Постанова

від 19.02.2025 по справі 129/1359/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/1359/24

Провадження № 22-ц/801/333/2025

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокуСправа № 129/1359/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.

Секретар: Пантелеймонова А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива»

на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» про розірвання договору оренди землі,

Рішення ухвалила суддя Бондарук О. П.

Рішення ухвалено у відсутності сторін у с. Теплик Вінницької області

Повний текст судового рішення складений 21 листопада 2024 року,

В с т а н о в и в:

17 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до СВК «Нива» про розірвання договору оренди землі від 05 липня 2011 року.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до договору оренди землі від 05 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та СВК «Нива», зареєстрованого у відділі Державного земельного кадастру Гайсинського району 26 грудня 2011 року, відповідачу була передана в оренду земельна ділянка площею 2,9244 га № 375, кадастровий номер 0520880900:03:004:0069.

Відповідно до п. 8 договору, строк дії договору 5 років. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12 липня 2018 року, пункт 8 договору був викладений в новій редакції, відповідно до якої строк дії договору був встановлений до 31 грудня 2025 року. ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 березня 2018 року була замінена на правонаступника ОСОБА_3 . Інформація про це право оренди була внесена до ДРРП про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 38149489 від 11 вересня 2015 року.

Відповідно до договору дарування № 1328 від 09 грудня 2022 року, укладеного між нею та орендодавцем ОСОБА_3 , право власності перейшло до неї.

Відповідно до п. 40 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У зв`язку з цим нею на адресу відповідача надісланий лист-повідомлення від 28 грудня 2022 року з додатковою угодою № 2 від 28 грудня 2022 року, у якому вона просила на підставі п. 38 договору, розірвати договір оренди землі за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди, наданої до цього листа-повідомлення.

На цей лист відповідач надіслав їй відповідь № 20 від 26 січня 2023 року, відповідно до якого повідомив, що він відмовляється підписати надіслану додаткову угоду про припинення договору оренди землі та надіслав свою додаткову угоду № 3 від 26 січня 2023 року, відповідно до якої запропонував внести зміни до договору оренди землі, де серед іншого, змінити редакцію п. 40 договору оренди землі, виклавши її в новій редакції, а саме: «п. 40. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору».

Тобто, відповідач категорично відмовляється припинити договір за взаємною згодою сторін.

Таким чином, вона, як новий власник земельної ділянки, може скористатися своїм правом на розірвання договору оренди землі, передбаченим пунктом 40 договору, а посилання відповідача на пункт 38 договору, відповідно до якого, як на його думку, розірвання договору можливе лише за взаємною згодою сторін, вважає необґрунтованим, так як у цьому пункті чітко зазначено, що договір може бути розірвано і з інших підставі, встановлених законом, у тому числі з підстав, встановлених в частині 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Позивач просила розірвати договір оренди землі від 05 липня 2011 року та зобов`язати відповідача передати їй земельну ділянку.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до СВК «Нива» про розірвання договору оренди землі, задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 05 липня 2011 року між ОСОБА_3 та СВК «Нива», на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права було зареєстровано право оренди, номер запису про інше речове право 38149489 від 11 вересня 2015 року.

Зобов`язано СВК «Нива» після набрання рішенням суду законної сили повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0520880900:03:004:0069, площею 2,9244 га.

Стягнуто з СВК «Нива» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору.

Додатковим рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Катрича Павла Степановича про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі, задоволено частково.

Стягнуто з СВК «Нива» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. в іншій частині клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач СВК «Нива» просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та через порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин. А право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Таке його твердження узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19.

Задоволення позовних вимог позивача є непропорційним втручанням держави в право відповідача на мирне володіння майном, яке передане йому у володіння згідно договору.

Судом першої інстанції невірно застосовано положення частини 2 статті 651 ЦК України, оскільки перехід права власності на орендовану земельну ділянку для орендодавця не є самим по собі безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах у зв`язку з таким переходом, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також зміна власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця як сторони договору оренди.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надала.

Додаткове рішення суду сторони не оскаржили.

В судовому засіданні представник відповідача СВК «Нива» адвокат Гуравська В. Ю. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилася.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача СВК «Нива» - адвоката Гуравської В. Ю., дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2011 року між ОСОБА_2 та СВК «Нива» було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Гранівської сільської ради, площею 2,92 га. 26 грудня 2011 року договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему Гайсинського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 052088094002016 (а. с. 4-5).

Згідно пункту 8 договору оренди землі цей договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Підстави для зміни умов договору і припинення його дії закріплені у пунктах 36-40 договору оренди землі від 05 липня 2011 року. Зокрема, пунктом 36 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно пункту 38 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 40 договору оренди землі).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 березня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Кобилянською О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 240, земельну ділянку з кадастровим номером 0520880900:03:004:0069, загальною площею 2,9244 га, після смерті ОСОБА_2 успадкувала її дочка ОСОБА_3 (а. с. 7).

12 липня 2018 року між ОСОБА_3 та СВК «Нива» укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 05 липня 2011 року, якою пунктом 1-м внесені зміни до договору оренди землі від 05 липня 2011 року, у тому числі: викладено в новій редакції пункти 1, 2, 8; доповнено пункт 9 пунктом 9.1, пункт 26 доповнено пунктом 26.1, пункт 14 доповнено пунктом 14.1. Згідно пункту 2 додаткової угоди інші умови договору оренди землі за № б/н від 05 липня 2011 року залишаються незмінними. Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

Пункт 8 викладено в такій редакції: «Договір укладено до 31 грудня 2025 року. Після закінчення строку договору орендар має першочергові та переважні права на поновлення його на новий строк або викуп земельної ділянки. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.» (а. с. 6).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 09 грудня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Кобилянською О. А., право власності на земельну ділянку площею 2,9244 газ кадастровим номером 0520880900:03:004:0069, перейшло від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 09 грудня 2022 року вчинено запис за 48663067 (а. с. 9-11).

28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася з повідомленням до відповідача орендаря СВК «Нива», в якому зазначила, що вона являється новим власником земельної ділянки площею 2,9244 га з кадастровим номером 0520880900:03:004:0069, та на підставі п. 38 договору оренди землі, укладеного 05 липня 2011 року, просила розірвати договір за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди № 2 від 28 грудня 2022 року, яка додана до даного листа-повідомлення (а. с. 13).

На цей лист-повідомлення СВК «Нива» надіслав позивачу відповідь, у якій зазначив, що ознайомлений з договором дарування земельної ділянки від 09 грудня 2022 року, однак строк дії договору оренди земельної ділянки закінчується 31 грудня 2025 року, а тому він не погоджується на підписання запропонованої нею додаткової угоди № 2 про дострокове розірвання договору оренди та запропонувало позивачу на підпис додаткову угоду № 3 від 26 січня 2023 року (а. с. 12, 14).

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки до ОСОБА_3 , як спадкоємця орендодавця ОСОБА_2 , а в подальшому до ОСОБА_1 , як обдарованої, від орендодавця ОСОБА_3 , перейшло право власності на передану в оренду СВК «Нива» земельну ділянку площею 2,9244 га, тому у позивача існують всі законні підстави вимагати розірвання договору оренди землі від 05 липня 2011 року в судовому порядку. А пунктом 40 договору оренди землі від 05 липня 2011 року передбачено умову про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору. Припинення договору шляхом його розірвання передбачене в самому договорі, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору, тому суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Такий висновок суду є правильним, оскільки відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У пункті «б» частини першоїстатті 90 ЗК Українизакріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до положеньстатті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині четвертійстатті 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі, в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Судом встановлено, що умовами договору оренди землі від 05 липня 2011 року передбачені підстави для зміни умов договору і припинення його дії у пунктах 36-40. Зокрема, пунктом 40 врегульовані підстави для зміни умов або розірвання договору у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також при реорганізації юридичної особи орендаря.

Такі підстави зміни умов договору і припинення його дії сторонами не змінювалися, у тому числі не переглядалися і не змінювалися при підписанні ними додаткової угоди № 1 від 12 липня 2018 року до цього договору оренди землі № б/н від 05 липня 2011 року.

Таким чином умова договору оренди землі про можливість його розірвання у випадку переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є чинною.

Матеріалами справи встановлено факт переходу права власності на орендовану земельну ділянку від орендодавця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Кобилянською О. А. 21 березня 2018 року та факт переходу на цю ж земельну ділянку від орендодавця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Кобилянською О. А. 09 грудня 2022 року.

Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшовши висновку, що при укладенні спірного договору оренди землі його сторони погодили у пункті 40 таку підставу його розірвання, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, визнав обґрунтованими позовні вимоги, оскільки від орендодавця за договором оренди землі № б/н від 05 липня 2011 року ОСОБА_2 перейшло право власності на передану в оренду СВК «Нива» земельну ділянку до ОСОБА_3 , від якої це право власності на цю ж саму земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , тому вона на законних підставах вимагає розірвання цього договору оренди землі.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги, які є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах матеріального закону і встановлених судом обставинах справи.

При цьому судом першої інстанції враховані аналогічні висновки Верховного Суду у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 624/210/17 (провадження № 61-1812св17), від 8 квітня 2019 року у справі № 624/99/17-ц (провадження № 61-31457св18), від 05 жовтня 2022 року у справі № 402/142/18 (провадження № 61-1985св19), які також враховуються судом апеляційної інстанції.

За таких встановлених судом обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість і законність рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції до скасування не підлягає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» залишити без задоволення.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 12 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. В. Матківська

Судді: В. В. Сопрун

І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складений 21 лютого 2025 року