Рішення

від 21.02.2025 по справі 904/5443/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025р. Справа № 904/5443/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом», м. Кам`янське

До: Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 218 728,04грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Компанія «Діом» (позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (відповідач) про стягнення 218 728,04грн. (в т.ч.: 83 496,00грн. - основний борг, 7 482,85грн. - 3% річних, 36 996,16грн. - інфляційні втрати та 90 735,03грн. - пеня). Окрім того, просить стягнути з відповідача 10 000,00грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки №779 від 01.06.21р. в частині внесення оплати за поставлену позивачем продукцію в порядку та розмірах, передбаченим зазначеним договором.

Ухвалою суду від 23.12.24р. відкрите провадження у справі №904/5443/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами. Відповідачеві запропоновано протягом 15 днів з дня одержання ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 165 ГПК України.

06.01.25р. через підсистему «Електронний суд» від АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (відповідача) надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду від 13.01.25р. задоволено клопотання АТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 06.01.25р. та продовжено строк для подачі відзиву до 24.01.24р.

АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує на те, що п. 5 Специфікації № 1 від 18.02.21р. передбачений порядок оплати за товар протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням вимог податкового законодавства за фактично поставлений товар.

Відповідач зазначає, що ним не був оплачений товар через ненастання обставини, з якою був безпосередньо пов`язаний обов`язок оплати. Так, в позові позивач визнає факт нереєєстрації ним податкових накладних, тому, виходячи зі змісту домовленостей між сторонами, умова, яка є обов`язковою для оплати товару, до теперішнього часу не настала. Це, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав стверджувати про порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, визначених договором та застосовувати до відповідача наслідки порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідач посилається на те, що в даному випадку договір сторонами укладено в добровільному порядку, позивач не оспорював умови цього договору в судовому порядку, договір не визнавався недійсним (як в цілому, так і за окремими умовами).

Позивач вказує на наявність остаточного судового рішення в адміністративній справі № 160/14730/21, яке набуло законної сили 25.11.22р., однак, як вказує позивач реєстрація податкових накладних, складених на покупця - АТ «Кривбасзалізрудком» за спірними операціями з поставки товару була зупинена. Це означає, що враховуючи абз.7 п.198.6 Податкового кодексу, починаючи з 25.11.22р. позивач мав можливість зареєструвати податкові накладні, реєстрація яких була зупинена через віднесення постачальника до категорії ризикових платників податку. Тим не менш до теперішнього часу податкові накладні, реєстрація яких була зупинена, не були зареєстровані.

Окрім того, відповідач посилається на не співмірність нарахованих штрафних санкцій, однак вважає вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та суми пені такими, що задоволенню не підлягають через відсутність підстав вважати, що покупцем порушений строк розрахунків за поставлений товар. А проти вимог позивача в частині оплати вартості поставленого товару відповідач не заперечує, але вважає такі вимоги передчасними.

ТОВ «Компанія «Діом» (позивач) у відповіді на відзив вказує, що відповідач отримав товар та первинну документацію, тому у нього виник обов`язок з оплати товару за фактом отримання товару. Позивач не погоджується із твердженнями відповідача про те , що отримавши товар, первинні документи на нього, у останнього обов`язок по його оплаті не виник з підстав відсутності зареєстрованих податкових накладних.

За доводами позивача права відповідача, в разі нездійснення позивачем реєстрації податкових накладних, підлягають захисту шляхом подання відповідачем, разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії первісного позивача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Або ж відповідач мав звернутися до суду з вимогою відшкодування завданих ТОВ «Компанія «Діом» збитків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та як наслідок - неотримання податкового кредиту.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами, що нараховані позивачем штрафні санкції невиправдано обтяжливі або непосильні для відповідача. Зазначено, що умови договору в частині нарахування штрафних санкцій містять обмеження розрахунку таких санкцій.

АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (відповідач) в додаткових поясненнях вказав, що спір між сторонами є господарським і прив`язка умови оплати товару до реєстрації податкової накладної, а також аргументи відповідача щодо невиконання постачальником свого обов`язку, передбаченого податковим законодавством, не змінює господарського характеру спору, що виник між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.21р. між АТ «Криворізький залізорудний комбінат» (покупець) та ТОВ «Компанія «Діом» (постачальник) було укладено договір поставки №779, відповідно до умов постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених договором. (п. 1.1.) Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2.)

Базові умови поставки товару визначаються відповідно до Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях (п. 3.1.). Товар за цим договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до цього договору (п. 3.2.) Оплата здійснюється в порядку й строки, передбачені специфікаціями до цього договору (п. 4.4.) За згодою сторін оплата може здійснюватись іншим способом, яким не суперечить діючому законодавству України (п. 4.5.). Приймання товару по кількості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по кількості, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6, у діючій реакції. Приймання товару по якості здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції ВТП і товарів НВ по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7, у діючій редакції. (п. 5.1.).

Покупець має право затримати оплату товару в частині суми податку на додану вартість, у випадку виявлення розбіжностей, помилок, невідповідностей в наданій постачальником товаросупроводжувальній документації та / або не здійснення постачальником реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (в разі необхідності розрахунків коригування до податкових накладних) з дотриманням вимог чинного законодавства, до моменту надання постачальником належним чином оформленої товаросупроводжувальної документації та / або належної реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) (п. 6.4.) У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, встановлену даним договором і чинним законодавством України. (п. 7.1.) У випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. (п. 7.6.) Даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.21р. (п. 10.1.).

Сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №779 від 01.06.21р., якою погоджено поставку товару на загальну суму 34 041,13грн., у тому числі ПДВ 5 673,52грн. Відповідно до п. 4 специфікації № 1 від 01.06.21р. строк поставки: 2 квартал 2021р., протягом 10 календарних днів з дня підписання договору. Пунктом 5 специфікації № 1 від 01.06.21р. сторони узгодили порядок оплати за товар: протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару та за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, складених в електронній формі з дотриманням вимог податкового законодавства за фактично поставлений товар (постачальник обов`язково зазначає в податковій накладній код УКТ ЗЕД товару).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було здійснено поставку товару на загальну суму 100 195,20грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №447 від 07.10.21р. - на суму 3 960,00грн. з ПДВ; №450 від 07.10.21р. - на суму 9 086,28грн. з ПДВ; №452 від 07.10.21р. - на суму 5 772,00грн. з ПДВ; №453 від 07.10.21р. - на суму 27 077,70грн. з ПДВ; №454 від 07.10.21р. - на суму 27 077,70грн. з ПДВ; №509 від 19.11.21р. - на суму 18 950,40грн. з ПДВ та №510 від 19.11.21р. - на суму 8 271,12грн. з ПДВ. На оплату поставленого товару ТОВ «Компанія «Діом» виставлені АТ «Криворізький залізорудний комбінат» відповідні рахунки.

ТОВ «Компанія «Діом» зазначає, що на виконання умов договору та вимог чинного законодавства ним 29.10.21р. та 15.12.21р. було подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №11, № 14, № 15, № 16, № 17 від 07.10.21р. та № 23, № 24 від 19.11.21р., однак квитанціями в Єдиному реєстрі податкових накладних сформованими та відправленими за допомогою «Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, ТОВ «Компанії «Діом» було зупинено реєстрацію цих податкових накладних.

ТОВ «Компанія «Діом» звернулося до адміністративного суду з позовною заявою (справа №160/14730/21). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.21р. позов ТОВ «Компанія «Діом» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 25999 від 03.08.21р.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.23р., відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.22р.

ТОВ «Компанія «Діом» зазначає, що оскільки АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не отримано податкові накладні з Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі яких в видаткових накладних визначений ПДВ і останній не має жодного джерела на відшкодування ПДВ, крім податкового кредиту, вважає за потрібне зменшити суму заборгованості за отриману якісну продукцію за видатковою накладною №447 від 07.10.21р. - на суму 3 960,00грн. на суму ПДВ, що складає 660,00грн; №450 від 07.10.21р. - на суму 9 086,28грн. на суму ПДВ, що складає 1 514,38грн; №452 від 07.10.21р. - на суму 5 772,00грн. на суму ПДВ, що складає 962,00грн.; №453 від 07.10.21р. - на суму 27 077,70грн. на суму ПДВ, що складає 4 512,95грн.; №454 від 07.10.21р. - на суму 27 077,70грн. на суму ПДВ, що складає 4 512,95грн; №509 від 19.11.21р. - на суму 18 950,40грн. на суму ПДВ, що складає 3 158,40грн. та №510 від 19.11.21р. - на суму 8 271,12грн. на суму ПДВ, що складає 1 378,52грн., відповідно, сума заборгованості за поставлену якісну продукцію складає 83 496,00грн. без ПДВ.

Позивач посилається на несплату відповідачем за договором поставки №779 від 01.06.21р., отриманого на підставі видаткових накладних №447, 450, 452, 453, 454 від 07.10.21р., № 454, 509 від 19.11.21р. у сумі 83 496,00грн. (без ПДВ), АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не заперечує факт отримання товару та обов`язку здійснити його оплату, однак посилається на те, що згідно з пунктом 5 Специфікації № 1 від 01.06.21р., строк оплати за товар не настав, тому позовні вимоги є передчасними, що і є причиною виникнення спору.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Матеріалами справи підтверджується, що товар на підставі видаткових накладних №447, 450, 452, 453, 454 від 07.10.21р., № 454, 509 від 19.11.21р. отриманий відповідачем без зауважень.

За приписами ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Але матеріали справи не містять доказів встановлення АТ «Криворізький залізорудний комбінат» розумного строку для передання ТОВ «Компанія «Діом» податкових накладних , відмови відповідача від прийняття товару або відмови від договору та повернення товару.

Виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку сторони правил здійснення господарської діяльності - невиконання господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у особи саме на підставі податкового законодавства.

Водночас, зазначення у договорі про обов`язок сторони здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.19р. у справі № 913/272/18, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.18р. у справі № 917/877/17).

Отже, обов`язок особи зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед стороною договору, хоча невиконання цього обов`язку і може завдати їй збитків. Обов`язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору.

Навіть у випадку відсутності реєстрації податкової накладної, це жодним чином не нівелює обов`язок відповідача зі сплати виконаних позивачем на його користь робіт у повному обсязі та у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою, не звільняє відповідача від обов`язку оплатити виконані роботи у визначений договором строк.

Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.24р. у справі №904/5458/23.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.6 договору у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7 482,85грн. - 3 % річних за загальний період з 07.12.21р. по 13.12.24р., 36 996,16грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2021р. по грудень 2024р., 90 735,03грн. - пені за загальний період з 07.12.21р. по 13.12.24р.

Відповідач не погоджується з притягненням до відповідальності у вигляді застосування до нього наслідків, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати інфляційних втрат, 3% річних та пені за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань, оскільки несплата за товар була зумовлена невиконанням постачальником своїх зобов`язань. Водночас, посилається на приписи ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України щодо співмірності / не співмірності нарахованих штрафних санкцій. Також у додаткових поясненнях звертає увагу на нарахування позивачем пені з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, наводить контррозрахунок пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.20р. було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України п. 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Договір поставки №779 від 01.06.21р. укладений після внесення змін до чинного законодавства. Тому сторони на момент укладення договору розуміли, що строк нарахування пені вже не буде обмежений 6-місячним строком.

З урахуванням вищевикладеного пеня підлягає нарахуванню з моменту виникнення прострочення (з 07.12.21р. та з 19.01.21р.) по 30.06.23р. на загальну суму 52 402,64грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.19р. у справі №917/791/18, від 22.10.19р. у справі №904/5830/18, від 13.01.20р. у справі №902/855/18, від 04.02.20р. у справі №918/116/19, від 29.09.20р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.20р. №914/1888/19, від 26.01.21р. №916/880/20, від 23.01.21р. №921/580/19, від 26.01.21р. №916/880/20.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.20р. у справі №904/5645/19, від 14.04.21р. у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.19р. у справі №923/536/18, від 10.04.19р. у справі №905/1005/18, від 06.09.19р. у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.19р. у справі №905/1742/18, від 14.07.21р. у справі №916/878/20.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Суд перевірив складені позивачем розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційної складової. Розрахунки є арифметично правильним та відповідають вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 7 482,85грн. за період з 07.12.21р. по 13.12.24р. та з 19.01.21р. по 13.12.24р., та інфляційні втрати в розмірі 36 996,16грн. за період з грудня 2021р. по грудень 2024р. підлягають задоволенню.

Суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості. З огляду на матеріали справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% - до 26 201,32грн.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла відповідні витрати, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представлені суду докази в підтвердження надання юридичних послуг не є безумовною підставою для відшкодування витрат в заявленому розмірі, адже розмір відповідних витрат має, крім іншого, відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України законодавцем надано суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. За змістом ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, якщо їх розмір не відповідає вимогам ч. 4 даної статті. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката ТОВ «Компанія «Діом»

подано: договір про надання правничої допомоги №41 від 04.12.24р., укладений між адвокатом Шевер Ю.М. та ТОВ «Компанія «Діом»; опис наданих послуг виконаних адвокатом за договором №41 від 04.12.24р. про надання правничої допомоги адвоката; квитанцію №1 від 10.12.24р. про сплату наданих правничої допомоги за договором №41 від 04.12.24р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДП№4169 від 13.03.20р. та ордер АЕ №1341530 від 10.12.24р

Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору, предметом є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справі за позовом до АТ «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення заборгованості, 3 % річних, інфляційних втрат, пені в суді першої, другої та третьої інстанцій, які пов?язані чи можуть бути пов?язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, на умовах і в порядку, що визначено договором, а клієнт зобов?язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до опису наданих послуг виконаних адвокатом за договором №41 від 04.12.24р. адвокат надав наступні послуги: вивчення та аналіз документів щодо стягнення заборгованості за договором №779 від 01.06.21р. адвокатом - 0, 5год., вартість послуги склала 1 000,00грн.; складання розрахунку 3 % річних, інфляційних втрат, пені - 1,5 год., вартість послуги склала 2 500,00грн. та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, 3 % річних, інфляційних втрат, пені - 2год., вартість послуги склала 6 500,00грн. Загальна вартість наданих правничих послуг станом на 10.04.2024 склала 10 000 грн., які були сплачені клієнтом 10.12.24р., що підтверджується квитанцією №2 від 10.12.24р. За даним описом наданих послуг відносно виконаних робіт та розміру оплати за виконані роботи претензій у сторін не має. Розрахунок адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

Не погоджуючись з розміром витрат, АТ «Криворізький залізорудний комбінат» заперечує щодо покладення на нього вказаних витрат, оскільки ці витрати на його переконання є необґрунтовано завищеними та не співмірними зі ступенем складності спору. Оскільки в Господарському суді Дніпропетровської області перебуває аналогічна справа, в якій позивач також заявив вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00грн. За твердженням відповідача, це означає, що в цій справі адвокат не докладав значних зусиль до формування правової позиції, складання позову, оскільки фактично у вже складеному раніше позові були змінені виключно відомості про договір, видаткові і податкові накладні. Окрім того, в описі наданих адвокатом послуг вказано, що розрахунок адвокатського гонорару за годину роботи становить 50% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату оплати. Квитанція свідчить про оплату цих послуг. Гонорар адвоката за годину роботи складає 3 028,00х50% = 1 514,00грн. Тому вартість складання позову (2 години) становить 1 514,00х2=3 028,00грн. У той час як адвокат заявляє про вартість послуги 6 500,00грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З урахуванням наведених вище обставин, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на адвокатську допомогу до суми 5 000,00 грн., яка на переконання суду є співмірною із часом, необхідним для виконання відповідних робіт/послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А; код ЄДРПОУ 00191307) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом» (51925, м. Кам`янське, тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9; код ЄДРПОУ 41853226): 83 496,00грн. заборгованості, 7 482,85грн. - 3 % річних, 39 996,16грн. - інфляційних втрат, 26 201,32грн - пені, 2 200,54грн. - витрат на сплату судового збору та 5 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 21.02.25р.

Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.