Ухвала

від 21.02.2025 по справі 320/21040/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2025 року

м. Київ

справа №320/21040/23

адміністративне провадження №Зі/990/34/25

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2 у справі № 320/21040/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної асоціації адвокатів України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність, що полягає у не вчиненні дій по виключенню (видаленню) із інтернетсайту у мережі інтернет (https://erau.unda.org.ua) реєстру адвокатів Національної асоціації адвокатів України, а саме, під назвою «Єдиний реєстр адвокатів України», як створений та діючий у незаконний спосіб.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

14 лютого 2025 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2025 року, визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_2 (головуючий суддя), Єресько Л.О., Соколов В.М.

17 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: ОСОБА_2, Єресько Л.О., Соколова В.М. від участі у розгляді цієї касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року визнано необґрунтованим заявлений відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді (судді - доповідача) ОСОБА_2, суддів Єресько Л.О., Соколова В.М. від участі у розгляді справи № 320/21040/23 та передано заяви до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20 грудня 2025 року заяву про відвід судді ОСОБА_2 передано на розгляд судді Мацедонській В.Е.

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

ОСОБА_1 заявлений відвід обґрунтовує тим, що на його думку, суддя ОСОБА_2 обраний безстроково суддею Вінницького окружного адміністративного суду у період режиму банди ОСОБА_3 (постанова Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 250-УІІ). У подальшому ОСОБА_2 обраний на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду (постанова Верховної Ради України від 19 вересня 2013 року № 595-УІІ). А тому скаржник вважає, що така карколомна кар`єра в принципі не могла відбутися без покровительства з боку оточення ОСОБА_3 . Вказує, що вже тоді було відомо, що ОСОБА_3 та його банда працювали на московитів, наповнювали владні структури в Україні їх агентами, розвалювали ЗСУ, що у подальшому призвело до вторгнення московитів в Україну та геноциду українців. Однак, ОСОБА_2 зазначений факт не збентежив, його у першу чергу цікавили його власні кар`єрні інтереси. Окрім того, підставами недовіри ОСОБА_1 до судді ОСОБА_2 є те, що, зі слів скаржника, є загальновідомим, що за правління ОСОБА_3 жодне призначення на посаду судді апріорно не могло відбутися без благословення одного із найближчих поплічників ОСОБА_3 - юриста- рєшали ОСОБА_6 , який займав посаду заступника глави адміністрації президента-втікача.

Оскільки скаржник є прихильником та учасником Революції Гідності, тобто ідейним антагоністом судді, то останній вважає, що у цій справі суддя з ідейних міркувань буде діяти всупереч його інтересам, все зробить для того, щоб ухвалити незаконне, необгрунтоване та несправедливе судове рішення у цій справі. Зазначені вище обставини викликають у ОСОБА_1 розумний сумнів у безсторонності судді та надає підстави заявити відвід. Більше того, скаржник не довіряє судді з огляду на інформацію Громадської ради доброчесності щодо сумнівного походження задекларованих готівкових коштів, про що йому стало відомо 17 лютого 2025 року з відкритих джерел.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу судді ОСОБА_2 від участі у розгляді справи №320/21040/23, Суд виходить з такого.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.

Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У цьому випадку, очевидним є те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Водночас Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Заяви ОСОБА_1 обґрунтоване наявністю інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності (п. 4 ч.1 ст. 36 КАС України).

Проаналізувавши аргументи, якими заявник обґрунтовує заявлений відвід судді ОСОБА_2 у справі №320/21040/23, вважаю, що доводи скаржника про необ`єктивність та упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи зацікавленість у результаті розгляду цієї справи.

Твердження заявника ґрунтуються на упередженості щодо кваліфікації та чесності судді ОСОБА_2, з огляду на його призначення за каденції ОСОБА_3 та задекларованих готівкових коштів. Доводи і обставини, на які посилається скаржник, не можуть вважатися підставою для сумніву в неупередженості та необ`єктивності судді під час розгляду цієї справи.

Посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь ОСОБА_2 у розгляді цієї справи, відповідно до статті 36 КАС України заява про відвід не містить.

Отже, такі доводи заявника не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про необ`єктивність судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи.

У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Проаналізувавши доводи, наведені скаржником у заяві про відвід судді ОСОБА_2, Суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об`єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію».

При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді ОСОБА_2 і викликали необхідність його відводу, відсутні.

З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2 у справі № 320/21040/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України про визнання протиправною бездіяльності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська