Рішення

від 20.02.2025 по справі 333/6304/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 333/6304/24

Провадження № 2/317/120/2025

20 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мазур О.С., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, який в подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2017 р. сторони мали стосунки як чоловік та жінка. Від вказаних стосунків ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син ОСОБА_3 , про що 15.05.2018 р. було складено відповідний актовий запис № 386 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . З моменту народження дитини та до липня 2020 р. сторони проживали разом за адресою проживання позивача: АДРЕСА_2 . Коли дитині виповнилось два роки, стосунки між сторонами погіршилися, сім`я фактично розпалась та відповідач залишила дитину проживати разом з батьком та виїхала до м. Дніпро, де була взята га облік як внутрішньо переміщена особа. Згодом позивачу стало відомо від спільних знайомих про те, що відповідач у 2022 році уклала шлюб з іншим чоловіком та створила з ним сім`ю, у зв`язку з чим відповідачем було змінено прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Також позивачу стало відомо про те, що відповідач перебуваючи у шлюбі народила іншу дитину. Саме з липня 2020 р., після припинення стосунків між сторонами, відповідач ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не приймала, бачила сина декілька разів, коли приїжджала до м. Запоріжжя. При цьому, відповідач не проявляла інтересу забрати їх спільну дитину з прифронтового міста до себе, до більш безпечнішого регіону. З моменту народження дитини, позивач разом з дитиною були зареєстровані та проживали за адресою АДРЕСА_2 , однак в жовтні 2022 р., у зв`язку з тим, що Шевченківський район м. Запоріжжя найбільше став піддаватися обстрілам, позивачем було прийнято рішення виїхати за межі м. Запоріжжя і з вказаного часу позивач ОСОБА_1 разом з дитиною проживають на території Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в АДРЕСА_1 , де взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. Відповідач ОСОБА_2 , в силу того, що фактично проживає у м. Дніпро, будь-якої участі у вихованні та утриманні сина не приймає, не цікавиться його життям та здоров`ям. Позивач має постійний дохід, самостійно займається вихованням та утриманням сина, забезпечує його матеріально та піклується про дитину, в будинку, в якому наразі мешкає дитина з батьком, створені належні умови для проживання дитини та її розвитку. Позивач належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує сина усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про його фізичний та духовний розвиток, цікавиться станом здоров`я сина та його успіхами. В ту чергу як відповідач, як матір дитини, залишила сина на позивача, виїхавши в інше місто та створивши іншу сім`ю. Враховуючи прихильність сина до батька, недобросовісне виконання матір`ю своїх обов`язків щодо виховання дитини, постає питання про визначення місця проживання дитини разом з батьком, що найбільш відповідатиме інтересам дитини, що має першочергове значення при вирішенні зазначеного спору. Крім того, представником позивача ставиться вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, оскільки після того як відповідач залишила дитину з позивачем добровільно кошти на утримання дитини не надає, всім необхідним забезпечує дитину позивач самостійно без участі матері, відповідач участі в утриманні дитини не бере, тому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до повноліття дитини.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представником позивача - адвокатом Мазур О.С. до початку судового засідання подано письмову заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.124).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причину відсутності суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку за адресою її реєстрації (а.с.68,105,106), а також шляхом направлення судових повісток за допомогою додатку «Viber», на належний відповідачу номер мобільного телефону, які останньою отримувались, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення (а.с.60,112,115). Крім того, відповідача про розгляд справи було повідомлено телефонограмою, в якій відповідач повідомила про те, що їй відомо про розгляд справи і вона не заперечує проти позовних вимог (а.с.85).

Представником третьої особи, Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на електрону адресу суду 20.02.2025 р. надіслано заяву про розгляд справи без участі третьої особи. Просили при розгляді справи врахувати наданий ними Висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.125).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, часі місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд розглядає справу в заочному провадженні, без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

В обґрунтування позову представником позивача зазначено, що з 2017 р. позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 мали стосунки як чоловік та жінка, фактично перебували у цивільному шлюбі. Від вказаних стосунків ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син ОСОБА_3 , про що 15.05.2018 р. було складено відповідний актовий запис № 386 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого батьками ОСОБА_3 є батько - ОСОБА_1 та мати ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.15).

З моменту народження дитини та до липня 2020 р. сторони проживали разом за адресою проживання позивача: АДРЕСА_2 . Коли дитині виповнилось два роки, стосунки між сторонами погіршилися, сім`я фактично розпалась та відповідач залишила дитину проживати разом з батьком та виїхала до м. Дніпро, де була взята га облік як внутрішньо переміщена особа.

Згодом позивачу стало відомо від спільних знайомих про те, що відповідач у 2022 році уклала шлюб з іншим чоловіком та створила з ним сім`ю, у зв`язку з чим відповідачем було змінено прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Також позивачу стало відомо про те, що відповідач перебуваючи у шлюбі народила іншу дитину.

Відповідач ОСОБА_2 , в силу того, що фактично проживає у м. Дніпро, будь-якої участі у вихованні та утриманні сина не приймала та не приймає, не цікавиться його життям та здоров`ям.

Саме з липня 2020 р., після припинення стосунків між сторонами, відповідач ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не приймала, бачила сина декілька разів, коли приїжджала до м. Запоріжжя. При цьому, відповідач не проявляла інтересу забрати їх спільну дитину з прифронтового міста до себе, до більш безпечнішого регіону. З моменту народження дитини, позивач разом з дитиною були зареєстровані та проживали за адресою АДРЕСА_2 , однак в жовтні 2022 р., у зв`язку з тим, що Шевченківський район м. Запоріжжя найбільше став піддаватися обстрілам, позивачем було прийнято рішення виїхати за межі м. Запоріжжя і з вказаного часу позивач ОСОБА_1 разом з дитиною проживають на території Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в АДРЕСА_1 , де взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідкою № 2311-7501347749 від 10.10.2022 р. та довідкою № 2311-7501347750 від 10.10.2022 р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, копії яких є в матеріалах справи (а.с.19,20).

Відповідно до довідки, наданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області №2625 від 19.06.2024 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.23), ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично постійно проживає без реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 з 10.10.2022 року по теперішній час, та має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично постійно проживає без реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 з 10.10.2022 року по теперішній час.

Позивач самостійно займається вихованням та утриманням сина, забезпечує його матеріально та піклується про дитину, в будинку, в якому наразі мешкає дитина з батьком, створені належні умови для проживання дитини та її розвитку, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 05.07.2024 р. комісії у складі старости Веселівського старостинського округу Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 05.07.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають як ВПО з 01.10.2022 року за вищевказаною адресою по теперішній час, дитина знаходиться на повному утриманні батька. Зі слів ОСОБА_1 його співмешканка ОСОБА_7 за вказаною адресою спільно з родиною не проживає та сумісне господарство не веде в зв`язку з тим, що проживає за іншою адресою. За час проживання на території жодного відвідування матір`ю дитини не відмічено. Батько здійснює постійний догляд і виховання сина (а.с.21).

Позивач працевлаштований та має постійний дохід, що підтверджується довідкою про доходи від 09.07.2024 р. та виробничою характеристикою від 09.07.2024 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.25,26).

Відповідно до медичної декларації №0001-8ННР-88А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 22.05.2024 року ОСОБА_1 є законним представником та довіреною особою пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом. Даних про мати дитини декларація не містить (а.с.22).

Відповідно до довідки № 130 від 23.04.2024 року Запорізької початкової школи «Світанок» Лівобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованцем Запорізької початкової школи «Світанок» Запорізької міської ради. За період очного навчання з 01.09.2021 по 20.02.2022 батько дитини ОСОБА_1 відповідально ставився до виховання сина, регулярно приводив та забирав його, відвідував батьківські збори, постійно був на зв`язку з вихователями групи, своєчасно сплачував за харчування сина. ОСОБА_8 завжди чисто та охайно вдягнений, забезпечений усім необхідним приладдям для занять. Мати дитини ОСОБА_7 зв`язку з вихователями не підтримувала, до садочку жодного разу не приходила. У воєнний період з 24.02.2022 дитині надавалися освітні послуги у дистанційній формі. Зв`язок та консультування щодо навчання ОСОБА_9 вихователем знов підтримувався з батьком. Він має доступ до батьківської Viber-спільноти та зареєстрований у Class room. Карина ОСОБА_10 за цей період на зв`язок з вихователем та адміністрацією закладу не виходила (а.с.24).

