Рішення

від 27.01.2025 по справі 911/1829/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1829/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1)

до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178)

про стягнення 549784495,23 грн. заборгованості за договором транспортування природного газу № 1512000723 від 17.12.2015 р., у тому числі 303510910,45 грн. заборгованості з оплати добових небалансів, 33502272,62 грн. пені, 41412301,44 грн. 3% річних, 171359010,72 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання: Крикун І.В.

Представники сторін:

від позивача: Жирний О.С. (довіреність № 1-4032 від 26.08.2024 р., посвідчення адвоката № 4841 від 26.07.2017 р.);

від відповідача: Приходько С.В. (довіреність № Др-29-0124 від 17.01.2024 р., посвідчення адвоката № 7800/10 від 05.06.2019 р.) - в режимі відеоконференції

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Укртрансгаз до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз про стягнення 549784495,23 грн. заборгованості за договором транспортування природного газу № 1512000723 від 17.12.2015 р., у тому числі 303510910,45 грн. заборгованості з оплати добових небалансів, 33502272,62 грн. пені, 41412301,44 грн. 3% річних, 171359010,72 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з компенсації за добові небаланси за липень-грудень 2019 року, які, за твердженням позивача, мають бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу № 1512000723 від 17.12.2015 р. за виставленими позивачем рахунками.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 р. було відкрито провадження у даній справі за позовом АТ Укртрансгаз до АТ ОГС Київоблгаз та призначено підготовче засідання; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

09.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.08.2024 р. (вх. № 8625/24 від 09.08.2024 р.), відповідно до якого відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що між АТ Укртрансгаз та АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз не було погоджено таких істотних умов договору як визначення вартості щодобового негативного небалансу. Поряд з цим, на переконання відповідача, твердження позивача стосовно того, що весь обсяг небалансу виник в результаті безпідставного відбору природного газу самим Оператором ГРМ, не відповідають фактичним обставинам справи. Серед іншого, відповідач зазначає, що звітна форма № 8в стосується використання потужності газорозподільної системи і жоден її показник не стосується використання потужності газотранспортної системи, а також визначення обсягів небалансів та плати за них. Отже, на переконання відповідача, посилання позивача на те, що розмір заборгованості за щодобові негативні небаланси визначається на підставі форми № 8в-НКРЕКП-га-моніторинг (місячна), не відповідають фактичним обставинам справи.

14.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від АТ Укртрансгаз надійшла відповідь на відзив б/н від 14.08.2024 р. (вх. № 8822/24 від 14.08.2024 р.), в якій позивач зазначає, що Кодекс ГТС надає відповідачу не як Оператору ГРМ, а як замовнику послуг транспортування на підставі договору № 1512000723 від 17.12.2015 р., право доступу до інформаційної платформи, до якої відповідачем самостійно та добровільно щодобово подано відомості шляхом завантаження файлів, підписаних ЕЦП уповноважених осіб відповідача. Уклавши договір № 1512000723 від 17.12.2015 р., сторони погодили, що договір виконується на умовах, визначених Кодексом ГТС, і саме на підставі вказаного договору АТ Київоблгаз отримало право доступу до інформаційної платформи, до якої відповідачем у спірний період було подано інформацію, а відтак, на переконання позивача, такі дії відповідача свідчать про виконання договору на умовах Кодексу ГТС в редакції, яка визначала порядок та умови вчинення дій з врегулювання щодобових небалансів. Поряд з цим, сам факт наявності негативного небалансу та наявність укладеного договору транспортування природного газу є правовою підставою для виникнення обов`язку замовника послуг транспортування (відповідача) із здійснення оплати за врегулювання щодобових небалансів. Водночас, дані про фактичне споживання відповідачем газу кожного газового місяця за спірний період подавалися ним самостійно та вносилися до Інформаційної платформи. При цьому, розрахунок плати за добовий небаланс, відомості про статус небалансу, ціна закупівлі природного газу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної платформи, і докази надання вказаної інформації АТ Київоблгаз наявні в матеріалах справи. Обсяги добових небалансів відповідача визначені позивачем, як оператором газотранспортної системи, в порядку п. 3 гл. 6 розділу XII Кодексу ГТС на підставі фактичних даних, завантажених самим відповідачем як оператором газорозподільної системи до вказаної інформаційної платформи.

09.08.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз надійшла заява б/н від 08.08.2024 р. (вх. № 8626/24 від 09.08.2024 р.) про застосування строків позовної давності, в якій відповідач зазначає, що предметом даного спору є правовідносини, які виникли на підставі договору про транспортування природного газу № 1512000723 від 17.12.2015 р., а спірними періодами є липень-грудень 2019 р. Відтак, в силу вимог ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості (чи будь-якої іншої позовної вимоги, зокрема, стягнення штрафних санкцій) за спірний період сплинув у липні-грудні 2022 р. відповідно. При цьому, із вказаним позовом позивач звернувся до суду у 2024 році, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України строку.

14.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від АТ Укртрансгаз надійшли заперечення б/н від 14.08.2024 р. (вх. № 8827/24 від 14.08.2024 р.) на заяву про застосування позовної давності, відповідно до яких позивач зазначає, що вказана заява відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Так, враховуючи, що з 12.03.2020 р. по 30.06.2023 р. на території України діяли карантинні обмеження, а з 24.02.2022 р. і до сьогоднішнього дня на території України введено воєнний стан, враховуючи п. 12 та п. 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, п. 7 розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України, строки позовної давності щодо стягнення суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобов`язаннями відповідача, на думку позивача, не сплинули.

09.08.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз надійшло клопотання б/н від 08.08.2024 р. (вх. № 8627/24 від 09.08.2024 р.) про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції на 90%. Так, відповідач зазначає, що скрутний фінансовий стан боржника сам по собі не є надзвичайною та невідворотною обставиною, що звільняє боржника від відповідальності, однак, беручи до уваги цей факт у сукупності із: зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу з 30.09.2023 р.; введенням воєнного стану; належністю підприємства до критичної інфраструктури і надання ним життєвоважливих послуг енергозабезпечення (послуг розподілу природного газу), а відтак, виконання ним особливих завдань перед державою в умовах воєнного стану; необхідністю безперебійного функціонування газорозподільної системи; враховуючи законодавчі обмеження на стягнення заборгованості із споживачів за спожиті послуги під час дії воєнного стану, що негативно впливає на фінансовий стан боржника; враховуючи залучення потужностей підприємства на потреби ЗСУ; враховуючи підтримку економіки боржником, на переконання відповідача, наявними є підстави вважати, що штрафні санкції можуть бути зменшені судом на 90%.

15.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від АТ Укртрансгаз надійшли заперечення б/н від 14.08.2024 р. (вх. № 8872/24 від 15.08.2024 р.) проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в яких позивач зазначає, що відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. На думку позивача, у даному випадку порушення відповідачем своїх зобов`язань виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Зменшення пені та 3% річних у справі № 911/1829/24 порушить баланс інтересів сторін, зокрема, призведе до порушення прав позивача та порушення у зв`язку із цим принципу справедливості. Водночас, наявні в матеріалах справи докази щодо прострочення відповідача в сукупності, на переконання позивача, свідчать про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені та 3% річних, у зв`язку з чим позивач вважає відсутніми підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

13.08.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява б/н від 13.08.2024 р. (вх. № 3302 від 13.08.2024 р.) АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз до АТ Укртрансгаз, за змістом прохальної частини якої позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір транспортування природного газу № 1512000723 від 17.12.2015 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2024 р. зустрічну позовну заяву б/н від 13.08.2024 р. (вх. № 3302 від 13.08.2024 р.) разом з доданими до неї документами було повернуто АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз.

26.08.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему Електронний суд від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз надійшло клопотання б/н від 26.08.2024 р. (вх. № 6545 від 26.08.2024 р.) про зупинення розгляду справи.

Підготовче засідання відкладалось.

22.09.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз повторно надійшло клопотання б/н від 22.09.2024 р. (вх. № 7365 від 23.09.2024 р.) про зупинення розгляду справи. У вказаному клопотанні відповідач зазначає, що провадження у даній справі має бути зупинено до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 19.08.2024 р. про повернення зустрічної позовної заяви у даній справі. Оскільки суд першої інстанції продовжує розгляд даної справи, то, на думку відповідача, може виникнути процесуальна колізія у випадку, якщо апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу буде задоволена судом апеляційної інстанції, тоді як на момент її проголошення суд першої інстанції може закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті, або прийняти рішення у справі без урахування зустрічних позовних вимог.

02.10.2024 р. через систему Електронний суд до Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства Укртрансгаз надійшли заперечення б/н від 02.10.2024 р. (вх. № 10810/24 від 02.10.2024 р.) на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 911/1829/24.

У судовому засіданні від 03.10.2024 р. суд без виходу до нарадчої кімнати протокольною ухвалою 03.10.2024 р. відмовив у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у даній справі б/н від 26.08.2024 р. (вх. № 6545 від 26.08.2024 р. та б/н від 22.09.2024 р. (вх. № 7365 від 23.09.2024 р.) з мотивів, викладених в ухвалі суду від 03.10.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошувалася перерва.

20.12.2024 р. Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 19.12.2024 р. (вх. № 12286/24 від 20.12.2024 р.) про долучення доказів по справі (що вже були надані суду разом з позовом, проте, як було з`ясовано під час дослідження доказів, диск виявився пошкодженим), у тому числі DVD-диски з електронними доказами за липень-листопад 2019 року, зокрема, з актами врегулювання щодобових небалансів за липень та листопад 2019 року, рахунки за липень та листопад 2019 року, інформації про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу, що вимірюються щодобово, інформації про фактичний місячний відбір/споживання природного газу по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу, інформації про операторів газорозподільних систем, яким природний газ передається з його газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об`єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу, повідомленням споживачів на відключення.

У судовому засіданні 27.01.2025 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та інших заявах по суті справи, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 27.01.2025 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.12.2015 р. між АТ Укртрансгаз (позивач) та АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз (відповідач) було укладено договір № 1512000723 транспортування природного газу (далі договір), відповідно до умов якого позивач (оператор) надає відповідачу (замовнику) послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а відповідач сплачує позивачу встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Відповідно до п. 2.3 договору визначено перелік послуг, які можуть бути надані відповідачу, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Згідно з п. 2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка № 1 (розподіл потужності) та/або додатка № 2 (транспортування) до цього договору.

Відповідно до п. 2.5 договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності позивачу здійснюються відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 року (далі Кодекс ГТС).

Відповідач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6 договору).

Згідно з п. 2.7 договору позивач має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Відповідно до п. 2.8 договору додатки №№ 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому, додаток № 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Відповідач зобов`язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом ГТС; вчасно врегульовувати небаланси (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.

Відповідно до п. 6.3 договору надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.

Згідно з п. 7.1 договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.

Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а сааме - з 01.12.2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1 договору).

Як зазначає позивач, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за липень-грудень 2019 року, позивач виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця, та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:

- за липень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 5146,65243 тис.куб.м. на загальну суму 31979236,54 грн.;

- за серпень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 4555,35716 тис.куб.м. на загальну суму 33485482,96 грн.;

- за вересень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 4603,55057 м. куб. на загальну вартість 25331221,15 грн.;

- за жовтень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 6185,29163 тис.куб.м. на загальну вартість 33072709,48 грн.;

- за листопад 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 10490,98906 тис.куб.м. на загальну вартість 69956189,12 грн.;

- за грудень 2019 року було виявлено остаточні обсяги добових небалансів в розмірі 14811,19141 тис.куб.м. на загальну вартість 109686071,20 грн.

На підтвердження наявності у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, позивач надав підписані одноособово позивачем акти врегулювання щодобових небалансів № 07-2019-1512000723 від 31.07.2019 р., № 08-2019-1512000723 від 31.08.2019 р., № 09-2019-1512000723 від 30.09.2019 р., № 10-2019-1512000723 від 31.10.2019 р., № 11-2019-1512000723 від 30.11.2019 р., № 12-2019-1512000723 від 31.12.2019 р., довідку № 1 про добові небаланси відповідача, що виникли внаслідок відбору природного газу для витрат оператора газорозподільної системи за липень-грудень 2019 р., довідку № 2 про добові небаланси відповідача, що виникли внаслідок несанкціонованого відбору природного газу споживачами з газорозподільної системи за жовтень 2019 р., довідку № 3 про добові небаланси відповідача за липень-грудень 2019 р., реєстри завантаження файлів до Інформаційної платформи, за якою ведеться електронний облік транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС, що містяться на DVD-дисках, наявних у матеріалах справи та досліджених судом під час розгляду справи по суті.

Також позивачем надано копії рахунків на оплату за добові небаланси за період з липня по грудень 2019 р., а саме - № 07-2019-1512000723 від 31.07.2019 р. на суму 31979236,54 грн., № 08-2019-1512000723 від 31.08.2019 р. на суму 33485482,96 грн., № 09-2019-1512000723 від 30.09.2019 р. на суму 25331221,15 грн., № 10-2019-1512000723 від 31.10.2019 р. на суму 33072709,48 грн., № 11-2019-1512000723 від 30.11.2019 р. на суму 69956189,12 грн., № 12-2019-1512000723 від 31.12.2019 р. на суму 109686071,20 грн.

Звертаючись з даним позовом, АТ Укртрансгаз вказує, що у АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз виникла заборгованість за неоплачені обсяги негативних добових небалансів природного газу за договором транспортування природного газу № 1512000723 від 17.12.2015 р. за період з липня по грудень 2019 р. у сумі 303510910,45 грн.

Оцінюючи позиції сторін, подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовані приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (Кодекс ГТС).

Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України Про ринок природного газу транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/ газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Відповідно до п.п. 1, 2 глави 3 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величини грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб`єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб`єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб`єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною у додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.

Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Київоблгаз, як Оператором ГРМ, були надані повідомлення на створення облікових записів користувачів та відповідні довіреності від його імені на право вчиняти всі необхідні юридично значущі дії на інформаційній платформі оператора ГТС.

Згідно з ч. 3 глави 3 розділу ІV Кодексу ГТС обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором ГТС) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувачів інформаційної платформи. При цьому, з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства, використовується електронний цифровий підпис.

Частиною 5 глави 4 розділу ІV Кодексу ГТС передбачено перелік та зміст файлів (форм), які мають бути завантажені (внесені) з накладанням ЕЦП операторами газорозподільних систем.

Аналогічний обов`язок передбачений п. 2 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи відповідно до цього розділу.

Електронні документи (електронні повідомлення), що надаються оператором газотранспортної системи відповідно до цього розділу, повинні містити його електронний цифровий підпис і на запит замовника послуг транспортування надаються йому у паперовій формі за підписом уповноваженої особи у строк, що не перевищує 5 робочих днів.

Наявність в інформаційній платформі інформації, наданої Оператором ГРМ, є підтвердженням вчинення уповноваженими особами Оператора газорозподільної системи, які мають право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб`єкту ринку природного газу (користувача платформи), дій, що підтверджують господарські операції із щодобового відбору (споживання) природного газу з газотранспортної системи споживачами в зоні ліцензійної діяльності оператора та/або для власних виробничо-технологічних витрат такого Оператора в зазначених обсягах.

Пунктом 6 глави 6 розділу XІV Кодексу ГТС передбачено, що якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс.

Згідно з п. 3 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

Відповідно до п. 2 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС у випадку, якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу відсутній добовий небаланс за цю газову добу.

У договорі транспортування природного газу № 1512000723 від 17.12.2015 р. міститься відсилочна норма, яка застосовується у випадку зміни законодавства, що регулює такі правовідносини, а отже такий договір є підставою для врегулювання як місячного, так і добового небалансу замовника послуг транспортування.

Уклавши договір № 1512000723 від 17.12.2015 р., сторони погодили, що він виконується на умовах, визначених Кодексом ГТС, і саме на підставі вказаного договору АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз отримав право доступу до інформаційної платформи, до якої ним, крім іншого, у період липень-грудень 2019 року було завантажено відповідну інформацію.

Отже, своїми діями АТ Оператор газорозподільної системи Київоблгаз підтвердило виконання договору у відповідності до положень Кодексу ГТС в редакції, яка визначає порядок та умови вчинення дій з врегулювання щодобових небалансів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.06.2022 р. у справі № 922/3987/19.

Крім того, відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову № 1234 від 07.07.2016 р. «Про затвердження форм звітності НКРЕКП щодо здійснення моніторингу на ринку природного газу та інструкцій щодо їх заповнення» (далі Постанова). Положенням частини 1 статті 1 Постанови затверджено форму звітності № 8вНКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) «Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків», яка складається Оператором ГРМ станом на останнє число звітного періоду і подається до НКРЕКП не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Як вбачається із форми звітності № 8в-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна), АТ «Київоблгаз» в розділі І даної звітності зазначає про фактичні втрати та виробничотехнологічні витрати природного газу, на які позивач посилається, звертаючись із даним позовом до суду.

Крім того, в розділі V вказаних звітів відповідач також зазначає про щомісячні обсяги негативного небалансу та вартість отриманих ним послуг балансування. Вказана відповідачем у даних звітах інформація співпадає з даними, зазначеними АТ «Укртрансгаз» в актах врегулювання щодобових небалансів за період з липня по грудень 2019 р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Поряд з цим, ціна закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи визначається згідно з п. 12 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, приписами якої зазначено, що маржинальна ціна продажу визначається відповідно до ціни закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи, яка сформувалася протягом газового місяця, зменшеної на величину коригування, який становить 10 % (п. 14 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Ціна закупівлі природного газу оператором газотранспортної системи, яка сформувалася протягом газового місяця (М-1), публікується оператором газотранспортної системи на інформаційній платформі та/або на його веб-сайті.

Таким чином, пункт 12 Глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС містить імперативну норму, що оператор газотранспортної системи визначає маржинальну ціну продажу/придбання природного газу та публікує її на інформаційній платформі.

Відповідно до глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуги транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

Тобто, розрахунок плати за добовий небаланс, відомості про статус небалансу, ціна закупівлі природного газу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної платформи.

Згідно з п. 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами електронного документообігу оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором на виконання постанови НКРЕКП від 28.09.2018 № 1134, вносять (шляхом завантаження файлів з накладанням ЕЦП) інформацію:

Форма № 1. Інформація про споживачів, підключених до газорозподільної системи.

Форма № 2. Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби).

Форма № 3. Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу.

Форма № 4. Інформація про операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з його газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об`єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу.

Форма № 5. Інформація про газовидобувні підприємства (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.

Форма № 8. Інформація про об`єм/обсяг подач природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи в розрізі газовидобувних підприємств.

Форма № 9. Повідомлення споживачів на відключення.

Аналогічний обов`язок передбачений п. 2 глави 3 розділу XII Кодексу ГТС, згідно з яким оператор газорозподільної системи, суміжне газовидобувне підприємство, газовидобувне підприємство, підключене безпосередньо до газорозподільної системи, оператор газосховищ, оператор установки LNG та прямий споживач надають оператору газотранспортної системи інформацію про подачі та відбори/споживання, що вимірюються протягом доби, не пізніше ніж за одну годину до закінчення строку надання такої інформації оператором газотранспортної системи замовникам послуг транспортування природного газу згідно з пунктом 1 цієї глави. При цьому інформація про добові обсяги подач та відборів/споживання, що вимірюються протягом доби, надається оператору газотранспортної системи не пізніше ніж о 08:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для зимового періоду або о 07:00 UTC (10:00 за київським часом) годині для літнього періоду після закінчення газової доби (D). Така інформація повинна надаватись в електронному вигляді через інформаційну платформу за встановленою оператором газотранспортної системи формою, погодженою Регулятором.

Суд зазначає, що така інформація надається саме оператором газорозподільної системи, на виконання покладеного на нього обов`язку і, як наслідок, у такому випадку він є відповідальним за своєчасність, достовірність, повноту, об`єктивність та обсяг таких фактичних даних (п. 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС).

Наявність в інформаційній платформі інформації, наданої операторами ГРМ, є підтвердженням вчинення уповноваженими особами оператора газорозподільної системи, які мають право доступу до інформаційної платформи від імені такого суб`єкту ринку природного газу (користувача платформи), дій, що підтверджують господарські операції із щодобового відбору (споживання) природного газу з газотранспортної системи споживачами в зоні ліцензійної діяльності оператора та/або для власних виробничо-технологічних витрат такого оператора в зазначених обсягах.

Оператор ГТС на підставі даних, що завантажуються до інформаційної платформи користувачами (суб`єктами ринку), та даних з власних ВОГ про обсяги фактично відібрані в точках виходу з ГТС, здійснює комерційне балансування, що відповідно до Кодексу ГТС полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації. Оператор газорозподільної системи, будучи обізнаним про обсяги фактично відібрані ним на точці виходу з газотранспортної системи, та завантаживши до інформаційної платформи інформацію (форми № 2, № 3) про розподілені споживачам обсяги (по кодах типу "X" та за наявності в розрізі точок комерційного обліку - кодів типу "Г") через уповноважених осіб вчиняє правочин, яким по суті підтверджує розраховану різницю між обсягом природного газу, поданим через точку входу до його мережі (що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу на ГРС), та відібраним споживачами в його мережі (що підтверджується завантаженими з накладеним ЕЦП формами № 2, № 3), чим по суті і є небаланс оператора ГРМ.

Відповідно до п. 3 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС, якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (дані актів приймання-передачі природного газу) (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи (за наявності), та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему (за наявності) (дані форми № 4, завантажені відповідачем до інформаційної платформи)), перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи (дані форм №№ 2, 3, завантажені відповідачем до інформаційної платформи), то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем завантажено до інформаційної платформи файли форм №№ 2, 3, 4, 5, 9, які складені та подані ним оператору газотранспортної системи за електронним цифровим підписом уповноважених осіб відповідача. На підставі таких відомостей, що підтверджують обсяги природного газу, що були розподілені споживачам природного газу, позивач здійснює алокацію, чим є обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Визначення обсягу добового небалансу та плати за добовий небаланс здійснюється відповідно до розділу XIV Кодексу ГТС.

Пунктом 1 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D).

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи (п. 2 глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС).

Оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень) (п. 1 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Як зазначалося вище, у випадку, якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс (п. 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу XII Кодексу ГТС, якщо обсяг природного газу, переданий до газорозподільної системи (з урахуванням обсягів подачі природного газу газовидобувним підприємством, приєднаним до мереж газорозподільної системи, та перетоку природного газу в суміжну газорозподільну систему), перевищує сумарний обсяг природного газу, що був відібраний споживачами згідно з інформацією про відбори з газорозподільної системи, то вся різниця є відбором відповідного оператора газорозподільної системи.

На підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць (п. 17 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Як вже зазначалося, обсяги небалансу визначаються за процедурою алокації, чим є обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Таким чином, сам факт наявності негативного небалансу та наявність укладеного договору транспортування природного газу є підставою для виникнення обов`язку замовника послуг транспортування (відповідача) із здійснення оплати за врегулювання щодобових небалансів. Вказаним спростовуються твердження відповідача, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов договору, у тому числі - визначення вартості щодобового негативного небалансу.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач, здійснивши балансуючі дії, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за липень-грудень 2019 року, виявив наявність у відповідача обсяги негативних добових небалансів як різницю між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний газовий місяць.

Таким чином, позивачем було виявлено остаточні обсяги добових небалансів відповідача у період липень-грудень 2019 р. у загальній сумі 303510910,45 грн.

Згідно з п. 9.1 договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.

У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка визначена договором (п. 9.2 договору).

У випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту (п. 9.4 договору).

Відповідно до п. 19 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування природного газу має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби) (п. 11.4 договору).

У зв`язку із виникненням у відповідача добових небалансів у спірний період, позивачем було врегульовано такі небаланси, що підтверджується оформленими позивачем та підписаними кваліфікованим електронним цифровим підписом актами врегулювання щодобових небалансів за період з липня по грудень 2019 р., а саме - № 07-2019-1512000723 від 31.07.2019 р., № 08-2019-1512000723 від 31.08.2019 р., № 09-2019-1512000723 від 30.09.2019 р., № 10-2019-1512000723 від 31.10.2019 р., № 11-2019-1512000723 від 30.11.2019 р., № 12-2019-1512000723 від 31.12.2019 р., за маржинальною ціною придбання відповідно до розділу 6 глави XIV Кодексу ГТС, та направлено відповідачу рахунки на оплату за добовий небаланс.

Умовами пункту 2.5 договору обумовлено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Як встановлено п. 1 гл. 1 розділу VIII Кодексу ГТС, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.

Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу (пункт 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС).

Внаслідок правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем у липні-грудні 2019 року на підставі договору, відповідач отримав послуги транспортування природного газу до складу яких, зокрема, входять доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи та вчинення дій з врегулювання добового небалансу, обсяги яких визначаються виходячи із обсягів підтверджених номінацій внаслідок замовлення потужності на період однієї газової доби.

Суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 р. у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 р. у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Водночас, статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ненадання відповідачем доказів на спростування факту наявності в нього добових небалансів у спірному періоді або на підтвердження здійснення оплати спірної заборгованості, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за зобов`язаннями щодо оплати добових небалансів за липень-грудень 2019 року на загальну суму 303510910,45 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 33502272,62 грн. за період з 01.07.2019 р. по 17.06.2024 р., нараховану за актом врегулювання щодобових небалансів за період з липня по грудень 2019 р., із застосуванням 6-тимісячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 13.5 договору сторони передбачили, що в разі порушення замовником строків оплати, передбачених договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд вбачає, що розрахунок пені є обґрунтованим і арифметично вірним, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі 33502272,62 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 41412301,44 грн. 3% річних за період з 01.07.2019 р. по 17.06.2024 р. та 171359010,72 грн. інфляційних втрат за період з 01.07.2019 р. по 31.05.2024 р.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим інфляційні втрати та 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявлених позивачем розмірах.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі - вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі № 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22).

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач зазначає, що у нього наявна заборгованість через дефіцит коштів, пов`язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану. При цьому, єдиним джерелом надходження коштів на рахунки відповідача є оплата споживачами заборгованості за послугу розподілу природного газу, яка на сьогодні є надзвичайно низькою та стягується товариством в судовому порядку.

Окрім того, у відповідача утворилась кредиторська заборгованість через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємству покривати обґрунтовані витрати протягом 2014-2023 років, що призвело до збитковості відповідної діяльності та накопичення боргів перед кредиторами. Станом на сьогодні всі фінансові надходження направляються відповідачем на погашення кредиторської заборгованості та виплату заробітної плати, сплату податків та зборів. Разом з тим, платоспроможність відповідача зменшується, надходження коштів на рахунки підприємства знаходяться на низькому рівні, що призводить до великих труднощів у розрахунках з працівниками підприємства (фонд оплати праці), а також у здійсненні закупівлі енергоносіїв, паливно-мастильних матеріалів, придбанні необхідних матеріалів та обладнання, тощо, без чого неможливо забезпечити проведення аварійно-відновлювальних робіт, а також належне та безперервне надання послуг з розподілу природного газу, на які розраховує Уряд в умовах воєнного стану.

Також відповідач просить суд врахувати лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1, яким було визнано форс-мажорними обставинами військову агресію Російської Федерації проти України.

Відповідач зазначає, що АТ «Київоблгаз» було підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Київської області, особливо в період опалювального сезону 2022-2023 р.р. Відповідно до постанови НКРЕКП № 1594 від 31.08.2023 р. відповідач втратив право здійснювати ліцензовану діяльність з розподілу природного газу, що призвело до фактичної втрати товариством єдиного джерела прибутку.

Підсумовуючи, відповідач вказує на те, що скрутний фінансовий стан боржника сам по собі не є надзвичайною та невідворотною обставиною, що звільняє боржника від відповідальності, однак, беручи до уваги цей факт у сукупності із: зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу з 30.09.2023 р.; введенням воєнного стану; належністю підприємства до критичної інфраструктури і надання ним життєво важливих послуг енергозабезпечення (послуг розподілу природного газу), а відтак виконання ним особливих завдань перед державою в умовах воєнного стану; необхідністю безперебійного функціонування газорозподільної системи; враховуючи законодавчі обмеження на стягнення заборгованості із споживачів за спожиті послуги під час дії воєнного стану, що негативно впливає на фінансовий стан боржника; враховуючи залучення потужностей підприємства на потреби ЗСУ; враховуючи підтримку економіки боржником, на переконання відповідача, наявними є підстави вважати, що штрафні санкції можуть бути зменшені судом на 90%.

Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%, позивач вказував на те, що в даному випадку сума неустойки є співмірною із сумою основного боргу, а у зв`язку із відсутністю доказів, що підтверджували б обставини, на які посилається відповідач, не можна стверджувати, що стягнення неустойки з відповідача є надмірним чи значним у порівнянні до вартості переданого природного газу.

Крім того, позивач зазначав, що відповідачем не доведено настання форс-мажорних обставин, оскільки лист ТТП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не є доказом настання форс-мажорних обставин в силу сталої позиції Верховного Суду.

Судом враховано, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 р. у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 р. у справі № 913/20/21, від 14.06.2022 р. у справі № 922/2394/21).

Поряд з цим, оцінюючи лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, в контексті правил засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), суд відзначає, що вказаний лист ТПП України від 28.02.2022 р. не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Використання листа ТПП України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію Російської Федерації проти України має супроводжуватися іншими доказами на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином.

Окрім того, 13.05.2022 р. ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 р., за кожним зобов`язанням окремо.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 р. у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді питань щодо форс-мажору наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Будь-яких інших матеріалів та доказів на підтвердження доводів клопотання про зменшення штрафних санкцій матеріали справи не містять.

Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням установлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 р. у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 р. у справі №918/116/19, від 27.02.2024 у справі №911/858/22).

Оцінивши надані до справи докази, доводи сторін справи, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, врахувавши майновий стан обох сторін та виходячи з необхідності дотримання балансу їх інтересів, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено наявності виняткових обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%.

При цьому, судом враховано, що несвоєчасність здійснення оплати контрагентами перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище останнього, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Також відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження збитковості підприємства чи відсутності в нього коштів на рахунках, майна тощо , які можуть бути враховані судом для зменшення розміру пені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру заявлених у даній справі штрафних санкцій.

У той же час, відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог у даній справі.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ивільного Кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 вказаної норми ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Водночас, слід зазначити, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, зокрема, строки позовної давності, були продовжені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на строк дії карантину, який був встановлений з 12.03.2020 р. до 30.06.2023 р.

Також, відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в державі запроваджено воєнний стан Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Верховною Радою України Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і на час розгляду даної справи.

Отже, строки позовної давності для стягнення основного боргу та штрафних санкцій у даному випадку не пропущені, а тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності є відсутніми.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог АТ Укртрансгаз у даній справі у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Київоблгаз (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т.. буд. 178, код 20578072) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1, код 30019801) 303510910 (триста три мільйони п`ятсот десять тисяч дев`ятсот десять) грн. 45 коп. заборгованості з оплати добових небалансів, 33502272 (тридцять три мільйони п`ятсот дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 62 коп. пені, 41412301 (сорок один мільйон чотириста дванадцять тисяч триста одна) грн. 44 коп. 3% річних, 171359010 (сто сімдесят один мільйон триста п`ятдесят дев`ять тисяч десять) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1059800 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 лютого 2025 р.

Суддя В.М. Бабкіна