Рішення від 13.02.2025 по справі 914/2266/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2025 Справа № 914/2266/24

За позовом:Керівника Коломийської окружної прокуратури, Івано-Франківська обл., м. Коломия, в інтересах держави в особі Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, Івано-Франківська обл., м. Снятиндо відповідача:Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львівза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськпро:стягнення шкоди Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники учасників справи:прокурор:Місінська М.А.;від позивачане з`явився;від відповідача:Левчук І.М. представник;від третьої особи:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Керівник Коломийської окружної прокуратури (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області (надалі Позивач, Міська рада) із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі Відповідач, АТ «Укрзалізниця») про стягнення шкоди.

Ухвалою від 20.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 14.10.2024, залучив до участі у справі Державну екологічну інспекцію Карпатського округу (надалі Третя особа, ДЕІ Карпатського округу) у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 14.10.2024 відкладено підготовче засідання на 07.11.2024.

У підготовчому засіданні 07.11.2024 продовжено строки підготовчого провадження на тридцять днів. Ухвалою від 07.11.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 02.12.2024.

Ухвалою від 02.12.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.01.2025.

Ухвалою від 16.01.2025 відкладено судове засідання у справі на 03.02.2025.

Судове засідання 03.02.2025 не відбулося у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування Господарського суду Львівської області. При цьому, станом на момент завершення робочого дня повідомлень про завершення заходів із розмінування до суду не надходило.

У зв`язку із цим, ухвалою від 04.02.2025 суд призначив судове засідання у справі на 13.02.2025.

У судове засідання 13.02.2025 прокурорка з`явилася, подала пояснення у справі (вх. №2020/25 від 24.01.2025), просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників у судове засідання 13.02.2025, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 04.02.2025 була доставлена до їх електронних кабінетів 06.02.2025, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листав.

Представник відповідача у судове засідання 13.02.2025 з`явився, подав пояснення у справі (вх. №2524/25 від 30.01.2025), просив відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Аргументи прокурора.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15.12.2022 працівниками виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» у кварталі №108 виділах №8, 10, 14 захисних лісонасаджень восьмої виробничої дільниці «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» в напрямку Коломия-Чернівці по прив`язці км. 228 пк 5 229 пк 6 перегін: Видинів Снятин, із правої сторони колії, було виявлено незаконну рубку дерев різних порід в кількості 95 штук, а саме: ясен в кількості 26 штук, акація в кількості 24 штуки, клен в кількості 22 штуки, осика в кількості 20 штук, черешня в кількості 2 штуки, дуб в кількості 1 штука.

У зв`язку із цим, начальником 8-ої виробничої дільниці складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства №56 від 15.12.2022, відповідно до якого зафіксовано виявлений факт порубки вищевказаних дерев. Згідно із цим актом розмір шкоди, заподіяної внаслідок порубки становить 949`276,20 грн. Розрахунок розміру збитків проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008. У той же ж час, згідно із висновком експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №206/23-28 від 09.08.2023 загальний розмір шкоди завданої внаслідок незаконної рубки становить 961`455,87 грн.

За згаданим вище фактом слідчим відділенням Відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийським РВП ГУНП в Івано-Франківській області розпочато та проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022091230000158 від 16.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України. Особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, досі не встановлено, а тому, прокурор переконаний, що шкоду завдану інтересам держави має відшкодувати постійний лісокористувач АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця».

Зважаючи на це, прокурор просить стягнути із відповідача шкоду у розмірі 961`455,87 грн.

Аргументи позивача.

Міська рада висловилась на підтримку заявлених позовних вимог, що підтверджується змістом клопотання вх. №24727/24 від 11.10.2024 та заяви вх. №262/25 від 06.01.2025.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав:

1) Відповідач є власником незаконно вирубаних дерев, адже такі перейшли до його статутного капіталу ще у 2015 році як багаторічні насадження напрямку Коломия-Чернівці. Відтак, незаконною рубкою завдано збитків саме АТ «Українська залізниця»;

2) Позов є безпідставним, позаяк після встановлення факту незаконної рубки та подання заяви про вчинення правопорушення, відповідача визнано потерпілою стороною у межах кримінального провадження;

3) Прокурор не довів, що насадження у смузі відведення залізниці є лісом. Зокрема, відсутні відомості про надання компетентними органами земельної ділянки у лісокористування та віднесення її до цієї категорії, докази щодо обліку такого лісокористування, матеріали лісокористування, лісового кадастру тощо;

4) Земельна ділянка, на якій здійснено рубку, за цільовим призначенням є землею для забезпечення функціонування залізничного транспорту. На ній закладаються захисні та укріплюючі насадження, для догляду за якими на залізниці створюються спеціальні підрозділи. Чинним законодавством не передбачено такого порушення як заподіяння шкоди внаслідок нездійснення охорони смуг захисних насаджень залізниць, як і не передбачено відповідальності постійних землекористувачів за порушення вимог щодо охорони лісів;

5) Відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності, що призвела до незаконної рубки. До того ж, стаття 86 ЛК України, положення якої за твердженнями прокурора порушив відповідач, має загальний характер, а у статтях 19, 63, 64, 86 цього Кодексу відсутня конкретизація обов`язку охорони лісів;

6) Прокурор не надав доказів затвердження Міндовкілля переліку заходів щодо охорони лісів, на підставі якого відповідач повинен був проводити власні заходи з охорони. При цьому прокурор не встановив, які саме з таких заходів не були здійснені відповідачем, що є необхідним для встановлення складу цивільного правопорушення;

7) Саме по собі заподіяння шкоди лісу внаслідок незаконної рубки не є достатнім свідченням протиправної бездіяльності лісокористувача, яка зумовлює підстави для стягнення з нього збитків;

8) Прокурор формально звернувся до Міської ради для отримання формальної відповіді позивача та за власної ініціативи без належних на те підстав підмінив орган місцевого самоврядування, який повинен був самостійно звертатися до суду із позовом.

Аргументи третьої особи.

Третя особа подала до суду пояснення, у яких підтримала заявлені позовні вимоги. У поясненнях вказано, що у межах кримінального провадження слідчим залучено працівника ДЕІ Карпатського округу у якості спеціаліста до проведення огляду на місці незаконної рубки. Земельна ділянка, на якій проводився огляд, перебуває у постійному лісокористуванні відповідача. Останній допустив протиправну бездіяльність в частині виконання обов`язку із охорони лісів, внаслідок чого навколишньому природному середовищу було завдано збитків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

15.12.2022 працівниками восьмої виробничої дільниці «Львівської дистанції захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» проведено обстеження кварталу №108 у виділах №№8, 10, 14 у напрямку «Коломия-Чернівці», по прив`язці км. 228 пк 5 229 пк 6, перегін: Видинів-Снятин, у межах села Прутівка Коломийського району Івано-Франківської області, за результатами якого виявлено незаконну порубку дерев у загальній кількості 95 шт., а саме: ясен 26 шт., акація 24 шт., клен 22 шт., осика 20 шт., черешня 2 шт., дуб 1 шт.

Результати обстеження зафіксовані у Акті №56 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 15.12.2022. У наведеному акті деталізовано інформацію щодо кількості та порід незаконно зрубаних дерев, їх стану, діаметру пня у корі біля шийки кореня, розміру заподіяної шкоди за кожне дерево окремо та за усі дерева загалом (Т.1; а.с. 41-43).

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що незаконну рубку проведено на земельній ділянці із кадастровим №2625284501:03:003:0001, площею 13,9221 га та цільовим призначенням: для забезпечення функціонування залізничного транспорту, яка станом на дату ухвалення цього рішення перебуває у межах Снятинської територіальної громади, до якої увійшли території Прутівської територіальної громади згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України №714-р від 12.06.2020.

Відповідна земельна ділянка включає захисні лісонасадження (землі вкриті лісовою рослинністю) площею 5,9393 га, забудовані землі транспорту (землі під залізничним полотном) площею 0,6219 га, землі вкриті незначним рослинним покривом (7,3609 га), що прослідковується зі змісту експлікацій земель по угіддях і контурах, що відводяться в постійне користування Львівській державній залізниці на території Прутівської сільської ради, а також копій розпорядження Снятинської РДА Івано-Франківської області №415 від 27.10.2006, рішення Снятинської районної ради №106.5/2006 від 27.10.2006, рішення Івано-Франківської обласної ради №129-6/2006 від 10.11.2006 (Т.2; а.с. 53-57).

15.12.2006 цю земельну ділянку було передано у постійне користування Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця», про що свідчить Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №125580 від 15.12.2006 (Т.1; а.с. 63-64).

25.06.2014 на базі Державного територіального-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» створено ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України №200.

У зв`язку із цим, 05.11.2015 вказане вище право постійного користування було зареєстроване за ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83610293 від 28.03.2017 (Т.1; а.с. 61-62).

31.10.2018 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця», що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018.

Регіональна філія «Львівська залізниця» є відокремленим підрозділом АТ «Укрзалізниця», що простежується зі змісту наявних у матеріалах справи Витягів з веб-сайту «YouControl» та Положення про регіональну філії «Львівська залізниця» (Т.1; а.с. 123-171). У свою чергу, Львівська дистанція захисних лісонасаджень, працівники якої виявили незаконну рубку, є виробничим структурним підрозділом регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що прослідковується зі змісту Положення цього підрозділу (Т.1; а.с. 66-73).

Одними з основних завдань Львівської дистанції захисних лісонасаджень є організація та виконання робіт щодо утримання захисних лісонасаджень у межах землекористування товариства, здійснення заходів для забезпечення охорони і захисту лісу, зокрема виявлення самовільних рубок (пункти 2.1, 2.6 Положення про виробничий структурний підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця»).

Таким чином, відповідач є постійним користувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну рубку дерев.

Зважаючи на встановлення працівниками виробничого підрозділу факту незаконної рубки, відповідач звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення №ПЧЛ-1/815 від 16.12.2022 (Т.1; а.с. 74), а Відділенням поліції №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП у Івано-Франківській області розпочато досудове розслідування у межах кримінального провадження №12022091230000158 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, про що свідчить витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.12.2022 (Т.1; а.с. 60).

У межах кримінального провадження №12022091230000158 вчинено ряд дій, а саме:

- 15.12.2022 отримано пояснення від начальника восьмої виробничої дільниці «Львівської дистанції захисних лісонасаджень» щодо обставин виявлення факту незаконної рубки (Т.1; а.с. 96-97);

- проведено огляд місця події, про що складено відповідний протокол від 15.12.2022, у якому відображено породи та кількість зрубаних дерев, діаметри кожного із них, а також проведено фотофіксацію (Т.1; а.с. 103-113);

- проведено огляд місця події, про що складено відповідний протокол від 09.02.2024, у якому відображено породи та кількість зрубаних дерев, діаметри кожного із них (Т.1; а.с. 98-102);

- проведено інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої складено Висновок експерта №206/23-28 від 09.08.2023. Відповідно до цього висновку розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної, як встановлено слідством, рубки дерев різних порід та діаметрів у захисних лісових насадженнях, які розміщені біля залізничної колії «Чернівці-Коломия», що у межах села Прутіка Клоломийського району Івано-Франківської області, яка була заподіяна навколишньому природному середовищу лісу, як невід`ємному його елементу, становить 961`455,87 грн. (Т.1; а.с. 44-59).

Станом на дату ухвалення цього рішення, особу, яка безпосередньо вчинила незаконну рубку дерев, у межах кримінального провадження не встановлено.

Згідно із доводами прокурора, відповідач, як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду у розмірі 961`455,87 грн. Відтак, він просить стягнути вказану суму грошових коштів на користь позивача.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вказав, що порушення інтересів держави полягає у тому, що шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Міської ради, а факт невідшкодування такої шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

У спірних правовідносинах компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави, є Міська рада, адже така здійснює повноваження власника щодо ділянки, у межах якої виявлено факт незаконної рубки деревини, відповідно до статей 140, 142, 145 Конституції України, статей 10, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 4, 15, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі Закон №1264-XII).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Судом встановлено, що прокурор надсилав позивачу лист №09.53-57-2289ВИХ-24 від 23.08.2024, у якому просив повідомити, чи відшкодував відповідач завдану шкоду у розмірі 961 455,87 грн. У разі, якщо вказана сума не була відшкодована, прокурор просив надати інформацію про те, чи звертався позивач до суду із відповідним позовом, а також навести причини незвернення до суду (Т.1; а.с. 80-81).

У відповідь, Міська рада повідомила, що відповідач не відшкодовував заподіяну шкоду, а позивач не звертався та не звертатиметься до суду із позовом про стягнення із АТ «Укрзалізниця» 961 455,87 грн. (Т.1; а.с. 82).

З огляду на це, прокурор листом №09.53-57-2343ВИХ-24 від 30.08.2024 поінформував Міську раду про намір звернутися до суду із цим позовом (Т.1; а.с. 83-84), а позивач у листі №01-03/9/21/969 від 02.09.2024 повідомив про відсутність у нього будь-яких заперечень з приводу захисту прокурором інтересів держави у судовому порядку (Т.1; а.с. 85).

Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачу, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Позивач володів інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не звертався до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що прокурор формально звернувся до Міської ради для отримання формальної відповіді позивача та за власної ініціативи без належних на те підстав підмінив орган місцевого самоврядування, який повинен був самостійно звертатися до суду із позовом.

Зі змісту вказаних вище листів Міської ради вбачається, що вона не звертатиметься до суду із позовом, а отже продовжуватиме ігнорувати порушення інтересів держави, вчиняючи тим самим протиправну бездіяльність. За таких умов саме прокурор здатен та повинен забезпечити захист державних інтересів у судовому порядку.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 ЦК України присвячена деліктним зобов`язанням, тобто зобов`язанням з відшкодування шкоди.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, вирішуючи цю справу суд повинен встановити такі обставини: протиправність поведінки відповідача, заподіяння шкоди Міській раді, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою та вину відповідача.

Насамперед, слід зазначити, що спірні правовідносини між сторонами виникли у сфері охорони і захисту лісів від незаконних рубок, що обумовлює необхідність застосування положень Лісового кодексу України (надалі ЛК України).

Разом з цим, відповідач ставить під сумнів застосування до спірних правовідносин норм лісового законодавства, адже посилається на те, що прокурором не доведено, що насадження у смузі відведення залізниці є лісом.

Надаючи оцінку відповідним доводам, суд зазначає, що згідно із статтею 1 ЛК України ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі (частина 1 статті 4 ЛК України).

Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються, зокрема, на захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції) (пункт 1 статті 39 ЛК України).

Відповідно до положень пункту 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затв. постановою Кабінету Міністрів України, №733 від 16.05.2007, до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг.

Пунктом 9.29 ДБН В.2.3-19:2018 «Залізниці колії 1520 мм» передбачено, що у зонах степу та лісостепу на ділянках, що заносяться снігом, створюються захисні лісові насадження. Їх висаджують на відстані не менше 20 м від осі крайньої колії, але не ближче 5 м від брівки виїмки в місці найбільшої її глибини. За наявності нагірних канав 5 м вимірюються від їх зовнішньої брівки. Головними породами для лісосмуг залізниць України можуть слугувати: дуб, сосна, модрина, ясен, ялина, горіх чорний, айлант, акація біла, тополя, вільха тощо. Захисні лісонасадження вздовж залізниць прирівнюються за своїм значенням до лісів І групи.

Судом встановлено, що незаконна рубка дерев мала місце на земельній ділянці із кадастровим №2625284501:03:003:0001, площею 13,9221 га в межах залізничної смуги у кварталі № НОМЕР_1 у виділах №№8, 10, 14 у напрямку «Коломия-Чернівці», по прив`язці км. 228 пк 5 229 пк 6, перегін: Видинів-Снятин, у межах села Прутівка Коломийського району Івано-Франківської області.

Зі змісту наданих прокурором експлікацій земель (Т.2; а.с.56-57) прослідковується, що відповідна земельна ділянка включає, серед іншого, захисні лісонасадження площею 5,9393 га. (землі вкриті лісовою рослинністю).

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що захисні насадження, які розміщені в межах залізничної смуги відведення та які були незаконно зрубаними, є частиною лісового фонду України, позаяк належать до категорії захисних лісів. Та обставина, що цільовим призначенням відповідної земельної ділянки є забезпечення функціонування залізничного транспорту, жодним чином не спростовує висновків суду, адже захисні ліси належать до лісового фонду незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, про що уже було зазначено вище.

Таким чином, доводи відповідача у цій частині є безпідставними.

Відповідно до статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Вказана вище земельна ділянка із захисними лісонасадженнями в кінці 2006 року була передана у постійне користування відповідача, про що свідчить Державний акт ЯЯ №125580 від 15.12.2006, та залишається у користуванні останнього і станом на дату ухвалення цього рішення.

Важливо зазначити, що станом на дату передачі земельної ділянки редакція статті 17 ЛК України передбачала, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, при передачі відповідачу земельної ділянки до нього одночасно перейшло право постійного користування захисними лісами, які були наявні на відповідній земельній ділянці на момент її передачі.

З огляду на це, суд критично оцінює доводи відповідача з приводу належності йому на праві власності незаконно вирубаних дерев. Надані ним документи, а саме Передавальний акт від 03.08.2015, Зведений перелік майна від 18.08.2015 (Т.1; а.с. 222-231) не засвідчують права власника АТ «Укрзалізниця», адже його правопопередник не міг передати відповідачу права на лісові насадження більші (право власності), ніж він фактично мав (право постійного користування).

Зважаючи на це, наявні усі підстави вважати, що відповідач є постійним лісокористувачем, а отже на нього поширюються усі права та обов`язки постійних лісокористувачів.

Відповідно до частини 2 статті 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, серед іншого, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Відповідно до пункту 5 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок.

Згідно зі статтею 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 ЛК України).

Таким чином, на постійних лісокористувачів покладається обов`язок організувати і забезпечити охорону і захист лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідач зауважує, що закон не визначає змісту положення щодо вжиття «комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок». Наведене формулювання є загальним та не конкретизованим. При цьому центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та орган місцевого самоврядування не розробили переліку протипожежних та інших заходів із охорони, а також вимог щодо складання планів цих заходів, як того вимагає стаття 86 ЛК України, що унеможливило розробку відповідного комплексу заходів АТ «Укрзалізниця».

Відтак, він переконаний, що в умовах правової невизначеності неможливо визначити, які дії повинен був вчинити лісокористувач для охорони лісових насаджень, а отже розмежувати його правомірну поведінку та протиправну поведінку (бездіяльність) у випадку виявлення незаконної рубки. У позовній заяві прокурором також не вказано, які заходи повинен був вжити відповідач та у чому полягає нездійснення цих заходів, що призвело до заподіяння збитків.

Надаючи оцінку відповідним доводам, суд погоджується із тим, що на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування покладено обов`язок розробити перелік протипожежних та інших заходів з охорони лісів та вимог щодо складання планів цих заходів.

Водночас, слід зауважити, що закон не ставить у залежність виконання лісокористувачем свого обов`язку щодо охорони лісів від розробки чи не розробки уповноваженими державою суб`єктами програми заходів щодо здійснення такої охорони. Відсутність відповідної програми свідчить про необхідність усунення правової прогалини, однак не про право постійних лісокористувачів допускати бездіяльність в частині виконання покладених на них на нормативному рівні обов`язків.

На користь означеного твердження свідчить норма частини 5 статті 86 ЛК України, згідно із якою забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів.

Таким чином, ЛК України у рівній мірі (однаково) зобов`язує охороняти ліси як уповноважених державою суб`єктів, так і постійних лісокористувачів.

Судом встановлено, що уповноваженими державою суб`єктами не визначено, які саме заходи повинні вживатися задля охорони лісових насаджень у смугах відведення залізниць, а на нормативному рівні відсутня конкретизація таких заходів. Наведене однак не унеможливлює визначити, які дії повинен був вчинити лісокористувач, щоб попередити незаконну рубку, а отже розмежувати його правомірну поведінку та протиправну поведінку (бездіяльність).

У даній справі при визначенні змісту таких заходів потрібно виходити із засад розумності та адекватності, а також враховувати, що вартість заходів по охороні майна в будь-якому випадку має бути співмірною із цінністю об`єкта охорони, комплекс таких заходів має бути реальним та виконуваним. Важливо, що ці заходи мають бути спрямовані на попередження заподіяння шкоди, а не на виправлення (усунення) наслідків уже заподіяної шкоди.

На переконання суду, одним із таких заходів є проведення обстежень лісових насаджень вздовж залізничних колій працівниками АТ «Укрзалізниця». Періодичність їх проведення відіграє ключову роль, адже дозволяє оновлювати інформацію про стан лісонасаджень у відносно короткі часові проміжки. Видається, що щомісячне обстеження є цілком реальним та виконуваним заходом, вартість реалізації якого відповідає важливості захисних лісонасаджень.

Використаний судом підхід до визначення періодичності проведення обстежень (щомісячно) ґрунтується на конкретних обставинах цієї справи, а саме на кількості незаконно зрубаних дерев. Очевидно, для того, щоб зрубати та вивезти дев`яносто п`ять дерев, діаметри яких варіюються від 17 до 90 см., правопорушникам необхідно було витратити значну кількість часу та пройти значний відрізок земельної ділянки вздовж залізничної колії. Відтак, за умови дотримання періодичності обстеження працівники відповідача з високою ймовірністю змогли б або попередити незаконну вирубку, або принаймні зменшити розмір заподіяної шкоди.

При визначенні заходу з охорони лісів суд також враховує, що і відповідач усвідомлює необхідність проведення обстежень лісових насаджень вздовж залізниці, про що свідчать пояснення начальника виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» від 15.12.2022, які надані у межах кримінального провадження №12022091230000158.

Зі змісту цих пояснень прослідковується, що працівниками підрозділу проводяться періодичні обстеження лісових насаджень у кварталі № НОМЕР_1 у виділах №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 у напрямку «Коломия-Чернівці», по прив`язці км. 228 пк 5 229 пк 6, перегін: Видинів-Снятин, у межах села Прутівка Коломийського району Івано-Франківської області. Востаннє відповідний захід здійснено ще на початку жовтня 2022 року, тобто за два з половиною місяці до моменту виявлення незаконної рубки дерев у кількості дев`яносто п`ять штук (15.12.2022).

Зважаючи на це, суд доходить висновку, що відповідач, не забезпечивши необхідної періодичності у проведенні обстежень, порушив покладені на нього законом обов`язки лісокористувача та допустив протиправну бездіяльність, оскільки дозволив невстановленим особам здійснити незаконну рубку дерев у загальній кількості 95 шт. на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні, чим завдав шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідач визнає та не заперечує цієї обставини, адже саме його працівниками виявлено незаконну рубку та повідомлено правоохоронні органи про виявлене порушення лісового законодавства, підраховано кількість та види незаконно зрубаних дерев, а також їх вартість.

У цьому контексті варто зазначити, що самостійне виявлення відповідачем незаконної рубки та повідомлення правоохоронців про неї не охоплюється комплексом заходів спрямованих на охорону лісів від незаконних рубок, про які ідеться у статті 86 ЛК України, адже такі заходи спрямовані не на охорону лісів, тобто на попередження заподіяння шкоди, а на їх захист, тобто на виправлення (усунення) наслідків уже заподіяної шкоди.

Важливим є також те, що висловлюючи відповідні заперечення, АТ «Укрзалізниця» не наведено жодних пояснень з приводу того, яким чином товариство взагалі виконує покладений на нього лісовим законодавством обов`язок з охорони лісових насаджень. Фактично, свою бездіяльність відповідач намагається виправдати за рахунок нечіткості законодавчих формулювань, а також через перекладення тягаря доказування на прокурора. Разом з цим, як уже зазначалося вище, у цій категорії справ саме на відповідача покладається обов`язок довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Таке доказування включає в себе, серед іншого, надання документів, які підтверджують вжиття постійним лісокористувачем усіх можливих превентивних заходів спрямованих на охорону лісових насаджень.

Як вбачається з матеріалів справи, таких доказів відповідачем взагалі подано не було, як і не було надано жодних пояснень у цій частині, що дає підстави для відхилення його заперечень.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони лісів від незаконних рубок.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду: від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.

У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 ЛК України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 та 19.09.2018 у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

З огляду на вказану позицію необгрунтованими є доводи відповідача про безпідставність позовних вимог, позаяк після встановлення факту незаконної рубки та подання заяви про вчинення правопорушення, АТ «Укрзалізниця» визнано потерпілою стороною у межах кримінального провадження.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку, що у бездіяльності відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина). Відтак, підставним є покладення на нього цивільно-правової відповідальності.

Суд відхиляє посилання АТ «Укрзалізниця» на те, що стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та стаття 105 ЛК України не передбачають відповідальності за порушення вимог з охорони лісів, розташованих у смугах відведення залізниць (захисних лісів).

Так, за змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зі статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, про що уже зазналося вище та на що звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 09.09.2019 у справі №906/133/18, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь Курненської сільської ради та Мартинівської сільської ради шкоди завданої навколишньому природному середовищу.

Зі змісту висновку експерта №206/23-28 від 09.08.2023, виготовленого у межах кримінального провадження №12022091230000158, вбачається, що розмір завданої навколишньому природному середовище шкоди становить 961455,87 грн. Відповідний документ є належним та допустимим доказом, поданим на підтвердження заявлених позовних вимог. Жодних заперечень, зауважень щодо вказаної суми чи її контррозрахукнів від відповідача до суду не надходило.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відтак, із відповідача користь позивача підлягає стягненню сума шкоди у розмірі 961 455,87 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.

За подання позовної заяви Івано-Франківською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 11 537,47 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1371 від 26.08.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (Т.1; а.с. 23, 186).

Таким чином, зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Івано-Франківської обласної прокуратури у розмірі 11 537,47 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області (78301, Івано-Франківська обл., м. Снятин, площа Незалежності України, буд. 1; код ЄДРПОУ 04054240) 961 455,87 грн. шкоди завданої навколишньому природному середовищу.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 40081195) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, буд. 11; код ЄДРПОУ 03530483) 11 537,47 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 24.02.2025.

СуддяКрупник Р.В.