Рішення

від 14.02.2025 по справі 173/2443/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2443/24

Провадження №2/173/210/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бурхана С.М.,

за участю секретаря судового засідання Салтикової С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Бакуліної М.С.,

представника Служби у справах дітей Верхівцевської міської ради Качуєвської І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивач, адвокат Бакуліна Марія Сергіївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Верхівцевської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він з відповідачем є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивач, він не дійшов згоди щодо місця проживання дитини: з батьком чи з матір?ю. На думку позивача, він має більш гарні умови для проживання дитини: має у власності частину квартири загальною площею 66,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та гараж. Він з дитиною проживає в приватному будинку у м.Верхівцеве, для того, щоб дитина була забезпечена дозвіллям у приватному дворі, мала свіжі овочі, фрукти та ягоди. Будинок належить його батькам. В будинку належні всі умови для проживання та виховання дитини, дитина має окрему кімнату. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він займається підприємницькою діяльністю, є фізичною особою-підприємцем, за 2023 рік його дохід склав 1 808 343,10 грн.

Позивач вважає, що у найкращих інтересах дитини буде визначити місце проживання разом з ним та просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання дитини.

Ухвалою суду від 11.09.2024 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в загальному позовному провадженні.

23.12.2024 року проведено підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

14.02.2025 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд задовольнити заявлені вимоги з підстав, зазначених у позові.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що у неї з позивачем є спір про місце проживання дитини.

Представник третьої особи Служби усправах дітейВерхівцевської міськоїради КачуєвськаІ.Г.,в судовому засіданні позов підтримала. Повідомила, що на засіданнях комісії, де було вирішено за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком, останній був присутній, від матері була заява про її відсутність. Вважає за можливе визначити проживання малолітньої дитини разом з батьком.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, думку представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, вислухавши думку дитини, приходить до таких висновків.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Щодо визначення місця проживання дитини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

Згідно з витягом №878 про зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею за цією адресою зареєстрований її батько - позивач та дідусь, ОСОБА_4 , та бабуся, ОСОБА_5 (батьки позивача).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім?ї від 07.06.2024 року підтверджується, що дитина має окрему кімнату, є місце для навчання та відпочинку, в будинку належні умови для виховання та проживання дитини, виховує та утримує дитину її батько - ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Верхівцевської міської ради Кам?янського району Дніпропетровської області №252 від 13.11.2024 року вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з довідкою Верхівцевського ліцею №1 Верхівцевської міської ради від 10.06.2024 року №210 ОСОБА_3 є ученицею цього навчального закладу. Дитина виховується батьком, який бере активну участь у житті дитини, приділяє значну увагу вихованню доньки, цікавиться її успішністю, відвідує батьківські збори, піклується про її психоемоційний стан. Батько систематично сплачує за харчування доньки у закладі освіти.

Згідно зі ст.141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 1 ст.160СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що від народження дитини позивач та відповідач проживали разом до 2020 року, одружені не були. З 2020 року та на час розгляду справи судом малолітня ОСОБА_3 , 2017 року народження, фактично проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки відповідач позов не визнає, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі не досягнуто згоди щодо місця проживання їхньої спільної дитини.

Верховний Суд у постанові від 21 травня 2020 року у справі N 587/2134/17 (провадження N 61-37492св18) зазначає, що під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

За вимогамистатті 171 СК Українисуд повинен врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

На виконання наведених норм судом у присутності психолога було заслухано малолітню ОСОБА_3 , яка пояснила, що проживає разом з батьком, бабою та дідом. Батько відводить та забирає її зі школи, допомагає вчити уроки, маму давно не бачила.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", рішення від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України").

Враховуючи те, що за доводами позивача мати дитини вже тривалий час не проживає з нею, натомість дитина проживає разом з батьком, що також в судовому засіданні підтвердила дитина, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, який визнав за доцільне визначити місце проживання дитини разом з батьком, суд приходить до висновку про те, що в найкращих інтересах самої дитини буде визначити місце проживання з позивачем.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надала суду жодних доказів на спростування встановлених судом обставин.

Також суд зауважує, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого піклуватися про неї, бачитися з нею, спілкуватися, брати участь у її житті, проявляти материнську/батьківську любов.

Отже, суд, врахувавши баланс між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов?язків батьків діяти в інтересах дитини, доходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини.

Згідно ч. 1 ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Аналіз положень ст. 315 ЦПК України свідчить про те, що факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Разом з тим позивач не навів, ані в позові, ані в судовому засіданні безпосередньо, жодних доводів про те, з якою метою він просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини.

Також варто зауважити, що згідно з п. 4 Постанови ПленумуВСУ №2від 12червня 2009року «Прозастосування нормЦивільного процесуальногокодексу Українипри розглядісправ усуді першоїінстанції» стаття 16ЦПК України не забороняє об`єднувати в одному провадженні вимоги, що розглядаються за різними видами провадження, насамперед, позовного і окремого.

Відповідно до норми ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, одна з вимог, як правило це вимога про встановлення факту, є похідною і залежною від неї, є вимога про визначення місця проживання дитини.

Однак, позивач не навів жодного обгрунтування, як ці вимоги пов?язані між собою з точки зору цивільного процесу, що на думку суду, є окремою підставою для відмови в позові в цій частині.

Також суд вважає, що позивач не надав суду достатніх доказів для підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини з огляду на таке.

В обгрунтування цих вимог позивач посилається на те, що він є фізичною особою підприємцем, отримує дохід від підприємницької діяльності, за 2023 рік його дохід склав 1808343,10 грн, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.06.2024 року. Також позивач надав довідку з ліцею, в якою навчається донька, якою підтверджується те, що він регулярно сплачує за харчування дитини в освітньому закладі.

На думку суду, таких доказів недостатньо для підтвердження факту самостійного, тобто без участі матері дитини, виховання та утримання дитини позивачем, а свідчить лише про те, що батько виконує свій обов?язок по вихованню та утриманню дитини.

Позивач не надав жодних доказів того, що позивач ухиляється від виконання обов?язку щодо утримання та виховання дитини. Той факт, що мати дитини проживає окремо автоматично не свідчить про невиконання нею цих обов?язків. Спору про участь одного з батьків у вихованні й утриманні дитини між сторонами немає.

Однією з засад цивільного судочинства є змагальність сторін (п. 4 ч.1 ст. 2 ЦПК України). Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту самостійного утримання та виховання ним дитини, що також є підставою для відмови у позові в цій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору, проте він не заявляв про стягнення цих витрат з відповідача, а тому ці витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,80,258,259,263-268,315-319 ЦПК України, ст. ст.160,161Сімейного кодексуУкраїни суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Бакуліна Марія Сергіївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Верхівцевської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), разом з її батьком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 19.02.2025 року.

Суддя С.М. Бурхан