Рішення

від 23.10.2024 по справі 359/352/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/352/24

Провадження № 2/373/372/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року ? ? м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Лебедя В.В.,

за участю секретаря судових засідань Мороз В.О.,

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції);

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в Переяславі, третя особа: Міністерство освіти і науки України, про захист прав споживача освітніх послуг,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позицій сторін. Докази, відхилені судом

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява, у якій ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати рішення (результати конкурсного відбору та вступних іспитів) Університету Григорія Сковороди в Переяславі, яким йому відмовлено у вступі до аспірантури за спеціальністю 053 Психологія галузі знань 05 Соціальні та поведінкові науки для здобуття освітньо-наукового ступеня вищої освіти «доктора філософії» в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі у 2023 році.

15.01.2024 ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області справу передано на розгляд до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

Позов обґрунтовано таким, а саме:

- позивачем подано до Університету Григорія Сковороди в Переяславі (далі - відповідач, Університет) необхідні документи для вступу до аспірантури за спеціальністю 053 Психологія для здобуття освітньо-наукового ступеня вищої освіти «доктора філософії» для участі у конкурсному відборі 2023 року;

- за результатами конкурсного відбору попри високий бал позивачу відмовлено у вступі, що оскаржені позивачем 02.10.2023 шляхом подання скарги в порядку, передбаченому Положенням про порядок зарахування здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук до Університету (у редакції від 30.08.2021);

- на розгляд скарги позивача від 02.10.2023 за наказом ректора Університету від 04.10.2023 № 36 створено апеляційну комісію, якою перегляд результатів конкурсного відбору не здійснювався, що вбачається із відповіді на скаргу від 19.10.2023, де апеляційна комісія Університету роз`яснила позивачу причини відмови у вступі до аспірантури у зв`язку з наявністю у позивача диплому спеціаліста;

- у відповіді апеляційної комісії Університету від 19.10.2024 вказано про Правила прийому до аспірантури Університету за 2023 рік, відповідно до п. 1 Правил до аспірантури на очну та заочну форми навчання для здобуття ступеня доктора філософії на конкурсній основі приймаються особи, які здобули ступінь магістра (спеціаліста*), «спеціаліста*» - якщо не суперечить іншим нормативним документам. Наказом МОН України від 20.07.2022 № 646 «Про затвердження стандарту вищої освіти зі спеціальності 053 Психологія для третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти» передбачено, що на здобуття освітньо-наукового ступеня «доктор філософії» та п. ІІІ цієї постанови, на цю спеціальність можуть вступати особи, що здобули освітній ступінь «магістр»;

- позивач зазнав дискримінаційного ставлення зі сторони Університету, що проявилось у наданні переваги особам з дипломом магістра перед особами з дипломом спеціаліста, що порушує конституційне право позивача на освіту.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (том № 1, а/с 32-87). Зміст відзиву зводиться до того, що Університет діяв та приймав рішення в межах чинного законодавства, не здійснюючи дискримінаційних дій по відношенню до позивача, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити позов, ураховуючи його показання в судовому засіданні.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, погоджуючись з доводами третьої особи Міністерства освіти і науки України, частково з доводами позивача ОСОБА_1 стосовно порушень в роботі визначеної апеляційної комісії Університету.

Третя особа Міністерство освіти і науки України належним чином повідомлена про розгляд справи, від представника третьої особи Старика А.М. надійшли пояснення, у яких просить відмовити в задоволенні позову, підтримуючи позицію Університету в незарахуванні позивача в аспірантуру, відсутності дискримінаційних дій до позивача, вказуючи додатково, що відповідь апеляційної комісії Університету від 19.10.2023 не є коректною та не повністю відображає основні причини відмови в зарахуванні позивача до аспірантури; розглядати справу без участі представника третьої особи (том № 2, а/с 37-47).

Судом не прийнято доказ від представника відповідача ОСОБА_3 (положення про апеляційну комісію Університету) за пропущенням строку на подання доказів, визнання судом причин пропущення процесуального строку неповажними.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

13.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.03.2024.

27.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.03.2024 підготовче засідання відкладено на 29.03.2024, у якому вирішено клопотання позивача про витребування доказів.

У підготовчому засіданні від 29.03.2024 оголошено перерву до 19.04.2024 у зв`язку з витребуванням доказів від відповідача.

Від позивача надійшли 05.04.2024 відповідь на відзив з додатками, серед яких містилась заява про виклик та допит свідка ОСОБА_4 , 08.04.2024 клопотання, в якому просить визначити у діях представника відповідача ОСОБА_3 невиконання процесуальних обов`язків та зловживання процесуальними правами, 10.04.2024 клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 19.04.2024 вирішено клопотання позивача, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів від відповідача, у задоволенні якого відмовлено у зв`язку з задоволенням аналогічного за змістом клопотання про витребування доказів від 04.03.2024, вирішено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів від 19.04.2024 та представника відповідача ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи доказів, у зв`язку із витребуванням доказів оголошено перерву до 17.05.2024.

У підготовчому засіданні 17.05.2024 оголошено перерву до 07.06.2024 з метою сприяння реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків.

15.05.2024, 17.05.2024 від позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, залучення третьою особою Міністерства освіти і науки України, роз`яснення обставин, що входять до предмета доказування. Клопотання розлянуті судом у ході підготовчого провадження.

06.06.2024 від позивача надійшло клопотання, за змістом якого просить не допускати ОСОБА_3 як представника відповідача за відсутності повноважень, що розглянуто в ході підготовчого засідання 07.06.2024, у якому оголошено перерву до 11.06.2024 у зв`язку з недопущенням до подальшої участі у справі ОСОБА_3 .

У підготовчому засіданні 11.06.2024 оголошено перерву до 11.07.2024 у зв`язку з неявкою представника відповідача. У підготовчому засіданні 11.07.2024 допущено до участі у справі ОСОБА_3 , оголошено перерву до 07.08.2024 у зв`язку із залученням третьою особою Міністерства освіти і науки України.

26.07.2024, 02.08.2024, 05.08.2024, 06.08.2024 від представника третьої особи Міністерства освіти і науки України Старика А.М. надійшли пояснення у справі. За змістом пояснень від 06.08.2024 представник третьої особи просить розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

02.08.2024 від позивача надійшло клопотання, за змістом якого просив виключити з доказів підроблений протокол засідання апеляційної комісії для перегляду результатів встпуних іспитів до аспірантури та конкурсного відбору в аспірантуру Університету Григорія Сковороди в Переяславі від 04.10.2024, розгляд якого перенесено за ухвалою суду в підготовчому засіданні 07.08.2024 на стадію дослідження доказів під час судового розгляду.

06.08.2024 від позивача надійшло клопотання про визнання недопустимими, недосторвіними доказів, розгляд клопотання ухвалено судом проводити в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення.

06.08.2024, 07.08.2024 від позивача надійшли клопотання про повернення без розгляду пояснень представника третьої особи Міністерства освіти і науки України, що розглянуті в ході підготовчого провадження.

07.08.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.

У підготовчому засіданні 07.08.2024 оголошено перерву до 12.08.2024 у зв`язку із зайнятістю приміщення для проведення відеоконференції в іншому суді.

У підготовчому засіданні 12.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказу у зв`язку з незаявленням поважності причин пропуску строку на подання доказів, розглянуто клопотання позивача від 09.08.2024, за змістом якого за невиконання умови відповідачем просить визнати невстановленою певну обставину. Підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 28.08.2024.

Судове засідання від 28.08.2024 відкладено на 06.09.2024 за клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Справа знята з розгляду 06.09.2024 на 24.09.2024 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті за результатами розгляду іншої справи.

У судовому засіданні від 24.09.2024 до початку розгляду справи по суті судом задоволено клопотання позивача про долучення доказів та його допит у якості свідка, заслухано вступне слово позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, оголошено перерву до 09.10.2024 у зв`язку із зайнятістю залу для проведення відеоконференції в іншому суді. У судовому засіданні від 09.10.2024 продовжено дослідження письмових доказів та вирішено клопотання учасників справи в ході судового розгляду, оголошено перерву до 23.10.2024.

У судовому засіданні від 23.10.2024 після дослідження письмових доказів допитано позивача в якості свідка, який відмовився від допиту свідка ОСОБА_4 , закінчено з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, проведено судові дебати.

3. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

В силу вимог частини 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями частини 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

В судовому засіданні досліджено усі докази, що містяться у матеріалах справи, з яких встановлено, що порядок вступу до вищого навчального закладу відповідно до чинного законодавства, зокрема, до аспірантури Університету, критерії оцінювання та інші вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання, визначені наказом Міністерства освіти і науки України від 20.07.2022 № 646 з додатком - стандартом вищої освіти зі сеціальності 053 Психологія галузі знаь 05 Соціальні та поведінкові науки для третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти; наказом Міністерства освіти і науки України від 11.07.2019 № 977 з додатком - Положенням про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освіти; Правилами прийому до аспірантури Університету на 2023 рік, затверджений протоколом № 9 від 27.04.2023 вченої ради Університету (том № 1, а/с 38-74).

Відповідно до наказу ректора Університету Коцура В.В. від 27.02.2023 № 49 створено предметні екзаменаційні комісії та комісії з проведення індивідуальних усних співбесід та творчих конкурсів, зокрема, до комісії зі спеціальності 053 Психологія увійшли ОСОБА_5 як голова комісії, Калмикова Л.О. та Харченко Н.В. як члени комісії (копія, том № 1, а/с 75-86).

Позивач Кузьменко А.О. зареєструвався для вступу до аспірантури Університету за спеціальністю 053 Психологія (відбір на 2023-2024 навчальний рік) та подав необхідні документи приймальній комісії Університету (створена на підставі наказу ректора Університету Коцура В.В. від 28.08.2023 № 18, якого призначено на посаду відповідно до наказу Міністра освіти у наки України Шкарлета С. від 09.11.201 № 452-к; том № 1, а/с 171, 198). Дані обставини підтверджуються заявою-анкетою для вступу до аспірантури/докторантури, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (в копіях; том № 1, а/с 170, 224-225). В подальшому ОСОБА_1 допущений до складання та склав вступні іспити з достатньо високимм балами, що підтверджується результатами вступних іспитів до аспірантури у 2023-2024 навчальному році, протоколами засідань предметних комісій по прийому вступних іспитів та білетами з відповідями (копії, том № 1, а/с 174-180).

Не погоджуючись зі своїми результатами вступних іспитів до аспірантури, позивач та інший вступник ОСОБА_4 звернулись 02.10.2023 до ректора Університету з апеляцією, вказуючи, що результати іспитів не відповідають оголошеним усно результатам вступних іспитів при їх складанні; результати конкурсу викликали сумнів через осіб, які вступали на відповідний напрям підготовки за іншою спеціальністю; оприлюднені результати вступних іспитів складають підсумкову оцінку; особи, що приймали іспити з усіх предметів, були заангажованими, необ`єктивними, мали приватну заінтересованість у результатах іспиту (копія, том № 1, а/с 6).

Для розгляду скарги ОСОБА_1 на підставі наказу проректора з наукової та інноваційної діяльності Університету ОСОБА_6 від 04.10.2023 № 36 створено апеляційну комісію у складі: голови комісії ОСОБА_6 , Калмикова Л.О. та Розсоха А.П. як членів комісії (копія, том № 1, а/с 87).

Порядок розгляду апеляційною комісією Університету апеляцій здобувачів вищої освіти на результати вступних іспитів (випробувань), обсяг повноважень та інші вимоги до апеляцій, не були предметом дослідження судом у зв`язку з поверненням без розгляду представнику відповідача відповідного положення про апеляційну комісію Університету.

Відповідь апеляційної комісії Університету від 19.10.2023 на апеляцію Кузьменка А.О. та Пономаренко Л.В. від 02.10.2023 (вказано про скаргу ОСОБА_1 від 03.10.2023, № 606) зводиться до того, що апеляційна комісія Університету навела кількість балів за окремі вступні іспити та реферат, зіславшись на Положення про порядок зарахування здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук до Університету від 30.08.2021, п. 1 Правил прийому до аспірантури Університету на 2023 рік та твердженням про те, що приймальна комісія 27.09.2023 не рекомендувала до вступу в аспірантуру ОСОБА_1 , оскільки він має диплом спеціаліста (копія; том № 1, а/с 7, 8-18).

Апеляційна комісія Університету за змістом рішення від 19.10.2023, на думку суду, протиправно відмовила ОСОБА_1 в перегляді його результатів вступних іспитів з надуманої підстави - наявності диплому спеціаліста, проявивши упередженість внаслідок неналежного мотивування причин відмови у вступі до аспірантури, із вказанням про те, що «... приймальна комісія (від 27.09.2023 р., протокол № 2) не рекомендувала до вступу в аспірантуру на спеціальність 053 Психологія ОСОБА_1 , оскільки вступник має диплом спеціаліста з обраної спеціаліста».

Вказівка про те, що позивач не рекомендований до вступу в аспірантуру за фактом наявності диплому спеціаліста з обраної спеціальності очевидно суперечить підпункту 2 п. 2 розділу XV Закону України № 1556-VII «Про вищу освіту», відповідно до якого вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра. Закон набрав чинності 06.09.2014.

Крім цього, апеляційна комісія Університету, яка розглядала апеляцію ОСОБА_1 , містила у своєму складі одного з працівників Університету, який приймав вступний іспит у ОСОБА_1 , а тому рішення апеляційної комісії Університету від 19.10.2023 та відповідний протокол засідання від 04.10.2023 для перегляду результатів вступних іспитів ОСОБА_1 слугують виявом упередженості членів комісії до нього.

Так, у протоколі засідання апеляційної комісії для перегляду результатів вступних іспитів до аспірантури та конкурсного відбору в аспірантуру Університету від 04.10.2023, що складається із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , вказано про оцінювання ОСОБА_7 реферату ОСОБА_1 за низьким балом, підготовку реферату на низькому рівні за змістом та оформленням, ОСОБА_6 повідомив про об`єктивність оцінювання вступних іспитів та реферату ОСОБА_1 та надання довідки, а не військово-облікового документу (том № 1, а/с 101-103).

Реферат з обраної спеціальності відповідно до Правил прийому до аспірантури Університету на 2023 рік, затверджений вченою радою Університету 27.04.2023 оцінюється до 20 балів, а тому твердження члена апеляційної комісії Університету про низький бал реферата ОСОБА_1 є оціночним. Крім цього, приймальна комісія вищого навчального закладу наділена правом відмови в реєстрації заяви вступника у випадку відсутності документів, передбачених Умовами прийому для реєстрації вступника (наказ Міністерства освіти і науки України від 15.10.2015 № 1085 «Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2016 році», чинний станом на 19.10.2023).

Зі змісту протоколу засідання від 04.10.2023 суд доходить висновку про те, що апеляційна комісія Університету в частині оцінки довідки ОСОБА_1 від 07.04.2009 (том № 1, а/с 107) вийшла за межі оцінювання вступних іспитів та необгрунтовано надала оцінку прийнятого раніше приймальною комісією Університету від ОСОБА_1 документа, що сприймається судом як вияв упередженості до позивача.

Витяг із наказу ректора Університету Коцура В.В. від 07.09.2023 № 215 «Про розподіл ліцензійного обсягу у сфері вищої освіти на 2023-2023 навчальний рік» з додатком № 215, де визначено 7 місць за спеціальністю 053 Психологія (копія; том № 1, а/с 172-173), вказує на те, що за результатами конкурсного відбору за визначеною спеціальністю в аспірантуру можуть вступити не більше семи осіб. За результатами вступних іспитів до аспірантури у 2023-2024 навчальному році вступало 10 чоловік, серед яких були ОСОБА_1 (72 бали), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (73-77 балів).

Наведені вище докази визнаються судом допустими та належними, тобто такими, що мають відношення до предмета спору та підтверджують обставини, що підлягають доказуванню.

Судом досліджено інші допустимі та належні докази - реферат кандидата в аспірантуру ОСОБА_1 , рецензії на реферат ОСОБА_1 (копії, том № 1, а/с 181-197, 250-252; том № 2, а/с 1-7), відповідь Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 09.08.2024 № 179, накази Міністерства оборони України від 11.04.2018 № 156, від 09.06.2006 № 342 (копії, том № 2, а/с 129-137). Реферат ОСОБА_1 , на думку суду, має достатній та високий бал (15 з 20 балів), не відноситься до вступних іспитів та не охоплюється апеляцією ОСОБА_1 . Суд сприймає рецензію на реферат ОСОБА_1 як документ, що не має доказового значення у справі та не впливає на результат оцінки реферату.

Суд не бере до уваги в якості доказів незавірену копію довідки ОСОБА_1 від 07.04.2009 № 26, «інформацію про зарахування до аспірантури» (том № 1, а/с 107, 214) як такі, що не витребовувалися судом.

Таким чином, до ОСОБА_1 як до споживача освітніх послуг апеляційною комісією Університету за результатами розгляду апеляції від 02.09.2023 (у відповіді апеляційної комісії Університету вказано про скаргу ОСОБА_1 від 03.10.2023, № 606) на результати вступних іспитів до аспірантури здійснено дискримінацію за ознакою наявності у нього освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст».

ОСОБА_1 показав у судовому засіданні, що разом із ОСОБА_4 подав необхідні документи для вступу до аспірантури Університету після розмови з представником приймальної комісії Університету, після чого йому повідомили про те, що з документами все добре та призначено вступні іспити на 16.09.2023. Цього ж числа, він здавав три вступні іспити в приміщенні Університету, де в кабінеті разом з іншими вступниками здавав іспит по мірі готовності, фаховий іспит із психології складено ним добре, інші іспити з іноземної мови та філософії, його реферат викликав зацікавлення. Конкретних результатів вступних іспитів та методики оцінювання йому не повідомлялось, вступникам наказали чекати подальше оголошення результатів вступних іспитів після засідання комісії приблизно через тиждень. Він періодично дзвонив працівнику Університету (Розсоха А.П.), 28 або 29.09.2023 дізнався від неї по телефону про результат вступного іспиту з психології - 17 балів. ОСОБА_8 повідомила йому про те, що він є другим по кількості балів та існують запитання до його реферату за формою, зауваження йому не були зрозумілі. Крім цього, ОСОБА_8 повідомила, що його не можуть «взяти» в аспірантуру Університету із-за диплому спеціаліста та за вказівкою міністерства, йому було запропоновано вступити в магістратуру Університету, попри те, що він на той час працював викладачем в іншому вищому навчальному закладі, мав повну вищу освіту з рівнем спеціаліста за спеціальністю «Психологія». 02.10.2023 він подав скаргу-апеляцію на результати конкурсного відбору до Університету, після чого він отримав відповідь про те, що його не можуть «взяти» із-за диплому спеціаліста, додатково спираючись на невідповідність військово-облікового документу. Додатково повідомив, що результати конкурсного відбору на веб-сайті Університету не опубліковувались тривалий час. Дії дискримінативного характеру працівників Університету також полягають у заниженій оцінці його реферату, що вбачається з протоколу апеляційної комісії Університету, неврахуванні його роботи науково-педагогічним працівником, що давало б йому додаткові 15 балів, входження до складу апеляційної комісії Університету викладача з екзаменаційної комісії. За нарахованими балами та балами за роботу науково-педагогічним працівником він міг би вступити на бюджетне місце. Такі обставини, на думку позивача, є дискримінаційними та змусили його звернутись до суду.

Спір ОСОБА_1 з Університетом за змістом позову, досліджених доказів, виник у зв`язку з тим, що апеляційна комісія Університету відмовила йому в перегляді результатів вступних іспитів в аспірантуру Університету за визначеною спеціальністю (конкурсний відбір на 2023-2024 навчальний рік) за результатами розгляду апеляції від 02.10.2023.

Суд, вислухавши думку сторін, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані у справі докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

4. Норми права та судова практика, застосовані судом

Відповідно до частин 1, 3 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту» право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров`я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Суд не застосовує означені правові норми, оскільки обраний спосіб захисту позивача не є ефективним, не відповідає способам захисту, визначеним Законами України «Про захист прав споживачів», іншим законам України та ЦК України, за відсутності договору з відповідачем.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх вимог.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Способи захисту визначені частиною 2 ст. 16 ЦК України, до яких відносяться:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1-2 ст. 5 ЦПК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина 3 ст. 16 ЦК України).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2-3 ст. 13 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19).

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до положень частини 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Відповідно до абзаців 1-2 п. 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12.04.1996 згідно з п. 9 ст.15 Закону виконавець зобов`язаний відшкодувати збитки, що виникли у зв`язку із втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг, не пізніше як у місячний строк. Під збитками відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК слід розуміти витрати, зроблені кредитором (споживачем), втрати або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він одержав би, якби зобов`язання було виконане боржником (продавцем, виконавцем, виготівником).

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» в Україні дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, коли внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

За приписами статті 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації.

Особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації. Порядок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди визначається Цивільним кодексом України та іншими законами (частини 1-2 ст. 15 даного Закону).

Позов є обґрунтованим в аспекті доведення позивачем обставин та доказів стосовно дискримінації відповідача. Виходячи із системного аналізу приписів Кодексу, означених законів, суд уважає, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів у світлі обставин даної справи може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд роз`яснює, що право на судовий захист за визначеним способом покладається на позивача. Відмова в задоволенні даного позову не перешкоджає позивачу звернутись до суду з позовною заявою за інших або тих же підстав, з іншою позовною вимогою (іншими позовними вимогами), тим же або збільшеним суб`єктним складом.

Позовні вимоги до Університету сформульовано як визнання протиправним та скасування рішення (результати конкурсного відбору та вступних іспитів) Університету Григорія Сковороди в Переяславі, яким ОСОБА_1 відмовлено у вступі до аспірантури за спеціальністю 053 Психологія галузі знань 05 Соціальні та поведінкові науки для здобуття освітньо-наукового ступеня вищої освіти «доктора філософії» в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі у 2023 році.

Скасування судом результатів конкурсного відбору та вступних іспитів на навчальний 2023-2024 рік до аспірантури Університету за визначеною спеціальністю, на думку суду, не поновить кокурсний відбір до Університету та участь позивача в ньому, не матиме наслідку зарахування позивача до аспірантури Університету.

5. Загальний висновок у справі. Мотиви, з яких виходив суд; мотиви незастосування норм, на які посилались сторони

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійними підставами для відмови у позові, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 304/284/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Задоволення позову, на думку суду, безпосередньо вплине на права та обов`язки не тільки Університету, а й на інших осіб та держави в контексті плати за навчання, та безпосередньо осіб, які набрали більшу за позивача кількість балів за результатами конкурсного відбору та навчались за означеною спеціальністю в аспірантурі Університету, скасовуватиме підставу для зайняття такими особами місць державного замовлення та місць за кошти фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, ОСОБА_1 як споживач освітніх послуг та особа, до якої виникла дискримінація, має право звернутися із позовною заявою до суду за захистом свого права на освіту, проте обраний ним спосіб захисту порушуватиме безпосередньо права та інтереси осіб, які пройшли конкурсний відбір в аспірантуру Університету, а тому на підставі ч. 3 ст. 16 ЦК України та у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту в задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір не сплачувався позивачем на підставі положень Закону України «Про судовий збір», що слід віднести на раухнок держави.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Університету Григорія Сковороди в Переяславі, третя особа: Міністерство освіти і науки України, про захист прав споживача освітніх послуг.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 в Переяславі, місцезнаходження за адресою: 08401, Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Сухомлинського, 30; код ЄДРПОУ 04543387;

третя особа - Міністерство освіти і науки України, місцезнаходження за адресою: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10; код ЄДРПОУ 38621185.

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