Ухвала від 17.02.2025 по справі 488/595/25

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/595/25

Провадження № 2-о/488/56/25

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

17.02.2025 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Щеглова Я.В., вивчивши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Корабельного районного суду м.Миколаєва із заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаїв, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України в/ч № НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 о 14:00 год поблизу населеного пункту Григорівка, Покровського району, Донецької області внаслідок ракетного удару, під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

Перевіривши матеріали заяви, суддя встановила такі її недоліки.

Правовою підставою для звернення до суду заявником вказано ст. 317 ЦПК України.

Частиною першою ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини другої ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до частини третьої ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.10.2023 у справі № 607/1612/23 вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України. Згідно з цією нормою права у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У наведеній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов`язані із ним. За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Крім того, суди зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільний процесуальний кодекс України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:

1)встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої ст. 315);

2)встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої ст. 315);

3)встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317);

4)оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309).

Зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Відповідно до вимог пункту 8 частини першої ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга ст. 315 ЦПК України).

У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша, друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко-і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Про зазначене вказав Верховний Суд у Постанові від 29.03.2023 у справі №753/8033/22.

В заяві, як на докази смерті особи, ОСОБА_1 посилається на Висновок службового розслідування від 29.11.2024 щодо зникнення безвісти стрільця 2 відділення стрілецькою взводу 4 стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта № 326) НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 та стрільця-радіотелефоніста 2 відділення І стрілецького взводу 4 стрілецької роти (з охорони та оборони важливого державного об`єкта № 326) НОМЕР_3 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 16:00 в районі виконання бойових завдань в н. п. Григорівка, Покровського району, Донецької області.

Разом з тим, правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 27.04.2022 № 2505-VІІІ, який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону особа, зникла безвісти, фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин, особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Статтями 18, 19 вищевказаного Закону передбачений порядок подання заяви і розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Зокрема, заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об`єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана Уповноваженим, якщо зазначені в абзаці другому цієї частини особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи. У заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи. У разі отримання інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи Національна поліція України зобов`язана інформувати Уповноваженого протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Уповноваженим від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи. З метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, Уповноважений надсилає запити на отримання інформації до органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, громадських об`єднань та міжнародних гуманітарних організацій, що можуть володіти необхідною інформацією. Керівники органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, а також керівники громадських об`єднань, до яких надійшов запит Уповноваженого на отримання інформації, зобов`язані повідомити Уповноваженого в письмовій формі про результати розгляду такого запиту в триденний строк з дня його одержання.

Статтею 21 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»передбачено, що у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом і що за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду про встановлення факту смерті особи, що зникла безвісти.

Доказів подання заявником або її представником заяви Уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин стороною заявника суду не надано. Як і не надано відомостей про заходи, які вживалися до розшуку військовослужбовця у передбаченому статтею 19 вказаного вище Закону порядку.

Висновок Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть військовослужбовця, як це передбачено статтею 21 Закону до заяви не долучено.

За умови недотримання заявником визначеної Законом процедури, звернення до суду з вимогою про встановлення факту смерті військовослужбовця є передчасним.

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 591/1461/19 та від 28.02.2024 у справі № 506/358/22.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до частини другої ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі частини другої ст. 46 ЦК України, а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 204/7924/23 та від 28.02.2024 у справі № 506/358/22.

Отже, заявнику необхідно обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що за загальним правилом цивільного процесуального законодавства України та положень ст. 294 ЦПК України саме на заявника покладено обов`язок визначити заінтересованих осіб.

Заявник зазначала, що встановлення факту смерті чоловіка необхідно їй як дружині для державної реєстрації смерті в органах РАЦС, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових прав, зокрема, щодо отримання одноразової допомоги після загибелі чоловіка та оформлення спадщини після його смерті.

Отже, враховуючи, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для реалізації, зокрема, права на спадкування та отримання одноразової грошової допомоги, то встановлення такого факту може стосуватися прав та інтересів інших осіб (інших спадкоємців першої черги та суб`єктів права на отримання одноразової грошової допомоги), оскільки вони повинна мати можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання своїх суб`єктивних прав. Але вказані особи в заяві у якості заінтересованих осіб не зазначені.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заяву слід залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків з урахуванням положень частини другої ст. 317 ЦПК України.

Керуючись статтями 177, 185, 260, 268294 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залишити без руху.

Встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити заявнику, що у разі невиконання вимог ухвали, заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Щеглова