Постанова

від 12.02.2025 по справі 917/814/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Харків Справа № 917/814/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Семченка Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Сагайдак А.В., ордер серія АС № 1340961 від 23.12.2024

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" (вх.№ 2862 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24 (повний текст складено 14.11.2024, м. Полтава), суддя Киричук О.А.

за позовною заявою Фермерського господарства "Істок-С", с.Китайгородка, Томаківський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс", смт. Оржиця(з), Лубенський район, Полтавська область

про стягнення 349 182 грн

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Істок-С"" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" про стягнення 349 182,00 грн, що становить 14 відсотків несплаченої суми за поставку зерна пшениці згідно умов Договору поставки № 19/01/241-С від 19 січня 2024року.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки від 19.01.2024 року №19/01/241-С.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2024 суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" на користь Фермерського господарства "Істок-С" 349 182,00 грн, що становить 14% несплаченої суми за поставку зерна пшениці, витрати по сплаті судового збору в сумі 5237,73 грн.

Рішення господарського суду обґрунтовано, зокрема тим, що позивачем підтверджено факт поставки зерна пшениці саме 3-го класу, як передбачено умовами договору та додаткової угоди №1, а відповідачем не спростовано вказаних обставин. Вказане свідчить про правомірність здійсненого позивачем розрахунку та спростовує правильність застосованих для розрахунку даних відповідачем. Крім того, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем не погоджено ціну за пшеницю іншого класу для підтвердження правильності коригування вартості поставленого товару.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням представник відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" адвокат Сергієнко Т.Г. через підсистему "Електронний суд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" процесуальний строк на оскарження рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 року у справі № 917/814/24 за позовом Фермерського господарства "Істок - С" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс - Сервіс" про стягнення 349 182,00 грн. Ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема тим, що господарським судом порушені норми процесуального права, а саме суд прийняв докази зі сторони позивача, що були подані з порушенням ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та не подані позивачем з позовною заявою чи навіть будь-якою заявою по суті.

Також, скаржник зауважує, що відповідно до п. 2.2 Договору поставки, якість зерна визначається лабораторією Покупця. В разі незгоди Постачальника з висновками лабораторії Покупця, визначення якості проводиться ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» за рахунок Постачальника. Якщо розходження між аналізами будуть в межах допустимих норм, то аналіз, визначений лабораторією Покупця є остаточним.

Апелянт зазначає, що у зв`язку з тим, що покупцем товар вже був прийнятий, адже не вся пшениця відповідала за якістю пшениці 4-го класу, єдиним оптимальним варіантом вирішення даної ситуації було узгодження зменшення ціни відповідно до класу пшениці неналежної якості.

Таким чином, покупець має право притримати остаточну оплату товару до узгодження оплати товару за ціною, встановленою для пшениці 4-го класу, поставка якої була погоджена сторонами у реєстрах вивантаження.

Таким чином, Постачальник повинен засвідчити якість поставленої продукції та зробити це у відповідності до умов договору, що останнім зроблено не було.

Акт відбору проб від 15.07.2024 року (датований після поставки та пред`явлення покупцем претензій щодо якості товару), де зазначено про проби партії пшениці 2023 року з арбітражних зразків № 01-20 від 25-26 січня 2024 року, то слід зазначити, що в цьому Акті відсутні будь-які посилання на відібрання проб за участю представників Покупця (відсутні відповідні графи, номер договору, тощо), що на думку скаржника, підтверджує неправдивість доводів, які надані позивачем у документах по суті щодо ухилення представників відповідача від підписання відповідних документів та відібрання таких проб до відвантаження товару.

Протокол випробування №1770/24 від 07 серпня 2024 року, також знаходиться поза межами договірних відносин з ТОВ «МКО Транс-Сервіс», не направлявся йому на адресу після пред`явлення вимог по якості товару та був замовлений на невідомі зразки пшениці для пред`явлення до суду поза межами всіх можливих договірних строків.

Щодо відхилення господарським судом доводів відповідача на предмет підтвердження у спільному документі - реєстрах вивантаження поставку пшениці 4-го класу (частково), апелянт стверджує про те, що в судовому рішенні суд цитує позицію позивача з цього приводу, що даний документ не є документом, що відповідає вимогам щодо первинного господарського документу, що визначений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Проте, на думку скаржника, він повинен був бути оцінений судом як письмовий доказ по справі, який встановлює відповідний факт, який підписаний позивачем, який передбачений

договором.

При цьому, місцевий господарський суд, цитуючи п. 3.5 Договору, вказує на те, що даний документ лише засвідчує залікову вагу поставленого товару.

Однак, скаржник зауважує, що за змістом даного документу, в останньому містяться відомості стосовно поставки товару за всіма критеріями, зокрема: опис автомобіля, що поставляв певну кількість пшениці, її вагу, клас, дату завантаження та вивантаження, дату реєстрації авто, прізвище водія, тобто узгоджує всі питання поставки товару та надає можливість співставити та визначити, яке авто який клас пшениці і яку вагу поставило.

Доводи позивача щодо того, що цей документ нічого не підтверджує є такими, що вкотре підтверджують відношення позивача як до поставки товару неналежної якості, так і оформлення документів.

Апелянт також зазначає про те, що на даний час між сторонами не узгоджено питання оформлення первинних бухгалтерських документів, зокрема, щодо наявних розбіжностей між видатковими накладними, податковими накладними та реєстрами вивантаження, де частина товару відображена як 4-й клас пшениця, так крім того містяться значні помилки в оформленні навіть тих документів, які виготовлені та узгоджені на пшеницю 3-го класу.

Таким чином, на думку скаржника, висновки господарського суду, що відповідачем не спростовано поставку позивачем пшениці 3-го класу, ґрунтуються на неналежних доказах, які безпідставно були долучені судом до матеріалів справи. При цьому, жодних доказів та документів щодо поставки всього об`єму пшениці 3-го класу за умовами Договору з ТОВ «МКО Транс-Сервіс», позивач не має. Ним надані лише докази, що свідчать про аналіз пшениці урожаю 2023 року, що не має відношення до тієї, яка була поставлена відповідачу.

Зокрема, апелянт вважає, що судом при ухваленні судового рішення не застосовано релевантну та таку, що повністю відповідає обставинам даної справи норму ст. 268 ГК України, відповідно до якої, якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 у справі №917/814/24 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 витребувані матеріали справи №917/814/24 у Господарського суду Полтавської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги.

20.12.2024 року матеріали справи №917/814/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24. Встановлено позивачу строк до 14.01.2025 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Учасникам справи встановлено в строк до 14.01.2025 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "12" лютого 2025 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 111 .

09.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений судом, від представника позивача, ФГ «Істок-С» адвоката Сагайдак Андрій Васильовича через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд врахувати відзив на апеляційну скаргу, пояснення, міркування та аргументи ФГ "Істок-С" щодо наведених відповідачем ТОВ «МКО Транс-Сервіс» у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24 та врахувати мотивоване їх відхилення позивачем.

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «МКО Транс-Сервіс» на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24 в повному обсязі. Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24 залишити в силі. Всі судові витрати у справі №917/814/24 покласти на ТОВ «МКО Транс -Сервіс» в повному обсязі.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

10.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача адвоката Сагайдак А.В. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, у якому останній просить суд надати можливість представнику ФГ "Істок-С" адвокату АО «Біднягін і Партнери» Сагайдаку Андрію Васильовичу приймати участь в судовому засіданні "12" лютого 2025 р. о 09:30 годині (і наступні засідання) у справі №917/814/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (ІНФОРМАЦІЯ_1), яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2025.

28.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача, адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни надійшло клопотання, у якому останній просить суд призначити розгляд справи № 917/814/24 за апеляційною скаргою ТОВ «МКО Транс-Сервіс» на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 року, що призначена до судового розгляду на 12.02.2025 року о 09 год. 30 хв. та подальші судові засідання, в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з допомогою програми Easycon, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2025.

Представник скаржника у судове засідання 12.02.2025 в режимі відеоконференції не з`явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь аддвоката у іншому процесі.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2025 в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, яку просив залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, виходячи з того, що явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, свої доводи апелянт висловив у апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вірно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи 19 січня 2024 року між Фермерським господарством "Істок-С" (надалі- "Постачальник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" (надалі - "Покупець") укладений Договір поставки № 19/01/241-С (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2, 3, 4 класу, жита 1, 2, 3 класу (надалі - "Товар").

На підставі п.1.4 Договору вид Товару, його ціна, кількість та терміни поставки на кожну партію визначаються додатковими Угодами сторін, які є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до розділу 2 Договору, якість зерна, що підлягає поставці, має відповідати показникам згідно ДСТУ 3768:2019 (п.2.1.). Якість зерна визначається лабораторією Покупця. В разі незгоди Постачальника з висновками лабораторії Покупця, визначення якості проводиться ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" за рахунок Постачальника. Якщо розходження між аналізами будуть в межах допустимих норм, то аналіз, визначений лабораторією Покупця є остаточним; у випадку розходження понад допустимі норми, - результат ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" є остаточним (п.2.2.).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що умови поставки Товару визначаються у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною Договору.

На підставі п.п.3.2, 3.4 розділу 3 Договору поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом, насипом.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що термін, порядок та форма розрахунків: 86% - по факту завантаженні авто, решта 14% - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що Постачальний зобов`язується скласти в електронній формі і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних оформлену відповідно до вимог чинного законодавства податкову накладну.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків відповідно до вимог чинного Податкового законодавства України.

Згідно п.11.4 розділу 10 Договору у разі зміни місцезнаходження або банківських реквізитів однієї із сторін, така сторона зобов`язана письмово повідомити про ці зміни іншу Сторону протягом п`яти робочих днів.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 19.01.2024, що є невід`ємною частиною Договору поставки № 19/01 /241 -С (надалі - Угода), між Постачальником та Покупцем були узгоджені вартість, обсяги поставки та якісні показники Товару, а саме: якісні показники - пшениця 3-го класу (згідно ДСТУ 3768:2019) завантаження у транспорт Покупця, в обсязі 500,00 (п`ятсот) тонн, ціною 5700,00 грн. з ПДВ за 1 тонну.

Пунктом 2 та Пунктом 3 Угоди передбачено, що якість зерна, що підлягає поставці має відповідати таким показникам: натура - не менше 750 г/л; клейковина - не менше 19,0%, білок - не менше 11,0%. поставка зерна здійснюється на умовах FСА (Інкотермс 2010), з місцем завантаження Товару: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Китайгородка, вул. Центральна, 10а.

В обґрунтування позову позивач вказував на таке.

На підставі звернення Покупця (листи-заявки від 25.01.2024 та 26.01.2024 щодо завантаження автомобілів Покупця) Постачальником було здійснено відповідну загрузку зерна пшениці, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 25.01.2024 №№1-6, від 26.01.2024.№№ 7-20 у кількості 503,26тонн.

Під час завантаження Товару до автотранспорту Покупця, 25.01.2024 відвантажено останньому зерно пшениці 3-го класу загальною вагою 151,740 тонн, 26.01.2024 на загальну вагу 352,140тонн (всього здійснено обсяг поставки вагою - 503,88 тонн).

При цьому, при відвантажені Товару, в якості уповноважених представників Покупця були водії найнятого ним Перевізника, які, у свою чергу, підписались в отриманні Товару у товарно-транспортних накладних, але відмовились підписуватись у акті відбору арбітражних проб, пославшись на відсутність належних повноважень.

В результаті Покупець проігнорував пропозицію Продавця бути присутнім на момент відвантаження, для можливості проведення аналізу якості відвантажуваного товару, чим, відповідно, унеможливив факт саме комісійного формування арбітражних зразків.

Згідно умов п.3.5, п.3.6 Договору і п.6 Угоди, на підставі узгоджених по вазі реєстрів вивантаження транспорту, наданих Покупцем, ФГ "Істок-С" (Постачальником) були сформовані видаткові накладні № 5 від 26.01.2024, № 8 від 28.01.2024, № 9 від 29.01.202. на загальну вагу 503,26 тонн, на суму 2868582,00 грн та рахунки на оплату № 5 від 26.01.2024, № 7 від 27.01.2024, № 8 від 28.01.2024, № 9 від 29.01.2024 товару у кількості 503,26 тонн і на загальну суму 2 868 582,00 грн.

На виконання п.3.7 розділу 3 Договору Постачальником були складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 5 від 25.01.2024 (реєстраційний номер 9017684403), № 7 від 25.01.2024 (реєстраційний номер 9017564640), № 8 від 26.01.2024 (реєстраційний номер 9013593745), № 9 від 26.01.2024 (реєстраційний номер 9017671059), № 10 від 26.01.2024.(реєстраційний номер 9017598836), № 11 від 29.01.2024 (реєстраційний номер 9017655275).

На підставі платіжних доручень (інструкцій) № 2050 від 25.01.2024., № 2055 від 25.01.2024, №2057 від 26.01.2024, № 2058 від 26.01.2024 та № 2059 від 26.01.2024 TOB "МКО ТРАНС-СЕРВІС" (Покупцем) було здійснено оплату товару (зерна пшениці) у розмірі 86% на загальну суму 2 519 400,00 грн.

30.01.2024 пакет усіх оформлених бухгалтерських документів згідно умов Договору та Угоди був направлений Постачальником Покупцю електронною поштою, що не суперечить п.9.5 розділу 9 Договору та в оригіналах, як передбачено п.3.5 розділу 3 Договору та п.6 Угоди, поштовим рекомендованим відправленням з описом 12.02.2024 та 19.02.2024 на юридичну адресу Покупця (37700, Полтавська область, Лубенський район, с.Оржиця,вул.30-річчя Перемоги,буд. 2).

Таким чином, ФГ "Істок-С" виконало усі свої зобов`язання щодо умов Договору і Угоди перед ТОВ "МКО Транс - Сервіс".

05.03.2024 та 26.03.2023 вищевказані документи були повернуті Укрпоштою, як не вручені з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Проте, будь-яких повідомлень від Покупця (ТОВ "МКО Транс-Сервіс") з моменту укладення Договору поставки № 19/01/241-С щодо зміни його місцезнаходження на адресу Постачальника (ФГ "Істок-С") не надходило.

Тому оригінали документів, що направлялись Постачальником на адресу Покупця, не отриманні останнім без поважних причин.

Напередодні відправлення Постачальником загального обсягу первинних документів по Договору, 28.01.2024, засобами телефонного зв`язку від Покупця надійшла усна заява про нібито розбіжності якісних показників поставленого Товару з показниками, зазначеними в Угоді. На що, на адресу Покупця, Постачальником був направлений лист від 29.01.2024 за вих.№ 5, у якому Покупцю було запропоновано врегулювати розбіжності, які виникли, шляхом комісійної передачі арбітражних зразків відвантаженої продукції (які зберігались у Постачальника для визначення якості Товару у незалежній лабораторії.

Також, Постачальником було наголошено, що базис поставки Товару згідно умов укладеного між сторонами Договору - FCA (Інкотермс 2010) місце навантаження - склад Постачальника (продавця). Особливості даної поставки передбачають перехід можливих ризиків, які стосуються відвантаженого товару (тип, кількість, якість) з Постачальника(продавця) на Покупця, в момент відвантаження Товару (в даному випадку на транспорт Покупця) і складання товарно-транспортних накладних із подальшим візуванням документа відповідальними особами. Усі розбіжності, які виникають, у тому числі, щодо якості товару, узгоджуються між сторонами Договору до відвантаження транспорту, або в момент відвантаження, так як після складання та візування товарно-транспортних накладних, Товар вважається відвантаженим, і у Постачальника (продавця) у подальшому немає ні юридичної, ні фізичної можливості відслідкувати статус відвантаженого товару.

21.03.2024 за вих.№ 15 від Покупця на адресу Постачальника надійшло повідомлення електронною поштою про поставку товару неналежної якості, із посиланням на результати лабораторних досліджень лабораторії Покупця, яка не є встановленим арбітражним органом.

01.04.2024. за вих. № 7 Постачальником направлена відповідь з повторною пропозицією комісійно (за участю представників обох сторін Договору) передати арбітражні зразки Товару до арбітражного органу для проведення відповідної коректної експертизи стосовно якості відвантаженого Товару.

У відповідь, Покупець, не погоджуючись з пропозицією Постачальника(продавця), почав наполягати на зменшенні попередньо узгодженої в Договорі ціни на Товар, з відповідним внесенням коригування до видаткових та податкових накладних, які були зареєстровані Постачальником у встановленому порядку та на підставі умов Договору, що засвідчується листом Покупця від 03.04.2024. за вих.№ 26.

Зазначена вимога Покупця є неприйнятною, так як Постачальник наполягає, якість відвантаженого Товару відповідала якісним показникам згідно ДСТУ 3768:2ШУ, передбаченого умовами Договору. Крім цього, нібито неналежна якість відвантаженого Товару не підтверджена зі сторони Покупця відповідними належними доказами узгоджених арбітражних органів, відповідно, не містить законного обґрунтування.

01.04.2024 на електронну адресу Покупця та поштовим відправленням, у зв`язку із невиконанням ним взятих на себе зобов`язань щодо повної оплати поставленого Товару, Постачальником з метою досудового врегулювання спору, була направлена претензія в порядку статті 222 Господарського кодексу України, яка залишена Покупцем без належного реагування.

Станом на 15.05.2024 сума 349 182,00 грн (14% вартості відвантаженого зерна), яка згідно п.3.5. розділу 3 Договору та п.6 Угоди повинна бути сплаченою Покупцем на рахунок Постачальника протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів, залишається Покупцем не сплаченою.

Даний факт став підставою звернення позивача до господарського суду з позовною заявою щодо примусового стягнення із Покупця несплаченої суми за поставку зерна пшениці згідно умов Договору поставки № 19/01/241-С від 19.01.2024.

Відповідач в свою чергу проти позову заперечив, вказуючи на таке.

Товар на виконання умов договору був прийнятим з боку відповідача, однак, при проведенні лабораторних досліджень, було виявлено відхилення у його якісних показниках, та часткову поставку зерна 4-го класу, що зафіксовано у реєстрах вивантаження, та які відповідно були підписані з боку позивача. Тобто, позивачем, вказаним було погоджено, що частина товару не відповідала якості та показникам пшениці 3-го класу.

У порту, де відбувалась відгрузка товару, та його перенаправлення в інший пункт, відповідно було проведено лабораторне дослідження якості товару, та відповідачем було отримано від ТОВ "ТЄО" відповіді посвідчення про якість зерна від 07.03.2024 року № № 74-82, які підтверджують невідповідність товару якісним показникам та ДСТУ, яка була узгоджена додатковою угодою.

Позивачу відповідачем було направлено повідомлення від 21.03.2024 року про невідповідність якості прийнятого товару. Зокрема, відповідно до даного повідомлення, у випадку згоди позивача з результатами аналізу якості товару, що проведені лабораторією Покупця, відповідач пропонував пропорційно зменшити ціну поставленого товару з 5700 грн/ тонну до 5300 грн/ тонну з ПДВ, шляхом укладення додаткової угоди та проведення взаєморозрахунків, що пов`язані з відповідним зменшенням ціни товару.

У випадку незгоди з результатами лабораторії Покупця, відповідач вказав, що відповідні проби зерна будуть направлені для проведення незалежного аналізу до ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" за їх рахунок, відповідно до умов договору.

29 березня 2024 року з боку позивача надійшла претензія щодо здійснення оплати за поставлений товар.

Листом від 01.04.2024 року Позивач повідомив, що відповідні претензії щодо якості товару вважає нікчемними, так як відповідне дослідження по якості не було проведено у ДП "Державний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції", проте запропонував дисконт в розмірі 250,00 грн/ тонну.

З даного листа не слідувало про незгоду з висновками лабораторії Покупця, тобто ТОВ "МКО Транс-Сервіс".

