Рішення

від 24.02.2025 по справі 215/7914/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/7914/24

2-а/215/12/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Данилевського А.М., за участю секретаря судових засідань Уварової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.4 ст. 229 КАС України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу (письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 5 Кам?янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2024 до суду надійшов зазначений адміністративний позов, в обґрунтування якого позивач зазначає, що постановою серії ЕНА №3656977 від 13.12.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 1190 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, чим порушено п.2.9 ПДР України. З постановою він не згоден, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а постанова винесена з порушенням норм права, є незаконною, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

З метою визначення підсудності справи судом зроблено запит про місце проживання позивача, відповідь на який отримано 16.01.2025.

Ухвалою від 16.01.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників процесу (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне: 13 грудня 2024 року о 16:21, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом та рухався вулицею Кропоткіна, що у м. Жовті Води, Дніпропетровської області, проте інкримінованого йому інспектором поліції ВП №5 Кам?янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Кравченком А.Ю. правопорушення, він не вчиняв. Перед початком руху позивач перевірив справність роботи зовнішнього освітлення транспортного засобу, в т.ч. і освітлення заднього номерного знаку та задніх габаритів, однак оскільки конструкцією транспортного засобу не передбачено повідомлення водія про непрацююче освітлення номерного знаку під час руху, водій дізнався про технічну несправність лише після зупинки інспектором поліції. Після зупинки транспортного засобу, позивач намагався усунути недоліки, проте на місці зупинки транспортного засобу налаштувати належним чином освітлення номерного знаку виявилось не можливим, тому ОСОБА_1 працівнику поліції було запропоновано продовжити рух з увімкненою аварійною сигналізацією до найближчої СТО або додому, на що працівник поліції не погодився та наполягав на тому, що номерний знак повинен чітко бути видимим на відстані 20 м. В свою чергу позивач звертає увагу на те,що він рухався на транспортному засобі в період вечірніх сутінок з ввімкненими габаритними вогнями. Постановою серії ЕНА №3656977 позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 1190 гривень, 00 копійок.

Відповідач, не погодившись з вимогами позивача, подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого навів наступне. Вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Згідно «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 справа про адміністративне правопорушення адміністративного правопорушення. розглядається на місці вчинення Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.п. 2.9. ПДР України водієві забороняється: в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знаку або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 згідно розділу III пункту 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньої дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 255 КУПАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, i об`єктивному повному дослідженні всіх обставин справи B їх сукупності, керуючись законом i правосвідомістю. Вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Тому вважає, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини 1 статті 121-3 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства.

На думку відповідача Головного управління національної поліції в Дніпропетровські області, відділення поліції № 5 ВП № 5 Кам`янського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є належним відповідачем по даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС України» від16.09.2015 № 730 було утворено, як юридичну особу публічного права, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яке має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та інших фінансових України, печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інші печатки та штампи (за потреби), бланки зі своєю повною та скороченою назвами, необхідні для здійснення діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 № 20 (зі змінами), Кам`янське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області є відокремленим структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та не є юридичною особою. За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 117 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, вимого позовної заяви, відзив на позовну заяву, наявні у справі письмові докази суд приходить до наступного висновку.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

На підставі ст. 76 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає їх достатніми для встановлення наступних обставин. При цьому суд керується вимогами ст.77 ч.2 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт керування позивача з неосвітленим номерним знаком на момент зупинення його працівниками Національної поліції ним не оспорюється, натомість позивач заперечує, що мав умисел на керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком і зазначив, що перед початком руху перевірив справність освітлювальних приладів автомобіля, натомість відсутність освітлення номерного знаку виявив після зупинки його працівниками поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.

Згідно статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суд позбавлений можливості спростувати чи підтвердити твердження позивача про наявність чи відсутність у нього умислу на керування належним йому транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

Враховуючи, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається тягар доведення вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, події адміністративного правопорушення, сумніви щодо доведеності факту правопорушення та вини особи в його вчиненні повинні трактуватися на користь цієї особи

Особливу увагу суд приділяє положенням законодавства, які вимагають від уповноваженої посадової особи органів Національної поліції при винесенні постанови на місці вчинення правопорушення досліджувати докази, що стосуються обставин та фактів вчиненого адміністративного правопорушення.

Відсутність обов`язку щодо складання протоколу в межах справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, не свідчить про відсутність обов`язку збирання доказів, що передбачений ч. 2 ст. 251 КУпАП, які досліджуються під час розгляду справи, оскільки в іншому випадку повністю нівелюється вимога обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, що має для особи негативні наслідки в аспекті притягнення її до адміністративної відповідальності. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Зазначений висновок також підтверджується положеннями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, у якому зазначається, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічний висновок також викладено у Постанові КАС ВС від 26.04.2018 у справі № 338/855/17.

Не зважаючи на це, матеріали справи за фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, не тільки не містять жодного доказу на підтвердження обставин та фактів вчиненого правопорушення, але і спірна постанова не містить навіть посилання на докази, на основі яких було винесено відповідне рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таким чином, при винесенні спірної постанови уповноваженою особою не було дотримано всіх вимог процесуального законодавства та не забезпечено реалізацію принципу обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, шляхом посилання на докази, на основі яких прийнято рішення та які суд мав би можливість дослідити під час розгляду даного адміністративного позову. Порушення вимоги обґрунтованості рішення призводить до його незаконності в цілому та необхідності скасування.

Сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова - це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в межах адміністративних прав щодо оскарження правомірності рішень суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення та подавати на підтвердження цього всі можливі докази. В такий же спосіб законодавство закріплює презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, яку останній має спростувати, застосовуючи всі можливі процесуальні механізми.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак в межах даної справи відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а судом з наявних матеріалів справи не встановлено жодних обставин, що свідчили б про зворотне. На основі цього суд також приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України та не доведено правомірність свого рішення, а отже, з урахуванням також вищенаведених обставин та положень законодавства, таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, суд приходить до висновку, що спірна постанова серії ЕНА №3656977 від 13.12.2024 є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закриттю у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 7 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем було понесено судові витрати на сплату судового збору, а тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з бюджетних асигнувань ГУНП у Дніпропетровській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 10, 245, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 3, 5, 9, 73-77, 139, 162, 241-246, 250, 255, 257, 268, 269, 271, 286, 293КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Відділення поліції №5 Кам?янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (м. Жовті Води, вул..Олеся Гончара,12), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А), про скасування постанови задовольнити.

Постанову серія ЕНА №3656977, винесену 13 грудня 2024 року інспектором з ВП №5 Кам?янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Кравченком Анатолієм Юрійовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчиненняадміністративних правопорушень, передбачених ст. 121-3 ч. 1 КУпАП,у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. - скасувати.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А, ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено 24.02.2024.

Суддя: