Рішення

від 19.02.2025 по справі 757/24943/24

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 757/24943/24

Провадження № 2/577/192/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

за участю секретаря

судового засідання Цуканової О.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ушакова С.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнек» про розірвання договору оренди землі, заборону на користування земельними ділянками, відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди,-

ВСТАНОВИВ:

У поданому зверненні ОСОБА_1 просить:

- розірвати договір оренди землі № 2708-19/2П від 27.08.2019 року, укладений з ТОВ «Юнек»;

- заборонити ТОВ «Юнек» користуватися його земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення селянського господарства з кадастровими номерами: 5922086900:02:002:0347, площею 0,6353 га, та 5922086900:02:004:0076, площею 1,0729 га;

- стягнути з ТОВ «Юнек» завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 632,85 грн.;

- стягнути з ТОВ «Юнек» упущену вигоду в розмірі 35804100 грн.

На обґрунтування позивач вказав, що після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав у спадок зазначені земельні ділянки, які у 2019 році були передені попереднім власником (спадкодавцем) в оренду ТОВ «Юнек», про що укладені відповідні правочини.

Підставами для розірвання договорів оренди вважає:

- порушення відповідачем умов договорів, оскільки не сплачувалася орендна плата протягом 2022-2024 років, крім того, наполягає на переукладенні договорів оренди безпосередньо з ним, як новим власником;

- нецільове використання товариством земельної ділянки кадастровий номер 5922086900:02:002:0347, площею 0,6353 га, яка є пасовищем, але використовується відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур.

До того ж вважає, що йому не доплачена орендна плата за 2022-2023 роки в розмірі 632,85 грн., а також просить стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі 35804100 грн., яку пов`язує з тим, що своєчасно невиплачені за оренду гроші він міг би покласти на банківський депозит і отримати дивіденди. При цьому додав, що розрахунок упущеної вигоди зробив навмання.

Представник відповідача, директор ТОВ «Юнек» Ушаков С.Е., заперечуючи задоволенню вимог, послався на відсутність підстав для розірвання договорів оренди земельних ділянок, які були укладені з попереднім власником, оскільки орендна плата за 2022-2024 роки виплачена позивачу спадкоємцю в повному обсязі одразу після того, як був встановлений новий власник. Відтак, жодної заборгованості по орендній платі товариство перед позивачем не має, що виключає наявність будь-якої упущеної вигоди. Також звернув увагу на недоведеність позову в частині нецільового використання земельної ділянки, запевнивши, що пасовище ніколи не оралося і на ньому не вирощувалися сільгоспкультури, а - використовується виключно для випасу худоби.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши представлені докази, дійшов такого висновку.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

А тому невикористання ТОВ «Юнек» свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися як невиконання ним зобов`язання, не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати.

Підсумовуючи наведене Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 року у справі № 709/1089/17 виснувала, що згідно з частиною першої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Також відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із представлених доказів видно, що між попереднім власником ОСОБА_2 та ТОВ «Юнек» 27.09.2019 року були укладені договори оренди № 2708-19211 земельних ділянок з кадастровими номерами: 5922086900:02:002:0347, площею 0,6353 га, орендна плата за яку визначена у 300 грн. щорічно, та 5922086900:02:004:0076, площею 1,0729 га, з орендною платою 1200 грн. щорічно. Строк договорів встановлений до 31.12.2029 року. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року (а.с. 39-41, 43-45).

Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 спадщину, яка складається із вказаних земельних ділянок, прийняв син ОСОБА_1 , набувши право власності на цю нерухомість 14.06.2023 року (після державної реєстрації) (а.с. 7-12). Відтак, саме з 14.06.2023 року у позивача виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати, тобто з моменту отримання ним спадщини.

Враховуючи момент виникнення у позивача права на одержання орендної плати (що мало місце у 2023 році), порушення строків сплати орендної плати було б у разі її невнесення орендарем до 31 грудня 2023 року.

При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивача відповідач фактичної можливості не мав.

Судом встановлено, що 18.06.2024 року позивачу було перераховано кошти в розмірі 9416,46 грн., що є орендною платою та заборгованістю за 2022-2024 роки (а.с. 37). Дану обставину підтвердив і ОСОБА_1 .

Отже, орендарем допущено одноразове порушення обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, а тому відсутнє систематичне порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, давало б підстави для розірвання договору оренди землі.

З огляду на викладене вимоги про розірвання договорів оренди, стягнення заборгованості та упущеної вигоди є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Не заслуговують на увагу також і доводи позивача про необхідність переукладення договорів оренди земельних ділянок внаслідок зміни власника, тому як відповідно до статті 7 Закону «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. А за положеннями частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Щодо доводів позивача про нецільове використання земельної ділянки кадастровий номер 5922086900:02:002:0347, площею 0,6353 га, яка є пасовищем, але, за твердженнями ініціатора звернення, використовується відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, тобто не за призначенням, то вони також не заслуговують на увагу виходячи із такого.

Частинами 1, 2 статті 13 ЦПК України регламентовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас жодного доказу на підтвердження наведеної обставини позивачем не представлено, а відповідачем спростовується, що є аргументом для відмови у задоволенні позову і в цій частині.

Таким чином позов слід залишити без задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд звертає увагу на наступне.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесений і судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК) у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Положеннями пункту 17 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Отже, законодавець звільнив засуджених до довічного позбавлення волі лише у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України за умови відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Згідно довідки, виданої 17.05.2024 року начальником ДУ «Роменська виправна колонія (№56)», ОСОБА_1 засуджений 18.06.2008 року Апеляційним судом Сумської області за ст.ст. 121 ч. 2, 146 ч. 3 187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 6, 12, 13, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна і відбуває покарання у ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» з 24.09.2009 року. Заробітної плати чи будь-яких доходів за час перебування в установі не отримував, на особовому рахунку коштів немає (а.с. 6).

Оскільки розглядуваний позов не пов`язаний з виконанням вироку, до того ж, як зазначалося вище, 18.06.2024 року на рахунок орендодавця ОСОБА_1 була перерахована орендна плата в розмірі 9416,46 грн., яка повинна сплачуватися щорічно, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Відтак, ОСОБА_1 повинен понести витрати на судовий збір із вимог майнового характеру (упущена вигода в розмірі 35804100 грн.) 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15140 грн., а немайнового характеру (розірвання договорів оренди) 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 грн. 20 коп., всього ж 16351 грн. 20 коп.

Керуючись: Законом України «Про оренду землі», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юнек» про розірвання договору оренди землі, заборону на користування земельними ділянками, відшкодування матеріальної шкоди та упущеної вигоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (який відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Державній установі «Роменська виправна колонія (№56)» за адресою: 42073, вул. Вишнева, 19 (СДПВ-1), с. Перехрестівка, Роменського району, Сумської області, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави 16351 грн. 20 коп. судового збору. Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 24.02.2025 року.

Суддя Кравченко В. О.