Постанова

від 08.01.2025 по справі 910/1948/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2025 р. Справа№ 910/1948/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Шапрана В.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.01.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024

повний текст рішення складено та підписано 15.07.2024

у справі № 910/1948/24 (суддя О.В. Нечай)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії»

про виселення з приміщення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (далі - відповідач, скаржник), в якій просило суд:

- виселити відповідача з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А, на другому поверсі будівлі;

- зобов`язати відповідача передати позивачу нежитлове приміщення площею 403,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А, на другому поверсі будівлі по акту приймання-передачі майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 по справі №910/1948/24 позов задоволено частково. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 8-А, на другому поверсі будівлі, стягнуто витрати по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що: (1) обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/14635/22, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують прострочення відповідачем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати в розмірі 1 760 010,69 грн за період лютий - листопад 2022 року; (2) з урахуванням встановленого факту розірвання Договору оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1017 від 19.01.2022 внаслідок односторонньої відмови від нього позивача, а також невиконання відповідачем обов`язку негайно повернути наймодавцеві майно у зв`язку із його розірванням, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м., яке знаходиться на другому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 03.07.2024 по справі №910/1948/24, 12.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024, ухваливши нове, про відмову у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не дотримано порядку відмови та розірвання Договору оренди нерухомого майна.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" по справі № 910/1948/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Вовк І.В.

22.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1948/24.

05.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/1948/24.

09.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" залишено без руху.

14.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1948/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та призначено її до розгляду на 20.11.2024.

11.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відставкою судді Вовка І.В. та відпусткою судді Гончарова С.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 справу № 910/1948/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Тищенко О.В., Скрипки І.М.

19.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та вирішено здійснювати її розгляд 04.12.2024.

19.11.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду розгляд справи №910/1948/24 призначено на 08.01.2025.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відпусткою суддів Скрипки І.М. та Тищенко О.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 справу № 910/1948/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Пономаренко Є.Ю., Шапран В.В.

06.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 та вирішено здійснювати її розгляд 08.01.2025.

В судове засідання 08.01.2025 з`явились представники учасників справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін в судовому засіданні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" необхідно залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі №910/1948/24 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 19.01.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна № ЦОЗ/ТН-1017 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 403,6 кв.м, а саме: нежитлове приміщення другого поверху шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, розташоване в м. Києві, яке знаходиться за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а, на другому поверсі шестиповерхового будинку загальною площею 4726 кв.м (надалі - майно).

Відповідно до п. 2.1 Договору передача майна в строкове платне користування здійснюється від орендодавця до орендаря на підставі Акта приймання-передачі майна, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1).

Майно вважається переданим орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі майна в строки, встановлені цим Договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток і діє до 14.01.2025, та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 Договору).

При цьому Договір може бути достроково розірвано орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про відмову від Договору не менш, ніж за 15 календарних днів до дати його розірвання, у зв`язку з порушення строків орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж 3 місяці або їх не сплати в повному обсязі (підп. 3 підп. 11.5.4 п. 11.5 Договору).

Згідно з п. 11.8 Договору він вважається розірваним з дати отримання повідомлення про намір розірвати Договір, але не раніше дати повернення орендодавцю майна за Актом приймання-передачі.

Так, за Актом приймання-передачі майна від 19.01.2022, що є Додатком № 1 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення другого поверху шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, розташоване за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а. Загальна площа приміщень, прийнятих в оренду - 403,6 кв.м.

У зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі оплатив позивачеві гарантійний платіж, а також за період з лютого по листопад 2022 року не сплачував орендну плату, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1 760 010,69 грн заборгованості, 275 625,72 грн пені, 52 803,28 грн штрафу та 210 235,20 грн гарантійного платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/14635/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" основний борг у розмірі 1 760 010,69 грн, пеню в розмірі 275 625,72 грн, штраф у розмірі 52 803,28 грн, гарантійний платіж у розмірі 210 235,20 грн та судовий збір у розмірі 34 480,14 грн.

В подальшому, у зв`язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував обов`язки зі сплати орендної плати більше, ніж 3 місяці позивач звернувся до відповідача з листом № ЦОЗ-06/274 від 31.10.2023 про дострокове розірвання Договору на підставі підп. 3 підп. 11.5.4 п. 11.5 Договору, у якому також просив погасити заборгованість та підписати Акт приймання-передачі майна. У цьому ж листі позивач повідомив, що за відсутності реагування на лист, датою розірвання Договору буде вважатися 15.11.2023.

Позивачем зазначено, що відповідачем 09.11.2023 отримано вказаний лист, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0304911293713, однак жодних дій, які від нього вимагались, не вчинено.

Крім того, листом № ЦОЗ-06/301 від 20.11.2023 позивач повторно вимагав від відповідача сплатити заборгованість, а також підписати Акт приймання-передачі майна та Додаткову угоду, проте даний лист також залишено без належного реагування.

21.12.2023 комісією у складі посадових осіб Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця", у присутності директора відповідача, було складено Акт про вжиття заходів щодо повернення нерухомого майна Київській клінічній лікарні на залізничному транспорті № 1 Філії "Центр охорони здоров`я" Акціонерного товариства "Українська залізниця" площею 403,6 кв.м, яке використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії". Вжиті заходи не призвели до звільнення приміщення від речей, що належать відповідачу.

З огляду на вказане вище, у зв`язку з тим, що відповідачем після розірвання Договору не підписано Акту приймання-передачі майна та не повернуто орендоване майно, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив виселити відповідача з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 8-А, на другому поверсі будівлі та зобов`язати його передати позивачу вказане нежитлове приміщення по акту приймання-передачі майна.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як вже було встановлено судом, 19.01.2022 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" (орендар) було укладено Договір, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 403,6 кв.м, а саме: нежитлове приміщення другого поверху шестиповерхової будівлі дитячого стаціонару (літ. А1) Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, розташоване в м. Київ, яке знаходиться за адресою: вул. Михайла Коцюбинського, 8а, на другому поверсі шестиповерхового будинку загальною площею 4726 кв.м.

Так, за Актом приймання-передачі майна від 19.01.2022, що є Додатком № 1 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв спірне нежитлове приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/14635/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" основний борг у розмірі 1 760 010,69 грн, пеню в розмірі 275 625,72 грн, штраф у розмірі 52 803,28 грн, гарантійний платіж у розмірі 210 235,20 грн та судовий збір у розмірі 34 480,14 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Враховуючи вищенаведене, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/14635/22, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, оскільки підтверджують прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі внесення орендних платежів в розмірі 1 760 010,69 грн за період лютий - листопад 2022 року та не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 зазначеного Кодексу передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Підпунктом 3 підпункту 11.5.4 пункту 11.5 Договору встановлено, що в разі порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж 3 місяці або не сплати їх в повному обсязі Договір може бути достроково розірвано орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про відмову від Договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати розірвання.

Так, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/14635/22, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, підтверджують прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі внесення орендних платежів в розмірі 1 760 010,69 грн за період лютий - листопад 2022 року, тобто більше ніж за трьох місяців підряд.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, для визначення моменту, з якого Договір є розірваним внаслідок односторонньої відмови від нього орендодавця, слід застосовувати положення частини 2 статті 782 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктом 11.8 Договору визначено, що він вважається розірваним з дати отримання у встановленому Договором порядку повідомлення про намір розірвати Договір, але не раніше дати повернення орендодавцю майна за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця.

У зв`язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував обов`язки зі сплати орендної плати більше ніж 3 місяці, що також було встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 у справі № 910/14635/22, позивач звернувся до відповідача з листом № ЦОЗ-06/274 від 31.10.2023 про відмову від Договору на підставі підп. 3 підп. 11.5.4 п. 11.5 Договору.

Вказаний лист отримано відповідачем 09.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0304911293713, яке знаходиться в матеріалах справи.

Стосовно доводів скаржника щодо його неналежного повідомлення про відмову від спірного договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Як вже було встановлено судом вище, лист № ЦОЗ-06/274 від 31.10.2023 про дострокове розірвання Договору отримано відповідачем 09.11.2023.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наведені позивачем обставини стосовно отримання відповідачем листа про дострокове розірвання Договору, не спростовано матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.

Отже, враховуючи, відмову наймодавця від договору, відповідач зобов`язаний повернути орендоване майно позивачеві з підстав, передбачених ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України. За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно задоволено вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного (виробничого) підрозділу Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1 філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут проблем терапії" з нежитлового приміщення площею 403,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 8-А, на другому поверсі будівлі.

У контексті наведених у апеляційній скарзі доводів колегія суддів наголошує на тому, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів поданих сторонами і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності і взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем терапії» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/1948/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/1948/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/1948/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.02.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді В.В. Шапран

Є.Ю. Пономаренко