Рішення

від 20.02.2025 по справі 161/8927/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/8927/23

Провадження № 2/161/374/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П.

при секретарі Швед Н.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Луцької міської ради, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

31.05.2023 року ОСОБА_3 , через свого представника, звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 0,0890 га із кадастровим номером: 0710100000:34:035:0016 (далі земельна ділянка-1), яка була успадкована ним 20.06.2020 року після смерті його батька. Користувачем суміжної земельної ділянки площею 0,0387 га із кадастровим номером: 0710100000:34:035:0033 (далі земельна ділянка-2) є відповідач ОСОБА_4 . У 2021 році остання на належній йому земельній ділянці-2 встановила паркан, частково зайнявши належну йому земельну ділянку-1. При цьому, правовстановлюючі документи на земельну ділянку-2 не відповідають вимогам нормативно правових актів в галузі землеустрою. Враховуючи наведене, просить суд: скасувати державний акт серії ВЛ № 37-Г, виданий 03.02.1999 року; усунути йому перешкоди в користуванні належним йому майном, шляхом зобов`язання ОСОБА_4 знести паркан, який встановлений у АДРЕСА_1 , між земельними ділянками-1 та -2; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки-2, шляхом закриття поземельної книги зі скасуванням присвоєного їй кадастрового номера; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку-2.

12.07.2023 року представником Луцької міської ради подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що ОСОБА_4 абсолютно правомірно користується земельною ділянкою-2, згідно акту на право постійного користування серія ВЛ № 37-Г, виданого 03.02.1999 року. Наявність будь-яких із правових підстав для припинення відповідачці права постійного користування вказаним майном позивачем не наведено. При цьому, скасування діючого речового права для ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:34:035:0033, яка межує із належною позивачу на праві власності земельною ділянкою-1 не є належним та ефективним способом захисту, оскільки ніяким чином не вплине на усунення перешкод в користуванні своїм майном. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.08.2023 року в справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Волинського відділення Львівського НДІСЕ та на вирішення якої поставлено наступне питання: чи виконана Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки-2 нормативно-правовим документам із землеустрою?

27.09.2024 року від Волинського відділення Львівського НДІСЕ надійшов до суду висновок експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою № 3865 від 17.09.2024 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача Луцької міської ради у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при розгляді справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0890 га із кадастровим номером: 0710100000:34:035:0016, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із відомостей Державного реєстру речових прав, відповідачці ОСОБА_4 передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0387 га із кадастровим номером: 0710100000:34:035:0033, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває у комунальній власності територіальної громади Луцької міської ради.

Питання надання земельних ділянок комунальної власності у постійне користування регулюється ЗК України, ЗУ «Про Державний земельний кадастр», ЗУ «Про землеустрій» та

іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності у постійне користування дозволяється лише для будівництва та обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівлі, споруди), а також у випадках передачі у постійне користування державному, комунальному підприємству, установі, організації земельної ділянки, вилученої із постійного користування іншого державного, комунального підприємства, установи, організації.

Вищезазначеною нормою ЗУ України, який набув чинності 01.01.2002 року, фактично унормовано, що фізичні особи не можуть отримати земельні ділянки комунальної власності на праві постійного користування.

Разом з тим, не вирішеним залишалось питання щодо продовження дії державних актів на право постійного користування землею, які були видані до набрання законної сили чинним ЗК України.

Зазначену колізію вирішив Конституційний суд України у рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005), яким визнано неконституційним положення п. 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Обгрунтовуючи вищевказаний висновок, Конституційний суд у п. 5.5. рішення зазначив, що закони, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації встановлених Конституцією України та міжнародними договорами прав і свобод людини і громадянина, в тому числі порядок набуття права власності, не повинні звужувати, заперечувати чи в будь-який інший спосіб обмежувати ці права і свободи. Порядок безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності не повинен встановлювати обмеження щодо виникнення цього права у громадян.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, їх дія поширюється на відносини, які виникли раніше, лише у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою комунальної власності, то такі підстави визначені у ст. 141 ЗК України, зокрема:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних комунальних підприємств, установ та організацій; чи

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

3) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Жодної з вищезазначених підстав для припинення ОСОБА_4 права постійного користування земельною ділянкою кадастровим номером 0710100000:34:035:0033 стороною позивача не наведено та відповідних доказів на підтвердження їх існування не надано.

На переконання суду, ОСОБА_4 правомірно користується земельною ділянкою кадастровим номером 0710100000:34:035:0033, згідно акту на право постійного користування, серія ВЛ № 37-Г, виданого 03.02.1999 року.

При цьому, стороною позивача не наведено жодних аргументів щодо того, що існування акту на право постійного користування, серія ВЛ № 37-Г, виданого 03.02.1999 року порушує права, свободи чи законні інтереси ОСОБА_3 .

Сама по собі не відповідність вимогам нормативно правових актів в галузі землеустрою Технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства (вид використання для ведення підсобного господарства) громадянці ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ) не може бути підставою для скасування права відповідачки на користування відповідною земельною ділянкою за позовними вимогами ОСОБА_3 за умови, якщо останнім не доведено, що існування акту на право постійного користування, серія ВЛ № 37-Г, виданого 03.02.1999 року порушує права, свободи чи законні інтереси ОСОБА_3 , зокрема, що існування перетину земельних ділянок, їх накладень, або ж самоправства.

З огляду на наведене, суд не приймає до уваги висновок експерта Волинського відділення Львівського НДІСЕ за результатами проведення експертизи з питань землеустрою № 3865 від 17.09.2024 року.

За наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування державного акту, скасування державної реєстрації земельної ділянки, шляхом закриття поземельної книги зі скасуванням присвоєного їй кадастрового номера та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Вимогами ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, ані позивач, ані його представник в ході розгляду справи не надали жодних доказів того, що паркан, який облаштований відповідачкою на належній їй земельній ділянці встановлений із частковим зайняттям земельної ділянки площею 0,0890 га із кадастровим номером: 0710100000:34:035:0016, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_5 .

Крім того, заперечуючи щодо наявності підстав для задоволення позову сторона відповідача також посилається на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даними вимогами.

Як слідує з роз`яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» (п. 11), встановивши, що строк для звернення до суду пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування строку позовної давності заявлено стороною у спорі, і зроблено до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Луцької міської ради, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора слід відмовити саме у зв`язку з їх недоведеністю.

У зв`язку з відмовою у позові, суд, у відповідності до положення ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі вважає за необхідне залишити за позивачкою.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст. 4, 15 ЦК України, ст.ст. 92, 152 ЗК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Луцької міської ради, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Луцька міська рада, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук