазначалося, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження майнового стану відповідача (зокрема, звітів про фінансовий стан та фінансові результати, доказів наявності або відсутності коштів на рахунках тощо).

До своєї заяви про відстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 додано лише копію рішення Господарського суду Луганської області від 25.09.2023 у справі №913/166/23, яким стягнуто з рф на користь ТОВ "Східгазтрейд", ТОВ "Східтрансгаз", ТОВ "Омега Вертикаль", ТОВ "Східрезерв" суми матеріальних збитків.

Разом з цим, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що надана заявником копія рішення Господарського суду Луганської області від 25.09.2023 у справі №913/166/23 не доводить обставин, на які він посилається у заяві про відстрочення виконання рішення у даній справі №913/154/23, а лише містить висновок суду про завдання боржникам збитків внаслідок збройної агресії рф.

Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, починаючи з 19.02.2014.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники таких втрат, які при цьому оцінюють, це: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств; вартість втрачених фінансових активів підприємств; упущена вигода підприємств; втрати підприємств від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що відповідачі не позбавлені права на відшкодування вартості майна, пошкодженого або захопленого внаслідок збройної агресії рф проти України, через механізм компенсації збитків Реєстру збитків, що був створений Радою Європи, та отримати належну їм компенсацію.

У той же час, за відсутності будь-яких доказів на підтвердження матеріального стану відповідачів, наведені заявником обставини не свідчать про ускладнення або неможливість виконання рішення суду у цій справі, тобто не є винятковими обставинами, з якими закон пов`язує необхідність відстрочення виконання судового рішення.

Разом з цим, господарським судом першої інстанції з наданих до справи доказів встановлено наявність у власності ОСОБА_1 нерухомого майна, а саме квартири, яка була передана ним ПАТ "Банк Восток" в іпотеку, за рахунок якої Банк може задовольнити свої вимоги.

Зазначені обставини підтверджуються договором іпотеки, посвідченого 18.07.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Башинською Л.В та зареєстрованого в реєстрі за №877.

Предметом іпотеки за даним договором є квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 209,8 кв.м., житловою площею 126,4 кв.м., і яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності вартість цієї квартири станом на 19.10.2018 складала 4658600,00грн.

Судом першої інстанції враховано, що Банк в повному обсязі може задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна ОСОБА_1 , а заявник, в свою чергу, також має можливість повністю виконати зобов`язання позичальника, як його поручитель, перед банком.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зазначена квартира є єдиним житлом заявника, в якій мешкає він разом з родиною, оскільки жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76 77 ГПК України доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять та заявником суду не було надано.

Враховуючи відсутність будь-якого документального підтвердження фінансового стану заявника - ОСОБА_1 та інших відповідачів, у зв`язку з чим неможливо перевірити відсутність або недостатність грошових коштів та /або іншого майна для виконання судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду не може вважати обґрунтованими доводи заявника про наявність обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення у даній справі.

Також матеріали справи не містять та заявником не було надано будь-якого документального підтвердження того, що зі спливом 12 місяців з дня ухвалення постанови апеляційної інстанції від 09.10.2024 у справі №913/154/23 відповідачі матимуть можливість виконати рішення господарського суду Луганської області від 01.11.2023 у справі №913/154/23.

Відтак, враховуючи вищезазначене, а саме відсутність доказів на підтвердження наявності виключних обставин, які б ускладнювали чи робили неможливим виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

У той же час, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норму ч. 5 ст. 331 ГПК України.

За приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Визначений зазначеними положеннями строк для відстрочення виконання судового рішення (один рік) є присічним та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження судом, що правильний висновок зробив суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, датою ухвалення рішення є саме 01.11.2023, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 01.11.2024, а заявник звернувся із заявою про відстрочення виконання судового рішення поза межами цього строку.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що строк відстрочення виконання судового рішення має обраховуватися з моменту набрання ним чинності (у даному випадку 09.10.2024 після його апеляційного перегляду), оскільки при застосуванні положень ч. 5 ст. 331 ГПК України в частині визначення строку відстрочення виконання судового рішення має враховуватись саме дата ухвалення такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Заявником подано повторну заяву (13.11.2024) про відстрочення виконання рішення суду після спливу (01.11.2024) присічного терміну, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закінчення присічного терміну відстрочення рішення суду закінчився.

Крім цього, судова колегія враховує, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для останнього.

Судом враховується практика Європейського суду відповідно до якої, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справах "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 та "Ясюнієне проти Литви" від 06.03.2003).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.у 1 ст. 6 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі "Чижов проти України" від 17.05.2005).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання у даній справі № 913/154/23.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/154/23 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/154/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.12.2024 у справі №913/154/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.02.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.І. Терещенко