Постанова

від 21.02.2025 по справі 911/3095/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 911/3095/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024

у справі № 911/3095/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Конкорд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж»

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Конкорд" надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардаж".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2024 зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж» (далі - ТОВ «Бардаж», боржник); визнано грошові вимоги ТОВ «Будівельна група «Конкорд» до ТОВ «Бардаж» в розмірі 15689462,12 грн, з яких: заборгованість 15 602 322,12 грн, судові витрати: 26840,00 грн, авансування винагороди 60 300,00 грн); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Бардаж»; введено процедуру розпорядження майном боржника, вирішено інші процесуальні питання.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Крім того скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.12.2024 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 в частині поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 неповажними, вказавши, що скаржником не наведено підстав, які можуть свідчити про поважність пропуску строку процесуального строку, та не надано доказів, які свідчилиб про те, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалу мотивовано посиланням на положення частини 4 статті 260 ГПК України.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та доводів скаржника

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, справу передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Підставою касаційного оскарження зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, статей 86, 119, 256, 260, 261 ГПК України.

Скаржник вказує, що відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд належним чином не аналізував та не надав правової оцінки доводам, викладеним у заяві про поновлення строку, не врахував, що про наявність оскаржуваної ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 (яка на його адресу не направлялась), ОСОБА_1 стало відомо лише 01.10.2024, після отримання заяви про покладення субсидіарної відповідальності. За таких обставин, на переконання скаржника, він наділений правом на поновлення строку на апеляційне оскарження у відповідності до статті 256 ГПК України.

За доводами скаржника, не врахування вищезазначених обставин призвело до передчасних висновків апеляційного суду про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, що в даному випадку може розцінюватися як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та призвело до порушення його права, визначеного Конституцією України, на апеляційний перегляд справи.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

При цьому на вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про визнання неповажними зазначених скаржником в клопотанні про усунення недоліків підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

Абзацом третім підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 унормовано, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п.40, 41, від 03.04.2008).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, від 20.06.2011).

Згідно із частинами 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною 3 статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в Господарському процесуальному кодексі України вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Разом з тим відповідно до частин 3, 4 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, подавши апеляційну скаргу у цій справі на підставі відповідної норми, апелянт реалізував передбачене зазначеною нормою право на апеляційне оскарження. Водночас, здійснення (реалізація) такого права можливе за дотримання визначених процесуальним законодавством умов, у тому числі щодо строку на апеляційне оскарження та вчинення конкретних визначених дій на його поновлення у разі пропуску з поважних причин.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала у справі № 911/3095/23 постановлена Господарським судом Київської області 17.01.2024, повний текст ухвали складено 19.12.2023, тобто останнім днем подання апеляційної скарги є 28.02.2024.

Апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024 у справі № 911/3095/23 була подана ОСОБА_1 11.10.2024, про що свідчить відмітка суду на першому аркуші апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, встановивши недоліки апеляційної скарги, ухвалою від 02.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024 у справі № 911/3095/23 залишив без руху, запропонував скаржнику надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024 у справі № 911/3095/23 у розмірі 40 260,00 грн та навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 у справі № 911/3095/23.

ОСОБА_1 подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у відповідності до якої просив суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство; скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Бардаж».

На обґрунтування поновлення строку зазначав, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 242 ГПК України та не надіслав скаржнику копію оскаржуваної ухвали, а оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.03.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117339453) не скасовує обов`язок суду видати (надіслати) копії судових рішень учасникам справи (постанова Верховного Суду від 02.08.2021 у справі № 914/1191/20).

ОСОБА_1 вказував на те, що тільки 01.10.2024, отримавши заяву ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності, дізнався що його конституційні гарантії захисту прав та інтересів були порушені ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2024 у справі №911/3095/23 про відкриття провадження у справі про банкрутство, що, на його думку, свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку апеляційного оскарження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 в частині поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024.

Аргументом суду апеляційної інстанції зазначено, що наявні у матеріалах справи докази спростовують твердження ОСОБА_1 . Інших підстав, які можуть свідчити про поважність підстав пропуску процесуального строку, не наведено, доказів, які свідчили б про те, що останній не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії - не додано, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Водночас, суд апеляційної інстанції не вказав, які саме конкретні матеріали справи спростовують твердження скаржника. Критично оцінивши доводи скаржника про те, що він дізнався про оскаржуване судове рішення саме 01.10.2023 після отримання заяви ліквідатора про субсидіарну відповідальність, апеляційний господарський суд не встановлював той факт, з якого він обчислює момент виникнення у ОСОБА_1 права на захист своїх інтересів у справі про банкрутство при вирішенні питання про поновлення строків на оскарження судового рішення.

Зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду свідчить про те, що апеляційний господарський суд, не аналізував та не надав жодної оцінки доводам, викладеним у заяві про усунення недоліків, зокрема про те, що:

- ОСОБА_1 був керівником ТОВ «Бардаж» до 10.11.2023, тобто до порушення справи про банкрутство, та не набув статус учасника справи, набув статус особи, права якої порушені, лише після звернення ліквідатора з заявою про субсидіарну відповідальність, та відповідно не міг раніше реалізувати своє право на захист своїх інтересів у справі про банкрутство.

- на час постановлення ухвали суду першої інстанції від 17.01.2024, її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.03.2024, керівником ТОВ «Бардаж» став ОСОБА_2 , відповідно доступ до підсистеми «Електроний суд» електронного кабінету ТОВ «Бардаж» ОСОБА_1 було припинено.

- копія ухвали суду першої інстанції жодними засобами зв`язку на його адресу не направлялась та йому не вручалась, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання скаржником копії судового рішення.

Верховний Суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 підкреслюється важливість забезпечення права на судовий захист та доступ до правосуддя, а також недопустимість формального підходу судів у ситуаціях, коли особа не мала можливості захищати свої права через необізнаність про ухвалене судове рішення.

У постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі №925/1600/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Разом з тим, з приписів частини другої статті 261 ГПК України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, 02.10.2024 у справі № 9/41.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях Європейського суду з прав людини, у т. ч. рішення у справі "МШ "Голуб" проти України" від 18.10.2005, рішення справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, рішення у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010, рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 521/2816/15-ц наголошено, що саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином, за змістом наведених норм та судової практики Верховного Суду, подання апеляційної скарги особою, яка не була повідомлена про розгляд справи або не була залучена до участі в ній, навіть у разі, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків, не звільняє цю особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд, у свою чергу, має оцінити надані стороною пояснення та докази на предмет їхньої поважності та обґрунтованості відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, апеляційний суд всупереч положень процесуального законодавства, яким врегульовано алгоритм дії суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, проте вважала, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, належним чином не здійснив аналіз зазначених ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку у їх взаємозв`язку підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а саме, вибуття його зі статусу учасника ТОВ «Бардаж» до відкриття провадження у справі про банкрутство товариства; не направлення на його адресу оскаржуваного судового рішення; набуття статусу особи, права якої порушені, лише з моменту отримання заяви ліквідатора боржника про покладення на нього субсидіарної відповідальності, а саме: 01.10.2024, що вплинуло на можливість реалізувати ним своє право на захист своїх інтересів у справі про банкрутство в межах визначених законом процесуальних строків.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідає, оскільки суд апеляційної інстанцій належним чином не оцінив надані скаржником пояснення та докази на предмет доведення поважності та обґрунтованості причин пропуску строку на апеляційне оскарження. відповідно до вимог процесуального закону.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду першої інстанції на підставі частини четвертої статті 261 ГПК України.

З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 911/3095/23 скасувати.

3. Справу № 911/3095/23 передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков