Ухвала

від 21.02.2025 по справі 320/10610/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 320/10610/24

адміністративне провадження № К/990/4055/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №320/10610/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спейсикс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спейсикс» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2023 року:

- №07953224025, яким позивачу за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.2 «а» статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України донараховано грошове зобов`язання на загальну суму 1 256 479 969,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням з ПДФО на суму 1 005 308 394, 21 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 251 171 574, 79 грн (далі - податкове повідомлення-рішення щодо ПДФО);

- №07955324025, яким позивачу за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням підпункту 1.2, підпункту 1.3 та підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 164.2.6 пункту 164.2 статті 164, пункту 171.2 «а» статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України донараховано грошове зобов`язання на загальну суму 104 706 664,09 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням з військового збору на суму 83 775 699,52 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 20 930 964,57 грн (далі - податкове повідомлення-рішення щодо військового збору).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, позов задоволено.

Не погодившись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, що передбачена частинами другою і третьою статті 353 КАС України.

Крім того, скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення винесено при неправильному застосуванні норм процесуального права (пункт 4 частина третя статті 2, частина 4 статті 9, частини 1 та 2 статті 72, частина 1 статті 76, частина 3 статті 90, частина 1-3 статті 242, пукти 1, 2 статті 244 КАС України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме: статтю 1, частину першу статті 23, частину 9 статті 24 Закону України від 14 липня 2020 року №768-ІХ «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (далі - Закон №768), пункту 44.1 статті 44, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 та підпункту 1.2 пункту 16? підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Частиною третьою статті 353 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Водночас скаржник наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Однак, відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судових рішень лише за умови, якщо таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і якщо касаційна скарга містить обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи про не встановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

При цьому, відповідач не наводить обґрунтувань, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України.

Отже, відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Крім того, у поданій касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав, передбачених частиною третьою статті 353 КАС України.

Отже, відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження унеможливлює їх перевірку судом касаційної інстанції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, як таку, що не містили підстав касаційного оскарження. У цій ухвалі надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав.

Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №320/10610/24 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов