Рішення

від 24.02.2025 по справі 910/15530/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2025Справа № 910/15530/24

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд»

про стягнення 1 225 213,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд» (надалі - ТОВ «Вім-Буд») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (надалі - ТОВ «Горбуд») про стягнення 1 225 213,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати виконаних на підставі договору субпідряду №1285/15-21СП від 24.09.2021 робіт, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 748 228,47 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 89 930,60 грн., 3% річних у розмірі 65 315,74 грн. та інфляційних у розмірі 321 738,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

31.12.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Горбуд» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те що строк остаточного розрахунку з позивачем не настав, в той же час відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 98 228,48 грн. Також відповідач вказує на те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними та не відповідають ринковим цінам на аналогічні послуги.

06.01.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Вім-Буд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22.01.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Вім-Буд» надійшло клопотання, в якому заявник просить долучити до матеріалів справи докази понесення позивачем судових витрат.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

24.09.2021 між ТОВ «Горбуд» (генпідрядник) та ТОВ «Вім-Буд» (субпідрядник) укладений договір субпідряду №1285/15-21СП (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого субпідрядник зобов`язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки, якісно виконати у повному обсязі роботи на об`єкті. Роботи мають бути завершені у обсязі, достатньому для здачі державній комісії та придатними до експлуатації або до подальшого виконання відповідних будівельно-монтажних робіт. Генпідрядник зобов`язується прийняти якісно виконані субпідрядником роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 5.2 Договору приймання виконаних робіт здійснюється генпідрядником щомісяця за актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт (Акти виконаних робіт). Проект вищевказаних документів субпідрядник складає у 3 (трьох) примірниках, підписує та скріплює печаткою, попередньо погодивши обсяги з технічним наглядом та відділом матеріально-технічного забезпечення замовника, і передає його генпідряднику до 24-го числа місяця, що є звітним, разом з повним пакетом виконавчої документації визначеної в п. 4.3.21 даного договору. При необхідності за домовленістю сторін акти виконаних робіт можуть бути оформлені за відповідний етап звітного періоду. Пізніше подані субпідрядником обсяги виконаних робіт будуть розглядатись генпідрядником в наступному місяці.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються за умови надходження коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника на фінансування робіт, передбачених п. 1.1 договору від замовника, в наступному порядку:

Оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником у розмірі 95 (дев`яносто п`ять) відсотків від суми кожного оформленого акту виконаних робіт з урахуванням авансових платежів до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Накопичені за період будівництва 5 (п`ять) відсотків відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань субпідрядника за договором) залишаються на рахунку замовника та сплачуються субпідряднику генпідрядником в строк до 90 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації та після отримання коштів від замовника, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) днів після повного їх усунення субпідрядником за свій рахунок.

Розмір відкладеного платежу зменшується генпідрядником у беззаперечному порядку на суму витрат, пов`язаних з усуненням дефектів і недоробок за вимогами покупців у набутих ними приміщеннях, оплатою комунальних послуг у зв`язку з несвоєчасним заселенням квартир із вини субпідрядника, тощо.

Зменшення відкладеного платежу здійснюється генпідрядником на підставі зробленого ним розрахунку одночасно з направленням субпідряднику письмового повідомлення у порядку, передбаченому п. 11.6 цього договору.

У разі затримки замовником фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів здати отримання генпідрядником коштів на фінансування робіт за цим договором. У разі відсутності фінансування замовником робіт по даному договору, штрафні санкції не застосовуються до генпідрядника (п. 6.5 Договору).

За твердженням позивача, за період з вересня 2021 року по вересень 2023 року, на виконання умов Договору, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 2 315 193,95 грн., на підтвердження чого до матеріалів позову додані акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року на суму 75 764,96 грн., за листопад 2021 року на суму 1 602 576,10 грн., за грудень 2021 року на суму 810 760,36 грн., за лютий 2022 року на суму 644 339,71 грн., за жовтень 2022 року на суму 309 172,91 грн., за листопад 2022 року на суму 348 056,33 грн., за червень 2023 року на суму 254 213,09 грн., за вересень 2023 року на суму 177 694,28 грн., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року, за листопад 2021 року, за грудень 2021 року, за лютий 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за червень 2023 року та за вересень 2023 року, а також акти надання послуг №1197 від 31.10.2021 на суму 2 897,23 грн., №1391 від 30.11.2021 на суму 31 710,11 грн., №1494 від 31.12.2021 на суму 17 259,70 грн., №342 від 23.02.2022 на суму 13 196,58 грн., №673 від 31.10.2022 на суму 7 294,84 грн., №785 від 30.11.2022 на суму 8 238,59 грн., №188 від 30.06.2023 на суму 4 481,58 грн., №427 від 30.09.2023 на суму 3 068,57 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу 1 665 193,96 грн. за виконані на підставі Договору роботи, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та платіжною інструкцією №2687 від 24.12.2024.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати виконаних на підставі Договору робіт, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 748 228,47 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором субпідряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1 та 2 статті 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Матеріалами справи (акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року, за листопад 2021 року, за грудень 2021 року, за лютий 2022 року, за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за червень 2023 року, за вересень 2023 року) підтверджується твердження позивача про виконання ним та прийняття відповідачем робіт на підставі Договору на суму 2 315 193,95 грн.

Банківськими виписками з рахунку позивача та платіжною інструкцією №2687 від 24.12.2024 підтверджується сплата відповідачем за виконані на підстав Договору роботи суму у розмірі 1 665 193,96 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони дійшли згоди щодо строків оплати за виконані роботи, зокрема, у п. 6.4 Договору, а саме:

- 95 (дев`яносто п`ять) відсотків від суми кожного оформленого акту виконаних робіт з урахуванням авансових платежів сплачується до 20 числа місяця, наступного за звітним;

- 5 (п`ять) відсотків сплачуються субпідряднику генпідрядником в строк до 90 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації та після отримання коштів від замовника, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) днів після повного їх усунення субпідрядником за свій рахунок.

В матеріалах справи відсутні докази передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, а позивач стверджує про те, що будівництво зупинено, дата здачі об`єкта в експлуатацію перенесена на невизначений термін.

Суд відзначає, що згідно із ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Сторони погодили, що строк сплати 5 відсотків від вартості виконаних робіт пов`язаний саме з моментом передачі житлового будинку під заселення з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, при цьому, станом на дату укладення такого договору у позивача не виникало жодних заперечень з приводу таких умов, а також відсутності у Договорі інших умов, які б врегульовували взаємовідносини в цій частині, та останнім укладено такий договір, в тому числі погоджено умови, викладені у п. 6.4 цього Договору.

Більш того, договір є чинний, доказів його розірвання або зупинення виконання робіт, як передбачено п. 9.1 Договору, в матеріалах справи не міститься, а відтак суд дійшов висновку про те, що строк оплати 5 відсотків від вартості виконаних робіт не настав.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.4 Договору, у відповідача наявна заборгованість з оплати виконаних на підставі Договору робіт у розмірі 534 240,29 грн., а строк виконання такого зобов`язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав, в той час як строк оплати заявленої позивачем суми у розмірі 115 759,70 грн., на момент прийняття рішення, не настав.

При цьому, щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, про нездійснення розрахунків замовником з генпідрядником, у зв`язку з чим підлягає застосуванню п. 6.5 Договору, суд відзначає, що жодного належного та допустимого доказу в підтвердження такого факту відповідачем не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що заявлена у дані справі сума заборгованості у розмірі 98 228,48 грн. сплачена відповідачем вже після звернення позивача до суду із даною позовною заявою та відкриття провадження у даній справі.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

При цьому суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Таким чином, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було сплачено позивачу частину заявленої у даній справі заборгованості у розмірі 98 228,48 грн., то предмет спору в цій частині відсутній.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що сплата грошових коштів здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі та на момент розгляду справи предмет спору у вказаній частині відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 98 228,48 грн. основного боргу підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 534 240,29 грн. за виконані на підставі Договору роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. При цьому, строк оплати заявленої позивачем заборгованості у розмірі 115 759,70 грн. не настав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є правомірною і обґрунтованою у розмірі 534 240,29 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідач пені у розмірі 89 930,60 грн., 3% річних у розмірі 65 315,74 грн. та інфляційних у розмірі 321 738,28 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 21.11.2021 по 09.12.2024.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Суд відзначає, що позивач не посилається на відповідний пункт Договору як на підставу для стягнення пені, а з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов`язання у вигляді пені, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання зобов`язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Таким чином, підстави для стягнення заявленої позивачем пені відсутні.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок, з урахуванням встановленої суми заборгованості, суд вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 58 035,93 грн. та інфляційних у розмірі 301 161,11 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Горбуд» на користь ТОВ «Вім-Буд» заборгованості у розмірі 534 240,29 грн., 3% річних у розмірі 58 035,93 грн. та інфляційних у розмірі 301 161,11 грн. В іншій частині позовних вимог (заборгованість у розмірі 115 759,70 грн., пеня у розмірі 89 930,60 грн., 3% річних у розмірі 7 279,81 грн. та інфляційні у розмірі 20 577,17 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням підстав для закриття провадження у справі в частині суми основного боргу, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою в її задоволенні.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:

- копія договору про надання правової (правничої) допомоги №201 від 29.11.2024, укладеного між позивачем і Адвокатським об`єднанням « 4LEX»;

- копія додаткової угоди №1 від 29.11.2024 до вказаного договору про надання правової (правничої) допомоги;

- копія акта надання правової (правничої) допомоги №2 від 09.12.2024;

- копія рахунку на оплату №2 від 09.12.2024;

- копія платіжної інструкції №144 від 16.12.2024;

- копія акта надання правової (правничої) допомоги №5 від 06.01.2025;

- копія рахунку на оплату №5 від 06.01.2025;

- копія платіжної інструкції №16 від 20.01.2025;

- копія ордера серії АІ №1765041 від 09.12.2024.

З вказаних вище документів вбачається, що позивачу надано наступну правничу допомогу:

- підготовка позовної заяви, формування пакету документів для учасників справи та подання до Господарського суду міста Києва вартістю 9 000,00 грн.;

- підготовка клопотання про забезпечення позову, формування пакету документів для учасників справи та подання до Господарського суду міста Києва вартістю 3 000,00 грн.;

- підготовка відповіді на відзив, формування пакету документів для учасників справи та подання до Господарського суду міста Києва вартістю 4 500,00 грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - «Закон») договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.

В той же час, виходячи із наданого позивачем розрахунку наданих послуг, враховуючи відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, в даному випадку, обґрунтованою є витрата позивача на правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн., що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг).

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі пропорційному до розміру обґрунтованих позовних вимог, у саме у сумі 10 926,66 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 98 228,48 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд» задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горбуд» (01013, м. Київ, вул. Камишинська, будинок 4а; ідентифікаційний код 38374729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вім-Буд» (02089, м. Київ, вул. Радистів, будинок 64; ідентифікаційний код 43540873) заборгованість у розмірі 534 240 (п`ятсот тридцять чотири тисячі двісті сорок) грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 58 035 (п`ятдесят вісім тисяч тридцять п`ять) грн. 93 коп., інфляційні у розмірі 301 161 (триста одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 11 коп., судовий збір у розмірі 14 874 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 58 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 926 (десять тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 66 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий