Ухвала

від 21.02.2025 по справі 320/21040/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2025 року

м. Київ

справа №320/21040/23

адміністративне провадження №Зі/990/35/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Білак М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді ОСОБА_2 у справі №320/21040/23 за позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної асоціації адвокатів України, у якому просив визнати протиправною бездіяльність, що полягає у не вчиненні дій по виключенню (видаленню) із інтернетсайту у мережі інтернет (https://erau.unda.org.ua) реєстру адвокатів Національної асоціації адвокатів України, а саме, під назвою «Єдиний реєстр адвокатів України», як створений та діючий у незаконний спосіб.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

14 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2025 року, визначено колегію суддів у складі: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Єресько Л.О., ОСОБА_2

17 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О., ОСОБА_2 від участі у розгляді цієї касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді (судді - доповідача) Загороднюка А.Г., суддів Єресько Л.О., ОСОБА_2 від участі у розгляді справи №320/21040/23 визнано необґрунтованими. Передано заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді (судді - доповідача) Загороднюка А.Г., суддів Єресько Л.О., ОСОБА_2 від участі у розгляді справи №320/21040/23 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяв.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 лютого 2025 року для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді ОСОБА_2 у справі №320/21040/23 визначено суддю Верховного Суду Білак М.В.

Вирішуючи заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлені у статтях 36 КАС України.

Положення частини першої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, визначених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Верховний Суд зазначає, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява № 4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

ОСОБА_1 заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що він не довіряє судді та у нього є сумніви у його безсторонності. Зокрема, заявник зазначає, що ОСОБА_2 обраний безстроково суддею Сумського оружного адміністративного суду у період режиму банди ОСОБА_3 (постанова Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5120-VI). Він є прихильником та учасником Революції Гідності, тобто, ідейним антагоністом судді, а тому вважає, що суддя у цій справі з ідейних міркувань буде діяти всупереч його інтересам, все зробить для того, щоб ухвалити незаконне, необґрунтоване та несправедливе рішення у цій справі. Відповідно до Указу Президента України від 31 серпня 2007 року № 084/2007 ОСОБА_2 призначений на посаду судді Сумського окружного адміністративного суду строком на п`ять років. Таким чином, п`ятирічний строк повноважень судді ОСОБА_2 мав завершитись 31 серпня 2012 року. Однак, згідно з постановою Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5120-VI ОСОБА_2 обраний на посаду Сумського окружного адміністративного суду безстроково, тобто, до закінчення п`ятирічного строку повноважень судді, призначеного вперше. Позивач вважає, що ОСОБА_2 обрано на посаду судді у незаконний спосіб, оскільки ухвалення рішення про обрання відбулось з перевищенням повноважень суб`єкта, який законом не мав права ухвалювати подібні рішення, а саме до закінчення п`ятирічного строку повноважень, визначеного Указом Президента. Стверджує, що незаконне «обрання» ОСОБА_2 на посаду судді вищезазначеного суду, здійснення судочинства та вирішення цієї справи за його участі є неправомірним.

Як вбачається зі змісту заяви про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2, вона подана на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді). У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що для відведення суддів з цієї підстави необхідно обґрунтувати наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості або об`єктивності.

Так, щодо доводів ОСОБА_1 про недотримання порядку обрання ОСОБА_2 на посаду судді Сумського окружного адміністративного суду безстроково, тобто до закінчення п`ятирічного строку повноважень судді, суд зазначає, що вони необґрунтовані та не можуть свідчити про упередженість судді.

Главою 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ) визначено розгляд питання про обрання на посаду судді безстроково.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 2453-VІ кандидат на посаду судді безстроково не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку перебування на посаді судді звертається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково.

Частиною другою статті 76 Закону № 2453-VІ визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає питання, пов`язані з обранням кандидата на посаду судді безстроково, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку перебування його на посаді судді.

Подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та прийняте нею рішення про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково направляється до Верховної Ради України не пізніш як за місяць до закінчення строку перебування такого кандидата на посаді судді.(частина перша статті 78 Закону № 2453-VІ).

Згідно з частиною першою статті 79 Закону № 2453-VІ порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 Указом Президента України від 31 серпня 2007 року №804/2007 призначений на посаду судді Сумського окружного адміністративного суду строком на п`ять років, 05 липня 2012 року постановою Верховної Ради України № 5120-VI обраний безстроково, твердження заявника про обрання ОСОБА_2 (05 липня 2012 року) на посаду судді Сумського окружного адміністративного суду безстроково, тобто до закінчення п`ятирічного строку повноважень судді, призначеного вперше ґрунтуються на помилковому тлумаченні, оскільки процедура на обрання судді безстроково не порушена.

Що стосується доводів заявника про обрання ОСОБА_2 безстроково суддею Сумського окружного адміністративного суду у період президенства ОСОБА_3, у зв`язку з чим у позивача виникли сумніви з приводу безсторонності суддів, можливих дій судді не на користь позивача, Суд зазначає, що такі доводи є лише припущеннями, оскільки не підтверджені жодними належними доказами.

Отже, проаналізувавши всі доводи та аргументи, що містяться в заяві про відвід, суд дійшов висновку, що вони не містять обставин, визначених статтею 36 КАС України, за наявності яких суддя підлягає відводу. Наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відведення судді, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та оціночних судженнях учасника процесу.

Суд вважає, що обставини, зазначені ОСОБА_1 у заяві про відвід, не можуть вважатися підставою для сумніву в неупередженості та необ`єктивності судді під час розгляду цієї справи. Заява не містить посилання на конкретні факти прояву суддею ОСОБА_2 поведінки, яка б свідчила про його небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 в результаті розгляду справи №320/21040/23, або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, з доводів заяви про відвід не вбачається.

Інші підстави, передбачені статтею 36 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 і викликали необхідність його відводу, відсутні.

У зв`язку з цим у задоволенні поданої заяви про відвід судді слід відмовити.

Керуючись статтями 40, 243, 248, 256 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді ОСОБА_2 у справі №320/21040/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Білак