Ухвала

від 24.02.2025 по справі 557/1746/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/557/80/2025

Справа 557/1746/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Слюсарчук І.В.,

номер справи 557/1746/24,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в с-щі Гоща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації земельних ділянок в державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права приватної власності та визнання права спільної сумісної власності на земельну ділянку,

за участю представника позивача ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Гощанського районного суду Рівненської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Від відповідача ОСОБА_3 04 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України на період проходження ним військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », термін проходження якої не визначено, що вважає прямим обов`язком суду. Вказане клопотання ОСОБА_3 просив розглянути у його відсутності, про що письмово зазначив у самому ж клопотанні.

Представник позивача через систему «Електронний суд» 21 лютого 2024 року подала письмові заперечення на клопотання відповідача, у яких клопотання ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі просила залишити без розгляду. Мотивуючи таку свою позицію, представник зазначила, що у поданому ОСОБА_3 повторно клопотанні про зупинення провадження у справі, з тієї самої підстави, останній фактично висловлює свою незгоду з висновками суду, що викладені в ухвалі від 10 січня 2025 року, якою було вирішено аналогічне клопотання відповідача. Представник зауважує, що доказів того, що станом на час розгляду відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, які переведені на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, - ОСОБА_3 до свого повторного клопотання від 04 лютого 2025 року не надав, при тому, що суд у своїй ухвалі неодноразово звертав на це увагу відповідача. Повторне подання клопотання про зупинення провадження у справі з тих же підстав не доведених належними та допустимими доказами представник вважає зловживанням процесуальними правами зі сторони ОСОБА_3 , що спрямоване на затягування судового процесу.

Окремо представник звернула увагу на те, що правова позиція сторони позивача щодо неможливості зупинення провадження у справі з заявлених підстав залишається незмінною та полягає у тому ОСОБА_3 не були надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що він проходить військову службу у складі Збройних Сил України, при цьому довідка ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07 листопада 2024 року про те, що солдат працює у даній установі, яка знаходиться у с-щі Гоща, - не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, а відтак клопотання ОСОБА_3 не може бути задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі просила залишити без розгляду з мотивів які зазначені вище.

У підготовче засідання сторони та треті особи не з`явилися, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення останніх про час, місце та дату розгляду справи.

Дослідивши доводи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши позицію представника позивача по заявленому клопотанню, суд приходить наступного висновку.

Дійсно, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Конструкція п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначена ст. 3 Закону № 1934-XII, відповідно до якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1934-XII особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідачем до поданого клопотання будь-яких доказів на підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК України, не надано.

За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Беручи до уваги викладене, зважаючи на предмет спору та необґрунтованість заявленого клопотання, суд приходить висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 251, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі № 557/1746/24 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Оленич