Ухвала

від 24.02.2025 по справі 927/252/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 927/252/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_1 ,

4) ОСОБА_4 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) ОСОБА_6 ,

7) ОСОБА_7 ,

8) ОСОБА_8 ,

9) ОСОБА_9

про стягнення 890 479 316,90 грн шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідачів (членів правління та кредитного комітету банку) про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди, яка виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов`язаними особами банку (в розумінні ст.52 Закону "Про банки і банківську діяльність"), операцій, які прямо суперечили інтересам банку, а саме прийняття рішень про надання кредитів за кредитними договорами.

2. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 07.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення 890 479 316,90 грн шкоди задовольнив повністю.

3. 08.02.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв`зку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. 13.02.2025 надійшло заперечення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору та відкриття касаційного провадження.

5. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

6. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

7. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

8. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

9. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

10. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

11. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

12. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 589 000 грн, розрахований таким чином: 2 270 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021) х 350 х 200%.

13. Скаржник до касаційної скарги не додав документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, при цьому заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору. Скаржник, посилаючись, зокрема, на п.1 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", зауважує, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. На підтвердження вказаних обставин до скарги додав роздруківку відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, сформовану на запит в електронному вигляді від 28.01.2025, за період з 1 кварталу 2024 до 4 квартал 2024 року.

14. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у запереченні на клопотання про звільнення від сплати судового збору зазначає, що скаржник має 64 роки за віком; згідно з даними у цій справі, ОСОБА_1 працював у БАНК ДЕМАРК за посадою керівника юридичної служби, а тому, очевидно, має страховий стаж; згідно з нормами Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у випадку, якщо особа має страховий стаж, така особа має право на пенсію з настанням 63 років; у той самий час ні пенсія, ні її розмір не відображаються у інформації з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору; відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_1 зареєстровано у частковій власності дві квартири у АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 ; інформація з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору не є достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.

15. Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

16. Частиною 1 ст.8 Закону "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

17. Згідно з ч.2 ст.8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.

18. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.11.2023 у справі №906/308/20 відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду та зазначила, що положення п.1 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою (п.70 постанови).

19. Натомість Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №303/7754/21, де було, зокрема, зазначено, що відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом. Тобто за вказаних обставин з метою забезпечення права особи на судовий захист ст.8 Закону "Про судовий збір" може бути застосована за аналогією закону до іншої сторони спору.

20. Положення ст.8 Закону "Про судовий збір" містять виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

21. У п.37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок про те, що з аналізу ст.8 Закону "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст.5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст.5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

22. Верховний Суд зазначає, що положення статей ГПК та Закону "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

23. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п.44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

24. З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі №905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі №905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

25. Верховний Суд неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (ухвали Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 у справі №757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі №914/1147/20, від 10.11.2021 у справі №922/1429/19, від 06.06.2021 у справі №922/1775/19 та інші).

26. На підтвердження свого фінансового становища, скаржник надав роздруківку відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору. При цьому, скаржник не надав інших документів, зокрема, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7; документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.

27. Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, та докази додані до нього, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки скаржник не вжив всіх можливих заходів задля доведення відсутності у нього реального доходу.

28. Аналогічний підхід у подібних справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Верховний Суд застосував в ухвалах від 15.07.2024 у справі №917/1920/21 та від 25.12.2024 у справі №910/3748/20.

29. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

30. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

31. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

32. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваних рішень залишаються без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №927/252/21.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №927/252/21 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко