Рішення

від 03.02.2025 по справі 914/912/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2025 Справа № 914/912/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд», м. Миколаїв, Львівська область

про: визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речового права та його припинення

за участю представників:

прокурор: Леонтьєва Н.Т.;

від відповідача-1: Поліщук О.С. - представник;

від відповідача-2: Пастернак П.І. - адвокат;

від третьої особи: Семиренко П.Я. - адвокат

Обставини розгляду справи.

08.04.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів до Львівської міської ради, м. Львів та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», м. Львів про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації речового права та його припинення.

Ухвалою суду від 11.04.2024 позовну заяву залишено без руху.

18.04.2024 на адресу суду надійшла заява прокурора про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2024, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд».

06.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від Львівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12103/24 від 06.05.2024).

13.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №12668/24 від 13.05.2024).

Ухвалою від 16.05.2024 суд відклав підготовче засідання на 13.06.2024.

Ухвалою від 13.06.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 27.06.2024.

Ухвалою від 27.06.2024 суд відклав підготовче засідання на 08.07.2024.

01.07.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області від прокурора надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою від 03.07.2024 суд заяву про забезпечення позову задовольнив частково.

08.07.2024 через канцелярію суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17577/24 від 08.07.2024).

В підготовчому засіданні 08.07.2024 було оголошено перерву до 15.07.2024.

15.07.2024 через канцелярію суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18048/24 від 15.07.2024).

15.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд» надійшли письмові пояснення (вх. №18053/24 від 15.07.2024).

Ухвалою від 15.07.2024 суд відклав підготовче засідання на 29.08.2024.

15.07.2024 через канцелярію суду від прокурора надійшли письмові пояснення (вх. №18105/24 від 15.07.2024).

Ухвалою від 29.08.2024 суд відклав підготовче засідання на 09.09.2024.

В підготовчому засіданні 09.09.2024 було оголошено перерву до 23.09.2024.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 23.09.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.10.2024.

Ухвалою від 28.10.2024 суд відклав судове засідання на 14.11.2024.

Ухвалою від 14.11.2024 суд відклав судове засідання на 28.11.2024.

26.11.2024 через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про долучення судової практики (вх. №28658/24 від 26.11.2024).

В судовому засіданні 28.11.2024 було оголошено перерву до 09.12.2024.

Ухвалою від 09.12.2024 суд відклав судове засідання на 23.12.2024.

В судовому засіданні 23.12.2024 було оголошено перерву до 20.01.2025.

В судовому засіданні 20.01.2025 було оголошено перерву до 03.02.2025.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що на підставі ухвали Львівської міської ради №828 від 20.05.2021 Львівська міська рада передала ОК ЖБК «Під Голоско» у власність земельну ділянку площею 0,5500 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610137500:05:004:0491) для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - членів обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско».

Як ствердив прокурор, вказана ухвала прийнята всупереч вимогам ст. ст. 41, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 133-135, 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186. Зокрема, Львівською міською радою не з`ясовувалось питання про те, чи потребують поліпшення житлових умов учасники кооперативу, виконавчим комітетом Львівської міської ради рішення зборів про організацію Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» та список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей не затверджувалися. Крім того, відсутнє також належне обґрунтування розміру земельної ділянки, що була передана відповідачу-2.

Таким чином, прокурор просив суд визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №828 від 20.05.2021, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач-1 зазначив, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята у визначеній законом компетенції, а також не порушує жодних прав держави у зв`язку з прийняттям такого рішення, за захистом яких звернувся прокурор. Крім того, у Львівської міської ради, як уповноваженого органу, не було правових підстав для відмови у затвердженні відповідачу-2 проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки після прийняття ухвали Львівської міської ради від 19.09.2019 №5441. Також приписами ст. 41 Земельного кодексу України, якою керувалась Львівська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення, передбачено безумовне право житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів на отримання у власність або в оренду земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. А отже твердження прокурора про відсутність підстав для передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення аукціону є помилковими. Прокурор не обґрунтував та не довів належними допустимими і достатніми доказами наявності підстав для визнання незаконною оспорюваної ухвали, а отже не підлягає задоволенню і позовна вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В судових засіданнях представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач-2 зазначив, що у відповідача-1, з огляду на чинність ухвали №5441 від 19.09.2019 та відповідність розробленого проекту землеустрою вимогам законодавства, були відсутні правові підстави для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою. Відповідач-2 заперечив щодо доводів прокурора про те, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні ст. 41 Земельного кодексу України, зазначивши, що такий створений згідно чинного на момент такого створення законодавства. Таким чином, він є суб`єктом, якому за рішенням органу місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва можуть надаватися у власність або користування у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Також не підлягає до задоволення і вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Третя особа проти позову заперечила з підстав, зазначених відповідачами у відзивах на позов.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

05.06.2019 відбулись збори засновників, на яких було прийнято рішення про створення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», (протокол №1 від 05.06.2019), який було 11.06.2019 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На вказаних зборах також було затверджено статут Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско».

Згідно з п. 1.1. статуту кооперативу, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» є неприбутковою організацією, створюється і діє у відповідності з Конституцією України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про кооперацію», на підставі рішення установчих зборів на добровільних засадах з метою забезпечення житлом та/або нежилими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей.

Кооператив за типом є обслуговуючим, а за напрямком діяльності є житлово-будівельним (п. 1.2. статуту).

Відповідно до п. 2.1. статуту метою кооперативу є задоволення житлових, економічних та соціальних потреб його членів та асоційованих членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або нежитловими приміщеннями членів кооперативу та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництва багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками (п. 2.2. статуту).

Згідно п. 3.1. статуту кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об`єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоційованих членів та членів їх сімей та подальшої експлуатації і управління цими об`єктами на засадах самоврядування для задоволення споживчих потреб членів кооперативу та без мети отримання прибутку.

Ухвалою Львівської міської ради від 19.09.2019 №5441 «Про надання дозволу ОК «Житлово-будівельний кооператив «Преміум Голоско» та ОК «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Під Голоском», надано Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Під Голоско» (ідентифікаційний код 43055477) дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5500 га на вул. Під Голоском для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» у встановленому порядку подати міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Львівської міської ради від 20.05.2021 №828 «Про затвердження обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Під Голоском» затверджено Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «Під Голоско» (ідентифікаційний код 43055477) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,5500 га (кадастровий номер 4610137500:05:004:0491) на АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників Операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

11.10.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2479910246060, номер відомостей про речове право: 44485961, підстава для державної реєстрації: ухвала Львівської міської ради №828 від 20.05.2021).

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно положень ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень Львівської міської ради, як органу місцевого самоврядування, зокрема, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у користування.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України зазначеного кодексу, громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 41 Земельного кодексу України встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчі органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з дня прийняття якого втратив чинність Закон Української PCP «Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування».

Так, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 42 Закон УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української PCP та місцеве самоврядування» до повноважень Виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) Ради, крім повноважень, перелічених у пункті 1 цієї статті, зокрема, відносилось прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів, здійснення контролю за їх діяльністю.

Відповідних повноважень виконавчим органам відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано не було.

Відповідно до ст. 3 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як слідує з матеріалів справи, в якості правових підстав позову прокурор покликається на те, що відповідач-2 був створений з порушенням ст. 133-135, 137 ЖК України та Примірного статуту кооперативу, що свідчить про недотримання відповідачем-1 під час прийняття оспорюваного рішення ст.41 ЗК України. Водночас, в якості заперечень відповідачі покликаються на те, що норми ст.ст. 133-135, 137 ЖК України суперечать вимогам Конституції України, відтак, оскільки питання діяльності кооперативів в Україні врегульоване Законом України «Про кооперацію» та ЦК України, вказані норми не можуть бути застосовані у відносинах щодо передачі земельної ділянки у власність кооперативу на підставі ст. 41 ЗК України.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації відносин, щодо організації створення та діяльності житлово-будівельних кооперативів, суд виходить з наступного.

Судовими рішеннями в адміністративній справі №826/15758/16, що набрали законної сили, встановлено, що вимоги Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу та статті 137 Житлового кодексу України щодо встановлення порядку організації та створення кооперативу та затвердження списку громадян, які вступають до нього, і членів їх сімей виконавчим комітетом ради народних депутатів не відповідають приписам статті 7 Закону України «Про кооперацію», який набув чинності пізніше, і, відповідно, підлягає застосуванню.

При вирішенні даної справи суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 11.03.2016 по справі №К/800/6225/16, згідно з якою питання про створення і діяльність житлово-будівельних кооперативів врегульовані Законом України «Про кооперацію», який є спеціальним, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а тому відсутні правові підстави для застосування статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української PCP та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12.09.1991 встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наведена Постанова Верховної Ради України передбачає можливість застосування норм ЖК УРСР та інших актів Союзу PCP на території України, обмежуючи їх дію: у часі - до прийняття відповідних актів законодавства України; за колом відносин - які не врегульовано законодавством України; за ознакою відповідності - виключно у частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Враховуючи обмеження, передбачені Постановою Верховної Ради України, норми ЖК України та Примірного статуту можуть застосовуватися у сфері регулювання житлових відносин та відносин щодо створення кооперативів лише у частині, що не суперечить вимогам чинної Конституції та законам України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведеного, суд зазначає, що у 2003 році прийнято акт законодавства України, який регулює відносини, які раніше були врегульовані законодавством УРСР. Прийняттям Закону України «Про кооперацію» було встановлено нові норми, що регулюють відносини створення і організації діяльності кооперативів різних типів, та виключено низку обмежень та додаткових дискримінаційних вимог, встановлених актами законодавства УРСР. Із прийняттям Закону України «Про кооперацію», правові акти законодавства УРСР діють лише в тій частині, що не суперечить Конституції і цьому закону України, а тому суд дійшов висновку, що для визначення порядку створення та діяльності кооперативів в Україні слід застосовувати норми Закону України «Про кооперацію».

Суд звертає увагу, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання.

Такий підхід узгоджується з постановами Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 807/698/17, від 12.09.2018 року у справі № 564/118/17, від 25.09.2018 року у справі № 499/714/16-а, від 30.10.2018 року у справі № 826/5917/17, від 06.12.2018 року у справі № 816/1244/17, від 24.01.2019 року у справі № 812/561/17 та від 29.01.2019 року у справі № 293/342/17.

Преамбулою Закону України «Про кооперацію» визначено, що цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» визначено термін «обслуговуючий кооператив». Так, обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про кооперацію», до законодавства про кооперацію віднесено норми Конституції України, Цивільного кодексу України, цього закону та інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві положення» вказаного Закону, закріплено імперативну вимогу усім кооперативам, створеними до набрання чинності цим Законом, привести свої статути у відповідність із ним.

На період до приведення кооперативів своїх статутів у відповідність із цим Законом, надано можливість кооперативам керуватися положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить Закону України «Про кооперацію» (пункт 3).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про кооперацію», відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними, тощо.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» передбачені вимоги до статуту кооперативу, та визначено, що статут є правовим документом, що регулює його діяльність.

Водночас, згідно Класифікації організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 №97, кооператив з огляду на завдання та характер діяльності може бути створений у формі виробничого, обслуговуючого чи споживчого кооперативу, при цьому за напрямками діяльності такі кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд вважає, що один і той же кооператив може бути, наприклад, обслуговуючим за типом (організаційно-правовій формі) і житлово-будівельним за напрямом діяльності, відомості, про що повинні бути визначені у статуті кооперативу.

З матеріалів справи вбачається, що одним з доводів прокурора є те, що відповідач-2 не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1. статуту відповідача-2, останній створений з метою забезпечення житлом та/або нежилими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей. Кооператив за типом є обслуговуючим, а за напрямком діяльності є житлово-будівельним. Метою кооперативу є задоволення житлових потреб його членів та асоційованих членів кооперативу. Предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або нежитловими приміщеннями членів кооперативу та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництва багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками. Кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об`єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоційованих членів та членів їх сімей.

Виходячи з аналізу вказаних пунктів статуту відповідача-2, суд дійшов висновку, що метою створення та діяльності кооперативу насамперед є задоволення житлових потреб членів кооперативу, які відповідно цього потребують.

Разом з цим, Закон України «Про кооперацію» розрізняє такі поняття як засновник кооперативу і член кооперативу, які за своїм правовим статусом є різними: перші необхідні для створення суб`єкта, інші - для його діяльності, як суб`єкта права (ст. 7 та 10 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про кооперацію», кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про кооперацію», рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України «Про кооперацію», чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про кооперацію», при створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Згідно ч. 2 ст. 134 ЖК України, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду стаття 34 ЖК України), а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів Української PCP і Українською республіканською радою професійних спілок.

Враховуючи вказані положення норм ст. 134 ЖК України, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються не тільки громадяни, що вже перебувають на обліку для одержання жилих приміщень, а й громадяни, які мають право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за визначений рівень. Таким чином, не перебування особи на обліку не є доказом того, що особа не потребує поліпшення житлових умов.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що при вирішенні питання про надання відповідачу-2 у приватну власність земельної ділянки на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, відповідачем-1 жодним чином не з`ясовувалось питання про те, чи потребують поліпшення житлових умов учасники кооперативу. Крім того, прокурором зазначено, що четверо із семи засновників кооперативу були власниками нерухомого майна (житлових приміщень), тобто були забезпечені житлом та явно не потребували поліпшення житлових умов.

Водночас, суд вважає такі доводи прокурора необґрунтованими, оскільки відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених Радою Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.121984 №470, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які, зокрема: забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами; які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї Таким чином, факт наявності у вказаних осіб житла не свідчить однозначно, що такі особи не потребували поліпшення житлових умов.

Зважаючи на наведене, прокурором не доведено обставин того, що члени кооперативу, його засновники, станом на момент створення кооперативу, не потребували поліпшення житлових умов.

Окремо суд зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи статуту Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», такий створено у 2019 році його засновниками на добровільних засадах, згідно із Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про кооперацію» (пункт 1.1. статуту).

При цьому, Закон України «Про кооперацію», як спеціальний законодавчий акт, що визначає правове становище кооперативів в Україні, не містить жодних обмежень стосовно створення ЖБК в частині наявності житлових потреб засновників або членів, вікового цензу або знаходження на квартирному обліку тощо.

Крім того, Закон України «Про кооперацію» встановлює порядок створення всіх кооперативів, включаючи і ЖБК та не містить жодних застережень відносно існування іншого порядку, ніж встановлений цим законом, тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися норми Примірного статуту щодо створення ЖБК тільки при виконавчих комітетах місцевої ради чи юридичних особах, оскільки ці положення суперечать статті 87 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України «Про кооперацію» щодо добровільності створення кооперативу.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідач-2 є житлово-будівельним кооперативом, в розумінні Закону України «Про кооперацію», з огляду на те, що прокурором не доведено обставин, що станом на момент створення кооперативу його члени не потребували поліпшення житлових умов, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених ст. 41 ЗК України, для передачі земельної ділянки у користування кооперативу.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, органи місцевого самоврядування діють на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з дня прийняття якого втратив чинність Закон УРСР «Про місцеві ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування», у відповідності до пункту 9 частини другої статті 42 якого до повноважень виконавчого комітету міської (міста обласного підпорядкування) ради, зокрема, відносилось: прийняття рішень про організацію житлово-будівельних і гаражних кооперативів та здійснення контролю за їх діяльністю. Однак, таких повноважень виконавчим органам самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано не було.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування, а відповідно із частиною першою статті 18 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Натомість до виключної компетенції міських рад, зокрема відноситься прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином, з урахуванням аналізу положень закону про місцеве самоврядування, у місцевих рад та їх виконавчих органів, відсутні повноваження щодо організації діяльності і створення ЖБК у порядку статті 137 ЖК України та Примірного статуту ЖБК.

Оскільки, ні ЖК України, ні Примірним статутом, ані Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про кооперацію» не встановлено особливостей державної реєстрації житлово-будівельних і гаражних кооперативів, їх реєстрація відбувається виключно в порядку, визначеному Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» організаційно-правова форма юридичної особи визначається відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються такі документи: заява про державну реєстрацію створення юридичної особи; примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників; установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа.

11.06.2019 здійснено державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», при цьому державна реєстрація кооперативу, яким отримано спірну земельну ділянку за оскаржуваним рішенням Львівської міської ради в порядку статті 41 Земельного кодексу України, не скасована у встановленому порядку.

Таким чином, суд вважає, що Львівською міською радою при прийнятті спірного рішення враховані питання створення та діяльності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», метою якого є забезпечення житлових, економічних, соціальних та інших потреб їх членів, що врегульовано чинним законодавством України, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про кооперацію» та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Разом з цим, Львівська міська рада, перевіряючи правовий статус та правосуб`єктність кооперативу, керувалася приписами статей 10, 16, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за якими відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу).

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Частиною 12 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, ухвала Львівської міської ради, згідно з якою зазначеному кооперативу передано у власність земельну ділянку, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним ухвали органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у власність земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки така ухвала органу місцевого самоврядування вичерпала свою дію внаслідок виконання, а відтак скасування такої ухвали не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право власності на земельну ділянку, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2,4, 7,11 до Конвенції.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини при вирішенні питання щодо припинення права власності приватної особи на майно внаслідок певних порушень, допущених з боку органу публічної влади при прийнятті рішення про передачу майна у власність, слід виходити з того, що дії 1-го відповідача (органу місцевого самоврядування) при прийнятті рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки 2-му відповідачу в ніякому разі не можуть бути підставою для позбавлення 2-го відповідача - приватної особи, яка не вчиняла жодних правопорушень та не знала і не могла знати про наявність певних імовірних порушень (навіть, якщо допустити, що вони були) з боку 1-го відповідача при прийнятті рішення про передачу у власність земельної ділянки 2-му відповідачу.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини при вирішенні питання щодо припинення права власності приватної особи на майно внаслідок певних порушень (навіть, якщо допустити, що вони були), допущених з боку органу публічної влади при прийнятті рішення про передачу майна у власність, обґрунтованим є висновок про те, що імовірні порушення, допущені відповідачем-1 при прийнятті рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки відповідачу-2, не можуть бути підставою для позбавлення власності такої приватної особи, яка не вчиняла жодних правопорушень та не знала і не могла знати про наявність певних ймовірних порушень з боку відповідача-1 при прийнятті рішення про передачу у власність земельної ділянки відповідачу-2.

Ухвалою Львівської міської ради від 08.11.2018 №4145 «Про затвердження Програми створення житлово-будівельних кооперативів» було затверджено Програму створення житлово-будівельних кооперативів. Пунктом 3 Програми створення житлово-будівельних кооперативів передбачені способи реалізації Програми, серед яких, зокрема: виділення Львівською міською радою земельних ділянок житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я; виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки, які надаються житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я, здійснюється за рахунок коштів міського бюджету м. Львова; виготовлення проектної документації (проведення експертизи) на будівництво житлових будинків житлово-будівельним кооперативам, сформованим з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я, здійснюється за рахунок коштів міського бюджету м. Львова; будівництво житлово-будівельними кооперативами будинків за рахунок коштів членів житлово-будівельних кооперативів, сформованих з числа учасників антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), працівників закладів освіти та охорони здоров`я.

Враховуючи вищенаведені обставини, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» звернувся до Львівської міської ради для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5500 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско».

Згідно п. 2 ухвали Львівської міської ради від 19.09.2019 №5441 надано Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5500 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) - членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско».

Надалі, на замовлення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та подано до Львівської міської ради на затвердження, який було затверджено ухвалою Львівської міської ради від 20.05.2021 №828 та надано у власність земельну ділянку площею 0,5500 га (кадастровий номер 4610137500:05:004:0491) на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників Операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції).

Суду не надано доказів які б підтверджували, що у Львівської міської ради як уповноваженого органу були наявні правові підстави для відмови у затвердженні Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» проекту землеустрою з відведення земельної діяльності.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що ухвала Львівської міської ради №828 від 20.05.2021 прийнята у встановленому законом порядку, з додержанням усіх вимог чинного законодавства України, при прийнятті оскаржуваної ухвали не порушено норм ст. 41 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим, у суду відсутні підстави для визнання її незаконною та скасування.

Водночас, прокурором не долучено до матеріалів справи інших належних та допустимих доказів, які б вказували саме на незаконність рішення органу місцевого самоврядування, а тому в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування ухвали Львівської міської ради №828 від 20.05.2021 слід відмовити.

Щодо умов передачі земельної ділянки житлово-будівельному кооперативу, то відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до Генерального плану м. Львова затвердженого ухвалою сесії Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:05:004:0491 орієнтовною площею 0,5500 га, знаходиться в межах зони Ж-3 багатоповерхової житлової забудови (5-9 поверхів).

З пояснювальної записки до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків для учасників операції об`єднаних сил (учасників антитерористичної операції) Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» м. Львів, вул. Під Голоском вбачається, що вказаний проект землеустрою розроблений у відповідності з детальним планом території, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.08.2019 № 749 «Про затвердження внесення змін до детального плану території житлового району «Під Голоском» (зміна № 2)».

Згідно Фрагменту схеми функціонального зонування території (внесення змін в план зонування території Шевченківського району згідно з затвердженою зміною №1 до ДПТ) функціональне зонування, в межах якого розташована спірна земельна ділянка, відноситься до зони багатоповерхової житлової забудови (5-9 поверхів).

Як вбачається з Кадастрового плану (опису меж) земельної ділянки та Плану відведення земельної ділянки, що є складовими частинами Проекту землеустрою, від межі «А» до «Б» є землями міста; від межі «Б» до «В» знаходиться земельна ділянка Обслуговуючого коопертиву «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів»; від межі «В» до «Г» знаходиться земельна ділянка Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Преміум Голоско», від межі «Г» до «А» є землями загального користування, проїзд.

Згідно Містобудівельних обмежень відповідно до містобудівної документації управління архітектури та місобудування від 07.05.2020 № 2401-вих-34252, наданих Управлінням архітектури та урбаністики Львівської міської ради:

1. Погоджена площа земельної ділянки - 0,5500га.

2. Рекомендований вид користування оренда/приватна власність (кінцеве рішення за сесією Львівської міської ради).

3. Рекомендована категорія земель землі житлової і громадської забудови.

4. Обмеження щодо містобудівної документації міста Львова:

- відповідно до детального плану території, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.08.2016 №749 «Про затвердження внесення змін детального плану території житлового району «Під Голоском» (зміна №2)» земельна ділянка знаходиться в межах функціональної зони Ж-3 (зона багатоповерхової житлової забудови (від 5 до 9 пов.);

5. Обмеження щодо червоних ліній вулиць:

- земельна ділянка знаходиться поза межами червоних ліній вулиці;

6. Обмеження щодо будівництва на земельній ділянці відносно інженерних мереж - враховувати охоронні зони мереж, розміщених на земельній ділянці та сум територіях;

- забезпечувати доступ на ділянку відповідним інженерним службам міста для обслуговування інженерних мереж і не чинити перешкод при будівництві нових;

7. Обмеження щодо нового будівництва і реконструкції та іншого використання земельної ділянки:

- дозволяється будівництво, реконструкція і капітальний ремонт при умові дотримання Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- частина ділянки площею 0,0715 га надається в обмежене користування, зона особливого режиму забудови;

- відповідно до схеми зонування за планувальним регламентом розташована в межах IV зони планувального регламенту середня зона К-0,87 (коефіцієнт цінності).

- відповідно до схеми зонування за історико-архітектурним регламентом земельна ділянка розташована в підзоні ІА-5 зона регулювання забудови.

- використання території повинно здійснюватися з врахуванням меж суміжної забудови з дотриманням нормативних вимог.

Згідно плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 № 4657 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг). Том 1. Частина 4, 5. Залізничний та Шевченківський райони», земельна ділянка, яка надається, знаходиться в зоні Ж-3 - зона багатоповерхової житлової забудови.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491 входить в межі детального плану території житлового району «Під Голоском», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.08.2016 № 749 «Про затвердження внесення змін до детального плану житлового району «Під Голоском», і належить до функціональної зони Ж-3.

Таким чином, конфігурація, розташування та площа земельної ділянки, що відводилася Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» відповідає містобудівній документації з відведення земельних ділянок на вул. Під Голоском.

19.01.2024 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №88 «Про створення умов, сприятливих «Про створення умов, сприятливих для інвестування у будівництво житла учасникам АТО та військовослужбовцям на території житлового району Піл Голоском у м. Львові». Згідно прийнятого рішення, виконавчим комітетом Львівської міської ради визначено пріоритетним створення умов, сприятливих для інвестування у будівництво житла учасникам АТО та військовослужбовцям на території житлового району Під Голоском у м. Львові.

Крім того, вказаним рішенням зобов`язано Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско», Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноблесс Буд» при реалізації спорудження комплексу житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, підземною автостоянкою, трансформаторною підстанцією та об`єктами інженерного забезпечення на вул. Під Голоском у м. Львові на земельних ділянках за кадастровими номерами 4610137500:05:004:0499 та 4610137500:05:004:0491 забезпечити такі умови:

- 15% квартир будуть передані учасникам бойових дій (АТО/ООС), які потребують покращання житлових умов та перебувають на кооперативному обліку у Львівській міській раді або включені до відповідних списків для отримання житла у межах населених пунктів Львівської міської територіальної громади, за погодженням Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Львів», на безоплатній основі.

- 30% квартир будуть реалізовані (продані) за ціною, яка не буде перевищувати їхньої собівартості, за умови, що покупцями таких квартир будуть особи з числа учасників бойових дій (АТО/ООС), які перебувають на кооперативному обліку у Львівській міській раді або включені до відповідних списків для отримання житла у межах населених пунктів Львівської міської територіальної громади.

-30% квартир будуть реалізовані (продані) особам з числа учасників бойових дій (АТО/ООС) за програмою єОселя (кредитування придбання житла зі сплатою 3% річних за користування кредитом до 20-ти років) та/або на умовах, визначених замовником будівництва.

Стосовно доводів прокурора про відсутність підстав, визначених ч. 2 ст. 134 ЗК України, для передачі земельної ділянки у власність без проведення аукціону суд зазначає наступне.

В частині 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Водночас, приписами спеціальної правової норми, а саме статті 41 Земельного кодексу України, якою керувалась Львівська міська рада при прийнятті рішення, передбачено право житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів на отримання у власність або в оренду земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд дійшов висновку, що у Львівської міської ради, як уповноваженого органу, не було правових підстав для відмови у затвердженні Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, після прийняття ухвали Львівської міської ради від 19.09.2019 №5441 та після подання Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» технічної документації Львівській міській раді на затвердження.

Як не заперечується жодною зі сторін, земельна ділянка площею 0,5500 га кадастровий номер 4610137500:05:004:0491 на АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м. Львова, у зв`язку з чим її розпорядником виступає Львівська міська рада.

Одночасно, як вже неодноразово зазначалося, ст. 41 Земельного кодексу України визначено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Відтак, вказаною статтею, яка є спеціальною нормою у порівнянні зі ст. 134 Земельного кодексу України, передбачено право житлово-будівельних (житлових) та гаражно-будівельних кооперативів на отримання у власність або в оренду земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва без проведення земельних торгів.

Варто зазначити, що системний аналіз ст. 135 Земельного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що земельні торги - це форма продажу у власність або в користування земельних ділянок державної та комунальної власності, в результаті проведення яких власником (користувачем) визнається учасник, який подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі якщо ним зроблено щонайменше один крок торгів.

Відтак, земельні торги проводяться для невизначеного кола осіб і неможливим є завчасне передбачення чи визначення його переможця. Таким чином, нівелюється можливість застосування спеціальної норми законодавства - ст. 41 Земельного кодексу України, що передбачає право житлово-будівельного (житлового) та гаражно-будівельного кооперативу набувати право власності або користування земельну ділянку з конкретно визначеною умовою її використання - для житлового або гаражного будівництва.

Відтак, твердження прокуратури про відсутність підстав для передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення аукціону є помилковими.

Також суд звертає увагу, що зауваження юридичного департаменту Львівської міської ради, на підставі яких прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги, не містять жодного твердження щодо невідповідності конкретній нормі чинного законодавства надання Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Під Голоско» у власність земельної ділянки на підставі ст. 41 Земельного кодексу України.

Зважаючи на те, що судом відмовлено у визнанні незаконним та скасуванні ухвали Львівської міської ради №828 від 20.05.2021, безпідставними є вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:05:004:0491, яка здійснена на підставі такої ухвали, яка також не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір виник з вини прокурора, судові витрати по розгляду справи в відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на прокурора.

Враховуючи, що у позові відмовлено повністю, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 03.07.2024, слід скасувати.

Відповідно до п. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (п. 10 ст. 145 ГПК України).

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави відмовити.

2. Судові витрати покласти на прокурора.

3. Скасувати заходи забезпечення позову у справі №914/912/24, вжиті ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2024.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 03.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.02.2025.

Суддя Мазовіта А.Б.