Постанова

від 13.02.2025 по справі 299/1516/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/1516/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 лютого 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Юрій Павлович, на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2024 року (головуючий суддя Трагнюк В.Р., повний текст рішення складено 10.07.2024) усправі №299/1516/24, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області, про визначення місця проживання дітей,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Виноградівського районного суду 22 квітня 2021 року по цивільній справі №299/29/219 шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем.

Позивач зазначив, що мати не проявляє заінтересованості в подальшій долі їх дітей, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток в необхідному обсязі, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. Фактично створились умови, які шкодять інтересам дітей.

У позовній заяві зазначив, що має повну можливість забезпечити дітям належні умови проживання та повною мірою займатися їхнім вихованням.

Просив визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з ним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 10.07.2024 позов задоволено повністю.

Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою від 20.08.2024 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Ю.П., про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий змістта узагальненідоводи апеляційноїскарги,позиції іншихучасників справи

Відповідачка ОСОБА_1 оскаржила заочне рішення в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати рішення Виноградівського районного суду від 10 липня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що у позові не зазначено чому порушено права позивача та як останній хоче захистити права дітей в обраний ним спосіб. Стверджує, що позивач не сплачує аліменти на утримання дітей, призначені для сплати рішенням Виноградівського районного суду від 22.04.2021. У зв`язку з чим відповідачка виїжджає на заробітки для того, щоб утримувати дітей. В ці періоди діти залишаються з її батьками або з позивачем. Зазначає, що твердження позивача, про те що діти проживають з ним не відповідає дійсності. Вказує, що між сторонами існує домовленість про те, що відповідачка подає заяву до ДВС про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, а позивач за це допомагатиме доглядати за дітьми, коли відповідачка перебуватиме за кордоном.

Стверджує, що визначаючи місце проживання дітей з батьком суд не врахував те, що позивач притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності за фактом зберігання вогнепальної зброї та нанесення тілесних ушкоджень, на підтвердження чого до апеляції подано копію обвинувального акту щодо ОСОБА_2 .

Звертає увагу суду, що розлучення дітей з матір`ю може бути травматичним для малолітніх дітей. Посилається на принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Вважає, що суд своїм рішенням позбавив матір можливості здійснення опіки над дітьми, обмежив її права та права дітей. Суд не заслухав думку дітей.

Зазначає, що суд не врахував положення ч.2 ст.161 СК України, згідно з яким орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто немає самостійного доходу. Стверджує, що позивач не має самостійного доходу, а діти перебувають на повному утриманні відповідачки.

Вказує на порушення судом першої інстанції положень ст.81 ЦПК, оскільки суд самостійно витребував відомості про перетин відповідачкою кордону, які поставив в основу судового рішення. Крім цього, апелянт вказує, що з відміток в паспорті для виїзду за кордон вбачається, що діти за 2023 рік тричі виїжджали з відповідачкою за кордон, та в загальному перебували за межами України близько трьох місяців.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що проживання дітей з ним та перебування дітей на його утриманні підтверджується висновком органу опіки та піклування Виноградівської міської ради.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач та її представник, а також представник органу опіки та піклування Виноградівської міської ради, в судове засідання не з`явились. Відповідач та її представник про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до положень ч. 6 ст 128 ЦПК України, були повідомлені належним чином під розписку у попередньому судовому засіданні (а.с.193). До електронного кабінету органу опіки та піклування Виноградівської міської ради судова повістка була доставлена 09.12.2024 (а.с.196).

Представник відповідача через систему «Електронний суд» 13.02.2025 подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, після ознайомлення із висновком органу та піклування, не мав можливості погодити свою позицію з відповідачкою.

Причини неявки в судове засідання відповідачка не повідомила.

Колегія суддів, за відсутності поважних причин неявки відповідача та її представника, відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за їх відсутності та відсутності представник органу опіки та піклування.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію позивача та його представника дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Згідно зістаттею 141СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно достатті 160СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частинами першою, другою статті 161СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 лютого 2016 року ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що зроблено актовий запис №22 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції в Закарпатській області та видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 (а.с.7)

Під час перебування сторін у шлюбі, в них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.5).

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2021 року шлюб, укладений 16 лютого 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 відновлено прізвище " ОСОБА_8 " (а.с.7-10).

Цим рішенням ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей у розмірі по 1500 грн на кожну дитину щомісяця, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття.

Зі змісту висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 , 2018 року народження та ОСОБА_5 2016 року народження від 29.04.2024, вбачається, що метою визначення місця проживання дітей, є скасування заборгованості по сплаті аліментів, так як діти фактично проживають з батьком (а.с.43-44).

Згідно з даного висновку органу опіки та піклування ОСОБА_2 розлучений, батько двох дітей, які проживають разом з ним, офіційно не працевлаштований, займається вирощуванням квітів та сільськогосподарської продукції. За місцем проживання характеризується позитивно.

Із вказаного висновку вбачається, що орган опіки та піклування питання про визначення місця проживання дітей залишив на розгляд суду.

Також у цьому Висновку не містилось даних щодо обстеження умов проживання матері дітей, та містив інформація про обстеження житлово-побутових умов позивача не за адресою, яка вказана у його заяві та де зареєстровано його місце проживання.

Зважаючи на вказані недоліки та також через відсутність саме висновку щодо розв`язання спору з ким із батьків слід визначити місце проживання дітей, ухвалою апеляційного суду від 05.12.2024 було запропоновано Органу опікита піклуваннявиконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

З огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі необхідно брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

У вказаних справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини.

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Будь-які спори між батьками, у які залучена дитина і які вирішуються органом опіки та піклування або судом, завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку і суперечать принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

29.01.2025 на адресу апеляційного суду виконавчий комітет Виноградівської міської ради подав висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаному висновку зазначено, що спеціалістом служби у справах дітей та завідувачем відділення соціальної роботи Центру надання соціальних послуг здійснено візит та проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Так, працівниками соціальної служби встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_9 1960 року народження та батьком ОСОБА_10 , 1959 року народження. Будинок складається з 4-х житлових кімнат та кухні, ванної кімнати, 2-х коридорів. Умови проживання задовільні, для дітей створені належні умови для виховання та розвитку. В дівчат є окрема кімната. На момент візиту діти були у батька.

Працівниками соціальної служби також встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 , у будинку матері, разом з матір`ю ОСОБА_11 , 1977 року народження, братами: ОСОБА_12 , 2010 року народження, ОСОБА_12 , 2012 року народження. Будинок складається з двох кімнат, кухні та коридора. Опалення електричний камін, вода скважина на дворі. ОСОБА_1 повідомила працівників соціальної служби, що офіційно працює за кордоном у м.Будапешт. Повідомила, що згідна підписати мирову угоду про визначення місця проживання дітей з батьком, оскільки планує виїжджати за кордон та забрати також дітей до Будапешта через місяць часу.

За результатами розгляду питання Комісією було прийнято рішення та письмовий висновок органу опіки та піклування за яким вказано доцільним визначити місця проживання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_2 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції в обґрунтуванні рішення, зокрема, зазначив обставину про часті поїздки відповідачки за кордон, відповідно до інформації наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 29.05.2024 (а.с. 63).

Сторонами не заперечується, що в час, коли відповідачка перебуває за кордоном, діти залишаються на вихованні у позивача або ними опікується їхня бабуся.

При цьому, батько не заперечує можливості матері спілкувати з дітьми в той час, коли вона перебуває в Україні, проте заперечує, щоб діти ночували за місцем проживання матері.

Зважаючи на умови проживання відповідачки, її виїзд на роботу за кордон, колегія суддів вважає, що інтересам дітей відповідає визначення місця їх проживання саме з батьком.

Щодо поданих до апеляційної скарги доказів стосовно притягнення ОСОБА_2 до відповідальності колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачкою надано копію обвинувального акту, підписаного 24.09.2020, згідно якого ОСОБА_2 обвинувачувався у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125, ч.1 ст. 263 КК України (а.с.135 -141), а також копію постанови Виноградівського районного суду від 19.04.2023, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (а.с.142-144). Як вбачається з вказаних документів такі дії були вчинені позивачем щодо відповідачки. Від адміністративної відповідальності позивач звільнений за малозначністю проступку, йому оголошено усне зауваження. З інформації, наданої представнику позивача Виноградівський районним судом вбачається, що судовий розгляд кримінального провадження триває.

Вказані обставини не можна вважати такими, що унеможливлюють визначення місця проживання дітей з батьком. Тим паче, як зазначалось вище, відповідні обставини не є перешкодою для відповідачки залишати дітей проживати з батьком під час її перебування за кордоном.

Зважаючи на вік дітей, колегія вважає безпідставними доводи відповідачки, що судом не була вислухана думка дітей щодо визначення їх місця поживання.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 4 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20, вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку

Висновки апеляційного суду

У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дітей саме визначення місця їх проживання із батьком відповідатиме інтересам дітей, суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. При цьому висновки щодо можливості визначення місця проживання малолітньої дитини без зазначення конкретної адреси наведено у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 607/1091/16-ц.

Апелянт не навела суду аргументів, які б давали підстави для протилежного висновку.

Крім того, визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком не позбавляє матір дітей права приймати активну участь у їх вихованні, фізичному та духовному розвитку, відвідувати та спілкуватися з дітьми, проти чого не заперечує і позивач.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційного суду висновків суду не спростовують. Відповідно до ст.375ЦПК України суд, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_13 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 10 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 лютого 2025 року.

Головуюча:

Судді: