Постанова

від 12.05.2025 по справі 914/2266/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2025 р. Справа №914/2266/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіІ.Б. Малех

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 14.03.2025 року (вх. № 01-05/708/25 від 14.03.2025 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року (суддя Р.В.Крупник; повне рішення складено 24.02.2025 року)

у справі № 914/2266/24

за позовом: керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції Карпатського округу

про стягнення шкоди,

за участю:

від прокуратури: Місінська М.А. (посвідчення №068736 від 01.03.2023 року);

від позивача: не з`явився;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Левчук І.М. адвокат (довіреність за №10483 від 09.07.2024 року);

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

16.09.2024 року керівник Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції Карпатського округу про стягнення шкоди.

Позовні вимоги мотивовані виявленням незаконної рубки дерев, у зв`язку з чим було завдано шкоду навколишньому природному середовищу на суму 961455,87 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року у справі №914/2266/24 задоволено позов керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на користь Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області 961455,87 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 11537,47 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що незаконна рубка дерев мала місце на земельній ділянці із кадастровим №2625284501:03:003:0001, площею 13,9221 га в межах залізничної смуги у кварталі № 108 у виділах №№8, 10, 14 у напрямку «Коломия-Чернівці», по прив`язці км. 228 пк 5229 пк 6, перегін: Видинів-Снятин, у межах села Прутівка Коломийського району Івано-Франківської області.

Також встановлено, що вказана земельна ділянка із захисними лісонасадженнями в кінці 2006 року була передана у постійне користування відповідача, про що свідчить Державний акт ЯЯ №125580 від 15.12.2006, та залишається у користуванні останнього і станом на дату ухвалення цього рішення.

Суд зазначив, що станом на дату передачі земельної ділянки редакція статті 17 ЛК України передбачала, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, при передачі відповідачу земельної ділянки до нього одночасно перейшло право постійного користування захисними лісами, які були наявні на відповідній земельній ділянці на момент її передачі.

З наведеного, місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав вважати, що відповідач є постійним лісокористувачем, а отже на нього поширюються усі права та обов`язки постійних лісокористувачів.

Відповідач, не забезпечивши необхідної періодичності у проведенні обстежень, порушив покладені на нього законом обов`язки лісокористувача та допустив протиправну бездіяльність, оскільки дозволив невстановленим особам здійснити незаконну рубку дерев у загальній кількості 95 шт. на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні, чим завдав шкоди навколишньому природному середовищу.

Суд першої інстанції констатував, що у бездіяльності відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина). Відтак, підставним є покладення на нього цивільно-правової відповідальності. Зі змісту висновку експерта №206/23-28 від 09.08.2023, виготовленого у межах кримінального провадження №12022091230000158, вбачається, що розмір завданої навколишньому природному середовище шкоди становить 961455,87 грн. Відповідний документ є належним та допустимим доказом, поданим на підтвердження заявлених позовних вимог. Жодних заперечень, зауважень щодо вказаної суми від відповідача до суду не надходило.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, причому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вважає, що судом допущено невірне застосування норм лісового законодавства в частині визначення лісокористування відповідачем. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази віднесення насаджень в смузі відведення залізниці до категорії лісу. Зокрема відсутні відомості та докази у розумінні наведених вище норм про надання (виділення) компетентним органом земельної ділянки залізниці для лісокористування, віднесення її до даної категорії, відомості щодо обліку такого лісокористування, матеріали лісокористування, лісового кадастру, тощо. Стверджує, що цільове призначення земельної ділянки визначено як землі для забезпечення функціонування залізничного транспорту, до яких віднесено захисні та укріплюючі насадження. Для догляду за ними створюються на залізниці спеціальні підрозділи, які не являються спеціалізованими лісогосподарськими підрозділами у розумінні ст. 17 ЛК України. Зазначає, що згідно передавального акту майно, яке віднесено до статутного капіталу товариства, немає жодного стосунку до лісу. Вважає, що використаний судом підхід до визначення періодичності проведення обстежень (щомісячно) не ґрунтується на конкретних обставинах цієї справи, а виключно на припущеннях. Просить рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року у справі №914/2266/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апелянта. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що відповідач є постійним лісокористувачем. На постійних лісокористувачів покладається обов`язок організувати і забезпечити охорону і захист лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень. Звертає увагу суду на те, що нормами законодавства передбачено обов`язок відповідача як постійного землекористувача забезпечити охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, їх охорона, захист та відтворення. Вважає, що зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, а також те, що на нього покладено відповідальність за попередження таких вирубок, повинен був передбачити можливість настання шкідливих наслідків відсутності належного контролю за спірною територією, але легковажно розраховував на їх відвернення. Просить рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року у справі №914/2266/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідача, а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів допущено самовільну порубку 95 дерев, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави. Просить рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року у справі №914/2266/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Прокурор заперечив проти доводів скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просила проводити розгляд справи за відсутності її представників.

Позивач не забезпечив участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомив.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення учасників справи з датою, часом та місцем розгляду справи №914/2266/24, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 року призначено розгляд справи на 12.05.2025 року об 11 год.30 хв.

09.04.2025 року вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Таким чином, суд вчинив дії щодо належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи №914/2266/24.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності тих учасників, які не з`явились в судове засіданя.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 15.12.2022 року працівниками восьмої виробничої дільниці «Львівської дистанції захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» проведено обстеження кварталу №108 у виділах №№8, 10, 14 у напрямку «Коломия-Чернівці», по прив`язці км. 228 пк 5 229 пк 6, перегін: Видинів-Снятин, у межах села Прутівка Коломийського району Івано-Франківської області, за результатами якого виявлено незаконну порубку дерев у загальній кількості 95 шт., а саме: ясен 26 шт., акація 24 шт., клен 22 шт., осика 20 шт., черешня 2 шт., дуб 1 шт.

Результати обстеження зафіксовані в Акті №56 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 15.12.2022 року. У наведеному акті деталізовано інформацію щодо кількості та порід незаконно зрубаних дерев, їх стану, діаметру пня у корі біля шийки кореня, розміру заподіяної шкоди за кожне дерево окремо та за усі дерева загалом.

Незаконну рубку проведено на земельній ділянці із кадастровим №2625284501:03:003:0001, площею 13,9221 га та цільовим призначенням: для забезпечення функціонування залізничного транспорту, що підтверджується витягом з Державного реєстру за №83610293, яка перебуває у межах Снятинської територіальної громади і до якої увійшли території Прутівської територіальної громади згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України №714-р від 12.06.2020 року.

Відповідна земельна ділянка включає захисні лісонасадження (землі вкриті лісовою рослинністю) площею 5,9393 га, забудовані землі транспорту (землі під залізничним полотном) площею 0,6219 га, землі вкриті незначним рослинним покривом (7,3609 га), що прослідковується зі змісту експлікацій земель по угіддях і контурах, що відводяться в постійне користування Львівській державній залізниці на території Прутівської сільської ради, а також копій розпорядження Снятинської РДА Івано-Франківської області №415 від 27.10.2006 року, рішення Снятинської районної ради №106.5/2006 від 27.10.2006 року, рішення Івано-Франківської обласної ради №129-6/2006 від 10.11.2006 року.

15.12.2006 року земельну ділянку було передано у постійне користування Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця», про що свідчить Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №125580 від 15.12.2006 року.

25.06.2014 року на базі Державного територіального-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» створено ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 року.

05.11.2015 право постійного користування земельною ділянкою було зареєстроване за ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83610293 від 28.03.2017 року.

31.10.2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменоване його в акціонерне товариство «Українська залізниця», що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 року.

Регіональна філія «Львівська залізниця» є відокремленим підрозділом АТ «Укрзалізниця», що простежується зі змісту наявних у матеріалах справи Положення про регіональну філії «Львівська залізниця» та Витягів з веб-сайту «YouControl» .

У свою чергу, Львівська дистанція захисних лісонасаджень, працівники якої виявили незаконну рубку, є виробничим структурним підрозділом регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що прослідковується зі змісту Положення цього підрозділу.

Одними з основних завдань Львівської дистанції захисних лісонасаджень є організація та виконання робіт щодо утримання захисних лісонасаджень у межах землекористування товариства, здійснення заходів для забезпечення охорони і захисту лісу, зокрема виявлення самовільних рубок (пункти 2.1, 2.6 Положення про виробничий структурний підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця»).

Зважаючи на встановлення працівниками виробничого підрозділу факту незаконної рубки, відповідач звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення №ПЧЛ-1/815 від 16.12.2022 року, а Відділенням поліції №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП у Івано-Франківській області розпочато досудове розслідування у межах кримінального провадження №12022091230000158 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, про що свідчить копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.12.2022 року.

У межах кримінального провадження №12022091230000158 проведено, зокрема, огляд місця події, про що складено відповідний протокол від 15.12.2022 року, у якому відображено породи та кількість зрубаних дерев, діаметри кожного із них, а також проведено фотофіксацію; проведено огляд місця події, про що складено відповідний протокол від 09.02.2024 року, у якому відображено породи та кількість зрубаних дерев, діаметри кожного із них.

Також проведено інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої складено Висновок експерта №206/23-28 від 09.08.2023 року.

Відповідно до цього висновку розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу лісу, як невід`ємному його елементу внаслідок незаконної рубки дерев різних порід та діаметрів у захисних лісових насадженнях, які розміщені біля залізничної колії «Чернівці-Коломия», що у межах села Прутівка Клоломийського району Івано-Франківської області, становить 961455,87 грн.

В матеріалах господарської справи № 914/2266/24 відсутні докази про те, чи встановлено у межах кримінального провадження конкретних осіб, які вчинили незаконну рубку дерев.

В листі №09.53-57-2289ВИХ-24 від 23.08.2024 року, надісланому позивачу у даній справі, прокурор просив повідомити, чи відшкодував відповідач завдану шкоду у розмірі 961455,87 грн. У разі, якщо вказана сума не була відшкодована, прокурор просив надати інформацію про те, чи звертався позивач до суду із відповідним позовом, а також навести причини незвернення до суду.

Листом №01-03/9/21/710 від 26.08.2024 року Снятинська міська рада повідомила, що відповідач не відшкодовував заподіяну шкоду, а позивач не звертався та не звертатиметься до суду з позовом про стягнення із відповідача 961455,87 грн.

Листом №09.53-57-2343ВИХ-24 від 30.08.2024 року прокурор поінформував Снятинську міську раду про намір звернутися до суду із цим позовом.

Листом №01-03/9/21/969 від 02.09.2024 року позивач повідомив про відсутність у нього будь-яких заперечень з приводу захисту прокурором інтересів держави у судовому порядку.

Згідно із доводами прокурора, відповідач, як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду у розмірі 961455,87 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У цій справі судом встановлено, що листом № лист №09.53-57-2289ВИХ-24 від 23.08.2024 року прокурор надісилав позивачу повідомлення, у якому просив повідомити, чи відшкодував відповідач завдану шкоду у розмірі 961455,87 грн. У разі, якщо вказана сума не була відшкодована, прокурор просив надати інформацію про те, чи звертався позивач до суду із відповідним позовом, а також навести причини незвернення до суду.

Листом №01-03/9/21/710 від 26.08.2024 року Снятинська міська рада повідомила, що відповідач не відшкодовував заподіяну шкоду, а позивач не звертався та не звертатиметься до суду із позовом про стягнення із відповідача 961455,87 грн.

Листом №09.53-57-2343ВИХ-24 від 30.08.2024 року прокурор поінформував Снятинську міську раду про намір звернутися до суду із цим позовом.

Листом №01-03/9/21/969 від 02.09.2024 року позивач повідомив про відсутність у нього будь-яких заперечень з приводу захисту прокурором інтересів держави у судовому порядку.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що керівник Коломийської окружної прокуратури дотримав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення представництва в суді законних інтересів держави, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави в особі Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області та необхідність їх захисту.

Щодо суті спору

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Наведена норма встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. За відсутності хоча б однієї з наведених складових цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 року у справі №910/15931/19.

Відповідно до частини 1 статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Згідно із частиною 1 статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Пунктом 1 частини 1 статті 39 Лісового кодексу України ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції).

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №733 від 16.05.2007 року, до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема: лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів); лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг.

Пунктом 9.29 ДБН В.2.3-19:2018 «Залізниці колії 1520 мм» передбачено, що у зонах степу та лісостепу на ділянках, що заносяться снігом, створюються захисні лісові насадження. Їх висаджують на відстані не менше 20 м від осі крайньої колії, але не ближче 5 м від брівки виїмки в місці найбільшої її глибини. За наявності нагірних канав 5 м вимірюються від їх зовнішньої брівки. Головними породами для лісосмуг залізниць України можуть слугувати: дуб, сосна, модрина, ясен, ялина, горіх чорний, айлант, акація біла, тополя, вільха тощо. Захисні лісонасадження вздовж залізниць прирівнюються за своїм значенням до лісів І групи.

У цій справі судом встановлено, що незаконна рубка дерев мала місце на земельній ділянці із кадастровим №2625284501:03:003:0001, площею 13,9221 га в межах залізничної смуги у кварталі № НОМЕР_1 у виділах №№8, 10, 14 у напрямку «Коломия-Чернівці», по прив`язці км. 228 пк 5 229 пк 6, перегін: Видинів-Снятин, у межах села Прутівка Коломийського району Івано-Франківської області.

Також судом встановлено, що зі змісту наданих прокурором експлікацій земель прослідковується, що відповідна земельна ділянка включає, серед іншого, захисні лісонасадження площею 5,9393 га. (землі вкриті лісовою рослинністю).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що захисні насадження, які розміщені в межах залізничної смуги відведення та які були незаконно зрубаними, є частиною лісового фонду України, позаяк належать до категорії захисних лісів.

Та обставина, що цільовим призначенням відповідної земельної ділянки є забезпечення функціонування залізничного транспорту, жодним чином не спростовує вказаних висновків місцевого господарського суду, адже захисні ліси належать до лісового фонду незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають.

Відповідно до частини 1 статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

За положеннями частини 1, 2 статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Судом встановлено, що 15.12.2006 року земельну ділянку було передано у постійне користування Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця», про що свідчить Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №125580 від 15.12.2006 року.

Частиною 4 статті 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі Державного акту №125580 від 15.12.2006 року) було передбачено, що право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищеописані норми та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при передачі відповідачу земельної ділянки до нього одночасно перейшло право постійного користування захисними лісами, які були наявні на відповідній земельній ділянці на момент її передачі. Правильним є також висновок місцевого господарського суду про наявність підстав вважати, що відповідач є постійним лісокористувачем, а отже на нього поширюються усі права та обов`язки постійних лісокористувачів.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За положеннями частини 1, 2 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України передбачено, що охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

На постійних лісокористувачів покладається обов`язок організувати і забезпечити охорону і захист лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідач є постійним користувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну рубку дерев.

За наведених обставин, суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні про те, що відповідач, не забезпечивши необхідної періодичності у проведенні обстежень, порушив покладені на нього законом обов`язки лісокористувача та допустив протиправну бездіяльність, оскільки дозволив невстановленим особам здійснити незаконну рубку дерев у загальній кількості 95 шт. на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні, чим завдав шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до висновку інженерно-екологічної експертизи №206/23-28 від 09.08.2023 року розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу - лісу, як невід`ємному його елементу, внаслідок незаконної рубки дерев різних порід та діаметрів у захисних лісових насадженнях, які розміщені біля залізничної колії «Чернівці-Коломия», що у межах села Прутівка Клоломийського району Івано-Франківської області, становить 961455,87 грн.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 року у справі № 907/181/22 дійшов наступного правового висновку:

«Частиною 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

За приписами ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17)».

Відтак, враховуючи вищеописані правові норми, висновки Верховного Суду та встановлені у справі, що розглядається, обставини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року у справі № 914/2266/24.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 14.03.2025 року (вх. № 01-05/708/25 від 14.03.2025 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2025 року у справі №914/2266/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяІ.Б. Малех

СуддяІ.Ю. Панова