Позивачем, з врахуванням претензії щодо неналежної якості товару не було направлено відповідні арбітражні зразки до ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та не надано інших документів на підтвердження якості продукції, з врахуванням посилання на існування відповідних зразків, що відбирались з кожного автомобіля. Не вказано на незгоду з результатами лабораторії Покупця.

Враховуючи зазначене, результати лабораторії покупця - ТОВ "ТЄО" щодо якості товару є належними, достовірними та повинні були бути взяті до уваги позивачем.

Відповідні реєстри вивантаження, підписані позивачем та відповідно узгоджені між сторонами підписами та печатками. Відповідно до реєстрів вивантаження, 9 автомобілів з 14, вивантажені пшеницею 4-го, а не 3-го класу, яка має іншу ціну.

Відповідач направив до позивача відповідну додаткову угоду щодо узгодження оплати вартості товару, а також проведення коригування первинних бухгалтерських документів (відповідні скриншоти додаються).

Однак, відповідне листування було проігнороване позивачем, та відповідно останній звернувся до суду з позовом.

Виходячи з позовних вимог щодо сплати 14% залишку вартості товару, то відповідні вимоги позивача є передчасними та такими, що не можуть бути задоволені, оскільки між сторонами не узгоджено питання оформлення первинних бухгалтерських документів, зокрема, щодо наявних розбіжностей між видатковими накладними, податковими накладними та реєстрами вивантаження, де частина товару відображена як 4-й клас пшениця. У зв`язку з цим, підприємство відповідача неодноразово відхиляло відповідні податкові накладні та просило внести коригування і щодо класу пшениці і щодо залікової ваги, та інших неточностей в оформленні документів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне.

Як вірно зазначено господарським судом між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 19/01/241-С від 19 січня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Документи, які містяться у матеріалах справи, вказують, що 26.01.2024 року на виконання вимог договору та додаткової угоди позивачем було відвантажено відповідачу товар у кількості 503,2599 тонн, сума сплачена відповідачем за отриманий товар становить 2 519 400,00 грн.

В межах даної справи позивач заявив про стягнення залишку заборгованості за отриманий товар у розмірі 349 182,00 грн, що становить 14 відсотків несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, згідно умов Договору поставки № 19/01/241-С від 19 січня 2024року.

Підставою несплати вказаної заборгованості відповідач зазначив невідповідність якості поставленої позивачем продукції.

Згідно з ч.1, 4 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Як визначено ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

За змістом ч. 1, ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі умови до якості товарів; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до розділу 2 Договору, якість зерна, що підлягає поставці, має відповідати показникам згідно ДСТУ 3768:2019. Якість зерна визначається лабораторією Покупця. В разі незгоди Постачальника з висновками лабораторії Покупця, визначення якості проводиться ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" за рахунок Постачальника. Якщо розходження між аналізами будуть в межах допустимих норм, то аналіз, визначений лабораторією Покупця є остаточним; у випадку розходження понад допустимі норми, - результат ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" є остаточним.

Господарським судом встановлено, що відповідно до Додаткової угоди № 1 від 19.01.2024, що є невід`ємною частиною Договору поставки № 19/01 /241 -С (надалі - Угода), між Постачальником та Покупцем були узгоджені вартість, обсяги поставки та якісні показники Товару, а саме: якісні показники - пшениця 3-го класу (згідно ДСТУ 3768:2019) завантаження у транспорт Покупця, в обсязі 500,00 (п`ятсот) тонн, ціною 5700,00 грн з ПДВ за 1 тонну.

Пунктом 2 та пунктом 3 Угоди передбачено, що якість зерна, що підлягає поставці має відповідати таким показникам: натура - не менше 750 г/л; клейковина - не менше 19,0%, білок - не менше 11,0% поставка зерна здійснюється на умовах FСА (Інкотермс 2010), з місцем завантаження Товару: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Китайгородка, вул. Центральна, 10а.

Відповідно до умов FСА (Інкотермс 2010) поставка вважається завершеною після відвантаження і приймання товару покупцем в назначеному місці, тобто в даному випадку, в складі Продавця на транспорт Покупця, за адресою: Нікопольський район, с.Китайгородка, вул. Центральна, 10а.

За твердженням позивача, під час завантаження Товару до автотранспорту Покупця, 25.01.2024 відвантажено останньому зерно пшениці 3-го класу загальною вагою 151,740 тонн, 26.01.2024 на загальну вагу 352,140 тонн (всього здійснено обсяг поставки вагою - 503,88 тонн).

При цьому, при відвантажені Товару, в якості уповноважених представників Покупця були водії найнятого ним Перевізника, які, у свою чергу, підписались в отриманні Товару у товарно-транспортних накладних, але відмовились підписуватись у акті відбору арбітражних проб, пославшись на відсутність належних повноважень.

В результаті Покупець проігнорував пропозицію Продавця бути присутнім на момент відвантаження, для можливості проведення аналізу якості відвантажуваного товару, чим, відповідно, унеможливив факт саме комісійного формування арбітражних зразків.

На підтвердження факту відвантаження відповідачу зерна пшениці 3-го класу позивач надав Протокол випробувань №1770/24 від 07 серпня 2024 року ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", у якому вказано зокрема, що об`єктом випробувань "Пшениця, урожай 2023 року. Акт відбору проб №1 від 15.07.2024, місце складення акта: с. Китайгородка, маса партії 503 т, надійшла від ФГ "Істок-С", середня проба з арбітражних зразків №1-20 від 25-26.01.2024". Дати проведення випробувань 02.08.2024 - 06.08.2024 також, позивач надав арбітражні зразки (фото) та Акт відбору проб проб №1 від 15.07.2024.

В спростування вказаного та на підтвердження того, що частина товару не відповідала якості та показникам пшениці 3-го класу, відповідач надав посвідчення про якість зерна від 07.03.2024 року № № 74-82, видані ТОВ "ТЄО".

Господарський суд враховував те, що умовами договору передбачено, що поставка зерна здійснюється на умовах FСА (Інкотермс 2010), з місцем завантаження Товару: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Китайгородка, вул. Центральна, 10а.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін FСА (FRЕЕ САRRIЕR (... named рlасе)/ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця)) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих. видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Відповідно до статті А.4. ІНКОТЕРМС продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього (стаття А.4. "а" ІНКОТЕРМС).

Як вбачається з наведеного, особливості даної поставки передбачають перехід можливих ризиків, які стосуються відвантаженого товару (тип, кількість, якість) з Постачальника (продавця) на Покупця, в момент відвантаження Товару (в даному випадку на транспорт Покупця) і складання товарно-транспортних накладних із подальшим візуванням документа відповідальними особами.

Усі розбіжності, які виникають, у тому числі, щодо якості товару, узгоджуються між сторонами Договору до відвантаження транспорту, або в момент відвантаження, так як після складання та візування товарно-транспортних накладних, Товар вважається відвантаженим, і у Постачальника (продавця) у подальшому, немає ні юридичної, ні фізичної можливості відслідкувати статус відвантаженого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.01.2024 відвантажено відповідачу загальною вагою 151,740 тонн, 26.01.2024 відвантажено на загальну вагу 352,140 тонн (всього здійснено обсяг поставки вагою - 503,88 тонн). При цьому, при відвантажені Товару, в якості уповноважених представників Покупця були водії найнятого ним Перевізника, які, у свою чергу, підписались в отриманні Товару у товарно-транспортних накладних.

Згідно умов п.3.5, п.3.6 Договору і п.6 Угоди, на підставі узгоджених по вазі реєстрів вивантаження транспорту, наданих Покупцем, ФГ "Істок-С" (Постачальником) були сформовані видаткові накладні № 5 від 26.01.2024, № 8 від 28.01.2024, № 9 від 29.01.2024 на загальну вагу 503,26 тонн на суму 2 868 582,00 грн.

На виконання п.3.7 розділу 3 Договору Постачальником були складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 5 від 25.01.2024 (реєстраційний номер 9017684403), № 7 від 25.01.2024 (реєстраційний номер 9017564640), № 8 від 26.01.2024 (реєстраційний номер 9013593745), № 9 від 26.01.2024 (реєстраційний номер 9017671059), № 10 від 26.01.2024 (реєстраційний номер 9017598836), № 11 від 29.01.2024 (реєстраційний номер 9017655275).

Згідно вказаних документів, як і передбачено умовами договору та Угоди № 1 позивачем зазначено про поставку відповідачу зерна пшениці саме 3-го класу.

При дослідженні змісту погоджених між сторонами умов договору, судом першої інстанції вірно встановлено, що сторони не погодили строк, протягом якого покупець повинен повідомити продавця про невідповідну якість поставленого товару.

Також, сторони не узгодили алгоритм власних дій у разі встановлення покупцем поставки продавцем неналежної якості товару.

Сторони тільки погодили, що якість зерна, що підлягає поставці, має відповідати показникам згідно ДСТУ 3768:2019. Якість зерна визначається лабораторією Покупця.

В разі незгоди Постачальника з висновками лабораторії Покупця, визначення якості проводиться ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" за рахунок Постачальника. Якщо розходження між аналізами будуть в межах допустимих норм, то аналіз, визначений лабораторією Покупця є остаточним; у випадку розходження понад допустимі норми, - результат ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" є остаточним.

Позивач у позові повідомив, що засобами телефонного зв`язку від Покупця надійшла усна заява про нібито розбіжності якісних показників поставленого Товару з показниками, зазначених в Угоді.

На що, на адресу Покупця, Постачальником був направлений лист від за вих.№ 5, у якому Покупцю було запропоновано врегулювати розбіжності, які виникли, шляхом комісійної передачі арбітражних зразків відвантаженої продукції (які зберігались у Постачальника), для визначення якості Товару у незалежній лабораторії.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вчинено дій задля забезпечення можливості врегулювати розбіжності, які виникли, шляхом комісійної передачі арбітражних зразків відвантаженої продукції (які зберігались у Постачальника), для визначення якості Товару у незалежній лабораторії.

При цьому, відповідачем було проведено лабораторне дослідження якості товару та отримано від ТОВ "ТЄО" відповідні посвідчення про якість зерна від 07.03.2024 року № 74-82, а 21.03.2024 року направлено на адресу позивача повідомлення про невідповідність якості прийнятого товару.

Аналізуючи докази, надані позивачем та відповідачем в підтвердження позицій щодо класу поставленого зерна пшениці, господарський суд врахував, що поставка відбулася 25.01.2024 та 26.01.2024, надані відповідачем посвідчення про якість зерна датовані 07.03.2024, відповідач зауваження (письмово оформлені) висунув позивачу лише 21.03.2024, тобто набагато пізніше, ніж товар був прийнятий, матеріали справи не містять доказів в підтвердження умов зберігання зерна з моменту його прийняття до проведення лабораторного дослідження якості товару. При цьому, як зазначено вище, відповідачем не вчинено дій задля забезпечення можливості врегулювати розбіжності, які виникли, шляхом комісійної передачі арбітражних зразків відвантаженої продукції (які зберігались у Постачальника), для визначення якості Товару у незалежній лабораторії (зокрема у ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", результат якого згідно умов договору є остаточним).

Разом з тим, з наданих в матеріали справи доказів вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією врегулювати розбіжності, які виникли між ними стосовно якості поставленої пшениці.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням наведеного та з урахуванням особливостей даної поставки, які передбачають перехід можливих ризиків, які стосуються відвантаженого товару (тип, кількість, якість) з Постачальника (продавця) на Покупця, в момент відвантаження Товару (в даному випадку на транспорт Покупця), господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем підтверджено факт поставки зерна пшениці саме 3-го класу, як і передбачено умовами договору та додаткової угоди № 1, а відповідачем не спростовано вказаних обставин.

Щодо посилання скаржника на те, що часткову поставку зерна 4-го класу зафіксовано у реєстрах вивантаження, які відповідно були підписані з боку позивача, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують зроблених вище правомірних висновків господарського суду з огляду на наступне.

Згідно пункту 3.5 Договору, пункту 6 Угоди остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження.

Тобто, реєстр вивантаження - документ, який засвідчує залікову (остаточну) вагу поставленого відповідачу (Покупцю) товару, є підставою для подальших розрахунків між сторонами у їх взаємовідносинах і при цьому, не несе правових наслідків для визначення якості поставленого позивачем (Постачальником) товару.

Реєстр вивантаження - документ, який за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на її проведення, а носить лише інформаційний характер.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинними бухгалтерськими документами у господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем є: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки, податкові накладні.

Як зазначав позивач і з цим правомірно погодився суд першої інстанції, підписання позивачем реєстрів вивантаження транспорту відбулося по факту узгодження ним загального обсягу поставленого відповідачу товару у вазі, що жодним чином не свідчить про підтвердження ним якості поставленого зерна.

При цьому, після підписання реєстрів, згідно умов п.3.5, п.3.6 Договору і п.6 Угоди, позивачем були сформовані та направлені відповідачу видаткові накладні та рахунки на оплату.

Разом з цим, на виконання п.3.7 розділу 3 Договору, позивачем були складені в електронній формі та зареєстровані у встановленому порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Згідно п.3.5. розділу 3 Договору та п. 6 додаткової угоди № 1 термін, порядок та форма розрахунків передбачена наступна: 86% оплати Товару по факту завантаження авто, решта 14% - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних і отримання оригіналів документів. Остаточний розрахунок проводиться по заліковій вазі згідно даних реєстру вивантаження.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.01.2024 пакет усіх оформлених бухгалтерських документів згідно умов Договору та Угоди був направлений Постачальником Покупцю електронною поштою, що не суперечить п.9.5 розділу 9 Договору, та в оригіналах, як передбачено п.3.5 розділу 3 Договору та п.6 Угоди, поштовим рекомендованим відправленням з описом 12.02.2024 та 19.02.2024 на юридичну адресу Покупця (37700, Полтавська область, Лубенський район, с.Оржиця,вул. 30- річчя Перемоги,буд.2).

Таким чином, ФГ "Істок-С" виконало усі свої зобов`язання щодо умов Договору і Угоди перед ТОВ "МКО Транс - Сервіс".

Разом з тим, 05.03.2024 та 26.03.2023 вищевказані документи були повернуті Укрпоштою, як не вручені з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд першої інстанції вірно враховував і той факт, що згідно п.11.4 розділу 10 Договору у разі зміни місцезнаходження або банківських реквізитів однієї із сторін, така сторона зобов`язана письмово повідомити про ці зміни іншу Сторону протягом п`яти робочих днів. За даних обставин, з огляду на відсутність будь-яких повідомлень даних щодо від зміни місцезнаходження відповідача у період спірних правовідносин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що оригінали документів, що направлялись Постачальником на адресу Покупця, не отриманні останнім без поважних причин.

Щодо такої умови для здійснення повного розрахунку за отриманий товар як реєстрація податкових накладних, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено виконання позивачем вказаної дії, зокрема, згідно матеріалів справи на виконання п.3.7 розділу 3 Договору Постачальником були складені в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 5 від 25.01.2024 (реєстраційний номер 9017684403), № 7 від 25.01.2024 (реєстраційний номер 9017564640), № 8 від 26.01.2024 (реєстраційний номер 9013593745), № 9 від 26.01.2024 (реєстраційний номер 9017671059), № 10 від 26.01.2024 (реєстраційний номер 9017598836), № 11 від 29.01.2024 (реєстраційний номер 9017655275).

Відповідач вказував, що вимоги щодо сплати 14% залишку вартості товару є передчасними, оскільки на даний час, між сторонами не узгоджено питання оформлення первинних бухгалтерських документів, зокрема, щодо наявних розбіжностей між видатковими накладними, податковими накладними та реєстрами вивантаження, де частина товару відображена як 4-й клас пшениця.

Відповідні доводи судом першої інстанції не прийнято до уваги, з огляду на подання позивачем до справи № 917/814/24 належних доказів реєстрації податкових накладних, а згідно п. 3.5 Договору сторони узгодили термін кінцевої сплати залишку вартості поставленого товару - протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відхилення доводів відповідача відносно відсутності у нього обов`язку здійснити остаточний розрахунок за отриманий від позивача товар.

Також, колегія суддів звертає увагу не те, що відносно визначення якості зерна Договір має розділ 2 «Якість зерна», який не має посилання на «реєстри вивантаження» взагалі. Також, в п. 2 Додаткової угоди №1 від 19.01.2024 вказано, що якість зерна, що підлягає поставці має відповідати показникам: Натура - не менше 750 г/л; Клейковина - не менше 19,0 %, Білок - не менше 11,0 %; Інші показники якості товару згідно ДСТУ 3768:2019 (таблиця 10для зерна м`якої пшениці). Цей пункт також не має жодного посилання на «реєстри вивантаження» чи відображення/узгодження якості Товару в таких реєстрах. Договір та його додатки не містять узгоджених вимог до оформлення «реєстрів вивантаження» з графою для відомостей про якість зерна пшениці чи її клас.

Оскільки сторони у договорі обумовили строк здійснення оплати вартості отриманого товару відповідачем за договором, то згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Докази оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк в матеріалах справи відсутні.

За розрахунком позивача, відповідач заборгував йому 349 182,00грн, що становить 14 відсотків несплаченої суми, за поставку зерна пшениці, згідно умов Договору поставки №19/01/241-С від 19 січня 2024року.

У відзиві відповідач надав суду першої інстанції власний розрахунок суми заборгованості за показниками якості товару, згідно якого заборгованість складає 148 812,68 грн, які він не заперечує сплатити, за умови належного оформлення первинних бухгалтерських документів та проведення коригувань у єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначалося вище, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем підтверджено факт поставки зерна пшениці саме 3-го класу, як і передбачено умовами договору та додаткової угоди № 1, а відповідачем не спростовано вказаних обставин.

Вказане свідчить про правомірність здійсненого позивачем розрахунку та спростовує правильність застосованих для розрахунку даних відповідачем.

Крім того, між позивачем та відповідачем не погоджено ціну за пшеницю іншого класу для підтвердження правильності коригування вартості поставленого товару.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника в апеляційній скарзі, що господарським судом порушені норми процесуального права, а саме суд прийняв докази зі сторони позивача, що були подані з порушенням ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, та не подані позивачем з позовною заявою чи навіть будь-якою заявою по суті, оскільки відповідно до ч. 8 та ч. 10 ст. 80 ГПК України надає можливість суду приймати такі докази і визначає умови для цього.

Колегією суддів встановлено, що 30.08.2024 від позивача до господарського суду надійшла заява про поновлення строку, у якій позивач просив суд постановити ухвалу у справі №917/814/24, якою визнати поновлення пропущеного процесуального строку, встановлений законом для подання доказів, поновити ФГ "Істок-С" процесуальний строк для подання Протоколу випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" №1770/24 07 серпня 2024 року та заяви свідка ОСОБА_1 , прийняти зазначені докази та врахувати під час вирішення у справі № 917/814/24.

Крім іншого, колегією суддів встановлено, що 24.09.2024 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Зокрема, у клопотанні відповідач просив долучити частину податкових накладних, що не були прийняті підприємством - відповідачем, про що міститься відмітка у відповідному реєстрі. Крім того, відповідач просив долучити до матеріалів справи пояснення перевізників, що здійснювали поставку товару щодо відсутності будь-яких пропозицій з боку позивача щодо підписання будь-яких документів та відбору арбітражних проб.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2024 господарський суд постановив клопотання сторін про поновлення строку для подання доказів задовольнити, поновити сторонам строки для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2024 суд першої інстанції, зокрема, закрив підготовче провадження у справі № 917/814/24; призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Отже, твердження скаржника в апеляційній скарзі стосовно прийняття судом доказів позивача після позовної заяви та будь-якої заяви по суті є не обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції вирішив це питання згідно з нормами ГПК України в підготовчому засіданні у справі №917/814/24, що входить в завдання підготовчого провадження і не може розцінюватись як порушення та не ставить під сумнів ухвалене рішення.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24 прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКО Транс-Сервіс" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі №917/814/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24.02.2025.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця