Рішення

від 10.02.2025 по справі 916/4338/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4338/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гамар В.І. на підставі ордеру;

Від відповідача: Бережна О.В. в порядку самопредставництва;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом селянського (фермерського) господарства «Родник» до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Родник» (далі по тексту СФГ «Родник») звернулося до господарського суду з позовною заявою до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту Мологівська сільська рада) про визнання незаконним та скасування рішення ради від 26.03.2024 №999-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з « 01.02 для ведення фермерського господарства» на « 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва»; про витребування у відповідача на користь позивача земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, площею 18,1193 га, що належить позивачу на праві постійного користування згідно державного акта від 14.06.2000 серії II-ОД №019859.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на набуття ОСОБА_1 у постійне користування земельної ділянки згідно державного акта від 14.06.2000 серії II-ОД №019859 для створення фермерського господарства, тобто СФГ «Родник». Проте, після смерті у 2018 році засновника СФГ «Родник» відповідачем були створені перешкоди адміністративного характеру у використанні земельної ділянки у зв`язку з її передачею у користування іншим особам без реєстрації цього права.

Позивач повідомляє, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.07.2022 року у справі №495/5191/21 позов ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем ОСОБА_1 , до Мологівської сільської ради про визнання права постійного користування землею було задоволено. Проте, постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.11.2023, рішення суду від 21.07.2022 року у справі №495/5191/21 було скасовано, у задоволенні позову відмовлено з підстав перебування спірної земельної ділянки у користуванні СФГ «Родник».

Вищенаведене, з урахуванням прийняття Мологівською сільською радою рішення від 26.03.2024 №999-VIII з порушенням вимог ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України, стало підставами для звернення позивача до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 21.10.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.11.2024 до суду від Мологівської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повністю заперечує проти задоволення заявленого позову. Відповідачем наголошено, що під час розгляду справи №495/5191/21 у процесуальних документах ОСОБА_2 неодноразово стверджувала, що спадкодавцем ОСОБА_1 , якому було надано земельну ділянку у постійне користування, з моменту отримання ділянки у користування не було створено селянського (фермерського) господарства. Посилаючись на судові рішення апеляційної та касаційної інстанцій по справі № 495/5191/21, якими, як стверджує відповідач, було встановлено відсутність осіб, які успадкували майнові права в юридичній особі СФГ «Родник» після смерті засновника ОСОБА_1 , Мологівська сільська рада вказує на правомірність припинення права постійного користування ОСОБА_1 .

Мологівська сільська рада також посилається на невідповідність поведінки ОСОБА_2 , яка наразі є керівником та засновником СФГ «Родник», принципу добросовісності, з огляду на повну невідповідність доводів ОСОБА_2 позиції СФГ «Родник» у межах даної справи. Крім того, відповідач вказує про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав, оскільки вимога про витребування земельної ділянки пред`явлена до особи, яка є власником такої ділянки, тобто Мологівської сільської ради.

03.12.2024 до суду від СФГ «Родник» надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач стверджує про вимога про визнання незаконним та скасування рішення була пред`явлена з підстав неузгодження проекту землеустрою із землекористувачем, тобто позивачем. Проте, відповідачем не було надано жодного обґрунтування правомірності спірного рішення, при прийнятті якого були повністю проігноровані мотиви суду касаційної інстанції, покладені в основу судового рішення по справі №495/5191/21. Поряд з цим, СФГ «Родник» вказує про наявність у нього права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном, зокрема, шляхом пред`явлення негаторного позову.

Ухвалою від 17.01.2025 судом було відмовлено СФГ «Родник» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони уповноваженим органам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки.

20.01.2025 до суду від Мологівської сільської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив. Рада вказує про прийняття спірного рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, відповідач повторно посилається на відсутність осіб, які успадкували майнові права в юридичній особі СФГ «Родник» після смерті засновника ОСОБА_1 . Належне правове обґрунтування вимоги про витребування земельної ділянки, як стверджує Мологівська сільська рада, позивачем наведено не було.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Згідно довідки №03 від 10.01.2000, виданої виконавчим комітетом Випасненської сільської ради, на території сільської ради СФГ «Родник» користується земельною ділянкою загальною площею 20,00 га, з яких 2,00 га перебувають у власності, 18,00 га у постійному користуванні.

14.06.2000 Білгород-Дністровською районною радою народних депутатів на підставі рішення від 28.12.1999 було видано ОСОБА_1 державний акт на право користування землею серії ІІ-ОД № 019859, згідно якого землекористувачу виділено для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 18,12 га на території Випасненської сільської ради.

29.01.2000 за участю ОСОБА_1 , Випасненської сільської ради, Білгород-Дністровського районного відділу земельних ресурсів та представників суміжних власників землі і землекористувачів на виконання рішення Білгород-Дністровської районної ради від 28.12.1999 було складено акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1

21.01.2009 Відділом Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області було видано довідку №181, згідно якої у користуванні СФГ «Родник» на території Випасненської сільської ради перебуває 20,12 га сільськогосподарських угідь.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000821102022 від 23.08.2022, а також інформаційної довідки №264282506 від 05.07.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, площею 18,1193 га, належить на праві комунальної власності Мологівській сільській раді; земельна ділянка передана у постійне користування ОСОБА_1 згідно державного акта від 14.06.2000 серії II-ОД №019859, державна реєстрації іншого речового права, тобто права постійного користування проведена 31.10.2018.

При цьому, у витязі №НВ-0000821102022 від 23.08.2022 зазначено, що земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки - 01.02 для ведення фермерського господарства.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.07.2022 року у справі №495/5191/21 позов ОСОБА_2 до Мологівської сільської ради, за участю третьою особи: приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Драченко А.Ф., було задоволено, визнано за ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 18,1193 га, кадастровий номер 5120882000:01:001:0479, яка була виділена для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 019859 від 14.06.2000 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30.04.2024 слідує, що право постійного користування земельною ділянкою було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Проте, постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.11.2023, рішення суду від 21.07.2022 року у справі №495/5191/21 було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Під час розгляду справи №495/5191/21 судами було встановлено, що у 1992 році ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка для ведення фермерського господарства, з цією метою ОСОБА_1 було створено СФГ «Родник». Проте, у 1993 році рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки було скасовано у зв`язку неправильним визначенням розмірів земельних ділянок. Поряд з цим, у 1999 році ОСОБА_1 знову була виділена земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відмовляючи у задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову суди першої та апеляційної інстанцій у межах справи №495/5191/21 дійшли висновку, що надання у 1992 році ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування для ведення селянського фермерського господарства, створення у цьому ж році СФГ «Родник», здійснення ОСОБА_1 на наданій йому земельній ділянці господарської діяльності навіть після скасування рішення ради про виділення йому земельної ділянки, повторна передача вказаної ділянки у 1999 році у постійне користування у своїй сукупності підтверджують факт перебування ділянки у постійному користуванні саме СФГ «Родник».

30.11.2023 Мологівською сільською радою було прийнято рішення №948-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з « 01.02 - для ведення фермерського господарства» на « 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

26.03.2024 Мологівською сільською радою було прийнято рішення №999-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з « 01.02 - для ведення фермерського господарства» на « 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», відповідно до якого рада затвердила проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею « 01.02 - для ведення фермерського господарства» на « 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Копія проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, розробленого ФОП Подавалкіним В.Ю. на замовлення Мологівської сільської ради наявна в матеріалах справи.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.05.2024 керівником СФГ «Родник» є ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 одночасно є засновником СФГ «Родник», що підтверджується Статутом СФГ «Родник», затвердженим рішенням засновника №1/2024 від 14.05.2024.

Листом №03.1-20/822 від 04.07.2024 Мологівська сільська рада у відповідь на адвокатський запит, направлений в інтересах ОСОБА_2 , повідомила, що у останньої відсутні будь-які права на земельну ділянку. Поряд з цим, рада надала копію рішень від 26.03.2024 № 999-VIII та від 30.11.2023 року № 948-УІП, копію проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та інформацію щодо сплати земельних податків та зборів. Крім того, в матеріалах справи наявні інші листи Мологівської сільської ради, складені у відповідь на адвокатські запити.

З інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.08.2024 слідує, що право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, площею 18,1193 га, за жодною особою не зареєстровано; вид цільового призначення земельної ділянки - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В процесі розгляду даного спору СФГ «Родник» на підтвердження факту використання земельної ділянки іншими особами за відсутності передбачених законом підстав було надано суду матеріали фотофіксації.

30.10.2024 вже під час перебування у провадженні суду даного спору Мологівською сільською радою було прийнято рішення «Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону» №1088-VIII, за змістом якого відповідач вирішив провести земельні торги у формі електронного аукціону окремими лотами з продажу права оренди, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявлених СФГ «Родник» позовних вимог є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Мологівської сільської ради, витребування земельної ділянки на користь СФГ «Родник».

Згідно із ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 14.06.2000 Білгород-Дністровською районною радою народних депутатів на підставі рішення від 28.12.1999 було видано ОСОБА_1 державний акт на право користування землею серії ІІ-ОД № 019859, згідно якого землекористувачу виділено для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 18,12 га на території Випасненської сільської ради.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції Закону, чинного на момент видачі державного акту ІІ-ОД № 019859 від 14.06.2000) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ст. 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92).

Конституційним Судом України у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) було вказано, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013). При цьому обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, визнано неконституційним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-XII (в редакції Закону, чинного на момент видачі державного акту ІІ-ОД № 019859 від 14.06.2000) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку, що законодавством, чинним на дату видачі ОСОБА_1 державного акту про право постійного користування земельною ділянкою, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалось право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Таким чином, законом не було передбачено право громадян використовувати земельну ділянку, надану в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Вказані вище висновки повністю відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суд, яка наведена у постанові від 01.04.2020 по справі №320/5724/17.

Поряд з цим, як було встановлено судом, після смерті ОСОБА_1 у 2018 році його дружина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Мологівської сільської ради про визнання право постійного користування земельною ділянкою площею 18,1193 га, кадастровий номер 5120882000:01:001:0479, за результатами розгляду якого рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21.07.2022 року у справі №495/5191/21 позов було задоволено.

Проте, постановою Одеського апеляційного суду від 26.12.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.11.2023, рішення суду від 21.07.2022 року у справі №495/5191/21 було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Під час розгляду справи №495/5191/21 судами було встановлено, що у 1992 році ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка для ведення фермерського господарства, з цією метою ОСОБА_1 у 1992 році і було створено СФГ «Родник». Проте, у 1993 році рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки було скасовано у зв`язку неправильним визначенням розмірів земельних ділянок. Поряд з цим, у 1999 році ОСОБА_1 знову була виділена земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відмовляючи у задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову суди першої та апеляційної інстанцій у межах справи №495/5191/21 дійшли висновку, що надання у 1992 році ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування для ведення селянського фермерського господарства, створення у цьому ж році СФГ «Родник», здійснення ОСОБА_1 на наданій йому земельній ділянці господарської діяльності навіть після скасування рішення ради про виділення йому земельної ділянки, повторна передача вказаної ділянки у 1999 році у постійне користування у своїй сукупності підтверджують факт перебування ділянки у постійному користуванні саме СФГ «Родник».

З викладених обставин суди апеляційної та касаційної інстанцій під час розгляду справи №495/5191/21 дійшли висновку, що незважаючи на створення СФГ «Родник» до дати видачі ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування для ведення селянського фермерського господарства, таку ділянку слід все одно вважати такою, що надана для створення СФГ.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини [рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України» (Zheltyakov v. Ukraine), заява № 4994/04].

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Господарським судом враховано, що СФГ «Родник» не брало участі у справі №495/5191/21. Поряд з цим, наведені по тексту даного судового рішення обставини були встановлені стосовно Мологівської сільської ради, а, отже, в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України такі обставини мають преюдиційний характер, оскільки належали до предмета доказування у справі №495/5191/21, безпосередньо досліджувались і встановлювались судами, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що земельна ділянка площею 18,1193 га із кадастровим номером 5120882000:01:001:0479 належить СФГ «Родник» на праві постійного користування. При цьому, власником такої ділянки є Мологівська сільська рада, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Господарським судом відхиляються доводи відповідача про невідповідність поведінки ОСОБА_2 , яка наразі є керівником та засновником СФГ «Родник», принципу добросовісності, з огляду на позицію останньої під час розгляду справи №495/5191/21, оскільки відповідач безпідставно ототожнює двох різних за своїм статусом учасників цивільних відносин, тобто фізичну та юридичну особу.

Суд зазначає, що у будь-якому разі правова позиція ОСОБА_2 під час розгляду справи №495/5191/21 не може бути підставою для відмови у задоволення заявленого іншою особою, тобто СФГ «Родник», позову до Мологівської сільської ради у межах даної господарської справи.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення (п. а) ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Положеннями ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі: якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, у заставі - із землекористувачем, заставодержателем (підпис якого на погодженні посвідчується нотаріально).

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

26.03.2024 Мологівською сільською радою було прийнято рішення №999-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з « 01.02 - для ведення фермерського господарства» на « 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», відповідно до якого рада затвердила проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею « 01.02 - для ведення фермерського господарства» на « 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Проте, в порушення вимог ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення спірної земельної ділянки не була погоджена Мологівською сільською радою з її постійним землекористувачем, тобто СФГ «Родник», що дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість доводів позивача у цій частині позову.

Крім того, суд зазначає, що наслідком прийняття вказаного рішення є намагання ради передати земельну ділянку у користування третім особам, що підтверджується прийнятим радою рішенням №999-VIII від 26.03.2024.

Господарським судом відхиляються доводи Мологівської сільської ради про прийняття спірного рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки обставина про відсутність осіб, які успадкували майнові права в юридичній особі СФГ «Родник» після смерті засновника ОСОБА_1 під час розгляду справи №495/5191/21 судами встановлена не була. Доводи відповідача в цій частині фактично зводяться лише до довільного тлумачення судових рішень по справі №495/5191/21, тому що рада продовжує заперечувати наявність у позивача будь-яких прав на земельну ділянку.

З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених СФГ «Родник» позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Мологівської сільської ради від 26.03.2024 №999-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з « 01.02 для ведення фермерського господарства» на « 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Господарським судом враховано, що обрання способу захисту належить до виключного права позивача, а, отже, встановлення судом невідповідності спірного рішення вимогам Земельного кодексу України є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, оскільки висновок суду про протилежне може бути свідченням надмірного формалізму, що суперечить завданню господарського судочинства.

При надання оцінки заявленим СФГ «Родник» позовним вимогам до Мологівської сільської ради про витребування земельної ділянки, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Господарський суд звертає увагу, що надане особі, яка має речове право на чуже майно, право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України, обмежується тим обсягом прав, які надані, наприклад, землекористувачу. Таким чином, землекористувач може вимагати захисту лише тих прав, які йому надані законом або договором. При цьому, обсяг таких прав вочевидь не відповідає тому обсягу прав, які має власник.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що особа, яка не є власником майна а лише його користувачем, не може пред`явити позов до власника про витребування майна на свою користь, оскільки віндикаційний позов пред`являється до суду з метою відновлення порушеного права власності. Суд звертає увагу позивача, що невизнання відповідачем права СФГ «Родник» може бути підставою для звернення до суду з позовом про визнання права постійного користування. Таким чином, доводи Мологівської сільської ради про обрання позивачем неналежного способу захисту знайшли своє підтвердження під час вирішення даного спору в цій частині позову.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги СФГ «Родник» до Мологівської сільської ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:001:0479, площею 18,1193 га, що належить позивачу на праві постійного користування згідно державного акта від 14.06.2000 серії II-ОД №019859.

У справі «Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, рішення від 10.02.2010 Європейський суду з прав людини зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України», N 63566/00, §23, рішення від 18.07.2006, яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених сторонами в обґрунтування власних правових позиції.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про правомірність часткового задоволення заявлених селянським (фермерським) господарством «Родник» позовних вимог шляхом визнання незаконним та скасування рішення Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26.03.2024 року №999- VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з « 01.02 - для ведення фермерського господарства» на « 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 5120882000:01:001:0479, розташованої за адресою: Мологівська сільська рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область». В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26.03.2024 року №999- VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з « 01.02 - для ведення фермерського господарства» на « 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 5120882000:01:001:0479, розташованої за адресою: Мологівська сільська рада, Білгород-Дністровський район, Одеська область».

3.Стягнути з Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області /67751, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Молога, вул. Кишинівська, 221 а; ідентифікаційний код 05406014/ на користь селянського (фермерського) господарства «Родник» /67752, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, село Випасне; ідентифікаційний код 21011491/ судовий збір у розмірі 3028,00 грн /три тисячі двадцять вісім грн 00 коп./.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 20 лютого 2025 р.

Суддя С.П. Желєзна