Рішення

від 21.02.2025 по справі 906/29/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/29/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення учасників

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп"

про стягнення 1200630,35 грн.

Зміст позовних вимог та заперечень.

Прокурором пред`явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" на користь Семенівської сільської ради 1200630,35 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою за 2024 рік.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що ТОВ "Вест Ойл Груп" належить нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695, площею 3,7545 га. З моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та оплати орендної плати, що є порушенням ст.125 Земельного кодексу України. Прокурор просить стягнути з відповідача борг на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" позов не визнало (а.с.128). Заперечення грунтуються на тому, що товариство було позбавлене можливості оформити земельну ділянку до 12.09.24, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності не неї, оскільки саме 12.09.24 Семенівська сільська рада оформила право власності на земельну ділянку; відповідач, як власник нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, належним чином сплачував земельний податок; на пропозицію сільської ради №579 від 25.09.24 про оформлення договору оренди, відповідач звернувся до сільської ради про надання дозволу на зміну цільового використання земельної ділянки, відповіді на яку не було; порушуючи принцип "належного урядування" сільська рада рішення на звернення відповідача так і не прийняла; розрахунок боргу по земельному податку за період з 01.01.24 по 30.11.24 виконаний невірно, без врахування оплати за листопад 2024, а тому борг відповідача становить 1148429,04грн. Відповідач заявив про судові витрати у розмірі 30000,00 грн. на правничу допомогу. Докази понесення цих витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Бердичівська окружна прокуратуру у відповіді на відзив , зазначила, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та її реєстрації у Державному земельному кадастрі; відомості про спірну земельну ділянку були внесені до Державного земельного кадастру 09.10.18; вказана земельна ділянка з 27.05.2021 є комунальною власністю Семенівської сільської ради, тому безпідставними є твердження відповідача про неможливість укладення договору оренди; орендна плата та податок на землю є різними поняттями, відносини по яким регулюються Законом України "Про оренду землі" та Податковим кодексом України, згідно яких орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; ТОВ"Вест Ойл Груп" не є власником або постійним користувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку; єдиною можливою формою здійснення плати за землю для ТОВ "Вест Ойл Груп" є орендна плата; за період з 01.01.24 по 30.11.24 нараховано 1879247,32грн. плати за землю, з яких відповідач добровільно сплатив 522013,10 грн., тому борг становить 1200630,35грн.; бездіяльність Семенівської сільської ради по розгляду звернення товариства про зміну цільового призначення земельної ділянки в судовому порядку не оскаржено (а.с.187).

Рух справи.

06.01.2025 до суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою від 08.01.25 суд відкрив провадження у справі №906/29/25 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 08.01.25 суд відмовив у задоволенні заяви Керівника Бердичівської окружної прокуратури про забезпечення позову.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

23.01.25 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" (а.с.128).

24.01.25 до суду надійшла відповідь на відзив від Бердичівської окружної прокуратури (а.с.187).

Встановлені судом обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 18.08.2016 №15/216 ТОВ "Вест Ойл Груп" належить на праві власності об`єкт нерухомого майна: комплекс "Нафтобаза" (будівля прохідної А-1 загальною площею 39 кв.м., будівля складу Г-1 загальною площею 274,9 кв.м. та будівля насосної Д-1 загальною площею 47,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Іванківці, комплекс будівель і споруд №7, будинок, 1 (а.с.96).

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695, площею 3,7545 га., яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 09.10.2018.

Право власності на земельну ділянку 1820882400:03:000:0695 зареєстроване за Семенівською сільською радою 12.09.2024.

25.09.2024 Семенівська сільська рада звернулася листом №579 від 25.09.24 до ТОВ "Вест Ойл Груп" про необхідність укладення договору оренди землі (а.с.183).

Заявою №419 від 29.10.2024 ТОВ "Вест Ойл Груп" просило сільську раду надати дозвіл на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки (а.с.184).

Сторони не уклали договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695 про що не заперечив відповідач.

Натомість ТОВ "Вест Ойл Груп" сплачувало земельний податок, про що не заперечили учасники справи.

Прокурор зазначає, що замість орендної плати за землю, яка нарахована за період з 01.01.24 по 30.11.24 на суму 1879247,32грн. , відповідач сплатив у вигляді земельного податку - 522013,10 грн., тому борг за користування землею становить 1200630,35грн., що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Висновки суду та норми права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 93 та ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та згідно ст. 126 Земельного кодексу України оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (підп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, з урахуванням наведеного, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Отже відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці, право користування земельною ділянкою не оформив, грошові кошти за користування земельною ділянкою не сплачував, доказів протилежного сторонами справи надано не було, що дає підстави стверджувати що відповідачем здійснювалось фактичне користування вказаною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а позивач був позбавлений можливості отримання орендної плати за час користування нею.

При цьому, ТОВ "Вест Ойл Груп" сплачувало податок на землю за користування спірною земельною ділянкою, про що не заперечили позивач та прокурор.

Однак, як убачається з викладеного вище, ТОВ"Вест Ойл Груп" не є власником або постійним користувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для ТОВ "Вест Ойл Груп" є орендна плата, яка мала сплачуватись орендодавцю на підставі договору оренди земельної ділянки.

З огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б засвідчували у відповідача право користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про користування відповідачем спірною земельною ділянкою за відсутністю правових підстав.

Таким чином, відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, не оформив та не зареєстрував право користування земельною ділянкою, безпідставно, за рахунок позивача набув майно - грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Водночас, посилання відповідача на те, що у спірний період він не був власником, землекористувачем та орендарем земельної ділянки, з огляду на відсутність відповідного правочину, за яким відповідач наділявся правом користування земельною ділянкою, тому і не міг бути суб`єктом справляння орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у зазначений період, та у зв`язку з неможливістю укласти договір оренди по причині відсутності реєстрації права власності на земельну ділянку за сільською радою, спростовуються тим, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Судом встановлено, що з моменту реєстрації відповідачем права власності на нерухоме майно (28.11.2016), право користування земельною ділянкою чи то у спосіб набуття її у власність, чи у спосіб укладання договору оренди у 2024 році (спірний період) оформлено не було, тобто правова підстава для користування земельною ділянкою відсутня. До моменту такого оформлення позивач, як власник земельної ділянки не має втрачати тих доходів, які він міг би отримувати, якщо б щодо зазначеної земельної ділянки було укладено договір оренди.

Згідно присів ч. ч. 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695 були внесені до Державного земельного кадастру 09.10.18.

Таким чином, судом встановлено, що у користуванні відповідача перебуває сформована земельна ділянка, із визначеною площею, присвоєним кадастровим номером та адресою, отже зазначена земельна ділянка цілком відповідає ознакам об`єкта цивільних прав, може виступати у якості предмета відповідного договору купівлі-продажу та/чи оренди.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Щодо розміру орендної плати, то судом встановлено, що розмір заявлених позовних вимог визначався з урахуванням витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності,

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.09.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820882400:03:000:0695 становить 20888143,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з відповідача, обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 288.5.1., підпункту 288.5.2. п. 288.5 ст. 288 ГІК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх норма тивної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішення Семенівської сільської ради від 31.05.2023 №718 "Про встановлення ставок орендної плати на території Семенівської сільської ради" для земельних ділянок з цільовим призначенням - 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу встановлено розмір орендної плати в розмірі 9 відсотків від діючої нормативної грошової оцінки землі в рік, відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Ставка орендної плати, яка застосовується для розрахунку - 9% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (з 01.01.2024 по 30.11.2024).

Згідно розрахунку боргу по ТОВ "Вест Ойл Груп", за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, тобто за 12 місяців, нараховано 1879247,32 грн., добровільно сплачено 522013,10 грн (з січня по жовтень 2024), сума боргу становить - 1200630,35 грн. (а.с.88).

Однак, згідно вимог позовної заяви, прокурор просить стягнути з відповідача орендну плату за період з 01.01.2024 по 30.11.2024, тобто за 11 місяців (156603,95х11=1722643,45).

До того ж, згідно довідки АТ "Банк інвестицій та заощаджень" №06-4/25/48/48 , відповідач сплатив земельний податок 27.12.24 за листопад 2024 на суму 52201,31грн., про що не вказано у розрахунку боргу позивача (а.с.178).

Таким чином, відповідач сплатив у 2024 році за землю 574214,41 грн. (52201,31х11=574214,41).

Отже, сума безпідставно збережених коштів за час фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою за період з 01.01.2024 по 30.11.2024, становить 1148429,04 гривень (1722643,45-574214,41=1148429,04), у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, всупереч наведених вище положень, відповідач своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів за спірну земельну ділянку за 11 місяців 2024 року (по 30.11.2024 включно) не виконав, у зв`язку з чим за вказаний період за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1148429,04 гривень, доказів протилежного сторонами не надано.

Вказана сума боргу збігається із сумою боргу за розрахунком відповідача (а.с.132).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 1148429,04грн. Вимога про стягнення 52201,31грн. боргу заявлена безпідставно.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236,237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" (43023, Волинська область, м.Луцьк, вул.Яремчука Назарія,1; код 34524327) на користь Семенівської сільської ради (13372, Житомирська область, Бердичівський район, с.Семенівка, вул.Героїв Майдану,4; код 04345463) - 1148429,04 грн. боргу.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про стягнення 52201,31грн. боргу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" (43023, Волинська область, м.Луцьк, вул.Яремчука Назарія,1; код 34524327) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м.Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) - 17226,44 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.02.25

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

учасникам до ЕК