Позивач належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує сина усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про його фізичний та духовний розвиток, цікавиться станом здоров`я сина та його успіхами. В ту чергу як відповідач, як матір дитини, залишила сина на позивача, виїхавши в інше місто та створивши іншу сім`ю,

Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

У відповідності до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

В статті 18 Конвенції про права дитини зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Статтями 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями ст. 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з яким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Позивач забезпечує сина самостійно, надає йому необхідного утримання, медичного лікування, оздоровлення, виховання, навчання, розвитку тощо.

Висновком експертного дослідження №022 від 26.08.2024 року встановлено, що батько дитини ОСОБА_1 , враховуючи індивідуально психологічні особливості дитини ОСОБА_3 , створює стабільне та передбачуване середовище, дитина відчуває себе захищеною, на відміну від виховної поведінки матері, яка не забезпечує стабільність та передбачуваність-психологічні особливості дитини ОСОБА_3 . Батько підтримує здоровий розвиток дитини, та умови виховання, які притаманні матері, навпаки можуть спричиняти труднощі в емоційному, психічному, соціальному функціонуванні дитини (а.с.94-102).

Позивач проживає з сином у будинку АДРЕСА_1 де є всі зручності для дитини, її стандартного розвитку та виховання, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 05.07.2024 р. (а.с.21) та Довідкою, наданою відділом «Центр надання адміністративних послуг» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області №2625 від 19.06.2024 року, згідно якої ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , фактично постійно проживають без реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 з 10.10.2022 року по теперішній час (а.с.23).

Рішенням виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 404 від 05 грудня 2024 р. затверджено висновок комісії з питань захисту прав дитини Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.121).

Відповідно до Висновку, затвердженого Рішенням Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 404 від 05 грудня 2024 р., про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.121-зворот-122), орган опіки та піклування Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Широківської сільської ради, з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дітей, вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України та ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК ) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 та ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтею 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

При ухваленні рішення, суд виходить з того, що стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину є беззаперечним. Способи виконання такого обов`язку повинні визначатись за спільною домовленістю між батьками. За відсутності такої домовленості, той з них, з ким проживає дитина, вправі звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Підстав, встановлених сімейним законодавством, для звільнення відповідача від обов`язку утримувати свою неповнолітню дитину на даний час судом не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишивши її без материнської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з сином та позивачем доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що також не спростовано відповідачем, вказані обставини свідчать про наявність підстав для визначення місця проживання дитини разом з батьком.

З урахуванням того, що рішенням суду визначається місце проживання дитини з батьком - позивачем по справі, в також враховуючи той факт, що відповідач, як матір дитини участі в утриманні сина не приймає, добровільно кошти на утримання дитини не надає, всім необхідним забезпечує дитину позивач самостійно без участі матері, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення аліментів ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать матеріального становища відповідача, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу (заробітку) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до повноліття дитини.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 та стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 та ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Позивачем не заявлено вимог про стягнення судових витрат за вимогу про визначення місця проживання дитини з батьком, однак виходячи з того, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення аліментів, то суд, виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280-282, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 79, 80, 141, 153, 157, 159, 160, 161, 180-182, 191 СК України, ст. ст. 29, 31 ЦК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН «Про права дитини», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів її доходу (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову - 17.07.2024 р. і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Копію рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Оскаржити рішення позивач може до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати до Запорізького районного суду Запорізької області протягом 30 днів, з дня його підписання.

Суддя Д.О. Каряка