Окрема думка
від 03.02.2025 по справі 910/8714/18
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

03 лютого 2025 року

м. Київ

суддів Верховного Суду Губенко Н. М., Кондратової І. Д., Студенця В. І. до постанови Верховного Суду від 03.02.2025 у cправі № 910/8714/18

Суть спору

У 2018 році Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про:

- визнання недійсним рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", оформленого протоколом № 314 від 14.03.2018, яким затверджено ринкову вартість (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" у розмірі 0,564 грн згідно зі звітом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт" станом на 02.03.2018 в складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду;

- визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) про придбання акцій у всіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" від 19.03.2018 та застосування наслідків її недійсності щодо простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (код ISIN - UA 4000075758), які належать Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" в кількості 521 400 штук, номінальною вартістю 25,00 грн, загальною номінальною вартістю 130 350,00 грн;

- зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" списати 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", які належать Публічному акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" в кількості 521 400 штук, номінальною вартістю 25,00 грн, загальною номінальною вартістю 130 350,00 грн з депозитного рахунку Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) № 300517-CY20003532 і зарахувати їх на особовий рахунок позивача № НОМЕР_1 в депозитарній установі Акціонерне товариство "Піреус банк МКБ".

Позов мотивований незаконністю примусового продажу акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", а також порушенням встановленої законом процедури такого продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у справі № 910/8714/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі № 910/8714/18 присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 760,00 грн.

Постановою від 19.02.2019 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 у справі № 910/8714/18.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 910/8714/18 присуджено до стягнення на користь Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) з Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" 10 169,25 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи.

Постановою від 16.02.2021 Верховний Суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі № 910/8714/18. Справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В ході нового розгляду справи в суді першої інстанції, судом на підставі клопотання позивача закрито провадження в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", залучено у якості співвідповідачів PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (ПРИВАТНУ КОМПАНІЮ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІНВЕСТ Б.В.") та ОСОБА_1 , а також змінено предмет позову, а саме Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" просило суд стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у сумі 2 961 656,28 грн за 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/8714/18 позовні вимоги задоволено повністю. Заяву Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" про відшкодування судових витрат задоволено частково.

Постановою від 07.02.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/8714/18.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- відповідно до структури власності Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" станом на дату набрання чинності Закону № 1983-VIII у цьому товаристві був власник домінуючого контрольного пакета акцій - PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕТІНВЕСТ Б.В.»), який разом з афілійованими особами володів 96,2237503% акцій товариства. Зокрема, Компанії METINVEST B.V. (Метінвест Б.В.) (відповідач-2), яка є єдиним акціонером Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) (відповідач-1), належало 74,6643% акцій товариства. Одночасно Компанія METINVEST B.V. (Метінвест Б.В.) є єдиним учасником ТОВ «Метінвест Холдинг», частка акцій якого в товаристві становила 0,0000003%, а також власником Компанії «Метінвест Інтернешнл С.А.» (Metinvest International S.A.), якій належав пакет акцій товариства у розмірі 21,55945%. Враховуючи зазначені обставини, на відповідача-2 не розповсюджувався обов`язок, визначений у статті 65 Закону України «Про акціонерні товариства» повідомлення товариства щодо набуття домінуючого контрольного пакету акцій;

- водночас, 10.10.2017 власник домінуючого пакета акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕТІНВЕСТ Б.В.») придбав у Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 21 869 405 шт. простих іменних бездокументарних акцій, що підтверджується договором № 1/2017 купівлі-продажу акцій від 06.10.2017, в результаті чого частка відповідача-2 збільшилася із 74,6643% до 75,18456%, чим було досягнуто значного контрольного пакету акцій;

- в той же час в матеріалах справи відсутні докази, якими б підтверджувалось дотримання особою, яка внаслідок придбання акцій товариства стала власником домінуючого контрольного пакета акцій (відповідач-2), процедури визначеної частиною 1 статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо подання відповідного повідомлення про придбання акцій, чим порушено вимоги пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 1983-VIII;

- Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", будучи обізнаним про укладення договору купівлі-продажу 06.10.2017, оскільки останній є стороною даного правочину, лише 15.01.2018 розмістив в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії (stockmarket.gov.ua) особливу інформацію про зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків простих акцій товариства, що підтверджується наявним у матеріалах справи прінт-скріном зі сторінки smida.gov.ua та перевірено судом із веб-сторінки https://smida.gov.ua/db/prof/00191158. При цьому, в розкритій 15.01.2018 інформації не було зазначено про найвищу ціну придбання акцій за останні 12 місяців у процесі такого набуття;

- неповідомлення відповідачем-2 інформації про укладання 06.10.2017 договору № 1/2017 купівлі-продажу акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" відповідно до частини 1 статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» позбавило позивача права скористатися положеннями статті 65-3 Закону України «Про акціонерні товариства». Обставини дотримання чи недотримання вимог законодавства щодо забезпечення права міноритарних акціонерів вимагати обов`язкового придбання належних їм акцій (з визначенням ціни такого придбання згідно з вимогами відповідних законодавчих норм) до проведення процедури примусового викупу акцій є суттєвими для з`ясування збалансованості інтересів усіх акціонерів відповідного товариства, зокрема, враховуючи порядок визначення ціни обов`язкового придбання акцій, певною мірою відмінний від ціни обов`язкового продажу, передбаченої пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1983-VIII. Таким чином, порушення порядку розкриття особливої інформації по операції 10.10.2017 має прямий вплив на процедуру примусового викупу акцій, яка відбулася у березні-квітні 2018 року;

- 02.03.2018 Компанія BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) від власного імені, вказуючи на те, що вона є афілійованою особою юридичних осіб, які станом на дату набрання чинності Законом № 1983-VIII вже були власниками домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", подала повідомлення № 06 про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов`язкового продажу усіма акціонерами акцій вказаного товариства в порядку пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1983-VIII. Також у вказаному повідомленні зазначено, що афілійованими особами, а саме: Компанією METINVEST B.V. (Метінвест Б.В.), Компанією «Метінвест Інтернешнл С.А.» (Metinvest International S.A.) та ТОВ «Метінвест Холдинг» та Компанією BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) укладено відповідний договір, згідно з яким остання виступає суб`єктом реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1983-VIII. До вказаного повідомлення було долучено структуру власності Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) та її афілійованих осіб, які є власниками домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" станом на 02.03.2018, із якої не вбачається, що Компанія BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) була власником акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" прямо чи опосередковано;

- 27.02.2018 Компанією METINVEST B.V. (сторона 1), Компанією Metinvest International S.A. (сторона 2), ТОВ «Метінвест Холдінг» (сторона 3) та Компанією BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) (сторона 4) укладено договір, на підставі якого остання (сторона-4) здійснювала обов`язковий викуп акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь". Вказаним договором визначено Компанію BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) особою, що уповноважена вимагати від інших акціонерів продажу належних їм акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" шляхом надсилання до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" та вчиняти всі інші дії відповідно до вимог та у порядку, визначеному статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» та пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1983-VIII. Компанія BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) вчиняє дії, зазначені у пункті 1 цього договору від власного імені та за власні кошти, самостійно несе ризик збитків за неналежне виконання своїх обов`язків;

- ціна обов`язкового продажу акцій була визначена Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" рішенням наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" від 14.03.2018, яким затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" у розмірі 0,564 грн на підставі звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» (оцінювач Чепенко О.А.) від 05.03.2018. При складанні звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт» від 05.03.2018 про оцінку ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" станом на 02.03.2018 була прийнята концепція ринкової вартості, але застосовано виключно порівняльний підхід і лише на підставі даних продажу пакетів акцій на фондових біржах та у позабіржових торгівельно-інформаційних системах, ринкова вартість акцій визначена у складі пакетів 3,256% від статутного фонду (тобто у міноритарному пакеті), що є необґрунтованим і призвело до істотного заниження отриманого результату - 0,564 грн за 1 (одну) акцію;

- 10.05.2018 складено рецензію Фонду державного майна України на звіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт», за якою його класифіковано за ознакою, передбаченою абзацом 4 пункту 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною в звіті, після виправлення зазначених недопіків. Наказом Фонду державного майна України від 19.09.2018 за №1212 анульовано сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №944/1.5 від 04.12.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночний стандарт», в тому числі за порушення в процесі оцінки ринкової вартості 1 простої іменної акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" в процедурі сквіз-ауту. Таким чином, ціна акцій, яка ґрунтується на висновку суб`єкта оціночної діяльності, вчиненому з порушенням нормативно-правових актів, не може вважатися дійсною ринковою ціною. Наглядова рада може брати до уваги вартість цінних паперів, визначену суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, у разі наявності такої оцінки, однак затверджена ринкова вартість не може бути меншою ніж та, що визначена відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства»;

- суд вважає за можливе визначити вартість 1 акції за балансовою вартістю чистих активів Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рівні 6,2442 грн (26 250 667 000 грн/4 204 000 000 шт. акцій) за формулою, яка наведена у розділі 3.6 «Визначення вартості акцій за балансовим методом» Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19. Така визначена судом вартість 1 акції дорівнює справедливій вартості 1 акції у пакеті акцій 100% від статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь". Вказаний розрахунок вартості 1 акції Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" є таким, що узгоджується із результатом, отриманим внаслідок проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз Альтернатива» судово-економічної експертизи, згідно із висновком експертів № 128/18 від 21.11.2018. У вказаному висновку розрахунок однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" було здійснено саме за методом «чистих активів» у складі пакету акцій 100%, тобто шляхом ділення вартості повного пакету акцій на загальну кількість акцій в такому пакеті, виходячи із фінансової звітності товариства за 2017 рік. Вказаний висновок складено судовими експертами Морозовою О.С. та Максименко Т.О., які є атестованими судовими експертами; у ньому зазначено про обізнаність експертів із кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивого висновку, а також вказано про те, що даний висновок підготовлено для подання до суду;

- позивач має право на отримання справедливої компенсації за примусово вилучені акції в процедурі обов`язкового продажу акцій за 1 акцію у розмірі 5,6802 грн (6,2442 грн - 0,564 грн), що становить різницю між вартістю акцій, визначеною за майновим методом у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) товариства, та вартістю акцій, яка розрахована суб`єктом оціночної діяльності порівняльним методом у складі пакету загальною кількістю 3,256% від статутного фонду (капіталу) товариства та за якою відбувся викуп в процедурі «сквіз-ауту»;

- після завершення процедури сквіз-аут Компанія BARLENCO LTD перепродала PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY «METINVEST B.V.» всі акції, примусово викуплені за публічною безвідкличною вимогою вих. №02 від 19.03.2018 а саме, 26.12.2018 - 126120000 акцій (виписка вих. №1/4 АТ «ПУМБ» від 06.12.2021 про операції з цінними паперами за період з 01.03.2018 по 26.09.2019 додана до матеріалів справи листом AT ПУМБ №38-5298 від 07.12.2021), а 16.08.2021 решту 10761837 акцій (виписка про операції з цінними паперами за період з 26.09.2019 по 29.11.2021 додана до матеріалів справи листом AT ПУМБ №38-5298 від 07.12.2021). Перепродаж вчинили і інші акціонери - афілійовані особи: Metinvest International S.A. (Метінвест Інтернешнл С.А.) та ТОВ «Метінвест Холдинг» на користь Компанії PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Метінвест Б.В.»), яка стала одноосібним власником 100% пакета акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"; кінцевий бенефіціарний власник не змінився - ОСОБА_1 ;

- Компанія PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. станом на момент набрання чинності Закону №1983-VIII та на час проведення процедур сквіз-аут Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (березень-квітень) була власником домінуючого контрольного пакета акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь". Інші акціонери - Metinvest International S.A. (Метінвест Інтернешнл С.А.) та ТОВ «Метінвест Холдинг» та заявник публічної вимоги - Компанія BARLENCO Ltd - дочірні компанії перебувають під контролем компанії METINVEST B.V. (Метінвест Б.В.). Кінцевий бенефіціарний власник - контролер Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - ОСОБА_1 - 74,24 % непрямий вирішальний вилив;

- в даному випадку позивачу завдано збитків взаємопов`язаними сукупними діями відповідачів з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною. А тому, відповідно до частини 1 статті 1190 Цивільного кодексу України спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. З урахуванням наведеного, а також того, що предметом позову є стягнення грошових коштів саме як компенсації справедливої вартості примусово викуплених акцій, суд вважає, що відповідачі як набувачі акцій за ціною, яка за висновком суду не є справедливою, фактично без достатньої правової підстави за рахунок позивача як власника акцій, у якого вони були примусово викуплені в процедурі сквіз-аут, зберігають у себе кошти, які на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України зобов`язані повернути позивачу як компенсацію справедливої вартості акцій. Такий висновок суду узгоджується з вищенаведеною правовою позицією Верховного Суду у справі № 905/671/19. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України);

- таким чином, належними відповідачами за вимогою про стягнення компенсації вартості 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", примусово викуплених у позивача, в сумі 2 961 656,28 грн є Компанія BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ Б.В.»), Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" та кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_1 . Право обирати до кого із боржників звернутись окремо або одночасно з вимогою про стягнення компенсації вартості примусово проданих акцій, належить позивачу;

- спір у справі №910/8714/18 за участю іноземних юридичний осіб компаній BARLENCO LTD та PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. підсудний господарським судам України і має вирішуватись за правом України;

- спір з правочину обов`язкового продажу акцій в процедурі сквіз-аут у справі №910/8714/18 є спором з правочину щодо акцій, який належить до юрисдикції господарського суду в силу прямої вказівки процесуального закону (пункт 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/8714/18 в частині вимог про солідарне стягнення 2 961 656,28 грн за 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІНВЕСТ Б.В."), Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД); в цій частині справу № 910/8714/18 направити на новий розгляд;

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/8714/18 в частині вимог про солідарне стягнення 2 961 656,28 грн за 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до ОСОБА_1 ; в цій частині прийняти нову ухвалу про закриття провадження.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України:

- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки щодо застосування статей 541, 543, 1190, 1212 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/10403/18, від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, від 09.08.2023 у справі № 161/10117/21, що у межах кондикційних правовідносин не передбачено випадків виникнення солідарного зобов`язання. Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" зазначило, що суди не звернули увагу на наведені правові висновки та помилково застосували до спірних правовідносин зі збереження майна без достатніх правових підстав (кондикційних) положення статті 1190 Цивільного кодексу України, яка врегульовує солідарну відповідальність за завдання шкоди. Крім того, скаржник зауважив, що суди не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 щодо застосування норми частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України щодо неможливості існування солідарного обов`язку в кондикційних правовідносинах, а тому дійшли помилкового висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту. Також, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" наголосило, що суди не звернули увагу на правові висновки Верховного Суду щодо належності відповідача, викладені у постановах від 12.10.2021 у справі № 910/8823/19, від 16.02.2022 у справі № 922/1308/21;

- скаржник просить уточнити висновки щодо застосування частини 3 статті 96 Цивільного кодексу України, абзацу 2 частини 2 статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" стосовно доктрини "підняття корпоративної завіси", викладені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/11415/16, від 30.06.2021 у справі № 916/1914/20, від 04.08.2021 у справі № 910/10900/19, від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20, від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22 та у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, яку врахував Північний апеляційний господарський суд при ухваленні оскаржуваної постанови від 07.02.2024, шляхом обмеження застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" до випадків стягнення (відшкодування збитків) та шляхом обмеження належних відповідачів у справах про стягнення компенсації виключно до заявника публічної безвідкличної вимоги;

- суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, щодо застосування пункту 38 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та не дослідили, що висновок експертизи та звіт про оцінку виконані без застосування трьох методів оцінки, у зв`язку із чим суди належним чином не дослідили обставини справи;

- суди не зазначили на підставі яких саме доказів встановлено факт використання Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) у якості "технічної юридичної особи" і чим саме це підтверджується; суди не дослідили який саме вплив (прямий чи непрямий) здійснює кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_1 на Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", у зв`язку з чим не визначили чи дійсно ОСОБА_1 зберіг без достатніх правових підстав кошти, а отже чи є він належним відповідачем у справі і чи має він обов`язок відшкодувати кошти у 100% розмірі (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України);

- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України стосовно не підсудності/підсудності господарським судам/загальним судам спорів між колишніми акціонерами та кінцевим бенефіціарним власником заявника вимоги, мажоритарного акціонера, емітента, щодо обов`язкового продажу акцій емітента на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій;

- відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України та пункту 30 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" щодо неможливості стягнення збережених внаслідок обов`язкового продажу акцій емітента на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій коштів без достатніх правових підстав з кінцевого бенефіціарного власника;

- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 96 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо неможливості кінцевого бенефіціарного власника відповідати за зобов`язання з обов`язкового продажу акцій емітента на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій та щодо неможливості розгляду будь-якими судами спорів міноритарного акціонера до фізичної особи кінцевого бенефіціарного власника щодо стягнення компенсації за примусово продані акції;

- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 28 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення кінцевого бенефіціарного власника належним відповідачем у спорі щодо стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів в рамках обов`язкового продажу акцій на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій;

- суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість розгляду вимог до ОСОБА_1 в порядку господарського судочинства, оскільки не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/10403/18, від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09, від 09.02.2021 у справі № 5011-43/4949-2012, від 22.09.2021 у справі № 907/670/18, від 12.10.2021 у справі № 910/8823/19, від 16.02.2022 у справі № 922/1308/21;

- суди не звернули увагу на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 щодо уточнення застосування статей 8 та 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства";

- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України щодо наявності підстав для закриття провадження в частині вимог про стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів, заявлених колишніми акціонерами до кінцевого бенефіціарного власника, з підстав підсудності спору загальним судам в порядку цивільного судочинства;

- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України стосовно відсутності корпоративних відносин між колишніми акціонерами та кінцевим бенефіціарним власником.

Основні мотиви, викладені в постанові Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 03.02.2025 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/8714/18.

Зазначена постанова мотивована тим, що:

- вирішення питання щодо переліку належних та ефективних способів захисту прав міноритарних акціонерів (окрім солідарного стягнення грошових коштів) та, відповідно, надання оцінки попереднім висновкам Корпоративної палати щодо такого питання є виходом за межі доводів і вимог касаційної скарги;

- в частині 3 статті 1212 Цивільного кодексу України міститься перелік вимог, щодо яких кондикційні правовідносини виникають як субсидіарні. Суди мають можливість самостійно застосувати до спірних правовідносин ті норми права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, у цьому випадку - застосувати норми Глави 82 Цивільного кодексу України "Відшкодування шкоди" та/або Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави". Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався як положеннями статті 1190 Цивільного кодексу України (Глава 82 Відшкодування шкоди) так і положеннями статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (Глава 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави). Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не навів доводів, за якими він не погодився із висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин як положень статті 1190 Цивільного кодексу України (Глава 82 Відшкодування шкоди) так і положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (Глава 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави). Водночас мотивуючи стягнення з відповідачів суми компенсації за акції суди попередніх інстанцій посилалися переважно на статтю 1212 Цивільного кодексу України як на правову підставу. Норми Цивільного кодексу України, що регулюють стягнення збитків, суди застосували при обґрунтуванні солідарної відповідальності відповідачів, тобто фактично за аналогією;

- з наведених скаржником постанов Верховного Суду питання щодо існування солідарного обов`язку у кондикційних відносинах досліджувалося лише у постанові від 09.08.2023 у справі №161/10117/21, тобто лише правовідносини у цій справі є релевантними за змістовим критерієм. Однак, як вже було зазначено, у справі №161/10117/21 відповідачами були діючий та колишній власники нерухомого майна, яке знаходилося на належній громаді земельній ділянці. Натомість у справі, що переглядається, наявний особливий зв`язок між відповідачами, які є пов`язаними особами, що входять до групи компаній, які знаходяться під домінуючим контролем фізичної особи. У зв`язку з цією обставиною суди попередніх інстанцій врахували правові висновки Корпоративної палати, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, про можливість підняття корпоративної завіси щодо таких осіб при оскарженні ціни викупу акцій у процедурі сквіз-ауту, тобто спеціальні висновки, які стосуються вузького кола правовідносин, релевантних до справи, що переглядається;

- застосування доктрини підняття корпоративної завіси є обґрунтованим, оскільки відповідачі, незалежно від наявності чи відсутності у Компанії BARLENCO LTD статусу "технічної" особи, фактично становлять єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Особливістю діяльності групи компаній є те, що один учасник цієї групи може діяти в інтересах інших учасників, а тому неможливо визначити, хто саме отримав вигоду від процедури примусового продажу акцій за заниженою ціною. Вигодонабувачем у такому випадку може бути будь-яка юридична особа, а відтак, кінцевим вигодонабувачем є кінцевий бенефіціарний власник, що вбачається навіть із визначення самого поняття "бенефіціар" (від фр. benefice - прибуток, користь) - це особа, яка одержує вигоди. Застосування доктрини також є виправданим, оскільки переслідує мету досягнення справедливого результату, зокрема, полегшити виконання судового рішення за умови повного або часткового задоволення позовних вимог. Натомість визначення у статті 95 Закону "Про акціонерні товариства" відповідачем заявника вимоги не нівелює висновків Верховного Суду щодо необхідності застосування механізму підняття корпоративної завіси, який є винятком із загальноприйнятного принципу відокремленості юридичної особи;

- у цій справі застосування доктрини підняття корпоративної завіси є обґрунтованим, оскільки відповідачі та кінцевий бенефіціарний власник фактично становлять єдину економічну групу, їх інтереси збігаються. Також застосування доктрини є виправданим, оскільки переслідує мету досягнення справедливого результату, зокрема, полегшити виконання судового рішення за умови повного або часткового задоволення позовних вимог. Спір, у якому "піднімають корпоративну завісу", відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України та статті 20 Господарського процесуального кодексу України, має відноситися до юрисдикції господарських судів. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 (кінцевого бенефіціарного власника);

- у справі, що переглядається, питання щодо можливості подання акціонерами колективних (групових) позовів перед Верховним Судом не поставало;

- доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо застосування пункту 38 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", є помилковими, такими, що засновані на власному тлумаченні окремих абзаців постанови, без їх взаємозв`язку з всіма висновками, оскільки: - у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд дійшов до висновку про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 54,3 грн за одну акцію на підставі розрахунків, зроблених позивачем за формулою, викладеною у розд.3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18; такі висновки відповідач не спростував у цій справі; - у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій визначили вартість 1 акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "Азовсталь" на рівні 6,2442 грн (26 250 667 000 грн/4 204 000 000 шт. акцій) за формулою, яка наведена у розд.3.6 "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18; така вартість акцій у цій справі підтверджується висновком судово-економічної експертизи №128/18 від 21.11.2018.

При прийнятті зазначеної постанови суддями Губенко Н. М., Кондратовою І. Д., Студенцем В. І. висловлено окрему думку наступного змісту.

Суть окремої думки

Щодо способів захисту прав міноритарних акціонерів

Обґрунтовуючи необхідність відступу колегія суддів зазначила, що у справі № 908/137/18, яка переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, предметом позову була вимога про визнання недійсним правочину щодо зобов`язання акціонерів акціонерного товариства продати прості акції на вимогу відповідача відповідно до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій товариства.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 908/137/18 зазначила, що оскільки норма статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. Звідси, обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прав (визнання недійсним правочину щодо зобов`язання акціонерів акціонерного товариства продати прості акції) є таким, що відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України.

Частиною 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Разом з тим, не відступаючи від висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у справі № 908/137/18, палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пунктах 112, 202 постанови від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зробила висновок, яким фактично звузила перелік способів захисту прав міноритарних акціонерів, та зазначила, що належним способом захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, є визнання права на компенсацію, стягнення компенсації за продані акції, стягнення збитків.

Крім того, визначений у постанові корпоративної палати від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 такий спосіб захисту як визнання права на компенсацію не відповідає сталим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо принципу процесуальної економії та є неефективним.

Посилання у постанові Корпоративної палати на те, що застосування принципу процесуальної економії буде суперечити захисту слабкої сторони у відносинах є помилковим, оскільки при задоволенні такого позову суд не відновить порушеного права слабкої сторони, а для реалізації рішення суду про визнання права на компенсацію, у разі його задоволення, слабкій стороні необхідно буде ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення про стягнення такої компенсації.

При цьому, у постанові в обґрунтування висновку про належність способу захисту (визнання права на компенсацію) Суд послався на рішення Європейського суду з прав людини, якими визначено, що невиправдана затримка у виплаті компенсації є порушенням статті 1 Протоколу першого до Конвенції. Однак, встановлення рішенням суду факту щодо права на компенсацію не гарантує пришвидшення виплати компенсації або її виплату взагалі.

Корпоративна палата у постанові від 03.02.2025 у цій справі зазначила, що вирішення питання щодо переліку належних та ефективних способів захисту прав міноритарних акціонерів (окрім солідарного стягнення грошових коштів) та, відповідно, надання оцінки попереднім висновкам Корпоративної палати щодо такого питання є виходом за межі доводів і вимог касаційної скарги.

Не можемо погодитися із таким висновком, оскільки під час касаційного перегляду даної справи, серед іншого, постало питання щодо визначення належного кола відповідачів. В свою чергу, визначення належного кола відповідачів нерозривно пов`язано з способом захисту, який обрано міноритарним акціонером при зверненні з позовом.

Водночас, також хочемо звернути увагу на те, що у справі №905/671/19, яка переглядалася Корпоративною палатою, в касаційній скарзі скаржник взагалі не ставив питання щодо переліку належних та ефективних способів захисту прав міноритарних акціонерів (окрім визнання права на компенсацію). Натомість, Корпоративна палата у пунктах 112, 202 постанови від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, не заважаючи на вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж касаційного перегляду, визначила перелік належних способів захисту прав міноритарних акціонерів, та зазначила, що належним способом захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, є визнання права на компенсацію, стягнення компенсації за продані акції на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, стягнення збитків на підставі статті 1190 Цивільного кодексу України. При цьому, питання належності способів захисту таких як стягнення компенсації за продані акції або стягнення збитків перед Корпоративною палатою не стояло.

Тому, на нашу думку, такий підхід Корпоративної палати є вибірковим.

З огляду на викладене, вважаємо, що були всі підстави для відступу від попередніх висновків Корпоративної палати, викладених у пунктах 112, 202 постанови від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, і у наступних постановах Верховного Суду, які прийнятті з урахуванням цієї постанови, щодо належних способів захисту прав міноритарних акціонерів.

Щодо обраного позивачем способом захисту про стягнення компенсації за примусово викуплені акції

У справі, що переглядається, позивач звернувся із позовом про стягнення грошових коштів до покупця акцій, його афілійованої особи та кінцевого бенефіціарного власника (з урахуванням заяви про зміну предмета позову). При цьому, позивач керувався висновком Корпоративної палати, викладеним у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, відповідно до якого належним способом захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, є визнання права на компенсацію, стягнення компенсації за продані акції, стягнення збитків.

Суд першої інстанції задовольняючи даний позов керувався як положеннями статті 1190 Цивільного кодексу України (Глава 82 Відшкодування шкоди) так і положеннями статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (Глава 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не навів доводів, за якими він не погодився із висновками суду першої інстанції щодо застосування до даних правовідносин як положень статті 1190 Цивільного кодексу України (Глава 82 Відшкодування шкоди) так і положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (Глава 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Корпоративна палата у постанові від 03.02.2025 у цій справі зазначила, що не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо можливості колишнього акціонера звернутися з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави за статтею 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, Корпоративна палата виходила з того, що деліктне зобов`язання частково перетинається за змістом з кондикційним зобов`язанням.

Відтак, на думку більшості суддів Корпоративної палати, суди мають можливість самостійно застосувати до спірних правовідносин ті норми права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, у цьому випадку - застосувати норми Глави 82 Цивільного кодексу України "Відшкодування шкоди" та/або Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави".

Також, Корпоративна палата у постанові від 03.02.2025 у цій справі зазначила, що мотивуючи стягнення з відповідачів суми компенсації за акції суди попередніх інстанцій посилалися переважно на статтю 1212 Цивільного кодексу України як на правову підставу. Норми Цивільного кодексу України, що регулюють стягнення збитків, суди застосували при обґрунтуванні солідарної відповідальності відповідачів, тобто фактично за аналогією.

Не можемо погодитися із таким висновком з огляду на таке.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України (Глава 82 Відшкодування шкоди), відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1190 Цивільного кодексу України (Глава 82 Відшкодування шкоди) особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Водночас, предметом регулювання Глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, у розумінні частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України в спорах, що виникають з кондикційних правовідносин, належним відповідачем є безпосередньо особа, яка безпідставно набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи (такий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 зроблено загальний висновок щодо глав 82 і 83 Цивільного кодексу України наступного змісту:

«За змістом Глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього. Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19 зроблено висновок про те, що якщо тлумачити приписи статті 1212 Цивільного кодексу України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зроблено наступний загальний висновок щодо глав 82 і 83 Цивільного кодексу України:

«За змістом приписів Глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна».

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 917/1739/17.

При цьому у зазначених справах (№№ 922/3412/17, 917/1739/17) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що якщо правовідносини, які виникли між сторонами, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, підстави для застосування до таких правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) відсутні.

Враховуючи наведені висновки щодо деліктних та кондиційних зобов`язань, вважаємо, що у разі якщо колишній міноритарний акціонер звертається із позовом про стягнення справедливої компенсації за примусово вилучені акції, то такі правовідносини, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, і підстави для застосування до таких правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків), відсутні (для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої).

Водночас, вважаємо за необхідне зазначити, що у разі якщо колишній міноритарний акціонер звертається із позовом про стягнення збитків (шкоди), оскільки вважає, що саме завдяки неправомірним діям наглядової ради емітента акцій була затверджена занижена (несправедлива) оцінка акцій, то такі правовідносини є деліктними, і у таких спорах позивач повинен довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди).

Також деліктними є правовідносини у разі звернення колишнього міноритарного акціонера з позовом до емітента акцій та заявника вимоги про стягнення збитків (шкоди) у випадку якщо позивач вважає, що йому завдано збитків взаємопов`язаними сукупними діями наглядової ради акціонерного товариства та заявником вимоги з єдністю наміру - викупу акцій у позивача за заниженою ціною (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

У справі, що переглядається, ухвалою суду першої інстанції від 15.02.2023 задоволено клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині вимог до емітента - Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про визнання недійсним рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", оформленого протоколом №314 від 14.03.2018, яким затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції ПрАТ "МК Азовсталь" у розмірі 0,564 грн.

Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 15.02.2023 задоволено заяву позивача про зміну предмета позову. У вказаній заяві позивач просив стягнути солідарно з Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІНВЕСТ Б.В.") та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" грошові кошти у сумі 2 961 656,28 грн за 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".

При цьому, емітента залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Таким чином, оскільки колишній міноритарний акціонер у цій справі звертається із позовом про стягнення компенсації за примусово вилучені акції і такі вимоги не заявлені до емітента, то такі правовідносини, є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим, на нашу думку, висновок Корпоративної палати, викладений у постанові від 03.02.2025, про те, що суди до спірних правовідносин можуть застосовувати норми Глави 82 Цивільного кодексу України "Відшкодування шкоди" та Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" прямо суперечить наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких до кондиційних правовідносин не можуть застосовуватися приписи чинного законодавства України, які регулюють деліктні правовідносини, про відшкодування шкоди (збитків).

Крім того, не можемо погодитись із висновком Корпоративної палати, викладеним у постанові від 03.02.2025, про те, що суди попередніх інстанцій правомірно застосували норми Цивільного кодексу України, що регулюють стягнення збитків, при обґрунтуванні солідарної відповідальності відповідачів, за аналогією, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно із частиною 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону. Такі висновки наведені в пунктах 43-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19.

Отже, застосування інституту аналогії закону для регулювання спірних відносин було б можливе лише у випадку, якщо їх не врегульовано нормами права, які безпосередньо регулюють ці відносини.

Однак, спірні правовідносини врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України. Відтак, висновок Корпоративної палати про правомірність застосування судами норм Глави 82 Цивільного кодексу України до даних правовідносин за аналогією є безпідставним.

Крім того, висновок Корпоративної палати, викладений у постанові від 03.02.2025, про можливість покладення солідарної відповідальності у кондикційних правовідносинах суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 09.08.2023 у справі № 161/10117/21 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі), в якій зазначено, що для кондикційних зобов`язань (Глава 83 Цивільного кодексу України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання. Наведений висновок є релевантними до спірних правовідносин за змістовим критерієм - основним критерієм подібності (такий висновок викладено у пункті 78 постанови Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №905/830/21 та в постанові Корпоративної палати у цій справі). Водночас, суб`єктний критерій (додатковий) у даному випадку не має значення, оскільки Глава 83 Цивільного кодексу України не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (див. пункт 27.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19). При цьому Верховний Суд у справі № 161/10117/21 сформував загальний висновок щодо всієї Глави 83 Цивільного кодексу України (безвідносно до подібності правовідносин).

Аналогічний висновок про те, що для кондикційних зобов`язань (Глава 83 Цивільного кодексу України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання, викладено у постанові Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 204/8909/20. Цей висновок також є загальним щодо всієї Глави 83 Цивільного кодексу України (безвідносно до подібності правовідносин). Дана постанова була прийнята після подання касаційної скарги та мала бути врахована Корпоративною палатою відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, у разі якщо Корпоративна палата не погоджується із цими висновками, викладеними в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду необхідно було від них відступати та передавати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо належного (належних) відповідача (відповідачів)

Передаючи цю справу на розгляд Корпоративної палати, колегія суддів, зокрема, зазначила про необхідність відступу від висновків Корпоративної палати, викладених у пунктах 112, 202 постанови від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 про те, що: - "колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за ст.1212 ЦК"; - "міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента"; - "компанія Barlenco Ltd, яка набула незначний пакет акцій лише перед початком процедури сквіз-аут була використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером компанією Metinvest B.V., яка володіла 94,600034% акцій як технічна юридична особа, що є достатньою підставою для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси"".

Обґрунтовуючи наявність підстав для відступу від наведених висновків колегія суддів зазначила, що:

"Чинним законодавством України як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент ухвалення постанови палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 не було визначено хто повинен відшкодовувати міноритарному акціонеру справедливу компенсацію за обов`язковий продаж акцій.

У постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 не зазначено, якими нормами законодавства України Корпоративна палата керувалася, дійшовши наведеного висновку щодо кола відповідачів.

Водночас, Корпоративна палата дійшла висновку про можливість підняття корпоративної завіси щодо таких осіб при оскарженні ціни викупу акцій у процедурі сквіз-ауту. При цьому, такого висновку Корпоративна палата дійшла керуючись рішеннями ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07).

Однак, у рішеннях ЄСПЛ у справі "Альберт і інші проти Угорщини" (ALBERT AND OTHERS v. HUNGARY від 07.07.2020, пункти 138-157, заява №5294/14), у справі "Лекіч проти Словенії" (LEKIC v. SLOVENIA від 11.12.2018, заява №36480/07) відсутні як висновки щодо можливості підняття корпоративної завіси у випадку оскарження ціни викупу акцій у процедурі сквіз-ауту так і відсутні висновки щодо можливості звернення із таким позовом до визначених Корпоративною палатою осіб. Натомість, у справі "Альберт і інші проти Угорщини" заявники скаржились, зокрема, на те, що обмеження, передбачені Законом про інтеграцію 2013 року, позбавляють їх права здійснювати вплив на діяльність банків, акціонерами яких вони є, що, в свою чергу порушує їх право, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 к Конвенції. У справі "Лекіч проти Словенії" заявник скаржився на виключення з реєстру компанії з обмеженою відповідальністю, в якій він був міноритарним акціонером, а також на те, що на нього була покладена особиста відповідальність за боргами даної компанії.

Натомість, у зазначених рішеннях ЄСПЛ зазначив, що тільки у виняткових випадках може бути піднятою корпоративна завіса.

При цьому, підняття корпоративної завіси не може ґрунтуватися на припущеннях, а залежить від конкретних фактів.

Крім того, у постанові від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 Корпоративна палата зазначила про те, що підставою для підняття корпоративної завіси є те, що компанія Barlenco Ltd була використана в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером компанією Metinvest B.V як технічна юридична особа.

Однак, у постанові Корпоративної палати не зазначено, якими нормами законодавства визначено поняття "технічна юридична особа", та відповідно до яких визначених законодавством критеріїв Корпоративна палата віднесла таку юридичну особу до "технічної", та відповідно застосувала доктрину "підняття корпоративної завіси".

Разом з тим, вважаємо, що висновки Корпоративної палати про те, що компанія Barlenco Ltd є технічною юридичною особою ґрунтуються виключно на припущеннях, які зроблені без посилання на будь-які докази.

В свою чергу, у справі, що переглядається, компанія Barlenco Ltd після прийняття оскаржуваних судових рішень, сплатила на їх виконання суму у розмірі 3 126 359,88 грн (платіжна інструкція №100003 від 09.02.2024 з призначенням платежу: "Добровільне виконання рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2023р. та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі 910/8714/18 на підставі листа ПАТ "ЗНКІФ "Синергія-7" №2 від 09.02.2024р. без ПДВ").".

Корпоративна палата у постанові від 03.02.2025 зазначила, що не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, у тому числі шляхом уточнення (пункт 233 постанови).

Водночас, вважаємо, що у пункті 229 постанови від 03.02.2025 Корпоративна палата фактично відступила від висновків, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, оскільки у справі №905/671/19 єдиною підставою для підняття корпоративної завіси було використання в процедурі сквіз-ауту мажоритарним акціонером технічної юридичної особи, в той час як у цій справі Корпоративна палата зазначила, що застосування доктрини "підняття корпоративної завіси" є обґрунтованим незалежно від наявності чи відсутності у Компанії BARLENCO LTD статусу "технічної" особи.

Не можемо погодитися із висновками Корпоративної палати щодо наявності підстав для застосування у цій справі доктрини "підняття корпоративної завіси" з огляду на наступне.

Сучасний підхід до використання доктрини "підняття корпоративної завіси" сформований ЄСПЛ зокрема у рішеннях Agrotexim and Others v. Greece, заява №14807/89, Albert and Others v. Hungary (заява №5294/14) вказує на те, що незалежність юридичної особи не можна вважати абсолютною. У цьому контексті "проникнення за корпоративну завісу" або "ігнорування статусу юридичної особи" визнається адекватним та справедливим у певних обставинах або для досягнення певної мети. Такі підходи можуть застосуватись тільки у виняткових випадках.

Чинне законодавство не містить норм загального характеру, які б регулювали "підняття корпоративної завіси" між учасником та юридичною особою (частково такі положення включені у спеціальне законодавство - Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Кодекс України з процедур банкрутства).

В сучасному праві вироблено спільні ознаки, що характеризують принцип "підняття корпоративної завіси", зокрема:

1) відбувається лише в порядку виключення;

2) обов`язок особи, яка вимагає підняття корпоративної завіси, довести наявність підстав для застосування такого виняткового принципу;

3) застосування тестів для перевірки наявності незвичайної (зайвої) близькості основної і дочірньої компанії, пов`язаності фізичних осіб учасників та третіх осіб: - доктрина «Альтер его» («друге Я»), коли ім`я корпорації використано засновником (керівниками) для особистих інтересів і потреб (афера, Schikane, введення в оману, шахрайство, Fraud); змішування майна; недостатня капіталізація компанії не дозволяє їй розпочати діяльність або продовжити її в ризикованих умовах; хто мав вплив на прийняття рішення - має розділити відповідальність з компанією; - двоелементний тест Ф. Пауела (1931р.). 1) Факти про недоліки волі юридичної особи; 2) Факти обману, зловживання = Один має бути наслідком другого;

4) підняття корпоративної завіси відбувається не в усіх випадках, коли компанія не в змозі самостійно задовольнити вимоги кредиторів, а лише у випадку шахрайських дій, недобросовісних спроб ухилитися від виконання прийнятих на себе зобов`язань, порушення справедливості.

У цій справі позивач взагалі не просив підняти корпоративну завісу, та відповідно не доводив наявність підстав для застосування такого виняткового принципу.

Натомість коло відповідачів позивачем було визначено виключно на підставі висновків Корпоративної палата, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, про те, що: "міноритарний акціонер може звертатися з позовом про визначення суми компенсації, стягнення збитків або неправомірної вигоди як до покупця, так і до його афілійованих осіб чи третіх осіб, які брали участь у придбанні пакету акцій міноритаріїв у процедурі сквіз-аут, кінцевого бенефіціарного власника, а також до емітента".

Крім того, у цій справі відсутні будь-які докази того, що покупець акцій (заявник вимоги) не в змозі самостійно задовольнити вимоги позивача або докази його недобросовісних спроб ухилитися від виконання зобов`язань.

Навпаки, компанія Barlenco Ltd після прийняття оскаржуваних судових рішень, сплатила на їх виконання суму у розмірі 3 126 359,88 грн (платіжна інструкція №100003 від 09.02.2024 з призначенням платежу: «Добровільне виконання рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2023р. та постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі 910/8714/18 на підставі листа ПАТ "ЗНКІФ "Синергія-7" №2 від 09.02.2024р. без ПДВ")».

Не містить дана справа і будь-яких доказів того, що заявник вимоги був використаний для шахрайський дій.

В свою чергу, посилання Корпоративної палати у постанові від 03.02.2025 на те, що відповідачі та кінцевий бенефіціарний власник фактично становлять єдину економічну групу і їх інтереси збігаються, саме по собі не може бути підставою для застосування такого виключного випадку як підняття корпоративної завіси, оскільки такі обставини можуть бути використані у будь-якому спорі між кредитором та боржником щодо стягнення заборгованості.

Таким чином, на нашу думку, у Корпоративної палати у цій справі були відсутні підстави для застосування доктрини "підняття корпоративної завіси".

Водночас, як вже було зазначено вище, спірні правовідносини є за своїм змістом кондикційними, і для кондикційних зобов`язань (Глава 83 Цивільного кодексу України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання.

У розумінні частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України в спорах, що виникають з кондикційних правовідносин, належним відповідачем є безпосередньо особа, яка безпідставно набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи.

Отже, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України відповідачем у спорі про стягнення справедливої компенсації за примусово викуплені акції є саме покупець акцій (заявник вимоги).

Такий висновок також підтверджується тим, що у новому Законі України № 2465-IX "Про акціонерні товариства" законодавцем усунуто прогалини законодавства, та у статті 95 якого визначено, хто є відповідачем у спорах про стягнення компенсації належної вартості акцій: "Акціонери, які вважають, що ціна обов`язкового продажу не відповідає вимогам, встановленим частинами 5 - 7 цієї статті, мають право звернутися до суду з позовом про стягнення із заявника вимоги компенсації належної вартості акцій, придбаних у них відповідно до такої вимоги".

Отже, враховуючи те, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є компанія Barlenco Ltd, та беручи до уваги те, що для кондикційних зобов`язань (Глава 83 Цивільного кодексу України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, з яким погодилася Корпоративна палата, про наявність підстав для солідарного стягнення суми компенсації з Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІНВЕСТ Б.В."), ОСОБА_1 .

Щодо визначення розміру компенсації

У постанові Корпоративної палати від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 зазначено у розділі "Співвідношення понять ринкова вартість та справедлива вартість", що особливого значення для визначення справедливої вартості набуває проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем відповідно до вимог статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства" або шляхом проведення судової експертизи (якщо така вартість визначається судом). Тобто, зазначено два способи визначення справедливої вартості - шляхом проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем або шляхом проведення судової експертизи. А методи визначення вартості однієї акції, зокрема за балансовою вартістю, було зазначено у розділі «Методи оцінки».

В ухвалі про передачу даної справи на розгляд Корпоративної палати не ставилося питання про відступ (уточнення) від висновків Корпоративної палати щодо способів визначення ринкової (справедливої) вартості акцій.

Однак, у розділі «Щодо способів визначення ринкової (справедливої) вартості акцій» постанови Корпоративної палати у цій справі, при відхиленні доводів скаржника, фактично здійснено уточнення/доповнення висновків, викладених у постанові Корпоративної палати від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, шляхом цитування окремих абзаців постанови, без їх взаємозв`язку з усіма висновками, та зазначено у пункті 266, що: «у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд дійшов до висновку про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів на підставі розрахунків, зроблених позивачем за формулою, викладеною у розд.3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18». Тобто, у цьому розділі фактично уточнено/доповнено висновки Корпоративної палати щодо способів визначення вартості акцій (проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем або проведення судової експертизи), і протлумачено, що такий розмір може визначається також іншим способом - за балансовою вартістю чистих активів, який у постанові Корпоративної палати від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 визначався як метод оцінки.

При цьому постанова Корпоративної палати не містить підстав та мотивів уточнення/доповнення висновку, викладеного у постанові Корпоративної палати від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, щодо способів визначення ринкової (справедливої) вартості акцій.

Втім, вважаємо, що у Корпоративної палати були відсутні підстави для уточнення/доповнення висновку, викладеного у постанові Корпоративної палати від 15.06.2022 у справі № 905/671/19, щодо способів визначення ринкової (справедливої) вартості акцій, оскільки доводи скаржника щодо визначення ціни акцій обґрунтовані посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і ці доводи не знайшли свого підтвердження.

Щодо можливості у акціонерів подавати спільні позови

Так, частиною 2 статті 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Тобто процесуальне законодавство дозволяє акціонерам подати колективний (спільний) позов.

Корпоративна палата у пункті 89 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначила, що: "Чинне законодавство України не передбачає можливості подання акціонерами колективних позовів, що є істотною вадою національного процесуального законодавства. Особливістю процедури сквіз-аут є те, що внаслідок низки передбачених законом дій у значної кількості акціонерів товариства одночасно, шляхом єдиної для всіх публічної пропозиції, викупаються їх акції. Відтак у судових спорах щодо сквіз-ауту певного емітента фактичні обставини справи є майже однаковими. Водночас через вади процесуального законодавства, які не дозволяють акціонерам подати колективний позов, кожен акціонер має індивідуально у спорі з товариством кожен раз доводити ті факти і обставини, які вже були встановлені судом у іншій справі (але не є преюдиціальними через різний суб`єктний склад)".

Колегія суддів, передаючи цю справу на розгляд Корпоративної палати, вважала за необхідне відступити від вказаного висновку, оскільки він суперечить статті 47 Господарського процесуального кодексу України та є загальним щодо всіх спорів, які виникають у процедурі сквіз-аут.

Корпоративна палата у постанові від 03.02.2025 зазначила, що у справі, що переглядається, питання щодо можливості подання акціонерами колективних (групових) позовів перед Верховним Судом не поставало. Отже, виходячи з вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж касаційного перегляду, зазначене питання, передане колегією суддів, не може бути вирішено в цій справі Корпоративною палатою.

Разом з тим, у справі №905/671/19 також не поставало питання щодо можливості подання акціонерами колективних (групових) позовів перед Верховним Судом, однак Корпоративна палата сформувала такий висновок, не заважаючи на вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж касаційного перегляду.

На нашу думку, такий підхід Корпоративної палати є вибірковим.

Щодо додаткових пояснень та доданих до них наукових висновків

Відповідно до статті 129 Конституції України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність усіх сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як невід`ємні частини «права на суд» слід розглядати, зокрема, такі вимоги: принцип «змагальності» процесу, який відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в судовому процесі перед судом (рішення у справі «Екбатані проти Швеції», пункти 24- 33).

ЄСПЛ виходить із того, що в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції принцип рівності та принцип змагальності є важливими елементами більш широкого поняття справедливого судового розгляду (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», пункт 63). Разом із тим рівність сторін має реалізовуватися в змагальному процесі, у якому сторони мають право знайомитись з усіма доказами або запереченнями, що долучені до справи, висловлювати свою думку про їх наявність, зміст і достовірність у відповідній формі та відповідний час, у разі необхідності - у письмовій формі та заздалегідь.

18.11.2024 від Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" надійшли додаткові пояснення у справі, до яких додано науковий висновок доктора юридичних наук, професора Беляневич О.А.

16.12.2024 від Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" надійшли додаткові пояснення у справі, до яких додано науково-правовий висновок Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України.

Корпоративна палата, протокольною ухвалою від 17.12.2024, дала дозвіл на подання та приєднала до матеріалів справи як додаткові пояснення позивача, з доданим до них науковим висновком, так і додаткові пояснення Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", з доданим до них науковим висновком.

Постанова Корпоративної палати від 03.02.2025 містить лише посилання на те, що пояснення Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7", з доданим науковим висновком, підлягають врахуванню.

Водночас, мотивів відхилення пояснень Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", з доданим науковим висновком, та відповідно чому вони не підлягають врахуванню, постанова Корпоративної палати взагалі не містить.

На нашу думку, врахування Корпоративною палатою лише доводів та пояснень позивача є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Висновки

Враховуючи зазначене в цій окремій думці вважаємо, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/8714/18 необхідно було змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) (місцезнаходження: Themistokli Dervi, З JULIA HOUSE, 1066, Nicosia, Cyprus, реєстраційний номер HE 221823), на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» (вул. Петра Сагайдачного, 25Б, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 35744353) 2 961 656 (два мільйони дев`ятсот шістдесят одна тисяча шістсот п`ятдесят шість) гривень 28 коп. за 521 400 штук простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (ідентифікаційний код 00191158).

3. У задоволенні позову до PRIVATE LIMITED LIABILITY COMPANY METINVEST B.V. (ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТІНВЕСТ Б.В.") та ОСОБА_1 відмовити.".

Суддя Н.М. Губенко

Суддя І.Д. Кондратова

Суддя В.І. Студенець


Суд	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	03.02.2025
Оприлюднено	24.02.2025
Номер документу	125342815
Судочинство	Господарське

Білоус В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Окрема думкавід 03.02.2025 по справі 910/8714/18КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —910/8714/18

Окрема думка від 03.02.2025

Окрема думка
від 03.02.2025 по справі 910/8714/18
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