Ухвала від 24.02.2025 по справі 535/938/24

Справа № 535/938/24

Провадження № 2/535/114/25

УХВАЛА

24 лютого 2025 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Шолудько А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді у справі №535/938/24 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Котелевського районного суду Полтавської області перебуває справа №535/938/24 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, судовий розгляд якої призначено на 14.00 год 27.02.2025.

21 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про відвід головуючого судді Шолудько А.В. «на підставі пунктів 3, 5 ч.1 ст. 36, ч.3 ст.40 ЦПК України, оскільки він вкотре вважає, що суддя Шолудько А.В. навмисно порушує норми процесуального законодавства:

1) він є громадянином СРСР/УРСР, про свідчить військовий квиток НОМЕР_1 , водійське посвідчення, видане УРСР і дійсне на даний час. В ООН відсутній будь-який документ, який би свідчив про утворення за міжнародними законами Держави Україна, у судді Шолудько А.В. відсутнє судове рішення, яким його позбавлено громадянства СРСР. Загальні суди, а також Верховний Суд не створені як цього вимагає пункт 12 Розділу ХV (перехідні положення) на протязі 5 років. У такому випадку повинні діяти суди Української РСР, тобто народні суди. На даний момент Котелевський районний суд Полтавської області є юридичною особою приватного (торгового) права, адже присвоєно ідентифікаційний номер ЄДРПОУ 02886002, що свідчить про те, що господарська структура і ніякого відношення до державного органу не має. Судді, які працюють в цих судах, не є державними службовцями, а є фізичними особами. Здійснення судочинства приватною структурою можливе над такою ж фізичною особою. Відповідач зазначив, що він є громадянином СРСР ( Континентальне Право ) в статусі - людина, громадянин, а не фізична особа чи мігрант, тому юрисдикція на нього не поширюється. Він вже двічі подавав до суду клопотання про необхідність присутності на засіданні Консула СРСР/УРСР, або народний суддя УРСР, але суддя Шолудько А.В. це ігнорує;

2) АТ «Оператор ГРС «Полтавагаз» повинен діяти лише на підставі договірних умов і дозволів (ліцензій). Договірні умови (договір, правочин) між власником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 , який також проживає в цій квартирі, на газопостачання та розподіл природного газу відсутній. Ліцензія по розподілу природного газу у АТ «Оператор ГРС «Полтавагаз» відсутня. Суддя повинна була витребувати ліцензію на транспортування та розподіл саме природного газу, а також витребувати документи на наявність у власності АТ «Полтавагаз» газопроводів у Полтавській області;

3) договір між ним і ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» в особі Диканського УЕГГ, який укладений 02.03.2007 в судовому порядку не скасований. Умови цього договору не передбачають оплату послуги за розподіл природного газу. Пунктом 6.2.10. цього договору передбачено: у разі перерахування споживачем грошей за спожитий природний газ на інші рахунки виконавця повернути їх споживачу за його заявою або з власної ініціативи в триденний строк з моменту надходження. Особовий рахунок по даному договору встановлений 3304, а претензії по сплаті за розподіл природного газу позивач АТ «Полтавагаз», якого він не визнає, виставляє по перерахуванню на особовий рахунок - НОМЕР_2 . Суддя Шолудько А.В. навмисно на це закриває очі. Елементарна корупція, яка письмово підтверджена. А тому, на підставі п.6.2.10. договору позивач зобов`язане повернути йому кошти, які надійшли на його рахунок і які він був зобов`язаний повернути;

4) висновок Конституційного Суду України №1-VІІІ р/2018 від 27.02.2018 роз`яснює: беручи до уваги аналіз відповідних конституційних приписів, міжнародної практики і положення законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, а також підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, що містить перелік доходів громадян, які підлягають оподаткуванню до якого не включено пенсії, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з ч.2 ст.46 Конституції України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком громадян або іншим доходом, пов`язаним з будь-яким видом діяльності, а є виключно одним із видів соціальних виплат в розумінні ст. 46 Конституції України. Справа №006612 по призначенню пільг та субсидій не закрита. З травня 2020 року по сьогоднішній день не встановлені норми на ЖКП, не виплачено йому та власнику цієї квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 жодної копійки для погашення цих норм, а це означає, що немає жодних підстав вимагати з нього грошей, якщо таку не надавалися та не було встановлено норм споживання. Він може нести відповідальність лише за ті норми та його надлишок, за який він погодився та поставив свій підпис, а в іншому разі вимагати з нього кошти є геноцидом і він має право відповідно до закону захищати свою честь та гідність будь-якими методами. І з чого він буде платити гроші, коли Конституційний Суд України не дозволяє стягувати гроші із пенсії?

На підставі викладеного не довіряє та вимагає відвід судді Шолудько А.В. як такій, яка не має права здійснювати судочинство до нього в статусі людини, держави СРСР (Континентальне право), а суддя є фізична особа, яка працює у приватній організації, яка здійснює господарську діяльність і тому він відзиває свої права із приватної корпорації, він не фізична особа (так у заяві)».

Згідно з ч.ч.1-3 ст.40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч.7-8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Враховуючи вище викладене суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 2, 3 статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58).

Щодо зазначених заявниками підстав для відводу судді судом встановлено наступне.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Основний Закон - Конституцію України.

Нормами Конституції України встановлено, що, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6 Основного Закону). Правосуддя здійснюють судді (ст. 127 Конституції України, ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Правосуддя - галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у встановленій законом процесуальній формі судових справ.

Котелевський районний суд Полтавської області є місцевим судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, згідно з ч.1 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів, відповідно до якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

На підставі ч.1 ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.10, ч. 1-3 ст.12, ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача щодо ненадання позивачем доказів на обґрунтування правомірності звернення до суду з позовом, не є підставою для відводу судді, а стосуються вирішення спору між сторонами по суті справи.

Судом не було вирішено клопотання відповідача щодо залучення інших осіб до участі у розгляді справи, тощо, оскільки судове засідання 27.12.2024 було відкладено у зв`язку з наданням відповідачу часу для ознайомлення з матеріалами справи, а 23.01.2025 - не відбулося, у зв`язку з невирішенням на дату судового розгляду заяви відповідача про відвід судді Шолудько А.В..

Інші зазначені відповідачем підстави для відводу судді ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні норм законодавства та на власних припущеннях заявника, що об`єктивно нічим не підтверджені.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відтак, зазначені в обґрунтування заяви про відвід судді у даній справі доводи і аргументи не підтверджують наявності обов`язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, та не вказують на будь-яку заінтересованість судді у розгляді справи чи на наявність обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Жодних доказів, які б підтверджували пряму чи побічну заінтересованість судді Шолудько А.В. у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, відповідачем суду не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Суд зауважує, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обставин, передбачених ст.36, 37 ЦПК України, в тому числі які б вказували, що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи чи наявності інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, головуючого у даній справі, що вказує на необґрунтованість заявленого відповідачем ОСОБА_1 відводу судді Шолудько А.В., у зв`язку з чим заяву про відвід судді необхідно передати до канцелярії Котелевського районного суду Полтавської області для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу для вирішення питання про відвід судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 39, 40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати заявлений відповідачем ОСОБА_1 відвід судді Шолудько Антоніні Володимирівні у справі №530/938/24 - необґрунтованим.

Заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Шолудько А.В. у справі №535/938/24 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, - передати до канцелярії Котелевського районного суду Полтавської області для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана 24.02.2025.

Суддя А.В. Шолудько