Ухвала

від 18.02.2025 по справі 910/16712/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/16712/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 8 842 497,08 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Подольський Андрій Анатолійович - представник за довіреністю № 266-Д від 13.12.2024 року

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 9 139 393,76 грн, з яких: 8 979 968,56 грн - основна заборгованість, 159 425,20 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 18.10.2019 №832/01 у частині своєчасної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року, а також у період з лютого 2022 року по серпень 2022 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 91 487 (дев`яносто одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн 53 коп., в іншій частині позов задовольнити повністю, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат" (12624, Житомирська область, Брусилівський район, село Водотиї, вулиця Центральна, будинок 25; ідентифікаційний код 42980687) основний борг у розмірі 8 524 996 (вісім мільйонів п`ятсот двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн 26 коп., 3% річних у розмірі 226 013 (двісті двадцять шість тисяч тринадцять) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 106 109 (сто шість тисяч сто дев`ять) грн 96 коп.

04.11.2024 через систему "Електронний суд" від Державного підприємства "Гарантований покупець" надійшла заява про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 відкладено вирішення питання щодо прийняття заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання судового рішення до повернення матеріалів справи № 910/16712/23 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 призначено розгляд заяви на 18.02.2025.

12.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/16712/23, в яких просив відмовити в задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець".

18.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 18.02.2025 не з`явився представник позивача, хоча про місце, дату та час засідання позивач повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення судового засідання, встановив наступне.

В обґрунтування клопотання зазначено, що представник позивача не матиме можливість прийняти участь у засіданні, у зв`язку із представлення інтересів позивача в іншій справі.

Враховуючи наведене, подання позивачем письмових заперечень щодо заяви, обмежений строк розгляду заяви, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши докази, заслухавши представника відповідача, встановив наступне.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач посилається на:

- часткову оплату відповідачем вартості послуг за спірний період позивачу;

- відсутність в Положенні джерела для покриття витрат на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії;

- необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО;

- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії");

- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати послуг та складний фінансовий стан ДП "Гарантований покупець";

- участь ДП "Гарантований покупець" у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;

- надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332.

За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на термін один рік з моменту ухвалення рішення.

Позивач, заперечуючи щодо поданої заяви, зазначає, що відсутні підстави для відстрочення виконання рішення, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставини неможливості виконання рішення, відносини відповідача з третіми особами щодо отримання фінансування не є підставою для відмови або відкладення виконання обов`язку щодо сплати заборгованості.

Відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку відстрочення виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Європейський Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку, за результатом розгляду поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду судом встановлено, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання.

При цьому, суд зауважує на тому, що фактично обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду зведені до ненадходження коштів від контрагентів та відсутність відповідного фінансування.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України" та не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 ГПК України пов`язують можливість надання відстрочки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, постановлення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у незалежності від правової природи цих коштів, становить "майно" позивача, на отримання якого позивач має легітимні сподівання.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії" і саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", тому останнє зобов`язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.

Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, тим більш, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням того, що відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів ст. 76 ГПК України, на підтвердження наявності виняткових обставин для надання відстрочки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення.

Керуючись викладеним та ст.ст. 234, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/16712/23 від 08.10.2024 відмовити.

2. Повідомити учасників справи, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню.

Повний текст складено: 24.02.2025

Суддя Сергій МУДРИЙ