Ухвала

від 17.02.2025 по справі 916/3799/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3799/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: Турченко О.В.,

від третьої особи: Добров Ю.І.,

від відповідача: адвокат Якових Є.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» (вх. ГСОО № 2-149/25 від 05.02.2025) про надання відстрочення виконання судового рішення по справі № 916/3799/24

за позовом: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, № 1-а)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, просп. Повітрофлотський, № 6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» (Гагарінське плато, № 5Б, оф. 2, м. Одеса, 65062)

про стягнення 773 464,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2024 рішенням Господарським судом Одеської області позов задоволений частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району суму основної заборгованості в розмірі 738 212 грн 69 коп, пеню в розмірі 10 641 грн 06 коп, 3% річних в розмірі 4 968 грн 74 коп, інфляційні втрати в розмірі 14 343 грн 63 коп та судовий збір в розмірі 9 217 грн 99 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

20.01.2025 Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 по справі № 916/3799/24, яке набрало законної сили 17.01.2025, виданий відповідний наказ.

05.02.2025 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» надійшла заява (вх. № 2-149/25) про надання відстрочення виконання судового рішення, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 по справі № 916/3799/24 строком на 10 місяців.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» в обґрунтування поданої до суду заяви про відстрочку виконання судового рішення, зазначає, що основним фактором для відстрочення виконання рішення у даній справі є тяжке матеріальне становище відповідача, яке виникло внаслідок недобросовісних дій його контрагентів, зокрема, ТОВ «Юг-Резерв», для якого, на виконання умов договору поставки № 426/08-20 від 20.08.2020, ТОВ «Інтер Граунд Ресурс» на землях Білгород-Дністровської КЕЧ було вирощено та поставлено насіння ріпаку у загальній кількості 368,16 т на загальну суму 4835120,22 грн.

Проте, за ствердженням відповідача, у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних на поставлений товар ТОВ «Юг-Резерв» не здійснило доплату вартості товару у розмірі 805853,38 грн, а ТОВ «Інтер Граунд Ресурс», в свою чергу, було вимушено оскаржувати неправомірні дії податкового органу в судовому порядку.

На виконання вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі № 420/11047/20 ГУ ДПС в Одеській області 25.01.2023 було зареєстровано подані відповідачем податкові накладні в ЄРПН, що зумовило настання для ТОВ «Юг-Резерв» строку для здійснення доплати вартості товару у розмірі 805853,38 грн. Проте, з боку ТОВ «Юг-Резерв» вказані зобов`язання наразі не було виконано, що як наслідок об`єктивно позбавило відповідача можливості вчасно здійснити погашення заборгованості перед позивачем та зумовило судовий розгляд у даній справі.

Окрім того, відповідач зауважує, що на різке погіршення матеріального стану ТОВ «Інтер Граунд Ресурс» вплинули: сильна посуха земель за останні роки, введення на території України воєнного стану та неодноразове блокування ДПС України податкових накладних, що призвело до утворення заборгованості покупців продукції, у зв`язку з чим товариство вчасно та в повному обсязі виконати зобов`язання перед позивачем у досудовому порядку.

Також, як пояснює відповідач, ще одним важливим фактором стало закінчення строку дії договору № 7-216 від 27.07.2016, оскільки за відсутності землі відповідач об`єктивно не мав можливості вирощувати сільськогосподарську продукцію, а отже й здійснювати будь-яку господарську діяльність, про що відповідач повідомляло і міністра оборони України та просило розглянути можливість продовження вказаного договору, однак Міністерство оборони України повідомило відповідача про неможливість укладення нових договорів, продовження дії чинних та необхідність здійснення заходів щодо завершення виконання зобов`язання за чинним договором.

Відтак, заявник виснує, що у зв`язку із відсутністю у власності чи користуванні будь-яких інших земель ТОВ «Інтер Граунд Ресурс» наразі позбавлено можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність та генерувати грошові потоки для виконання своїх зобов`язань, в тому числі перед Білгород-Дністровською КЕЧ. При цьому, відповідач звертає увагу, що станом на 03.02.2025 залишок грошових коштів на його рахунках становить 291,89 грн, а будь-якого іншого майна у його власності також не має, що унеможливлює звернення стягнення в рамках виконавчого провадження.

Між тим, заявник повідомляє, що одразу після ухвалення судового рішення у справі № 916/5556/24 та стягнення заборгованості з ТОВ «Юг-Резерв», відповідач матиме можливість повністю сплатити заборгованість перед Білгород-Дністровською КЕЧ. Такж, відповідач звертає увагу, що впродовж 4 років добросовісно виконувало свої зобов`язання за договором № 7-2016 від 27.07.2016, а порушення зобов`язань за ним відбулось внаслідок об`єктивно непередбачуваних обставин. При цьому, ТОВ «Інтер Граунд Ресурс» одразу взяло на себе відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань, про що повідомило позивача відповідним листом, та як добросовісний контрагент ще у підготовчому засіданні повністю визнав заборгованість перед позивачем, а не вчиняв дій, які суттєво затягували б ухвалення судового рішення.

Відтак, на переконання відповідач, його вина є мінімальною, оскільки товариство з моменту прострочення виконання своїх зобов`язань вживало всіх можливих заходів для поліпшення свого майнового стану та виконання зобов`язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» (вх. ГСОО № 2-149/25 від 05.02.2025) про надання відстрочення виконання судового рішення по справі № 916/3799/24, заяву призначено до розгляду в засіданні суду на "17" лютого 2025 року о 12:00 год.

14.02.2025 Білгород-Дністровською КЕЧ району подано до суду заперечення (вх. № 5202/25), де позивач, заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, зауважив, що не є стороною договору поставки №426/08-20 від 20.08.2020, а принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику випливає із ризикованого характеру підприємницької діяльності і передбачає покладання негативних наслідків здійснення підприємницької діяльності безпосередньо на підприємство (підприємця).

Також позивач додав, що спірні відносини ТОВ «Інтер Граунд Ресурс» з Білгород-Дністровською КЕЧ району та Міністерством оборони України стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану. Забезпечення Збройних Сил України, підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, порушує взяті на себе зобов`язання внаслідок використання земель оборони.

Окрім того, позивач зазначив, що вжиття заходів виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.01.2025 у справі №916/3799/24 вимагає звернення за захистом порушеного права до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в рамках виконавчого провадження №75828147, тому, на переконання Білгород-Дністровської КЕЧ району, на обсяг прав та зобов`язань боржника, захищених судом у цій справі, не впливає.

17.02.2025 від Міністерства оборони України до суду також надійшли заперечення (вх. № 5256/25), відповідно до яких третя особа просила відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Інтер Граунд Ресурс», оскільки відповідач протягом 2024 року використовував земельну ділянку, отримав з неї врожай, а тому має належним чином виконати свої договірні зобов`язання перед Білгород-Дністровською КЕЧ району та Міністерством оборони України, тому що всі отримані від господарської діяльності кошти першочергово спрямовуються на забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану та триваючої агресії російської федерації проти України.

Під час розгляду заяви у судовому засіданні 17.02.2025 представник заявника (боржника) подану заяву підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представники Білгород-Дністровської КЕЧ району та Міністерства оборони України в судовому засіданні 17.02.2025 надали відповідні пояснення, заперечували проти задоволення заяви відповідача та просили відмовити в її задоволенні.

Суд, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» про відстрочення виконання рішення суду, дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події; тощо. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму відстрочення виконання рішення суду, так і строків відстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для відстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов`язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора.

Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, за висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду повинен встановити чи не порушає це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України підписаний Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ведення воєнного стану, неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання судових рішень, проте не лише для бюджетних установ, підприємств та організацій, а також і в значній мірі для фізичних осіб-підприємців та підприємств, товариств тощо, які в певній мірі втратили можливості повноцінно проводити свою господарську діяльність.

Очевидно, що в умовах воєнного стану господарюючі суб`єкти на всій території країни зазнали та зазнають на собі вплив від військової агресії, що викликане порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами, порушенням стабільності критично важливих питань діяльності у сфері електропостачання, водопостачання та теплопостачання.

Суд зазначає, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності. Однак, суд зауважує, що ступінь цього впливу є різним.

Враховуючи, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь вони були винесені «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).

Суд також зазначає, що введення в Україні воєнного стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливають на обидві сторони даної справи, а складне фінансове становище заявника, який є виробником сільськогосподарської продукції, та його низька платоспроможність є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Господарський суд враховує режим воєнного стану в країні як зазначену у п. 3 ч. 4 ст. 331 ГПК України надзвичайну подію, що, зокрема, вплинуло на результати господарської діяльності заявника, тож обставини несення підприємством ризиків господарської діяльності та виконання судового рішення, яке не ставиться у залежність від відсутності коштів боржника, до уваги не приймаються як підстави відмови у відстроченні виконання судового рішення.

Господарський суд також враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» має потенційне джерело для сплати на користь Білгород-Дністровської КЕЧ району грошових коштів на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі № 916/3799/24 у вигляді отримання доплати вартості поставленого товару у разі задоволення його позову у справі № 916/5556/24, що свідчить про реальну можливість боржника здійснити добровільне погашення заборгованості не негайно (одномоментно), а на умовах відстрочення.

Окрім того, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати також відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тобто не лише відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, а і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення.

Тяжке фінансове становище боржника підтверджене зокрема, банківськими виписками, з яких вбачається, що на рахунку відповідача обліковується кошти в сумі 291,89 грн.

Відносно доводів відповідача про фактичне визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд зазначає, що хоча відповідачем не було подано відповідну заяву про визнання позову за правилами господарського процесуального закону, проте, дійсно в першому ж підготовчому засіданні суду відповідач погодився та визнав існуючу перед позивачем заборгованість.

З огляду на викладене, суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти або майно відповідача хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює, в тому числі з метою забезпечення вирішення соціально важливих питань.

Слід зазначити, що в даному випадку боржник, посилаючись на скрутне фінансове становище та воєнний стан на території України, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед стягувачем на теперішній час в повному обсязі.

Зібрані у справі докази вказують на те, що боржник має намір виконувати рішення суду в добровільному порядку та відповідач не має на меті звільнення від обов`язку зі сплати боргових зобов`язань за договором № 7-2016 від 27.07.2016, а навпаки здійснює пошук шляхів їх виконання та вживає всі залежні від нього заходи щодо належного виконання рішення суду.

Перелік «обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення» у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки (розстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, дійшов висновку, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача наразі та будуть усунуті в майбутньому.

Суд вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно боржника у виконавчому провадженні хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може критично вплинути на діяльність відповідача. За таких обставин, господарський суд погоджується із доводами заявника (боржника), що негайне виконання рішення суду може стати фактичним блокуванням діяльності суб`єкта господарювання.

За таких обставини, на які посилається відповідач, з урахуванням положень ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приходить до висновку, що одномоментне виконання рішення господарського суду на теперішній час унеможливлюється відсутністю у заявника необхідних коштів, а відстрочення виконання рішення суду надасть можливість боржнику повноцінно здійснювати господарську діяльність, зберегти людський ресурс (кадри), матеріально-технічну базу та сплатити суму заборгованості в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач надав достатні докази та навів переконливі аргументи, які свідчать, що зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі. Відстрочення виконання рішення для боржника в цьому випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.

Разом з тим, суд звертає увагу боржника на те, що відповідно норм чинного законодавства рішення суду є обов`язковим до виконання, факт надання боржнику відстрочки виконання рішення, не звільняє боржника від обов`язку виконання рішення суду, а отже й від вжиття останнім максимально можливих заходів, спрямованих на виконання прийнятого у даній справі судового рішення.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання судового рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Тобто, у даному разі, питання відстрочення виконання судового рішення ніяким чином не нівелює статус заборгованості боржника перед стягувачем та не звільняє від обов`язку його сплати, а навпаки полягає у організації та створенні умов для подальшого виконання рішення суду.

На цілковите переконання суду, виходячи із зазначених боржником у заяві обставин, а також поданих доказів, відстрочення виконання судового рішення дасть боржнику реальну можливість стабілізувати фінансовий стан та згідно запропонованого терміну відстрочення, без значного фінансового навантаження, виконати судове рішення, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін.

Також, суд враховує, що за практикою Європейського Суду з прав людини короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними щоб піднімати питання про порушення статті 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Отже, відстрочення виконання судового рішення в подальшому призведе до його реального виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, не надання такого відстрочення може взагалі призвести до невиконання судового рішення на користь стягувача, що порушить його інтереси в отриманні належних йому грошових коштів.

Враховуючи викладене вище та те, що таке прострочення не призвело до збитків позивача (протилежного матеріали справи доказів не містять), зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а також не призведе до порушення балансу інтересів сторін, суд вважає, що наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі.

Проте, визначення періоду відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (постанова Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 926/4693/23).

Разом з цим, задля дотримання балансу інтересів сторін, а також враховуючи при цьому, що відстрочення виконання рішення суду до 17.12.2025 може призвести до істотного порушення права позивача на отримання присуджених до стягнення коштів і, тим самим, захисту його майнових прав, суд зменшує період відстрочення до 17.08.2025.

При цьому, вказаний судом строк відстрочення виконання судового рішення не є надмірно тривалим і не може вважатися таким, що суперечить вимогам розумності такого строку з огляду на правовий зміст статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року та створить сприятливі умови для виконання боржником судового рішення на користь стягувача.

Водночас господарський суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена відповідачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі № 916/3799/24, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення без накопичення боргів, тобто дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного відстрочення для стягувача не є надмірною та підлягає визначенню з урахуванням дозволених процесуальним законом меж (1 рік з дня ухвалення такого рішення).

Відтак, зважаючи на викладене, приймаючи до уваги середньостатистичні показники тривалості виконавчого провадження з виконання рішень суду, беручи до уваги фінансовий стан боржника та ступінь його вини у виникненні спору, а також інтереси кожної із сторін, в тому числі і матеріальні, суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення загалом на 8 місяців сприятиме дотриманню справедливого балансу між інтересами сторін, який, зокрема, полягає у можливості боржника виконати свої зобов`язання перед стягувачем.

Оцінивши наведені боржником посилання на обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, надані в обґрунтування заяви докази та пояснення, виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, перешкоди у повноцінному відновленні діяльності відповідача, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а також необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, суспільне значення їх діяльності, беручи до уваги, що боржник позбавлений можливості негайно виконати судове рішення у зв`язку з наведеними обставинами, а судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконано, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви боржника та відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 по справі №916/3799/24 на підставі статті 331 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Граунд Ресурс» (вх. ГСОО № 2-149/25 від 05.02.2025) про надання відстрочення виконання судового рішення по справі № 916/3799/24 задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі № 916/3799/24 на 8 місяців, терміном до 17 серпня 2025 року.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили 17.02.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повна ухвала складена 21.02.2025.

Суддя Цісельський Олег Володимирович