Постанова

від 19.02.2025 по справі 607/14575/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/14575/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/89/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №607/14575/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2024 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дати складення повного тексту - не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_2 (далі позивачка, апелянтка) звернулася до суду із позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач) про стягнення коштів.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач мав зобов`язанням повернути позивачці борг у сумі 218998.75 грн, суму індексації 38784,68 грн та 3% річних в розмірі 4679.97 грн за період із 26 квітня 2022 року до 11 січня 2023 року. Свої зобов`язання відповідач виконав 08 лютого 2024 року. Проте залишилися несплаченими сума індексації та 3% річних за період з 12 січня 2023 року по 08 лютого 2024 року.

Позивачка вказала, що неодноразово зверталася до відповідача із заявами про повернення коштів, проте відповідач такі заяви не розглянув, відповіді їй не надав і жодних коштів не повернув.

У зв`язку з наведеним позивачка просила суд стягнути з відповідача суму індексації, яка складає 12044.93 грн та 3% річних в розмірі 7037.96 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді даної справи суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та не розглянув заявлені вимоги ОСОБА_2 , не взяв до уваги її письмові та усні твердження.

У зв`язку з наведеним апелянтка просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

16 січня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивовано тим, що у позовній заяві ОСОБА_2 стверджувала, що відповідач свої зобов`язання виконав 08 лютого 2024 року, проте жодних підтверджуючих документів не надано. Також відповідачу не відомо про заяви позивачки щодо повернення коштів та такі позивачкою не додані.

Звертає увагу на те, що для розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат за основу взято заборгованість за період з 13 січня 2023 року по 08 лютого 2024 року за несплачену суму 218998.75 грн. Однак, позивачкою не обґрунтовано чому саме за цей період мають бути нараховані дані кошти.

Крім того, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про стягнення коштів виконане відповідачем, в тому числі що суми інфляційних втрат та 3% річних.

У зв`язку з наведеним відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

10 лютого 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про виклик свідків, зокрема, представника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та позивачку ОСОБА_2 .

Апеляційний суд вважає, що клопотання про виклик свідків слід залишити без розгляду, оскільки позивачкою не надано докази неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції. Більше того, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року вирішено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 проводити в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2023 року у справі №607/1346/23 позов ОСОБА_2 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення грошових коштів, задоволено частково.

Стягнуто з Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 218998.75 грн, а також інфляційні втрати у сумі 31040.60 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 4679.97 грн. У іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2547.20 грн. Судові витрати у виді судового збору у сумі 77.43 грн та витрати за проведення експертного дослідження у сумі 453.05 грн покладено на позивачку ОСОБА_2 .

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, вищевказане судове рішення набрало законної сили 11 січня 2024 року.

За змістом мотивувальної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2023 року у справі №607/1346/23, судом було встановлено, що на електронних торгах ДП «Сетам» ОСОБА_2 придбала 1/4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перерахувала на рахунок Тернопільського міського відділу ДВС кошти у сумі 218998.75 грн, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 454113 від 17 грудня 2019 року. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 грудня 2021 року у справі №607/81/20 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», Тернопільської міської ради, Тернопільського міського відділу ДВС, ДП «Сетам», ТОВ «Коменерго-Тернопіль 3», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 визнано недійсними вказані вище електронні торги та припинено речове право спільної часткової власності відповідачів на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили 15 квітня 2022 року.

Таким чином у зв`язку з визнанням електронних торгів недійсними Тернопільський міський відділ ДВС зобов`язаний повернути ОСОБА_2 кошти у сумі 218998.75 грн, які сплачені відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 454113 від 17 грудня 2019 року.

У своїй позовній заяві позивачка ОСОБА_2 вказала, що неодноразово зверталась до відповідача з заявами про повернення коштів, однак Тернопільський міський ВДВС такі заяви не розглянув та кошти на її рахунок не повернув.

Крім цього, позивачка вважає, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо повернення належних їй коштів, а тому наявні підстави для стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В підтвердження своїх доводів щодо розміру суми індексації та 3% річних позивачка подала суду висновок експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертного економічного дослідження №249/24-22 від 08 квітня 2024 року, згідно якого в результаті проведених розрахунків сума індексації з приміненням індексів неповернутої ОСОБА_2 суми 218998.75 грн за період з 13 січня 2023 року по 08 лютого 2024 року складає 12044.96 грн; 3% річних за вказаний період - 7037.96 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі№ 686/21962/15-ц).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI (далі Закон №4901-VI), у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина 4 статті 3 Закону №4901-VI).

У разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI) (див. постанову Великої палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі №686/7081/21).

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (див. постанову Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №906/1283/16).

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_2 посилалася на те, що грошове зобов`язання згідно рішення суду від 06 грудня 2023 року Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконав 08 лютого 2024 року.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2023 року у справі №607/1346/23 стягнуто з Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 218998.75 грн, а також інфляційні втрати у сумі 31040.60 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4679.97 грн, яке набрало законної сили 11 січня 2024 року.

Таким чином встановлено та сторонами не заперечувалося, що грошове зобов`язання за вищевказаним судовим рішенням виконано 08 лютого 2024 року, тобто ОСОБА_2 в межах трьох місяців з дня набрання законної сили перераховано кошти за рішенням суду про стягнення коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача за період з 12 січня 2023 року до 08 лютого 2024 року суму індексації та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2023 року у справі №607/1346/23.

Доводи апелянтки про те, що за період з 12 січня 2023 року до 08 лютого 2024 року у відповідача виникло інше зобов`язання щодо сплати індексації та 3% річних, колегія суддів відхиляє, оскільки між сторонами у вказаний період існував реальний спір, який розглядався в суді (цивільна справа №607/1346/23), за результатами якого порушені права ОСОБА_2 були відновлені, в тому числі шляхом необхідності сплати індексації та 3% річних.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2024 року.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови 19 лютого 2025 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома