Рішення

від 12.02.2025 по справі 295/5208/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/5208/19

Категорія 2

2/295/1003/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Перекупка І.Г., за участю секретаря судового засідання Конончук Ю.О., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Пастушенко Б.Ю., представника третьої особи Шахрай В.В., розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Богунськогорайонного судум.Житомира справуза позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Акціонерний Міжнародний Банк», Приватного підприємства «Ріелт Сервіс ЮА», треті особи без самостійних вимог: Державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» про відсутність права, визнання неправомірним (протиправним) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування з володіння майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомир звернулася ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ»), Приватного підприємства «Ріелт Сервіс ЮА» (далі ПП «Ріелт Сервіс ЮА»), треті особи без самостійних вимог: Державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ» (далі ТОВ «АЙС ТІМ»), Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» (далі ТОВ «ІСІДА СОЛЮШН») про відсутність права, визнання неправомірним (протиправним) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування нежитлового приміщення загальною площею 370,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 17/1, з незаконного володіння ПП «Ріелт Сервіс ЮА».

Первісні позовні вимоги стосувалися визнання неправомірним (протиправним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, проте в процесі розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом 03.04.2023 р. Надалі, заявою про зміну предмета позову позивач скоригувала позовні вимоги та включила до них витребування майна з незаконного володіння відповідача. (Т. 1 а. с. 1-9, Т. 5 а. с. 86-92, 185-188).

В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що 21.04.2016 р. АТ «ПУМБ» уклало договір відступлення права вимоги № 2016/5804707 з ТОВ «ЮБІПАРТНЕР ФАКТОРИНГ», відповідно до якого банк втратив статус кредитора за Кредитним договором № 5804707. Однак, попри втрату прав кредитора та іпотекодержателя, 28.04.2016 р. банк здійснив реєстрацію права власності на предмет іпотеки 240,4 м? нежитлових приміщень. У подвльшому банк зареєстрував право власності ще на 129,8 м?, збільшивши загальну площу до 370,2 м?. Це майно було передано іншим суб`єктам господарювання, що підтверджує незаконність вибуття нерухомості з власності позивачки. Позивачка вважає, що реєстрація права власності банком була нікчемною, оскільки на момент звернення стягнення АТ «ПУМБ» уже не мало статусу кредитора. Банк безпідставно включив до предмета іпотеки додаткові 129,8 м?, які не входили в заставу. Під час звернення стягнення банк не здійснив обов`язкову оцінку майна, чим порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Факторингова компанія паралельно звернулася до суду з вимогою стягнення цього ж боргу, що свідчить про втрату банком статусу кредитора. Верховний Суд у справі 753/15616/19 у 2023 році підтвердив, що банк не мав права вимагати борг після позасудового звернення стягнення. Позивачка посилалася на порушення принципу пропорційності стягнення, оскільки вартість майна суттєво перевищувала борг, а також на порушення ст. 387 ЦК України, що надає право витребування майна з незаконного володіння.

Представник АТ «ПУМБ»заперечував проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи свою позицію наступним. ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, що, на думку відповідачів, стало підставою для звернення стягнення. На підтвердження цього банк посилається на вимогу про погашення боргу № 021/102,119 від 12.04.2010 р., яка, за його твердженням, була направлена позивачці за 30 днів до звернення стягнення. Банк посилається на законність звернення стягнення на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», відступлення права вимоги не вважає перешкодою для набуття права власності на майно іпотекодавця. 22.04.2016 р. АТ «ПУМБ» подав заяву до нотаріуса, який зареєстрував право власності банку на нежитлове приміщення площею 240,4 м?. Представник відповідача наполягав, що всі дії відбувалися на підставі п. 7 іпотечного договору та ст. 37 Закону України «Про іпотеку», які дозволяють позасудове звернення стягнення. Нотаріус зареєстрував право власності банку відповідно до п. 61 Постанови КМУ № 1127 від 25.12.2015 р. Представник банку стверджує, що реєстрація є законною та не підлягає оскарженню. 25.08.2016 р. банк зареєстрував збільшення площі приміщення до 370,2 м? на підставі дублікату правовстановлюючого документа та сертифіката про реконструкцію ДБК у Житомирській області. Представник наполягав, що це відбулося правомірно, оскільки АТ «ПУМБ» уже був власником майна. (Т. 4 а. с. 228, Т. 7 а. с. 78-92)

Представник ТОВ «АЙС ТІМ» (Т. 3 а. с. 91) підтримав позицію представника АТ «ПУМБ». (Т. 7 а. с. 78-92)

Крім того,представник відповідачата третьоїособи безсамостійних вимогТОВ «АЙСТІМ» неодноразовозвертали увагусуду на рішення судів у справі № 295/9312/16-ц, в яких ОСОБА_1 оспорювала реєстрацію права власності, але її позов було відхилено в апеляційній та касаційній інстанціях.

Представник банку та третьої особи стверджують, що це рішення є преюдиційним та виключає повторний розгляд законності набуття ним права власності, оскільки всі обставини щодо законності набуття банком права власності вже розглядалися в судовому порядку, повторний розгляд є неприпустимим відповідно до ст. 82 ЦПК України. (Т. 1 а. с. 75-85).

Приватне підприємство «Ріелт Сервіс ЮА» про день та час слухання справи повідомлялося належним чином. (Т. 6 а. с. 5, Т. 7 а. с. 2).

Державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про день та час слухання справи повідомлявся належним чином. (Т. 6 а. с. 96).

Приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак В.Я. про день та час слухання справи повідомлявся належним чином. Направив до суду заяву про розгляд справи без його участі. Рішення по справі покладався на розсуд суду. (Т. 6 а. с. 3, 82, 84, Т. 7 а. с. 9).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» про день та час слухання справи було повідомлено належним чином. (Т. 5 а. с. 78, 86, Т. 6 а. с. 45, 70, Т. 7 а. с. 6).

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

05 квітня 2019 р. ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., Публічного акціонерного товариства «Перший Акціонерний Міжнародний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіпартнер Факторінг» про відсутність права, визнання неправомірним (протиправним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежеле приміщення. (Т. 1 а. с. 1-9).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 05 квітня 2019 головуючим по справі призначено суддю Перекупка І.Г. (Т. 1 а. с. 11).

09.04.2019 р. ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін. (Т. 1 а. с. 12-13).

Ухвалою суду від 09.04.2019 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 05.04.2019 р. (Т. 1 а. с. 16-17, 19-21).

Ухвалою судувід 04.06.2020р.задоволено заявупозивача ОСОБА_1 про залученняу якостітретьої особибез самостійнихвимог ТОВ «АЙС ТІМ». (Т. 3 а. с. 76-79, 82-83, 91)

Ухвалою суду від 03.03.2023 р. здійснено перехід з спрощеного на загальне позовне провадження. Призначено підготовче засідання на 10.00 год. 03.04.2023 р. (Т. 5 а. с. 68-69).

14.08.2023 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову. (Т. 5 а. с. 185-189).

Ухвалою суду від 19.09.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (Т. 5 а. с. 234-235).

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

З загального аналізу позовних вимог, на думку позивачки, стало незаконне набуття права власності відповідачем АТ «ПУМБ» на нерухоме майно позивача за адресою АДРЕСА_1 та його подальше відчуження через удавані правочини.

Так, 07.11.2007 р. між позивачем та ПАТ «ПУМБ» було укладено Кредитний договір № 5804707, забезпечений Договором іпотеки № 5805295, відповідно до якого в іпотеку передано нежитлове приміщення площею 240,4 м? за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість нерухомого майна площею 240,4 м?, зазначена в іпотечному договорі та підтверджена оціночним висновком, копія якого міститься в матеріалах справи № 753/15616/19, а оригінал зберігається в АТ «ПУМБ», становить 3 219 196 грн (637 435,00 дол. США) станом на 2007 р.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань по кредитному договору, виникла заборгованість. В 2011 р. банк вчинив виконавчий напис на підставі вимоги на дострокове повернення всієї суми кредиту № 2213 від 17.06.2011 р.

Постановою ВС від 29.10.2014 р. справа № 295/8713/2013-ц виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а вимога визнана небезспірною що означає неможливість звернення стягнення на її підставі. Сума заборгованості, зазначена в вимозі - 335 711.67 дол. США. (Т. 3 а. с. 115-136).

Банк, в порушення ст. 1050 ЦК України, продовжував нарахування позивачці відсотків, штрафів тощо, і станом на 27 травня 2014 р. заборгованість за інформацією банку складала 443 023,76 дол. США та 321 919,60 грн. Зазначена інформація міститься в Постанові ВС від 07.06.2023 р. у справі № 753/15616/19.

У 2010 році позивачка збільшила площу нежитлового приміщення до 370,2 м? за рахунок добудови на земельній ділянці, що перебувала у користуванні міської ради на підставі договору суперфіцію, копію якого вона надала до матеріалів справи. На підтвердження факту здійснення добудови саме позивачкою також надано Сертифікат відповідності, виданий на підставі акта введення об`єкта в експлуатацію. Сукупність цих документів підтверджує, що добудова була проведена законно та за ініціативою позивачки.

21.04.2016 р. ПАТ «ПУМБ» передав право вимоги за кредитним договором в сумі 226 822,51 USD ТОВ «ЮБІПАРТНЕР ФАКТОРИНГ», уклавши договір відступлення права вимоги № 2016/5804707. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», разом із правом вимоги банк втратив статус іпотекодержателя. (Т. 7 а. с. 57-62).

Однак, 22.04.2016 р. банк ініціював реєстрацію права власності на предмет іпотеки, попри втрату права вимоги. 28.04.2016 р. приватний нотаріус Київського МНО Осипенко Д.О. зареєстрував за банком право власності на 240,4 м?, що суперечить ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та цивільному законодавству.

Після цього приватний нотаріус Київського МНО Немм О.В. зареєструвала за банком право власності вже на 370,2 м? (замість 240,4 м?, які перебували в іпотеці), що є прямим перевищенням прав іпотекодержателя та порушенням принципу пропорційності звернення стягнення. Адже приміщення площею 240.4 м? вартістю 637435,00 дол. США в повному обсязі перекривало борг в сумі 335711.67 дол. США.

Згідно Договору купівлі-продажу приміщень від 03 грудня 2021 р. ТОВ «АЙС ТІМ» в особі керівника Генерального директора Губатюка Олега Володимировича продало а Приватне підприємство «Ріелт Сервіс ЮА» прийняло у власність (купило) нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, буд. 17/1 (сімнадцять дріб один), загальною площею 180,5 м?. Балансова вартість приміщення складає 3 983 265,07 грн. (три мільона дев`ятсот вісімдесят три тисячі двісті шістдесят п`ять грн. 07 коп.) Продаж, за домовленістю сторін здійснено за 4 000 000,00 (чотири мільйони грн. 00 коп.). (Т. 5 а. с. 201-202).

Під час слухання справи було встановлено, що АТ «ПУМБ», не маючи правових підстав для розпорядження майном, 18.09.2019 р. продав 370,2 м? афілійованій компанії ТОВ «АЙС ТІМ», яке в подальшому поділило приміщення на два окремі об`єкти та відчужило їх ПП «Ріелт Сервіс ЮА». Аналіз структури власності та фінансових операцій між цими суб`єктами свідчить про їх афіліацію, що підтверджує удаваний характер правочинів та направленість дій на приховування незаконного вибуття майна з власності позивача.

Зазначені дії підтверджують, що банк не мав жодних правових підстав для реєстрації права власності, оскільки втратив статус кредитора ще 21.04.2016 р., банк безпідставно збільшив площу іпотеки до 370,2 м?, включивши приміщення, які не були предметом застави та належали позивачу, а АТ «ПУМБ» не довів фінансування добудови.

З аналізу пояснень учасників процесу та наданих суду доказів суд дійшов висновку, що правочини між ТОВ «АЙС ТІМ» та ПП «Ріелт Сервіс ЮА» є удаваними оскільки їх засновниками та кінцеві бенефіціари є одні й ті ж особи, а відсутність підтвердження реальних фінансових операцій свідчить про фіктивність угод, спрямованих на приховування незаконного вибуття майна.

В свою чергу АТ «ПУМБ» отримав безпідставне збагачення, оскільки не відшкодував позивачу різницю між вартістю стягнутого майна та сумою боргу, що порушує п. 4.1 договору іпотеки та суперечить правовій позиції Верховного Суду, згідно з якою звернення стягнення має бути пропорційним до боргових зобов`язань (постанова ВС від 22.10.2020 р. у справі № 910/1886/19).

З огляду на грубі порушення матеріального права, безпідставне набуття майна банком та удавані правочини, спрямовані на приховування незаконного відчуження нерухомості, суд приходить до висновку про незаконність дій банку та необхідність витребування майна позивача з чужого незаконного володіння. Поділ приміщення після незаконного стягнення не впливає на право позивача витребувати його у поточного володільця відповідно до ст. 388 та 392 ЦК України.

Банк у своєму відзиві на позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду від 05.12.2018 р. (справа № 295/9312/16-ц) як на остаточне та обов`язкове рішення, яке нібито виключає можливість задоволення її віндикаційного позову. (Т. 5 а. с. 47-50)

Суд критично відноситься до позиції вдповідача та виходячи з аналізу зазначеної постанови дійшов наступних висновків.

Так, у справі 295/9312/16-ц позивач оскаржувала законність реєстраційних дій нотаріуса, а не фактичне незаконне вибуття майна із власності позивача. Верховний Суд у цій справі не розглядав питання незаконності відчуження майна третім особам, зокрема передачі майна ПП «Ріелт Сервіс ЮА». Суд у 2018 році виходив з того, що у договорі іпотеки містилося застереження про позасудове набуття банком права власності, що, на думку суду, зробило реєстрацію банку законною.

Таким чином, у справі 2018 р. розглядалася тільки законність державної реєстрації права власності банку, але не правомірність подальшого розпорядження майном після реєстрації, тому з огляду на викладене, постанова ВС 2018 року не є підставою для відмови у віндикаційному позові ОСОБА_1 , адже існує відмінність предмета спору:

Позов ОСОБА_1 є віндикаційним позовом (витребування майна з чужого незаконного володіння) відповідно до ст. 387 ЦК України, а не позовом про визнання незаконною реєстрації.

У 2018 році суд досліджував лише правомірність реєстраційної дії нотаріуса, а не питання фактичного права власності банку чи його можливості законно відчужувати майно третім особам.

Віндикаційний позов є самостійним способом захисту права власності та не залежить від реєстрації (постанова ВП ВС у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 р.).

На думку суду, Верховний Суд у 2018 році не врахував, що банк втратив права кредитора та іпотекодержателя ще 21.04.2016 р. після укладення договору відступлення права вимоги з ТОВ «ЮБІПАРТНЕР ФАКТОРИНГ», це означає, що банк не міг набути право власності на предмет іпотеки після цієї дати, а всі його подальші дії (зокрема, реєстрація у квітні 2016 р.) були незаконними.

Також Постанова 2018 року не досліджувала факт самовільного збільшення банком площі нерухомості з 240,4 м? до 370,2 м?, що є окремим порушенням. Банк спочатку зареєстрував за собою тільки 240,4 м?, що перебували в іпотеці, але потім, без правових підстав, оформив на себе додаткові 129,8 м?.

Верховний Суд 2018 року не аналізував питання щодо незаконного набуття банком права власності на цю збільшену площу.

Подальші правочини після 2018 року змінюють правову ситуацію. У 2019 році банк продав майно ТОВ «АЙС ТІМ», яке поділило приміщення, а потім передало об`єкти ПП «Ріелт Сервіс ЮА». У постанові ВС 2018 року не досліджувалося питання добросовісності набуття цього майна подальшими власниками. Позивач подала віндикаційний позов проти нового власника, а постанова 2018 року не може заважати розгляду такого позову.

З цього приводу суд проаналізував Судову практику Верховного Суду щодо віндикаційних позовів.

Віндикаційний позов може бути задоволений незалежно від державної реєстрації права власності третьої особи (постанова ВП ВС від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

Згідно з постановою ВС від 14.08.2019 р. у справі № 916/1684/18, право власності набувається лише на законних підставах, а державна реєстрація є лише підтвердженням цього права, але не створює його.

Верховний Суд неодноразово вказував, що якщо первісний набувач отримав майно незаконно, то всі подальші правочини є нікчемними.

Відтак, суд вважає що Постанова Верховного Суду від 05.12.2018 р. не є підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову позивачки, оскільки вона не розглядала питання фактичного незаконного вибуття майна та не досліджувала питання правомірності подальших відчужень.

Банк втратив право вимоги за кредитним договором ще 21.04.2016 р., що означає, що реєстрація права власності у квітні 2016 р. була незаконною. Постановою не враховувано незаконне збільшення площі об`єкта нерухомості до 370,2 м?, що є окремим порушенням. Постанова не оцінювала законність передачі майна від банку до ТОВ «АЙС ТІМ» та ПП «Ріелт Сервіс ЮА».

Відповідно до судової практики ВС, віндикаційний позов може бути задоволений незалежно від державної реєстрації права власності третьої особи.

Отже, суд при розгляді справи повинен керуватися принципом верховенства права та захисту права власності, що є основою для гарантування правової визначеності та законності правочинів рішення суду має забезпечувати дотримання правової визначеності, виключаючи можливість незаконного позбавлення власності без належних правових підстав.

Запобігання свавільному втручанню у право власності відповідно до ст. 41 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини, право власності не може бути обмежене чи припинене в спосіб, що суперечить закону.

Забезпечення ефективного судового захисту суд зобов`язаний дослідити всі докази та дати оцінку правомірності звернення стягнення банком, особливо у світлі того, що борг було передано факторинговій компанії, а майно незаконно виведено з володіння позивача.

Відновлення прав власника через механізм віндикації якщо встановлено, що банк не мав права на звернення стягнення, майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідно до ст. 387 ЦК України.

Недопущення подвійного задоволення вимог кредитора якщо банк отримав задоволення своїх вимог через позасудове звернення стягнення, подальше збереження майна або його перепродаж є безпідставним збагаченням (ст. 1212 ЦК України) та підлягає правовій оцінці з відповідними правовими наслідками.

Дотримання судової практики Верховного Суду у постанові ВС від 07.06.2023 року у справі № 753/15616/19 вказано, що після позасудового звернення стягнення банк втратив право вимоги, а отже, його подальші дії щодо майна суперечать законодавству.

Суд вважає за доцільне відновити право власності позивача, визнати незаконним перехід права власності до банку та подальші угоди щодо цього майна, а також забезпечить дотримання принципів справедливості та правової визначеності.

Аналізуючи договірфакторингу судомвстановлено,що згідно з договором, АТ «ПУМБ» передав факторинговій компанії всі права вимоги, включаючи майбутні вимоги, що означає повну втрату ним прав як кредитора.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержателем може бути лише кредитор. Оскільки АТ «ПУМБ» більше не був кредитором, він не мав права звертати стягнення на майно, а значить, реєстрація права власності на банк у 2016 році була незаконною.

Представник Банку підтвердив в судовому засіданні факт передачі кредитного договору в повному обсязі.

Пункт 3.7 Договору іпотеки наголошує, що правочин про відступлення прав за цим договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством України. (Т. 7 а. с. 63-64)

Якщо договір іпотеки вимагав нотаріального посвідчення передачі права вимоги, але його не було вчинено передача прав є юридично сумнівною, адже диспозиція ст. 24 Закон України «Про іпотеку» вимагає, щоб кредитор і іпотекодержатель були однією особою. Якщо банк передав кредитний договір, але не оформив це нотаріально і не зареєстрував у ЄРРП, тоді виникає юридична колізія. Факторингова компанія формально не могла стягнути борг, бо не стала іпотекодержателем. Якщо передача не була нотаріально посвідчена, банк міг формально залишатися іпотекодержателем, але це суперечить суті угоди. Якщо банк передав кредитний договір, але не оформив це належним чином, то з точки зору реєстру він міг залишитися іпотекодержателем, але фактично він уже не був кредитором. Це означає, що банк не мав реальних підстав звертати стягнення на майно, оскільки він не мав права вимоги.

Якщо банк не завершив оформлення відступлення права вимоги, то угода є нікчемною або незавершеною, оскільки договір іпотеки вимагав нотаріального посвідчення та реєстрації, а це не було зроблено, то або договір відступлення права вимоги є недійсним, але відомості про визнання договору факторингу нікчемним або незаконним через порушення порядку відступлення в судовому порядку відсутні, натомість позовні вимоги в справі № 753/15616/19 позивачами низкою факторингових компаній, які послідовно набували право вимоги від АТ «ПУМБ» доводять реальність факторингової угоди або банк незаконно здійснив звернення стягнення на майно, коли вже не був кредитором. Відсутність реєстрації в ЄРРП підтверджує, що передача не завершена або є фіктивною.

Якщо передача прав не була зареєстрована, то банк міг маніпулювати ситуацією, використовуючи те, що формально він значився іпотекодержателем, а це зловживання правом і порушення принципу правової визначеності.

З огляду на викладене, при розгляді даного віндикаційного позову це означає, що передача права вимоги без нотаріального посвідчення та реєстрації не має юридичної сили тобто: або факторингова компанія не отримала законних прав, або банк не мав права звертати стягнення на майно після продажу права вимоги - обидва варіанти підтверджують незаконність дій банку.

На думку суду, АТ «ПУМБ» незаконно звернув стягнення на майно, оскільки на момент реєстрації права власності вже не був кредитором. Передавши кредитний договір факторинговій компанії, банк втратив право вимагати борг або звертати стягнення, що підтверджує незаконність набуття ним права власності.

Суд може визнати угоду нікчемною або незаконною через порушення порядку відступлення права вимоги, якщо його продаж підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню, але ця вимога не була виконана. У такому випадку угода може вважатися нікчемною, а дії банку щодо звернення стягнення після відступлення права вимоги незаконними. Це може бути підставою для визнання безпідставного збагачення банку.

Під час слухання справи, з пояснень сторін, судом було встановлено, що АТ «ПУМБ» отримав гроші за продаж права вимоги, а потім ще й звернув стягнення на майно, що є подвійним задоволенням вимог, що суперечить принципу пропорційності ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

З урахуванням того, що банк передав право вимоги за кредитним договором, що автоматично позбавило його статусу кредитора.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержателем може бути лише чинний кредитор. Оскільки банк більше не був кредитором, він не мав права звертати стягнення на майно, а значить, реєстрація права власності на банк у 2016 році була незаконною.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, після відступлення права вимоги банк втратив всі права за кредитним договором, а отже, і право бути іпотекодержателем. Верховний Суд неодноразово підтверджував, що кредитор, який відступив права, більше не може вимагати борг або звертати стягнення (постанова ВС від 07.06.2023 у справі № 920/1315/21).

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» забороняє кредитору отримувати вигоду понад суму боргу. Банк, порушуючи цей принцип, не лише звернув стягнення, не будучи кредитором, а й самовільно збільшив площу стягнутого майна на 129,8 м?. Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 р. у справі № 910/1886/19 підтвердив, що звернення стягнення можливе лише в межах забезпеченого іпотекою майна.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка без достатньої правової підстави набула майно або іншу вигоду, зобов`язана повернути її законному власнику. У цій справі банк спочатку продав право вимоги факторинговій компанії, отримавши фінансову вигоду, а потім незаконно звернув стягнення на майно, що створило ситуацію подвійного збагачення. Судова практика підтверджує, що подібні дії є підставою для повернення майна його законному власнику (постанова ВС від 14.08.2019 у справі № 916/1684/18).

Суд критично відноситься до позиції представників відповідача та ТОВ «АЙСТІМ»якінаполягали,що банкзалишався іпотекодержателемчерез відсутністьреєстрації відступленняправа вимогиу ЄРРП. З цьогоприводу ВерховнийСуд неодноразовозазначав,що самареєстрація єлише підтвердженням,а непідставою набуттяправ (постановаВС від14.08.2019р.у справі№ 916/1684/18).Банк уклавдоговір факторингу21.04.2016р.,і незалежновід реєстрації,вже післяцього вінне мігзвертати стягнення.

28.04.2016 р. банк зареєстрував право власності на нерухоме майно площею 240,4 м? внаслідок позасудового звернення стягнення на підставі іпотечного договору. Однак, через майже чотири місяці банк без законних підстав збільшив площу об`єкта до 370,2 м?, що є порушенням, оскільки додаткові 129,8 м? не були предметом іпотеки та не могли бути включені до складу майна, на яке зверталося стягнення.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення повинно бути пропорційним до розміру заборгованості, а стягнення майна, що перевищує межі іпотеки, є незаконним.

Диспозиція статей 1, 33 Закону України «Про іпотеку» чітко визначають, що предмет іпотеки повинен бути конкретно зазначений у договорі, а звернення стягнення може відбуватися лише в межах іпотечного майна.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, особа може вимагати визнання права власності лише за умови його законного набуття, а збільшення площі без відповідних правових підстав порушує цей принцип.

Суд переконаний, оскільки банк не мав правових підстав для включення додаткових 129,8 м? до предмета іпотеки, його дії підпадають під визначення безпідставного збагачення, передбаченого ст. 1212 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2020 р. у справі № 910/1886/19 наголосив, що кредитор не має права звертати стягнення на майно понад обсяг забезпеченого зобов`язання та перевищення меж іпотеки є незаконним.

Суд вважає, що АТ «ПУМБ» перевищив свої права, порушив принцип пропорційності та вчинив дії, що не мають правових наслідків, у зв`язку з чим реєстрація права власності на 129,8 м? є незаконною та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що під час слухання справи представник АТ «ПУМБ» обґрунтовував право установи на звернення стягнення вимогою № 021/102/119 від 12.04.2010 р. про повернення боргу, проте не надав її суду як доказ. Водночас у 2011 р. на підставі вимоги № 2213 від 17.06.2011 р. було вчинено виконавчий напис, який пізніше був визнаний Верховним Судом таким, що не підлягає виконанню через відсутність безспірної заборгованості. Оскільки вимога 2011 р., що слугувала підставою для виконавчого напису, була визнана небезспірною, це підтверджує, що вимога 2010 р. також не могла бути підставою для звернення стягнення, оскільки не відповідала критеріям безспірності, передбаченим ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Частина 1 ст. 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це означає, що банк, як відповідач, зобов`язаний довести законність звернення стягнення, а позивач факт незаконного вибуття майна з її власності.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», кредитор може звернути стягнення позасудовим шляхом лише за наявності безспірної заборгованості. Відсутність такої вимоги або її ненадання суду означає, що право банку на звернення стягнення є недоведене та юридично сумнівне.

Додатково, факторингова компанія, яка отримала право вимоги за кредитним договором, звернулася до суду з позовом про стягнення боргу, що могло відбутися лише в тому випадку, якщо банк дійсно передав їй право вимоги ще у 2016 р. Це свідчить про те, що банк втратив статус кредитора до моменту звернення стягнення та не мав законних підстав для реєстрації права власності на іпотечне майно.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 р у справі № 753/15616/19 підтвердив, що після того, як банк перереєстрував право власності на майно, будь-які подальші вимоги щодо боргу є незаконними, оскільки борг вважається погашеним за рахунок іпотеки. Водночас, якщо банк втратив статус кредитора ще у 2016 р., то саме позасудове звернення стягнення було здійснене з порушенням закону та не могло спричинити правових наслідків у вигляді набуття банком права власності на майно.

З урахуваннямвикладенного,суд вважає,що позовнівимоги ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ», ПП «Ріелт Сервіс ЮА», третіх особи без самостійних вимог: Державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак В.Я., ТОВ «АЙС ТІМ», ТОВ «ІСІДА СОЛЮШН» про відсутність права, визнання неправомірним (протиправним) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування нежитлового приміщеннязагальною площею370,2кв.м,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,з незаконноговолодіння ПП «Ріелт СервісЮА» підлягаютьзадоволенню,а саме-визнати відсутністьправ кредитората іпотекодержателяу АТ«ПУМБ» закредитним договором№ 5804707від 07.11.2007р.та іпотечнимдоговором №5805295від 07.11.2007р.з 21.04.2016р.; скасувати рішеннядержавного реєстратора№ 29457865від 28.04.2016р.про реєстраціюправа власностібанку нанежитлове приміщення; витребувати з незаконного володіння ПП «Рієлт Сервіс ЮА» нежитлове приміщення площею 189,7 м? та 180,5 м? у м. Житомир.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову до суду, позивачем згідно платіжної інструкції було сплачено судовий збір в розмірі 3 988,4 грн., які підлягають стягненню з відповідача АТ «ПУМБ».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 387, 388, 392, 516 ЦК України, ст. 1, 24, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 2-5, 10-13, 18, 23, 76, 81, 89, 133, 141, 258-260, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Акціонерний Міжнародний Банк», Приватного підприємства «Ріелт Сервіс ЮА», треті особи без самостійних вимог: Державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН» про відсутність права, визнання неправомірним (протиправним) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування з володіння майна, задовольнити.

Визнати відсутність прав кредитора та іпотекодержателя у АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 5804707 від 07.11.2007 р. та іпотечним договором № 5805295 від 07.11.2007 р. з 21.04.2016 р.

Скасувати рішення державного реєстратора № 29457865 від 28.04.2016 р. про реєстрацію права власності банку на нежитлове приміщення.

Витребувати з незаконного володіння ПП «Рієлт Сервіс ЮА» нежитлове приміщення площею 189,7 м? та 180,5 м? у м. Житомир.

Стягнути з відповідачів судові витрати на користь позивача.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, 04070.

Приватне підприємство «Ріелт Сервіс ЮА», РНОКПП 44271074, вул. Небесної Сотні, буд. 15, 10014.

Треті особи без самостійних вимог:

Державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, вул. Горького, буд. 47/12 «А», прим. № 28, м. Київ, 03150.

Приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, вул. Басейна, буд. 3, м. Житомир, 10014.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС ТІМ», ЄДРПОУ 31133719, комплекс будівель і споруд № 4, територіальна громада Станішівська, Житомирського району, Житомирської області, 12430.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСІДА СОЛЮШН», ЄДРПОУ 38689662, вул. Древлянська, буд. 8, 04119.

Повний текст рішення виготовлено 24 лютого 2025 року.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомир І.Г.Перекупка