Ухвала

від 24.02.2025 по справі 440/10002/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа №440/10002/24

адміністративне провадження № К/990/5234/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №440/10002/24 за адміністративним позовом Керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області , Кременчуцької районної військової адміністрації до Градизської селищної ради Кременчуцького району в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Кременчуцької районної військової адміністрації звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Градизької селищної ради Кременчуцького району в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив:

- визнати протиправною бездіяльність Градизької селищної ради в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №61147;

- зобов`язати Градизьку селищну раду вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №61147 у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 9 липня 2018 року "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, позовну заяву керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Кременчуцької районної військової адміністрації до Градизської селищної ради Кременчуцького району в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із такими рішеннями суду, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 10 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд".

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у цій справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги у цій справі, зазначає таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 333 КАС України установлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Як вище вказувалося, оскаржуваними судовими рішеннями позовну заяву керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Кременчуцької районної військової адміністрації до Градизської селищної ради Кременчуцького району в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту України). Враховуючи те, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Полтавській області на звернення до суду із пред`явленими позовними вимогами у якості позивача, то, відповідно, у прокурора в особі ГУ ДСНС у Полтавській області також не має прав на звернення до суду з такими вимогами.

Окрім того, колегія апеляційного суду в оскаржуваному судовому рішенні зауважила, що статтею 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено вичерпний перелік повноважень, наданих військовим адміністраціям, серед яких відсутнє право відповідного суб`єкта владних повноважень на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту.

Так, в оскаржуваних судових рішеннях указано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

У цій справі судами попередніх інстанцій з`ясовано, що право на звернення до суду з цим позовом керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області обґрунтовує бездіяльністю ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Кременчуцької районної військової адміністрації, яка полягає у невжитті належних заходів щодо зобов`язання Градизської селищної ради Кременчуцького району в Полтавській області, як балансоутримувача, привести в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.

У цій справі прокурор зазначив, що суб`єктами владних повноважень, які мали би бути позивачами у цій справі, є ГУ ДСНС у Полтавській області, Кременчуцька районна військова адміністрація, але через їх бездіяльність інтереси держави не захищаються, у зв`язку із чим з цим позовом звертається саме прокурор.

Надаючи оцінку вказаним доводам прокурора, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що у визначених прокурором суб`єктів владних повноважень відсутні повноваження на звернення до суду з такими позовами, оскільки статтею 17-1 Кодексу цивільного захисту України після внесення до неї змін Законом № 2655-ІХ, який набрав чинності 29 жовтня 2022 року, не містить такого способу захисту інтересів держави при зверненні до адміністративного суду центрального органу державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, як зобов`язання балансоутримувача вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття. Окрім того, Законом України "Про правовий режим воєнного стану", зокрема статтею 15 визначено вичерпний перелік повноважень, наданих військовим адміністраціям, серед яких відсутнє право відповідного суб`єкта владних повноважень на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду з цим позовом (та які є позивачами), які не мають права на звернення до суду з ним та на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України залишено позовну заяву прокурора без розгляду.

Верховний Суд погоджується з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Так, Верховним Судом у справі №420/22304/23 розглянуто питання наявності або відсутності у заступника керівника окружної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС та/або обласної військової адміністрації.

У справі №420/22304/23 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Окрім того, Верховний Суд у справі №420/22304/23 констатував, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд. Також Верховний Суд звернув увагу, що стаття 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» має вичерпний перелік повноважень, наданих військовим адміністраціям, та повноваження на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту у цій статті відсутні, тому обласна військова адміністрація не є тією особою, якій належить право подібної вимоги.

Покликання скаржника на порушення апеляційним судом норм процесуального права, з огляду на неврахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №820/5164/15, від 9 серпня 2019 року у справі №520/2796/19, від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №820/4717/16, колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у вказаних справах та у цій справі є неподібними адже врегульовані відмінними нормативно-правовими актами (їхніми редакціями), та сформовані за різних фактичних обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Інші скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки, у даному випадку, правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №440/10002/24 за адміністративним позовом Керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області , Кременчуцької районної військової адміністрації до Градизської селищної ради Кременчуцького району в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду