Постанова

від 05.02.2025 по справі 910/5201/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/5201/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Медведєва К.І.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024

у справі № 910/5201/24 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 34 826 031,75 грн

ВСТАНОВИВ:

28.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» (далі -ТОВ «УЕСК») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго») про стягнення суми основного боргу в розмірі 34 388 996,12 грн, 173 003,86 грн інфляційних втрат, 145 015,87 грн пені, 119 015,90 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем права позивача на отримання плати за врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021. Позивач стверджував, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34 388 996,12 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 145015,87 грн пені, 119015,90 грн 3% річних та 173003,86 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, НЕК «Укренерго» вказувало, що позивач намагається стягнути з НЕК «Укренерго» кошти за рахунками, які не було виставлено і неправомірно нараховані штрафні санкції та компенсаційні нарахування.

Також відповідача наголошував на тому, що постановою № 332 НКРЕКП надано настанови на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/5201/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» суму основного боргу в розмірі 34 388 996,12 грн, 173 003,86 грн інфляційних втрат, 119 015,90 грн 3% річних, 520 215,24 грн витрат по сплаті судового збору, у решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази, які б спростовували визначену у рахунках-фактури вартість електричної енергії для врегулювання небалансів за період грудень 2022 року - грудень 2023 року. Отже позивачем належним чином доведено прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної сплати вартості небалансів за період грудень 2022 року - грудень 2023 року на загальну суму 34 510 634,56 грн.

Суд установив, що відповідачем частково сплачено позивачу за грудень 2022 року послуги з врегулювання небалансів. Залишок основного боргу становить у розмірі 34 388 996,12 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Врахувавши положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413), суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 145 015,87 грн.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, а отже стягнув вимоги в цій частині в обсязі,заявленому позивачем.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось, через підсистему «Електронний суд», до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.10.2024, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 по справі № 910/5201/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

За доводами скаржника, позивачем не доведено формування рахунків-фактур у єдиний належний спосіб - в системі управління ринком.

Зі знімків екрану з системи mms.ua.enegry, що були долучені до матеріалів справи відповідачем, однак не досліджені місцевим судом, вбачається, що всі платіжні документи, за якими й заявлено позовні вимоги, не були виставлені в системі управління ринком, позаяк кожний з зазначених рахунків мав однаковий статус - «відхилено»/«не виставлено».

Скаржник не погодився з висновком суду першої інстанції у тому, що рахунки були сформовані та були документом, на підставі якого здійснюється оплата.

На переконання скаржника, позивачем не було доказово доведено прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної сплати вартості небалансів за грудень 2022 року - грудень 2023 року, як це встановлено місцевим судом.

Стосовно ж долучених до матеріалів справи копій описів вкладень до цінних листів та скріншотів електронної пошти, скаржник наголошував, що зазначені докази не підтверджують виставлення рахунків, оскільки іншого порядку та способу направлення рахунків аніж у системі MMS, Правилами ринку, та умовами Договору не передбачено.

Скаржник наголошував на тому, що сформовані впродовж розгляду справи рахунки-фактури: № 0801202400341 від 08.01.2024 на суму 331 497,46 грн; № 1801202400354 від 18.01.2024 на суму 72 194,69 грн; № 2903202400119 від 29.03.2024 на суму 108 226,69 грн; № 1904202400117 від 19.04.2024 на суму 1 112 000,17 грн, НЕК «Укренерго» сплатив, що підтверджується поданими разом з апеляційною скаргою платіжними інструкціями.

За доводами скаржника суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за неіснуючими рахунками, які відрізняються як за номером, так і за датою від реальних, тоді як ТОВ «УЕСК» продовжує їх виставляти для оплати.

Скаржник також вказував, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних, а також інфляційних втрат є неправильним, оскільки не відповідає дійсним обставинам спору.

Крім того, на переконання скаржника, заявлений позивачем розмір судових витрат, який він заявив до стягнення, є необґрунтованим та таким, що не підлягав стягненню з відповідача, оскільки позивачем при сплаті судового збору та поданні позовної заяви через систему «Електронний суд» не було застосовано коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у судовій справі № 910/5201/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/5201/24. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024, які визначені главою 1 розділуГПК України, відкладено до надходження матеріалів справи № 910/5201/24 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/5201/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.11.2024.

На підставі службової записки головуючої судді Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4651/24 від 26.11.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку із тривалим перебуванням судді Барсук М.А. з 14.11.2024, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, пов`язаним з лікарняними та відпустками.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/5201/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 справу № 910/5201/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024, розгляд якої призначено на 27.11.2024, прийнято до провадження вище вказаним складом суду.

07.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував наведені апелянтом доводи. Вказував, що позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами повністю доведено обставини порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, поставленої йому за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №2187-01024 від 26.10.2021, та обґрунтовано вимоги щодо сплати суми боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції за весь період прострочення, пені за прострочення виконання грошових зобов`язань та відшкодування судових витрат.

Позивач вказував, що для спрощення і оптимізації обміну інформацією між сторонами-учасниками ринку електричної енергії та проведення розрахунків між ними, створено спеціальне програмне забезпечення-програмно-інформаційний комплекс - Систему MMS. Уповноваженою на виставлення рахунків в Системі MMS особою є саме відповідач у ролі адміністратора розрахунків (АР).

НЕК «Укренерго» виступає у ролі адміністратора розрахунків і виставляє в Системі MMS рахунки, які мають бути сплачені ним (як ОСП) на користь позивача, отже у позивача не має впливу ані на формування платіжного документу, ані на його статус.

ТОВ «УЕСК» вказувало, що, виходячи з положень законодавства, статусу відповідача та можливостей програмного забезпечення, на практиці АР сам самостійно виставляє статус платіжного документу (наприклад «відхилено»), тим самим намагається відстрочити момент виникнення у нього грошових зобов`язань та позбавляє позивача можливості отримання грошових коштів за наслідками постачання та врегулювання небалансів.

Позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відповідно до п. 7.8.1 глави 7.8 розділу VII Правил ринку оскаржував суми, зазначених у рахунках-фактури, за якими відповідач не визнає сили документу.

На думку позивача суд першої інстанції звертав увагу представника відповідача на можливість надання ним контр розрахунку, проте, відповідачем такий наданий не був. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, матеріали справи не містили належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості визначеної у спірних рахунках-фактури до сплати відповідачу вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за період грудень 2022 року - грудень 2023 року.

Щодо різниці в нумерації рахунків, зазначеної відповідачем в апеляційній скарзі, позивач звертав увагу суду, що лише апелянт формує і завантажує рахунки в систему MMS, виконуючи функції АР.

Так, відповідач за період грудень 2022 року сформував рахунок №2703202300116 від 27.03.2023 на суму 121683,44 грн, гранична дата оплати якого припадала на 30.03.2023. Сам же відповідач, протиправно позначив цей рахунок в статусі «відхилено».

Згодом, 21.12.2023 року, відповідач сформував ідентичний рахунок за той же період грудень 2022 року, але за №2703202300115 від 26.12.2023 на ту саму суму 121683,44 грн і з граничним строком оплати 26.12.2023. Такий оновлений рахунок був виставлений в систему СУР та був фактично оплачений відповідачем 11 березня 2024 року, що і було встановлено судом першої інстанції.

У судовому засіданні 27.11.2024 оголошено перерву до 11.12.2024.

Судове засідання 11.12.2024 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 призначено на 22.01.2025.

Враховуючи затримку розгляду справ та подальше оголошення повітряної тривоги в місті Києві з 17:05 год. до 17:30 год., про що відображено на офіційному веб-порталі «Київ Цифровий» (https://kyiv.digital/storage/air-alert/stats.html), судове засідання 22.01.2025 у справі № 910/5201/24 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 призначено на 05.02.2025.

У судове засідання 05.02.2025 з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апелянта, заслухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом спору у даній справі є порушення відповідачем грошових договірних зобов`язань в частині оплати електричної енергії для врегулювання небалансів на суму 34 388 996,12 грн.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржник вказував, що всі платіжні документи, за якими й заявлено позовні вимоги, не були виставлені в системі управління ринком, позаяк кожний з зазначених рахунків має однаковий статус - «відхилено» / «не виставлено».

Перевіряючи вказані доводи скаржника, колегією суддів встановлено таке.

Згідно з умовами п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6 Договору).

Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії (п. 7.3).

Так, за приписами п. п. 7.3.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, адміністратор ринку (АР) на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначено, що у розумінні положень Правил ринку ( зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), з урахуванням змісту Договору (пункти 4.1, 4.5, 5.3, 5.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком. Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними.

На виконання умов договору та пункту 7.3.1 Правил ринку, були сформовані рахунки-фактури (invoice) № 2703202300116 від 27.03.2023 на суму 121 638,44 грн, від 12.04.2023 № 1204202300522 на суму 331 497,46 грн, № 0805202300114 від 08.05.2023 на суму 72 194,69 грн, № 2906202300118 від 29.06.2023 на суму 108 226,69 грн, № 1108202300321 від 11.08.2023 на суму 1 112 000,17 грн, № 0910202300119 від 09.10.2023 на суму 1 789 184,80 грн, № 3110202300120 від 31.10.2023 на суму 3 444 140,20 грн, № 1512202300354 від 15.12.2023 на суму 1 110 478,12 грн, № 2301202400368 від 23.01.2024 на суму 302 033,44 грн, № 2702202400377 від 27.02.2024 на суму 3 285 975,11 грн, № 2902202400377 від 29.02.2024 на суму 3 596 677,86 грн, № 0103202400915 від 01.03.2024 на суму 19 236 587,58 грн.

НЕК «Укренерго», як адміністратор розрахунків, одночасно виставляє в Системі MMS рахунки, які мають бути сплачені ним (як ОСП) на користь позивача, отже зміна статусу на «відхилено» / «не виставлено», також знаходиться під контролем відповідача як адміністратора розрахунків.

У зв`язку з цим, не спроможними є доводи скаржника про те, що позивачем документально не доведено своїх вимог до відповідача.

Отже судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі вказаних рахунків у НЕК «Укренерго» виникло зобов`язання здійснити платіж в розмірі 34 510 634,56 грн на користь ТОВ «УЕСК» в якості оплати вартості небалансів за період грудень 2022 року - грудень 2023 року.

Щодо доводів скаржника про виставлення позивачем під час розгляду справи рахунків-фактур: № 0801202400341 від 08.01.2024 на суму 331 497,46 грн; № 1801202400354 від 18.01.2024 на суму 72 194,69 грн; № 2903202400119 від 29.03.2024 на суму 108 226,69 грн; № 1904202400117 від 19.04.2024 на суму 1 112 000,17 грн, вимоги за якими теж пред`явлено, а НЕК «Укренерго» сплачено та долучення платіжних інструкцій до матеріалів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Приписами ч. 3 ст. 80 ГПК України унормовано, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (близька за змістом правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, на яку посилається скаржник)

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 зі справи № 909/722/14.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Суд апеляційної інстанції враховує, що суд першої інстанції вирішив спір між сторонами та прийняв за його результатами рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин на підставі поданих до місцевого господарського суду доказів.

Своєю чергою, суду апеляційної інстанції належить, зокрема, перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Долучені скаржником до апеляційної скарги нові докази не підлягають прийняттю до розгляду апеляційним господарським судом, оскільки апелянт не навів причин, що об`єктивно не залежали від апелянта і перешкоджали йому.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо не правильно встановлених періодів прострочення та не врахування чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка для здійснення оплати, оскільки як правильно встановлено місцевим господарським судом строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вказаних рахунків-фактури сплив за рахунками № 2703202300116 від 27.03.2023 - 30.03.2023, № 1204202300522 від 12.04.2023 - 17.04.2023, № 0805202300114 від 08.05.2023 - 11.05.2023, № 2906202300118 від 29.06.2023 - 04.07.2023, № 1108202300321 від 11.08.2023 - 17.08.2023, № 0910202300119 від 09.10.2023 - 12.10.2023, № 3110202300120 від 31.10.2023 - 03.11.2023, № 1512202300354 від 15.12.2023 - 20.12.2023, № 2301202400368 від 23.01.2024 - 26.01.2024, № 2702202400377 від 27.02.2024 - 01.03.2024, № 2902202400377 від 29.02.2024 - 05.03.2024, № 0103202400915 від 01.03.2024 - 06.03.2024.

Перевіряючи доводи скаржника щодо неврахуванні судом першої інстанції обставин, які надають право суду зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних, та практики Верховного Суду у справах № 905/21/19 та № 924/2/21 щодо необхідності заокруглення індексу інфляції до десяткового значення після коми, то колегія суддів виходить з наступного.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону).

Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас ч. 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. п. 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 постанови КМУ № 1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 роз`яснила, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

«Х» * «і-1» - 100 грн = «ЗБ»,

де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21 Верховний Суд, перевіряючи правильність нарахування сукупного індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, не погодився з правильністю визначення судами попередніх інстанцій величини приросту індексу споживчих цін (сукупного індексу інфляції) та зазначив, що такий індекс має заокруглюватися до десяткового числа після коми. Так, Верховний Суд, зокрема, зауважив, що за період з червня по жовтень 2019 року сукупний індекс інфляції складає 100%, а не 99,99% (як визначено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції), а за період із травня по жовтень 2020 року при заокруглюванні до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції має визначатись як 101,2%, а не 101,19%, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

Аналогічний висновок щодо правильності визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/4170/23, від 17.012024 у справі № 910/18308/21.

Дослідивши долучений до позовної заяви ТОВ «Українська енергетична сервісна компанія» розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок здійснено стосовно заборгованості за кожний місяць та при здійсненні розрахунку інфляційних втрат нарахованих на існуючу суму боргу позивачем здійснено заокруглено до сотих (другим числом після коми є 0), а саме:

за квітень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 100,20;

за травень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 100,50;

за червень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 100,80;

за липень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 99,40;

за серпень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 98,60;

за вересень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 100,50;

за жовтень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 100,80;

за листопад 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 100,50;

за грудень 2023 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі100,70;

за січень 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 100,40;

за лютий 2024 року застосовано сукупний індекс інфляції у розмірі 100,30.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок інфляційних втрат відповідно до викладеної вище методики Верховного Суду з заокругленням до десятих, нарахованих на суму боргу у вказані вище періоди, та не виходячи при цьому за межі періоду, визначеного позивачем (квітень 2023 року - лютий 2024 року) і встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає інфляційне збільшення у розмірі 173 003,86 грн.

Отже здійснений позивачем розрахунок є арифметично правильним, а здійснене позивачем заокруглено до сотих, при тому, що другим числом після коми є 0, що не впливає на здійснення розрахунку інфляційних втрат.

Водночас здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судом першої інстанції та вважає, що він є арифметично вірним та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у 173 003,86 грн інфляційних втрат та 119 015,90 грн 3% річних.

Разом з тим, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив таке.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, при поданні позовної заяви в електронній формі, через зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з визначеною ціною позову у розмірі 34 826 031,75 грн підлягав сплаті судовий збір в розмірі 417 912,38 грн (34 826 031,75 грн * 1,5% * 0,8).

Позивачем при поданні позовної заяви в електронній формі було сплачено судовий збір у розмірі 522 390,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 404 від 26.04.2024 (т. 1, а.с. 11).

Відтак за результатами розгляду спору підлягала розподілу сума судового збору в розмірі 417 912,38 грн, яка мала бути сплачена позивачем із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 416 172,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції вирішив спір по суті правильно, відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/5201/24, у частині розподілу між сторонами судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Оскільки судовий збір підлягає розподілу судом за результатами розгляду спору та не залежно від суми сплаченого позивачем судового збору, суд апеляційної інстанції визнає неспроможними доводи скаржника, що заявлений позивачем розмір судових витрат є необґрунтованим.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, надміру сплачений судовий збір у розмірі 104 478,10 грн (522 390,48 грн - 417 912,38 грн) може бути повернутий позивачу судом першої інстанції за його клопотанням.

Висновок суду

Підставою для зміни судового рішення згідно з ч. 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, зміна його резолютивної частини.

За встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте резолютивну частину рішення господарського суду у даній справі слід змінити у частині розподілу між сторонами судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/5201/24слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/5201/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/5201/24 змінити, у частині розподілу між сторонами судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична сервісна компанія» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, код ЄДРПОУ 44311373) 416 172,19 грн (чотириста шістнадцять тисяч сто сімдесят дві гривні дев`ятнадцять копійок) на відшкодування сплаченого судового збору.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі № 910/5201/24 залишити без змін.

5. Матеріали справи № 910/5201/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.02.2025.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко