Постанова

від 19.02.2025 по справі 904/5683/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5683/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Буршаєвський К.Л. (в залі суду) прокурор;

від позивача: Фролов П.І. (в залі суду) самопредставництво;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 (повний текст ухвали складено 30.12.2024, суддя Золотарьова Я.С.) у справі № 904/5683/24

за позовом Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради, м. Самар, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Д.Б.С., м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Ріел-Сервіс-Центр, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави заяви.

Керівником Новомосковської окружної прокуратури разом з позовом про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування, подана заява про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Д.Б.С (ЄДРПОУ 44367714) та Товариству з обмеженою відповідальністю Ріел-Сервіс-Центр (ЄДРПОУ 35527560) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії пов`язані з використанням та відчуженням земельних ділянок, площею 118 кв.м., в межах частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038 0.0114 га та в межах сусідньої несформованої земельної ділянки 0.0004 га та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 1а, м. Самар, Дніпропетровської області на території автовокзалу.

Заява обґрунтована тим, що незаконно встановлена автомобільна мийка самообслуговування розміщена на самовільно зайнятих земельних ділянках, площею 118 кв.м., без жодних дозвільних документів під`єднана до водопроводної мережі міста, розпочала свою роботу у листопаді 2024 року, що в свою чергу зумовило надходження колективних скарг мешканців міста до Новомосковської окружної прокуратури та Новомосковської міської ради.

Порушення прав громадян територіальної громади безпосередньо зумовлює суспільний резонанс, враховуючи той факт, що розташування незаконної автомобільної мийки наносить велику шкоду мешканцям територіальної громади міста Самар, шляхом забруднення прилеглої території хімічними сполуками та реагентами, що потрапляють в атмосферу. Крім того, брудна вода з автомобільної мийки потрапляє на територію домогосподарств, затоплюючи їх, та руйнує їх житлові будинки.

Таким чином, продовження функціонування зазначеної автомобільної мийки істотно ускладнює поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Новомосковської міської ради в особі її мешканців, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.

Разом з тим, відчуження зазначеної автомобільної мийки під час розгляду справи може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу також свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024, у даній справі, у задоволенні заяви Новомосковської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:

-прокурором не доведено, що наразі у відповідачів або третіх осіб (крім позивача) є повноваження вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до відчуження земельних ділянок. Таке право належить лише власнику Новомосковській міській раді, в інтересах якої прокурор й подав позовну заяву. Задоволення заяви прокурора в цій частині необґрунтовано обмежить права позивача (власника земельних ділянок) на розпорядження ними. При цьому, у відповідачів право на розпорядження земельними ділянками відсутнє. Як зазначає прокурор, договори оренди, які відповідачі уклали не пройшли державну реєстрацію. Очевидним є те, що вказані договори не породжують жодних юридичних наслідків, з огляду на те, що орендодавець не є власником земельної ділянки. Відтак, прокурором не доведено, що вжиття заходів забезпечення позову в цій частині є необхідним для ефективного захисту порушених прав, а невжиття таких заходів може призвести до неможливості або утруднення виконання судового рішення;

-щодо заборони використання відповідачами земельних ділянок суд зазначив, що усі ті обставини, на які посилається прокурор, фактично зводяться до того, що відповідачами під час здійснення господарської діяльності, на думку прокурора, не дотримуються екологічні, санітарні та інші норми. Водночас, такі порушення не є предметом розгляду у цій справі. Реагування держави на порушення в сфері екології та санітарного, пожежного та іншого контролю, мають бути реалізовані в порядку встановленому законом шляхом проведення планових та позапланових перевірок органів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства у відповідній сфері; складання за наслідками таких заходів Актів, видання приписів, обов`язкових для виконання, прийняття рішень про тимчасову заборону здійснювати господарську діяльність, притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності тощо. Чинне законодавство надає прокурору повноваження ініціювати такі заходи. У той же час, у цій справі такі заходи забезпечення позову призводять до необґрунтованого втручання у господарську діяльність відповідачів. Доводи прокурора про те, що відчуження зазначеної автомобільної мийки під час розгляду справи може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення судом відхиляються, оскільки обмеження у використанні та розпорядженні земельними ділянками не пов`язані з користуванням та розпорядженням майном, яке розташоване на цих земельних ділянках. Водночас, прокурором не заявлено заходів забезпечення позову, спрямованих на обмеження розпорядження майном, розташованим на земельних ділянках.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, з використанням системи Електронний суд, керівник Новомосковської окружної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі №904/5683/24 та ухвалити нове рішення, яким заяву керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 136, 137, 140 ГПК України, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, які викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства, при постановленні судового рішення, істотно порушено норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню;

-апелянт наголошує на тому, що ТОВ «Д.Б.С» та ТОВ «Ріел-Сервіс-Центр» самовільно зайняли земельні ділянки комунальної власності загальною площею 118 кв.м., в межах частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038 0.0114 га, в межах сусідньої несформованої земельної ділянки 0.0004 га, які розташовані за адресою: вул. Дмитра Яворницького (вул. 195-ї Стрілкової Дивізії), 1а, м. Самар (Новомосковськ), Дніпропетровської області та самовільно встановили на ній автомобільну мийку самообслуговування;

-приймаючи до уваги, що предметом позову у справі до ТОВ «Д.Б.С», ТОВ «Ріел-Сервіс-Центр» є усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, автомобільної мийки самообслуговування, наявні правові підстави для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом заборонити вчиняти будь-які дії пов`язані з використанням та відчуженням земельних ділянок та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування, оскільки у випадку їх відчуження або вчинення інших дій, які призведуть до зміни власника тимчасової споруди, інтереси держави не зможуть буди захищеними або поновленими в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав або інтересів держави, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача;

-судом першої інстанції помилково зазначено, що прокурором не заявлено заходів забезпечення позову, спрямованих на обмеження розпорядження майном, розташованим на земельних ділянках, заходи забезпечення позову спрямовані лише на заборону відповідачам використовувати та відчужувати земельні ділянки, оскільки, в заяві про забезпечення позову йшла мова про заборону відповідачам використовувати та відчужувати земельні ділянки та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування. Разом з тим, суд слушно зауважив, що у відповідачів відсутнє право на розпорядження спірними земельними ділянками, що в свою чергу не завадило відповідачам вчиняти фіктивні дії щодо передання в оренду земельної ділянки та самочинно встановити на спірних земельних ділянках тимчасову споруду автомобільну мийку самообслуговування, яка на теперішній час без жодного дозвільного документу використовується для провадження підприємницької діяльності. Необхідність заборони використовувати спірні земельні ділянки також обумовлена тим, що вони фактично використовуються для провадження підприємницької діяльності всупереч вимогам законодавства, при цьому суттєво порушуючи права та інтереси територіальної громади, що виражається в постійних скаргах мешканців міста;

-незаконно встановлена автомобільна мийка самообслуговування розміщена на самовільно зайнятих земельних ділянках, площею 118 кв.м., без жодних дозвільних документів під`єднана до водопровідної мережі міста, розпочала свою роботу у листопаді 2024 року, що в свою чергу зумовило надходження колективних скарг мешканців міста до Новомосковської окружної прокуратури та Новомосковської міської ради. Порушення прав громадян територіальної громади безпосередньо зумовлює суспільний резонанс, враховуючи той факт, що розташування незаконної автомобільної мийки наносить велику шкоду мешканцям територіальної громади міста Самар, шляхом забруднення прилеглої території хімічними сполуками та реагентами, що потрапляють в атмосферу. Таким чином, у прокурора наявні підстави для звернення до суду з заявою про забезпечення позову саме шляхом заборони відповідачам використовувати та відчужувати земельні ділянки та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування;

-відчуження зазначеної автомобільної мийки під час розгляду справи може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу також свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора. Також, без відповідного забезпечення позовної заяви відчуження спірного майна може бути здійснено у період, коли рішення по суті даної справи ухвалено, проте ще не набрало законної сили, що зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокуратури. Відмова суду у задоволенні даної заяви про забезпечення позову перешкоджає можливості здійснення ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави;

-обрані окружною прокуратурою способи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному перегляду оскаржуваного судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025, у даній справі, визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/5683/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5683/24.

24.01.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/5683/24; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 19.02.2025 о 12:20 год.

У судове засідання 19.02.2025 з`явилися прокурор та представник позивача. Відповідачі правом участі в судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Прокурор та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

У судовому засіданні 19.02.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи.

Новомосковська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради звернулася з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Д.Б.С., відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Ріел-Сервіс-Центр, в якому просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Д.Б.С (вул. Базова, 8, м. Дніпро, ЄДРПОУ 44367714) та Товариство з обмеженою відповідальністю РіелСервіс-Центр (вул. Соборна, 103, м. Павлоград, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 35527560) усунути перешкоди Новомосковській міській раді (вул. Гетьманська, 14, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 34359199) у користуванні самовільно зайнятими земельними ділянками, загальною площею 118 кв.м., в межах частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038 0.0114 га та в межах сусідньої несформованої земельної ділянки 0.0004 га, розташованих за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 1а, м. Самар, Дніпропетровської області, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, автомобільної мийки самообслуговування.

Позовна заява обґрунтована тим, що земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, площею 0,6030 га, розташована за адресою: вул. Дмитра Яворницького (вул. 195-ї Стрілкової Дивізії), 1а, м. Самар (Новомосковськ),Дніпропетровської області, перебуває у постійному користуванні ПРАТ ДОПАС на підставі державного акту постійного користування землею ІІ-ДП №003401 від 04.09.1996. Вказана земельна ділянка виділена під розміщення автовокзалу.

ПРАТ ДОПАС з ТОВ Ріел-Сервіс-Центр уклало договір оренди № НОВ-01.01.04.23 від 01.04.2023, на частину майданчика №091, загальною площею 106,8 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, за адресою: вул. Дмитра Яворницького (вул. 195-ї Стрілкової Дивізії), 1а, м. Самар (Новомосковськ), Дніпропетровської області, на строк до 3 років.

В подальшому ТОВ Ріел-Сервіс-Центр вказану земельну ділянку передало ТОВ Д.Б.С. за договором оренди (найму) № НОВ.091.170423-АИ від 17.04.2023, під організацію мийки самообслуговування, майже на 11 місяців. При цьому, зазначені договори не пройшли державну реєстрацію.

Крім того, землекористувач не наділений правом розпоряджатися земельною ділянкою передаючи її в оренду чи суборенду, а повинен самостійно господарювати на землі та забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

У подальшому, ТОВ Д.Б.С., на підставі договору оренди №НОВ.091.170423-АИ від 17.04.2023, замовило роботи із підготовки та встановлення мийки-МАФу (автомобільної мийки самообслуговування) на частині земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038, яка розташована на території автовокзалу за адресою: вул. Дмитра Яворницького (вул. 195-ї Стрілкової Дивізії), 1а, м. Самар (Новомосковськ), Дніпропетровської області.

Відповідно до науково-технічного звіту інженерно-геодезичних вишукувань земельної ділянки за адресою: м. Новомосковськ, вул. 195-ї Стрілкової Дивізії в районі буд.1-а (територія Автостанції), проведеного за результатом огляду земельної ділянки в межах кримінального провадження №12023041350000651 від 09.05.2023, за ч. 3 ст. 197-1 КК України, загальна площа автомобільної мийки самообслуговування становить 0.0118 га, з яких: в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038 0.0114 га, в межах сусідньої несформованої земельної ділянки, яка також належить Новомосковській міській територіальній громаді 0.0004 га.

Згідно з інформацією виконавчого комітету Новомосковської міської ради №2372/0/2-23 від 27.10.2023, №2953/0/2-24 від 18.12.2024, за вказаною адресою жодних дозвільних документів на передання земельної ділянки в оренду та розміщення на ній тимчасових споруд не надавалося.

Таким чином, ТОВ Д.Б.С та ТОВ Ріел-Сервіс-Центр самовільно зайняли земельні ділянки комунальної власності загальною площею 118 кв.м., в межах частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038 0.0114 га, в межах сусідньої несформованої земельної ділянки 0.0004 га, які розташовані за адресою: вул. Дмитра Яворницького (вул. 195-ї Стрілкової Дивізії), 1а, м. Самар (Новомосковськ), Дніпропетровської області та самовільно встановили на ній автомобільну мийку самообслуговування.

Разом із позовом прокурором подана заява про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Д.Б.С (ЄДРПОУ 44367714) та Товариству з обмеженою відповідальністю Ріел-Сервіс-Центр (ЄДРПОУ 35527560) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії пов`язані з використанням та відчуженням земельних ділянок, площею 118 кв.м., в межах частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038 0.0114 га та в межах сусідньої несформованої земельної ділянки 0.0004 га та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 1а, м. Самар, Дніпропетровської області на території автовокзалу.

Заява обґрунтована тим, що незаконно встановлена автомобільна мийка самообслуговування розміщена на самовільно зайнятих земельних ділянках, площею 118 кв.м., без жодних дозвільних документів під`єднана до водопроводної мережі міста, розпочала свою роботу у листопаді 2024 року, що в свою чергу зумовило надходження колективних скарг мешканців міста до Новомосковської окружної прокуратури та Новомосковської міської ради. Порушення прав громадян територіальної громади безпосередньо зумовлює суспільний резонанс, враховуючи той факт, що розташування незаконної автомобільної мийки наносить велику шкоду мешканцям територіальної громади міста Самар, шляхом забруднення прилеглої території хімічними сполуками та реагентами, що потрапляють в атмосферу. Крім того, брудна вода з автомобільної мийки потрапляє на територію домогосподарств, затоплюючи їх, та руйнує їх житлові будинки.

Таким чином, продовження функціонування зазначеної автомобільної мийки істотно ускладнює поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Новомосковської міської ради в особі її мешканців, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора. Разом з тим, відчуження зазначеної автомобільної мийки під час розгляду справи може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу також свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Апеляційний господарський суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.

Колегія суддів зауважує, що у даній справі предметом позову є вимоги немайнового характеру, зокрема, усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятими земельними ділянками, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом демонтажу тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування.

З предмету спору вбачається, що такий позов може бути поданий лише до титульного власника. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

Апеляційний господарський суд враховує, що позов забезпечується, у тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, оскільки предметом позову є усунення перешкод у користуванні зайнятою земельною ділянкою, тобто позовні вимоги немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду

Подібні правові позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 18.03.2020 у справі № 904/2641/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 09.09.2020 у справі №906/1336/19, від 16.11.2020 у справі № 910/7596/20, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20, від 27.11.2023 у справі № 903/639/23.

Таким чином, оскільки спір є немайновим, рішення в якому не передбачає примусового виконання, то така підстава вжиття заходів забезпечення позову як ризики невиконання та утруднення виконання рішення суду про задоволення позовних вимог не повинна досліджуватися взагалі.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно суд констатує, що у випадку відчуження майна та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій пов`язаних з відчуженням, позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За таких обставин, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, а отже, наявні підстави для забезпечення позову щодо предмету спору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів висновує, що вжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову щодо заборони вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням земельних ділянок та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Вказане сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог без необхідності нового звернення до суду або ж доповнення позову новими обставинами, заміни відповідача тощо, що не сприятиме швидкому розгляду справи та дотриманню розумних строків.

Водночас, сама по собі відсутність будь-яких обтяжень (за наявності судового спору) створює значний об`єктивний та обґрунтований ризик вчинення будь-яких дій по відчуженню спірного об`єкта відповідачами задля уникнення негативних наслідків для себе.

У цьому аспекті колегія суддів звертає увагу на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, де зауважено на тому, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині необхідності забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії пов`язані з використанням земельних ділянок та тимчасової споруди, розташованої на них, колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.

Щодо заборони вчиняти будь-які дії пов`язані з використанням відповідачами та будь-якими іншими особами земельних ділянок та тимчасової споруди, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки наведені прокурором мотиви для заборони їх використання фактично зводяться до того, що відповідачами під час здійснення господарської діяльності, не дотримуються екологічні, санітарні та інші норми. Водночас, як слушно зазначив суд першої інстанції, такі порушення не є предметом розгляду у даній справі. Реагування держави на порушення в сфері екології та санітарного, пожежного та іншого контролю, мають бути реалізовані в порядку встановленому законом шляхом проведення планових та позапланових перевірок органів, уповноважених здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства у відповідній сфері; складання за наслідками таких заходів Актів, видання приписів, обов`язкових для виконання, прийняття рішень про тимчасову заборону здійснювати господарську діяльність, притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності тощо.

Відтак, заява про забезпечення позову в частині заборони вчиняти будь-які дії пов`язані з використанням земельних ділянок та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі, у зв`язку з чим, оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у цій справі частково. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Д.Б.С та Товариству з обмеженою відповідальністю Ріел-Сервіс-Центр та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням земельних ділянок, площею 118 кв.м., в межах частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038 0.0114 га та в межах сусідньої несформованої земельної ділянки 0.0004 га та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 1а, м. Самар, Дніпропетровської області на території автовокзалу. Колегія суддів вважає, що вжиття таких заходів відповідає вимогам статей 136, 137 ГПК України та є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.

Суд наголошує, що постанова є виконавчим документом в частині вжиття заходів забезпечення позову та підлягає негайному виконанню (частина 1 статті 144 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275-277, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/5683/24 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/5683/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву керівника Новомосковської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Д.Б.С та Товариству з обмеженою відповідальністю Ріел-Сервіс-Центр та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням земельних ділянок, площею 118 кв.м., в межах частини земельної ділянки з кадастровим номером 1211900000:03:013:0038 0.0114 га та в межах сусідньої несформованої земельної ділянки 0.0004 га та розташованої на них тимчасової споруди автомобільної мийки самообслуговування за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 1а, м. Самар, Дніпропетровської області на території автовокзалу.

Стягувач: Новомосковська окружна прокуратура (51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, 5)

Боржник-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Д.Б.С (49127, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Базова, 8, ідентифікаційний код юридичної особи: 44367714)

Боржник-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Ріел-Сервіс-Центр (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 103, ідентифікаційний код юридичної особи: 35527560)

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення 19.02.2025.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» може бути пред`явлена до виконання у строк до 20.02.2028.

Повна постанова складена 21.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін