Рішення

від 13.02.2025 по справі 713/3421/24

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/3421/24

Провадження №2/713/32/25

РІШЕННЯ

іменем України

13.02.2025 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кириляк Соломії Григорівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Мрія Фармінг Буковина», Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Мрія Фармінг Буковина», Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно.

У позові вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_3 .

За життя, 09.11.2009 року мати склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Іспаської сільської ради Вижницького району Фуштей Г.В., за яким заповіла йому належне їй право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ЯД №093533, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009 року, ВМВ 293284 нотаріус Войціховський А.В., розміром 0,4573 га в межах згідно з планом, розташованої на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення якої 2.1 - для ведення сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на праві власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010981000159 від 22.10.2009 року.

Вказана у заповіті земельна ділянка належала матері на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД №093533 від 22.10.2009 року, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445. Вартість спадкової земельної ділянки складає 9872,82 грн.

У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до Вижницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа №155/2021. Надав нотаріусу державний акт серії ЯД №093533 від 23.10.2009 року та свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.02.2009 року ВМВ №293284.

Однак, постановою державного нотаріуса Міхно С.О. від 19.10.2023 року №194/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки було встановлено, що відомості, зазначені в правовстановлюючому документі, не співпадають з відомостями про зареєстроване право власності, зазначеними у Витязі із державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, в частині: 1) власника земельної ділянки: дані державного акту - ОСОБА_3 , дані витягу з ОСОБА_4 ; 2) документу, що є підставою для виникнення права: дані державного акту - Свідоцтво про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009 року, ВМВ 293284 Нотаріус Войцеховський А.В.; дані витягу з ДЗК - Державний акт на право власності на земельну ділянку Вижницький районний відділ земельних ресурсів 01.10.2003 року ЧВ №041526.

Оскаржувати постанову немає підстав, оскільки згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 07.09.2024 року власником спадкової земельної ділянки дійсно є відповідачка ОСОБА_2 .

Коли звернувся до відповідачки, то виявилося, що кадастрові номери обох земельних ділянок різняться однією цифрою, а саме: кадастровий номер земельної ділянки, яка належала його матері - 7320582500:01:002:0445, а кадастровий номер земельної ділянки, яка належить відповідачці - 7320582500:1:002:0445.

З метою досудового врегулювання спору звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, який надав відповідь про те, що згідно реєстру других примірників правопосвідчувальних документів на ОСОБА_3 зареєстровано та видано державний акт серії ЯД №093533 від 22.10.2009 року, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, площею 0,4573 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташоване в с. Іспас, Вижницького району. Під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку 27.08.2015 року було відкрито та підписано Поземельну книгу.

Під час друку бланків державних актів вказаний кадастровий номер помилково продубльовано і видано ОСОБА_2 ЧВ №041526 кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, площею 0,2972 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Іспас Вижницького району.

На підставі ст.30 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» в порядку взаємодії інформаційних систем Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.09.2016 року Комунальним підприємством «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» було внесено зміни до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445, площею 0,4573 га, щодо власника земельної ділянки.

Вважає, що Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області незаконно продублювало кадастровий номер належної його матері земельної ділянки, а в подальшому КП «Кельменецьке РБТІ» змінило площу земельної ділянки з 0,2972 га на 0,4573 га, тим самим повністю ототожнивши земельну ділянку відповідачки із земельною ділянкою його матері.

Безпідставна реєстрація за відповідачкою права власності на земельну ділянку з кадастровим номерам 7320582500:01:002:0445 порушує його право на спадкове майно.

У добровільному порядку відновити право власності на земельну ділянку відповідачка відмовилася та повідомила, що в цій ситуації вона безсила будь-що зробити, оскільки нею 29.03.2017 року було укладено договір оренди цієї земельної ділянки з ТзОВ «Мрія Фармінг Буковина» строком на 22 роки (до 29.03.2039 року).

Просив:

1. Скасувати запис про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 7320582500:01:002:0445, площею 0,4573 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, здійснений в цілому на ім`я ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №041526, виданий 02.10.2003 року Вижницьким районним відділом земельних ресурсів, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31244334 від 06.09.2016 року, 09:54:04 ОСОБА_5 КП «Кельменецьке РБТІ», дата державної реєстрації 06.09.2016 року.

2. Визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4573 га, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯД №893533 від 22.10.2009 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кириляк С.Г. заявлений позов підтримали, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилася, належно повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки не повідомила, відзиву на позов не надала.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Мрія Фармінг Буковина» не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки не повідомив, пояснень на позов не надав.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, про що є відомості в матеріалах справи. До початку підготовчого засідання представник Швачій С.І. надіслала через систему «Електронний суд» заяву, у якій просила справу розглядати без участі їх представника.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 04.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 23.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кириляк С.Г., вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

На підтвердження позовних вимог позивачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Кириляк С.Г. надано такі докази:

копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 29.05.1996 року, згідно якого - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іспас Вижницького району, де і зареєстрований;

копію заповіту, посвідченого 09.11.2009 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області Фуштей Г.В., зареєстрованого в реєстрі за №86, згідно якого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 належне їй право на земельну частку (пай) на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЯД №093533 виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009, ВМВ 293284, нотаріус Войціховський А.В., розміром 0,4573 га в межах згідно з планом, розташованої на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення якої 2.1 - для ведення сільськогосподарського виробництва зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на праві власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010981000159 від 22.10.2009 року та належне їй право на земельну частку (пай) на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЯД №093534 виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009, ВМВ 293284, нотаріус Войціховський А.В., розміром 0,5551 га в межах згідно з планом, розташованої на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення якої 2.1 - для ведення сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на праві власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010981000158 від 22.10.2009 року заповідала своєму сину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20.03.2021 року Вижницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), згідно якого - ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №093533, виданого 22.10.2009 року відділом Держкомзему у Вижницькому районі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009 року, ВМВ 293284, нотаріус Войціховський А.В., згідно якого - ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 0,4573 га, яка розташована на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення - 2.1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445;

копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №041526, виданого 02.10.2003 року Вижницьким районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження Вижницької райдержадміністрації від 26.08.2003 року №264, згідно якого - ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,8314 га, яка розташована на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та складається з двох земельних ділянок: № НОМЕР_3 площею 0,2972 га, кадастровий номер 7320582500:1:002:0445; № НОМЕР_4 площею 0,5342 га, кадастровий номер 7320582500:02:001:0076;

копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №393964984 від 07.09.2024 року, згідно якого:

- 06.09.2016 року державний реєстратор Накай Юрій Вікторович, Комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації», Чернівецька область, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31244334 від 06.09.2016 року, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №041526, виданого 02.10.2003 року Вижницьким районним відділом земельних ресурсів провів державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, номер відомостей про речове право: 16234504; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1018175173205;

- 21.05.2017 року державний реєстратор Накай Юрій Вікторович, Комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації», Чернівецька область, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35370340 від 25.05.2017 року, на підставі договору оренди землі №820, виданого 29.03.2017 року ТОВ «Мрія Фармінг Буковина» та ОСОБА_2 , договору щодо внесення змін до договору від 22.06.2023 року, виданого Орендарем ТОВ «Мрія Фармінг Буковина» та Орендодавцем ОСОБА_2 провів державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445; Орендар: ТОВ «Мрія Фармінг Буковина»; Орендодавцем ОСОБА_2 ; земельна ділянка площею 0,2972 га; номер відомостей про інше речове право: 20594814;

копію Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, наданої Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на запит ОСОБА_6 від 24.10.2023 року, з якої вбачається, що:

- 06.09.2016 року Комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» провело державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, Іспаська сільська рада;

- 29.03.2017 року Комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» провело державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, Іспаська сільська рада, номер запису про право: 20594814, орендар ТОВ «Мрія Фармінг Буковина»;

копію постанови державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області Міхно С.О. №194/02-31 від 19.10.2023 року, згідно якої - відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Чернівецька область, Вижницький району, Іспаська сільська рада у зв`язку з тим, що: відомості, зазначені в правовстановлюючому документі, не співпадають з відомостями про зареєстроване право власності, зазначеними у Витязі із державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, в частині:

1) власника земельної ділянки: дані державного акту - ОСОБА_3 , дані витягу з ОСОБА_4 ;

2) документу, що є підставою для виникнення права: дані державного акту - Свідоцтво про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009 року, ВМВ 293284 Нотаріус Войцеховський А.В.; дані витягу з ДЗК - Державний акт на право власності на земельну ділянку Вижницький районний відділ земельних ресурсів 01.10.2003 року ЧВ №041526;

копію свідоцтва про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009 року, виданого державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори Войціховським А.В. на ім`я ОСОБА_3 , згідно якого спадщина, на яку видане це свідоцтво складається із земельних ділянок площею 1,0123 га у межах згідно з планом, розташованих на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, кадастровий номер ділянки № НОМЕР_3 7320582500:01:002:0445, ділянки № НОМЕР_4 кадастровий номер 7320582500:02:001:0454, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №041316, виданого Вижницькою районною державною адміністрацією Чернівецької області 26.08.2003 року за №264;

копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7300424612023, сформованого 11.10.2023 року, згідно якого 01.10.2003 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, власник ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , підстава - державний акт серії ЧВ №041526 від 02.10.2003 року, а 29.03.2017 року КП «Кельменецьке РБТІ» зареєстровано речове право оренди ТОВ «Мрія Фармінг Буковина»;

копію листа Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №1/6-24 від 02.01.2024 року, яким ОСОБА_1 на його звернення від 15.12.2023 року повідомлено, що - відповідно до інформації Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, в Державному земельному кадастру обліковується земельна ділянка за кадастровим номером 7320582500:01:002:0445, площею 0,4573 га, цільового призначення - 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» яка належить ОСОБА_2 . Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.09.2016 року Комунальним підприємством «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації».

Відомості про зареєстроване право власності на земельні ділянки отримано в порядку взаємодії інформаційних систем Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст.30 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).

З 01.01.2013 року набрав чинності ЗУ «Про Державний земельний кадастр», за яким повноваження територіальних органів Держкомзему/Держземагентства, в частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою і договорів оренди землі, припинилися.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.3 ч.1 ст.7 якого визначено, що Міністерство юстиції України забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем.

З метою внесення змін у відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7320582500:01:002:0445, рекомендували звернутися до державного реєстратора речових прав на нерухомо майно та їх обтяжень через Центр надання адміністративних послуг;

копію листа Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №80/0-0.1611-73/32-22 від 18.07.2022 року, яким ОСОБА_1 на його звернення від 12.07.2022 року повідомлено, що - згідно реєстру других примірників правопосвідчуючих документів на ОСОБА_3 зареєстровано та видано державний акт серії ЯД №093533 від 22.10.2009 року кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, площею 0,4573 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в с. Іспас, Вижницького району.

Під час перенесення відомостей до Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку 27.08.2015 р. було відкрито та підписано Поземельну книгу.

Під час друку бланків державних актів вказаний кадастровий номер помилково продубльовано і видано ОСОБА_2 ЧВ №041526, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, площею 0,2972 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Іспас, Вижницького району.

На підставі ст.30 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» в порядку взаємодії інформаційних систем Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.09.2016 року Комунальним підприємством «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» було внесено зміни до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445, площею 0,4573 га, щодо власника земельної ділянки.

Для встановлення підстав зміни власника земельної ділянки рекомендували звернутись в Комунальне підприємство «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації»;

копію листа Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області №02-21/821 від 14.06.2024 року, яким ОСОБА_1 на його заяву від 22.05.2024 року повідомлено, що - державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виготовлялись на підставі технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на земельну частку (пай) Іспаської сільської ради, затвердженої розпорядженням Вижницької районної державної адміністрації №264 від 26.08.2003 року. Згідно списку членів КСП ім. Шевченка, який є додатком до розпорядження: ОСОБА_2 - земельні ділянки загальною площею 0,83 га АДРЕСА_1 (низ). Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЧВ №041526 взамін сертифіката на земельну частку (пай) отримала у власність дві земельні ділянки загальної площею 0,8314 га з яких: ділянка № НОМЕР_3 площею 0,2972 га кадастровий номер 7320582500:01:002:0445 та ділянка № НОМЕР_4 - 0,5342 га, кадастровий номер 7320582500:02:001 0076; ОСОБА_3 - земельні ділянки загальною площею 1,01 га, АДРЕСА_2 (низ).

Крім того, ОСОБА_3 оформила спадщину на земельні ділянки згідно свідоцтва на право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009 ВМВ 293284 від ОСОБА_8 за кадастровими номерами 7320582500:01:002:0445 площею 0,4573 га та 7320582500:02:001:0454 площею 0,5551 га і отримала державні акти на право власності на земельні ділянки в 2009 році. Дані земельні ділянки, відповідно до вищевказаної технічної документації, загальною площею 1,01 га, №792 (верх) та №327 (низ), та межують з виділеними їй земельними ділянками АДРЕСА_2 (низ).

Відповідно до схеми паювання та відомостей з Державного земельною кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445 має площу 0,4573 га, що не співпадає з площею вказаною в державному акті ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, схеми паювання земель, земельна ділянка № НОМЕР_6 (низ) відповідає кадастровому номеру 7320582500:01:002:1845 площею 0,2969 га.

До повноважень Вижницької міської ради не відноситься внесення відомостей про земельні ділянки у Державний земельний кадастр, в тому числі присвоєння кадастрового номеру земельним ділянкам та виготовлення правопосвідчуючих документів на земельні ділянки;

витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-7300480712024, згідно якого - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445 станом на 24.09.2024 року становила 9872,82 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст.319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ці ж положення закріплені у ст.41 Конституції України.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97?ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 ст.13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.78 ЗК України (у чинній редакції) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки - об`єкта права власності, визначено у ч.1 ст.79 ЗК України (у чинній редакції) частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Положеннями ч.1 ст.81 ЗК України (у чинній редакції) визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а зокрема: придбання за договором купівлі-продажу; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 126 ЗК України (у редакції, чинній 06.09.2016 року - на дату внесення змін про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у редакції, чинній 06.09.2016 року - на дату внесення змін про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно ч.4 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

У пункті 1 частини 1 статті 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що державній реєстрації прав підлягають зокрема, право власності.

Відповідно до ч.3 ст.10 цього Закону державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.11 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У частинах 2 та 4 ст.18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

У п.3 та п.5 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону та наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі:

1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);

2) невідповідності площі земельної ділянки, зазначеної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);

3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України (у чинній редакції) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі №520/9680/17 провадження №61-8820св20 викладено висновок, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

У частині 3 ст.152 ЗК України (у чинній редакції) визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.2 ст.158 ЗК України (у чинній редакції) виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи цивільний спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, а тому потребують захисту.

Судочинство у цивільних судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18 та від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова ВС від 21.09.2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України закріплено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

А згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У статті 89 ЦПК України закріплено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих позивачем та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:

на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009 року, виданого державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори Войціховським А.В. мати позивача ОСОБА_3 набула у приватну власність земельну ділянку площею 0,4573 га, яка розташована на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення - 2.1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, на підтвердження чого 22.10.2009 року відділом Держкомзему у Вижницькому районі на її ім`я було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №093533;

на підставі розпорядження Вижницької райдержадміністрації від 26.08.2003 року №264, відповідачка ОСОБА_2 набула у приватну власність земельну ділянку площею 0,8314 га, яка розташована на території Іспаської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та складається з двох земельних ділянок: № НОМЕР_3 площею 0,2972 га, кадастровий номер 7320582500:1:002:0445; №2 площею 0,5342 га, кадастровий номер 7320582500:02: 001:0076, на підтвердження чого 02.10.2003 року Вижницьким районним відділом земельних ресурсів на її ім`я було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №041526;

06.09.2016 року державний реєстратор КП «Кельменецьке РБТІ» Накай Ю.В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31244334 від 06.09.2016 року, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №041526, виданого 02.10.2003 року Вижницьким районним відділом земельних ресурсів провів державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, номер відомостей про речове право: 16234504; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1018175173205;

29.03.2017 року КП «Кельменецьке РБТІ» провело державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Чернівецька область, Вижницький район, Іспаська сільська рада, номер запису про право: 20594814, орендар ТОВ «Мрія Фармінг Буковина»;

21.05.2017 року державний реєстратор КП «Кельменецьке РБТІ» Накай Ю.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35370340 від 25.05.2017 року, на підставі договору оренди землі №820 від 29.03.2017 року та договору щодо внесення змін до договору від 22.06.2023 року провів державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,4573 га, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445; Орендар: ТОВ «Мрія Фармінг Буковина»; Орендодавець ОСОБА_2 ; земельна ділянка площею 0,2972 га; номер відомостей про інше речове право: 20594814;

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і він прийняв спадщину та звернувся до державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на належну матері на підставі державного акту серії ЯД №093533 від 22.10.2009 року земельну ділянку площею 0,4573 га з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445;

постановою №194/02-31 від 19.10.2023 року державний нотаріус Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області Міхно С.О. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері на зазначену земельну ділянку у зв`язку з тим, що: відомості, зазначені в правовстановлюючому документі, не співпадають з відомостями про зареєстроване право власності, зазначеними у Витязі із державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445, в частині:

1) власника земельної ділянки: дані державного акту - ОСОБА_3 , дані витягу з ОСОБА_4 ;

2) документу, що є підставою для виникнення права: дані державного акту - Свідоцтво про право на спадщину за законом №371 від 12.02.2009 року, ВМВ 293284 Нотаріус Войцеховський А.В.; дані витягу з ДЗК - Державний акт на право власності на земельну ділянку Вижницький районний відділ земельних ресурсів 01.10.2003 року ЧВ №041526;

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області підтверджено, що ОСОБА_3 згідно державного акту серії ЯД №093533 від 22.10.2009 року належала земельна ділянка площею 0,4573 га з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445, однак під час друку бланків державних актів, кадастровий номер 7320582500:01:002:0445 помилково продубльовано і видано ОСОБА_2 державний акт з серією ЧВ №041526 від 22.10.2009 року на земельну ділянку площею 0,2972 га з цим же кадастровим номером 7320582500:01:002:0445.

Тому на підставі ст.30 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» у порядку взаємодії інформаційних систем Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.09.2016 року КП «Кельменецьке РБТІ» під час перенесення відомостей про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено зміни до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 7320582500: 01:002:0445, площею 0,4573 га, щодо власника земельної ділянки - змінено з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 .

Тобто, позивачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Кириляк С.Г. виконано визначений ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок з доведення належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами наявність двох обов`язкових матеріальних підстав для захисту права власності на земельну ділянку, а саме:

- наявність права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4573 га з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за законом першої черги якої є позивач, який прийняв спадщину, однак не оформив спадкових прав;

- порушення права позивача на спадкування після смерті матері земельної ділянки площею 0,4573 га з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445 у зв`язку з державною реєстрацією 06.09.2016 року КП «Кельменецьке РБТІ» права власності відповідачки ОСОБА_2 на цю ж земельну ділянку з внесенням змін до відомостей про земельну ділянку щодо її власника у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без вилучення її у попереднього власника.

У порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України позивачем та його представником не надано доказів звернення до КП «Кельменецьке РБТІ» для встановлення підстав зміни власника земельної ділянки з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 та усунення виявлених порушень у порядку, встановленому ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051.

Однак, вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_3 про скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку суд застосовує такі норми права.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі №338/180/17, від 11.09.2018 року по справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 року по справі №569/17272/15-ц.

У частині другій статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній 06.09.2016 року - на дату внесення змін про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до 16.01.2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України від 05.12.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Тобто з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 року у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 року у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 року у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 року у справі №916/2464/19, від 03.09.2020 року по справі №914/1201/19, від 03.02.2021 року у справі №278/3367/19-ц, від 30.06.2021 року у справі №193/724/19 та від 17.01.2024 року у справі №725/1333/19, а отже така практика Верховного Суду є сталою.

Тобто лише позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та про скасування державної реєстрації прав є правомірним та ефективним способом захисту права, з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і саме такий спосіб захисту прав позивача був би дієвим та належним, а його застосування призвело б до відновлення його порушеного права.

Судом установлено, що на час звернення позивача з даним позовом до суду законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак позивач ОСОБА_1 помилково обрав спосіб судового захисту про скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Тому позовна вимога ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку - безпідставна та необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Розгляд і вирішення позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно можливий лише після вирішення питання щодо усунення наявних розбіжностей між записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державному акті серії ЯД №093533 від 22.10.2009 року щодо власника земельної ділянки площею 0,4573 га з кадастровим номером 7320582500:01:002:0445, на які вказала державний нотаріус Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області Міхно С.О. у своїй постанові №194/02-31 від 19.10.2023 року.

Тому позовна вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно - безпідставна і задоволенню не підлягає.

Таким чином, наведені доводи, аналіз доказів та їх належна оцінка переконують Суд в тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення.

На підставі викладено, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, ст.ст.14, 41, 55, 129 Конституції України, ст.ст.13, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.78, 79, 81, 91, 152, 158 ЗК України, ст.ст.2, 4, 10, 11, 18, 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі у редакції, чинній 06.09.2016 року - на дату внесення змін про земельну ділянку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у чинній редакції), ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 128, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Мрія Фармінг Буковина», Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Складання повного тексту рішення відкладено на строк десять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Буковина», юридична адреса: вул. Центральна, 1 Г, с. Юрківці, Заставнівський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ: 40093326.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, юридична адреса: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, код ЄДРПОУ: 39909396.

Повний текст рішення виготовлений 24.02.2025 року.

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК