Постанова

від 19.02.2025 по справі 916/2826/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2826/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Подоляк О.Р., за довіреністю;

від відповідача: Розенбойм Ю.А., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 24 жовтня 2024 року (повний текст складено 24.10.2024)

у справі № 916/2826/24

за позовом: Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех"

про стягнення 340 223,09 грн., -

суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 19.02.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Акціонерне товариство (АТ) "Укргазвидобування" (далі також Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Тріотех" (далі також Відповідач, Товариство) про стягнення з останнього 340 223, 09 грн., з яких: 189 491,34 грн. пеня та 150 731,15 грн. штраф.

В обґрунтування позову АТ "Укргазвидобування" послався на порушення з боку ТОВ "Тріотех" строку поставки Товару за Договором поставки (з графіком) від 01.09.2023 №УГВС279/0218-23, який був укладений між сторонами за результатом проведення процедури відкритих торгів, внаслідок чого, на підставі пункту 7.8. цього Договору, Позивач нарахував пеню на загальну вартість непоставленого Товару у розмірі, передбаченому умовами Договру.

В процесі розгляду справи Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Позивач заперечував проти такого зменшення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/2826/24 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню в розмірі 189 491,34 грн. та штраф в розмірі 150 731,15 грн. Крім того, з відповідача на користь Позивача стягнуто судовий збір в розмірі 5 103,35 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання Відповідачем свого обов`язку щодо поставки Товару у строки, визначені у графіку поставки (який є Додатком №3 до Договору та є його невід?ємною частиною), згідно з яким граничною датою поставки було 29.12.2023. Порушення Відповідачем вказаного зобов`язання стало правомірною підставною для нарахування Позивачем відповідних сум неустойки - пені та штрафу, що обумовлено положеннями Договору.

Водночас, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, з посиланням на те, що Відповідачем не доведено, що порушення своїх зобов`язань з поставки Товару за Договором сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що відповідно до приписів ст. 617 Цивільного кодексу України могло б бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що такі обставини, як військова агресія та введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють Відповідача виконати свої грошові зобов`язання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріотех" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/2826/24 та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) на 90 (дев`яносто) відсотків.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Тріотех" зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене судом із порушенням норм матеріального та процесуального права, всупереч правовим позиціям Верховного Суду, із повним ігноруванням доводів Товариства.

Апелянт наголошує на тому, що місцевим господарським судом «спростовано» неіснуючі доводи Товариства, які взагалі не зазначались останнім при заявлені клопотання про зменшення розміру нарахованої Позивачем неустойки.

Так, звертаючи увагу на те, що відмова суду у задоволенні клопотання ТОВ "Тріотех" повністю ґрунтується на нормах законодавства України щодо обставин форс-мажору, апелянт наголошує, що Відповідач взагалі не посилався на обставини форс-мажору, а клопотання про зменшення розміру нарахованих Позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу гарантувалось на абсолютно інших обставинах, зокрема:

- на актуальних правових позиціях Верховного Суду, а саме постанови: від 11.06.2024 у справі № 904/4102/23, від 16.01.2024 у справі № 910/4887/23, від 16.01.2024 у справі №910/4887/23, від 14.04.2021 у справі №923/587/20;

- на твердженні, що Товариством станом на дату звернення Позивача до суду повністю виконані умови Договору, що складають його предмет, шляхом здійснення поставки Товару належної якості у кількості, визначеною в Договорі та на погоджену сторонами суму. При цьому, вказана обставина Позивачем не заперечується, у зв`язку із чим не підлягає доказуванню;

- на поведінці винної сторони, яка повідомила Позивача щодо затримання строків поставки Товару за Договором, у зв`язку з несприятливими погодними умовами, що унеможливлювали судноплавство, а також певними проблемами на кордоні з Україною та Республікою Польщею, що підтверджується листом Відповідача від 24.01.2024 за вих.№1, який міститься у матеріалах справи;

- на твердженні про винятковість даного випадку порушення, оскільки матеріалами справи підтверджується своєчасність виконання аналогічних зобов`язань Товариства з постачання товару для потреб ЗСУ й за іншими договорами, укладеними Відповідачем з Міністерством Оборони України;

- на факті відсутності збитків у позивача тощо.

Проте, як зазначалось вище, всі доводи Відповідача були повністю проігноровані судом першої інстанції.

Тому, посилаючись на вищевикладене та положення ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, апелянт просить суд апеляційної інстанції зменшити заявлений позивачем розмір пені та штрафу на 90%.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 06.11.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/2826/24 та призначено її розгляд на 29.01.2025 об 11:30 год. Позивачу встановлено строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

12.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ «Укргазвидобування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач повністю не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відповідному відзиві.

Зокрема, Позивач наполягає на порушенні з боку Відповідача умов Договору, що було передбачено сторонами при укладенні останнього, про що свідчить факт узгодження розміру штрафних санкцій за волевиявленням сторін у Договорі; зменшення пені та штрафу на 90% призведе до фактичного звільнення Відповідача від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань по Договору та знівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, а також призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.01.2025 задоволено заяву представника АТ "Укргазвидобування" адвоката Подоляк Олени Романівни про надання їй можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд справи №916/2826/24 в режимі відеоконференції.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Колоколова С.І. судове засідання, призначене на 29.01.2025 у справі №916/2826/24 не відбулось, про що складено відповідну довідку судового засідання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 продовжено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Тріотех" на розумний строк та повідомлено учасників справи №916/2826/24 про те, що її розгляд відбудеться 19.02.2025 о 10:00 год. в режимі відеоконференції, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Колоколова С.І., розпорядженням керівника апарату суду від 18.02.2025 №12 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2826/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду справи №916/2826/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 вказана судова колегія прийняла справу №916/2826/24 до свого провадження.

19.02.2025 в судовому засіданні представники сторін, виклавши свої правові позиції у справі, просили суд: представник ТОВ "Тріотех" задовольнити апеляційну скаргу та зменшити розмір неустойки на 90%, представник АТ "Укргазвидобування" відмовити у задоволенні апеляційних вимог та залишити оскаржуване рішення в силі.

В судовому засіданні 19.02.2025, яке проводилось у режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.09.2023 між філією "УГВ-СЕРВІС" АТ "Укргазвидобування" (Покупець) та ТОВ "Тріотех" (Постачальник), відповідно до проведеної в АТ "Укргазвидобування" процедури відкритих торгів з особливостями 23Т-179_Герметик для різьбових з`єднань обсадних труб (UA-2023-07-07-008595), укладено Договір поставки (з графіком) №УГВС279/0218-23 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві герметик для різьбових з`єднань обсадних труб (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.

Умовами п. 1.2. Договору передбачено, що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною (далі -Специфікація). Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Ціна Товару вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (п. 3.1 Договору); Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до Договору та становить 2 154 000,00 грн. (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору, строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікації до цього Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки, визначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаро-транспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття.

Прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладної/накладних (п. 5.8. Договору).

Згідно пп. 6.3.1. п. 6.3. Договору, Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачені законодавством України та цим Договором.

У разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання (п. 7.8 Договору).

У пункті 10.1. Договору Сторони визначили, що Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання Постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по Договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2. Договору і діє до 30.06.2024.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, зокрема, що забезпечення виконання зобов`язань за Договором з боку Постачальника здійснюється шляхом надання банківської гарантії.

Розділом 13 Договору визначені додатки до останнього, у тому числі:

- Додаток №1 - Специфікація (п. 13.1. Договору);

- Додаток №3 - Графік поставки Товару (п. 13.3. Договору);

- Додаток №6 - "Типова форма банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов`язань постачальником за контрактом/ договором" (п. 13.6. Договору);

- Додаток №9 - "Санкційне застереження" (п. 13.9. Договору).

У відповідності до вказаних вище умов Договору 01.09.2023 Сторонами було підписано Додаток №1 до Договору - Специфікацію №1, в якій Сторони узгодили поставку Товару на загальну суму до 2 154 000,00 грн. з ПДВ., а також такі умови поставки, зокрема:

- найменування товару: суміш для різьбових з`єднань без цинку 253 LIQUI-LOK FF1.10 у кількості 500 кг;

- умови поставки Товару: DDP (згідно з Інкотермс 2010) - станція (склад) призначення вантажоотримувача (для резидентів): філія «УГВ-Сервіс» - Україна, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Базилівщина, вул. Миру, 1А, База ВТЗтаК філії «УГВ-Сервіс».

Транспортні витрати по доставці Товару в місце призначення включені в його ціну;

- строк поставки товару: впродовж 120-ти календарних днів з дати укладання Договору (відповідно до Графіка поставки) та з правом дострокової поставки;

- країна походження та виробник Товару: компанія OIL CENTER RESEARCH INTERNATIONAL LLC, США.

У Додатку №3 до Договору №УГВС279/0218-23 від 01.09.2023 Сторони узгодили Графік поставки Товару від 01.09.2023, згідно з яким строк поставки Товару визначений впродовж 120 календарних днів з дати укладання Договору про закупівлю (відповідно до Графіка поставки). Дострокова поставка дозволяється.

Таким чином, Позивач зазначає, що граничною датою поставки Товару за спірним Договором є 29.12.2023.

На забезпечення виконання зобов`язань по Договору ТОВ "Тріотех" надало АТ "Укргазвидобування" Банківську гарантію, відповідно до вимог, вказаних у типовій формі банківської гарантії, що є Додатком №5 до укладеного Договору у розмірі 5% від загальної вартості Товару. Банк-гарант по вказаній Банківській гарантії - АТ "КБ «Глобус».

У матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 18.04.2024 №637920 на суму 107 700,00 грн, з призначенням платежу: гарантійний платіж, згідно Договору про надання гарантії від 28.08.2023 №34687/юг-23.

Договір про надання гарантії від 28.08.2023 №34687/юг-23 був укладений між АТ "КБ «Глобус» та ТОВ "Тріотех" на виконання п. 10.2. спірного Договору поставки.

Листом від 24.01.2024 №1 Постачальник повідомив АТ "Укргазвидобування" про затримку поставки, пославшись на наявність несприятливих погодних умов, що унеможливлювали судноплавство, а також певних проблем на кордоні України та Республіки Польщі при поставці Товару в Україну.

Як зазначає Позивач, Постачальник несвоєчасно виконав свої зобов`язання з поставки Товару за Договором поставки №УГВС279/0218-23 від 01.09.2023 на суму 2 154 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №25 від 27.03.2024 та товарно-транспортною накладною №P25 від 27.03.2024 відповідно.

04.04.2024 Позивачем на адресу Відповідача скеровано претензію вих.№703-060218-01, в якій АТ Укргазвидобування зазначило про прострочення поставки Товару на 88 днів (30.12.2023 по 26.03.2024) та вимагало перерахувати 340 223,09 грн, з яких 189 491,34 грн. пені, яка дорівнює 0,1% від загальної суми Товару 2 154 000,00 грн. та 150 731,15 грн. штрафу, виходячи із його розміру 7% від вартості Товару, враховуючи прострочення поставки понад 30 днів.

У відповідь на вказану претензію ТОВ "Тріотех" у листі від 02.05.2024 №90 виклало обставини затримки відповідної поставки, які не залежали від суб`єктивної поведінки Постачальника, та просило зменшити нараховані суми штрафних санкцій на 90% із гарантуванням оплати зменшеної суми.

Однак, своїм листом від 14.05.2024 №983-060218-01 Позивач відмовив Відповідачу у зменшенні нарахованої неустойки з посиланням на те, що Постачальником не надано документів на підтвердження своєї позиції та відсутністю у ТОВ "Тріотех" належного документу, виданого ТПП України.

У зв`язку з несплатою ТОВ "Тріотех" нарахованих йому сум неустойки за невчасно поставлений Товар, АТ "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду з даним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Насамперед судова колегія зазначає, що жодна сторона у даній справі не спростовує обставин щодо: повного виконання Відповідачем своїх зобов`язань з поставки Товару; відсутності будь-яких заперечень Покупця з приводу якості та кількості отриманого Товару; поставки Товару з порушенням встановлених Договором поставки строків; законності та обґрунтованості нарахованої Позивачем неустойки; правильності визначення сум пені та штрафу.

Всі доводи та вимоги апеляційної скарги полягають лише у незгоді Відповідача з відмовою суду у зменшенні нарахованих Позивачем сум штрафних санкцій. Відтак, у відповідності до положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна колегія переглядає оскаржуване рішення лише у межах апеляційних доводів та вимог Відповідача.

З цього приводу судова колегія звертає увагу на те, що місцевий господарський суд відмовляючи в оскаржуваному рішенні у зменшенні розміру неустойки, нарахованої Позивачем, визнав недоведеними Відповідачем обставини існування форс-мажорних обставин через які він не міг виконати свої договірні зобов`язання.

Проте, судова колегія погоджується з аргументами апелянта стосовно того, що він жодним чином не обґрунтовував своє клопотання про зменшення розміру неустойки наявністю саме форс-мажору. Відповідач посилався на норми ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, сталу судову практику суду касаційної інстанції у питанні застосування вказаних норм щодо зменшення судом розміру неустойки, обставин відсутності збитків у Позивача внаслідок несвоєчасної поставки Товару та вже отриманням Позивачем грошової компенсації у сумі 107 700,00 грн. за Банківською гарантією у розмірі 5% від загальної вартості Договору.

З приводу наведеного колегія суддів вказує, що відповідно до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (до якої відносяться пеня та штраф) грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Як Господарський кодекс України, так і Цивільний кодексу України, передбачають, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Так, законодавець в Господарському кодексі України, встановлюючи правила визначення розміру штрафних санкцій (зокрема і неустойки, ст. 231 цього Кодексу) та встановлюючи також, як і Цивільний кодекс України, відмінності між порядками обчислення штрафу та пені (ч. 2 цієї статті Кодексу), уточнює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21: господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У зв`язку із викладеним, розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Саме для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Вказане визначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним апеляційний суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

У пункті 7.43 постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Також у цій постанові Верховний Суд зазначив, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 Цивільного кодексу України та в ст. 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (п. 7.30). Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (п. 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (п.п. 7.25- 7.30).

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови: від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

При цьому, слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора ст. 616 Цивільного кодексу України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку з викладеним, індивідуальний характер підстав, з якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Апеляційна колегія зазначає, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

У спірному випадку судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах даної справи відсутні докази завдання Позивачу збитків, внаслідок допущеного Відповідачем порушення; відомостей щодо наявності будь-яких негативних наслідків для Позивача від допущеного Відповідачем порушення матеріали справи також не містять. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що з боку АТ "Укргазвидобування" не було укладено жодного іншого договору (контракту) з іншими контрагентами з метою придбання товару, аналогічного тому, що був поставлений Відповідачем на користь Позивача. Вказаний факт також може свідчити про те, що будь-якої критичної ситуації, внаслідок затримки Товару, що поставлявся Відповідачем, для Позивача (або його подальших контрагентів) не склалось. Не було додаткових витрат Позивача через прострочення Відповідачем строків поставки Товару тощо.

Також апеляційний суд вказує, що виходячи з матеріалів даної справи, Позивачем не була здійснена передплата за Товар, відповідно, Відповідач не користувався грошовими коштами Позивача.

При цьому, судом береться до уваги, що Відповідач повідомляв Позивача про затримку строків поставки Товару та намагався обґрунтувати таке затримання, зокрема, загальновідомими проблемами на кордоні з Україною та Республікою Польщею, враховуючи існуючі з 24.02.2022 на території України бойові дії через військову агресію РФ.

Водночас, апеляційний суд враховує, що своє зобов`язання з поставки Товару, хоча і з затримкою, Постачальник виконав повністю ще до звернення Позивача до суду із даним позовом, що не спростовується Покупцем; будь-якого зауваження з боку Позивача щодо кількості або якості поставленого товару у матеріалах справи не міститься.

Крім того, судова колегія вказує, що ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями ст. 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні; зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у тому числі Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, які є загальними щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами.

Судова колегія бере до уваги, що матеріали даної справи свідчать про те, що Позивачем, внаслідок порушення Відповідачем умов Договору, вже отримано грошову компенсацію у вигляді суми банківської гарантії, про що свідчить перерахування Постачальником на користь АТ «КБ «Глобус» (з яким Товариством на виконання умов Договору поставки був укладений Договір про надання гарантії №34687/ЮГ-23 від 28.08.2023) суму гарантії у розмірі 107 700,00 грн., що підтверджено платіжною інструкцією від 18.04.2024 №637920. При цьому, Позивач не заперечує, що у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Тріотех» взятих на себе зобов`язань по Договору №УГВС 279/0218-23 від 01.09.2023 та настанням гарантійного випадку, АТ «Укргазвидобування» виставило вимогу банку-гаранту про сплату суми в розмірі 107 700,00 грн, яка була задоволена.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскільки, як неустойка (пеня і штраф), так і гарантія є способами забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням яких є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником, то отримані Позивачем від Відповідача у вигляді гарантії грошові кошти у сумі 107 700,00 грн. спроможні компенсувати можливі втрати (збитки) Позивача.

Аналогічний висновок був зроблений у постанові Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №904/4102/23.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши доводи сторін щодо застосування ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, а також подані на їх обґрунтування докази, апеляційна колегія вважає, що у даному випадку наявні підстави для застосування судом своїх дискреційних повноважень щодо зменшення штрафу до 90%.

При цьому, апеляційна колегія вказує, що даний висновок не суперечать правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду 01.04.2019 у справі №910/2693/18 та від 21.12.2018 у справі №908/7/18, згідно з яким сплата гарантом кредитору грошової суми за гарантією не виключає обов`язку постачальника відповідно до умов договору поставки, сплатити штрафні санкції за порушення строків поставки товару.

З огляду на отриману грошову компенсацію Позивачем у розмірі 107 700,00 грн. та можливість стягнути з Відповідача ще і неустойку (хоча і у зменшеному розмірі, ніж нарахована Позивачем), судова колегія вважає, що у даному випадку враховуються і інтереси Позивача, оскільки суд виходить із забезпечення балансу інтересів обох сторін спору, а не лише Відповідача.

Також апеляційна колегія виходить з того, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, тому при зменшенні їх розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Такий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 11.06.2024 у справі №904/4102/23.

З урахуванням зазначеного, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, реалізовуючи свої дискреційні повноваження та користуючись наданою можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), що передбачено статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру нарахованих Позивачем пені і штрафу у загальному розмірі 340 223,09 грн. на 90%, у зв`язку з чим стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 34 022,31 грн. штрафних санкцій.

Зменшення розміру штрафних санкцій до зазначеної суми суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для останніх.

При цьому, апеляційний суд вважає, що у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій на 90% не свідчить про нівелювання мети існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

В свою чергу, судом першої інстанції не було взято до уваги вищенаведені норми матеріального та процесуального права, правові позиції Верховного Суду щодо відповідного питання, відсутність доказів на підтвердження збитків, понесених Позивачем, отримання Позивачем компенсації у вигляді банківської гарантії тощо.

Судом першої інстанції також не було досліджено ступень виконання зобов`язання боржником та його поведінку, оскільки з матеріалів справи та доводів Відповідача вбачається, що останнім вчинялись дії, спрямовані на недопущення порушення умов Договору з його боку, що надало можливість виконати договірні зобов`язання у повному обсязі; відсутність в діях останнього прямого умислу, наявність військового стану в Україні та його наслідки для господарської діяльності підприємств, які вплинули на можливість своєчасної поставки Товару.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому інші доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підстави для часткового скасування судового рішення визначені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то апеляційна колегія зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовується частково, то відповідно до наведених вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

- витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються у даному випадку на позивача АТ "Укргазвидобування".

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/2826/24 скасувати частково. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 34 022,31 грн штрафних санкцій, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 103,35 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріотех" 7 655,03 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області на виконання даної постанови видати відповідні накази.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 24.02.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяЯрош А.І.