Ухвала

від 24.02.2025 по справі 160/19183/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/19183/21

адміністративне провадження №К/990/49739/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року

у справі №160/19183/21

за позовом ОСОБА_1

до Державної митної служби України, Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної митної служби України, в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №2102-к від 03 листопада 2010 року «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровської митниці №1135-к від 03 листопада 2010 року «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» з 04 листопада 2010 року

- зобов`язати Державну митну службу України призначити на посаді ОСОБА_1 рівнозначній посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» у Дніпровській митниці Держмитслужби;

- стягнути з Державної митної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 листопада 2010 року по 14 жовтня 2021 року у розмірі 1 194 626,5 (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять шість гривень п`ятдесят коп.) без урахування обов`язкових відрахувань.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд ухвалою від 21 січня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду уточнену касаційну скаргу.

Так, в уточненій касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження вказує пункти 1, 2 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Щодо обґрунтування скаржника наявності підстав касаційного оскарження передбаченого пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

В обґрунтування такої підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що застосовані Третій апеляційний адміністративний суд застосував висновки Верховного Суду проте, як вказує скаржник, ці висновки зроблені не подібних правовідносинах.

Перевіривши такі доводи скаржника, Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

В той же час, Верховним Суду наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.

Всупереч наведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, у взаємозв`язку з посиланням на постанови Верховного Суду щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку.

В той же час, обґрунтовуючи підстави для відступлення від такої позиції скаржник фактично посилається на те, що правова позиція, яку використав суд висловлена за різних фактичних обставин справи.

Верховний Суд зазначає, що заявник касаційної скарги довільно ототожнює поняття необхідності відступлення від висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах з нерелевантністю їх застосування судом до спірних правовідносин, а нормативно-правового обґрунтування відступлення не наводить.

При цьому, вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу та висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню вказаних норм скаржником не наведено.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Крім того, скаржник вказує про неврахування висновків Верховного Суду викладені в постанові від 17 квітня 2019 року у справі №1570/7876/12 щодо необхідності застосування пункту 2.1 та 2.5 Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2011 року за № 154/18892, (яка була чинна у редакції на час виникнення спірних правовідносин); статті 22, 28 та 31 Дисциплінарного статуту.

Серед іншого, скаржник вказує підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи, що судами попередніх інстанцій не належно дослідили зібрані у справі докази, що за змістом відповідає пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Наведені скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень, з врахуванням уточненої касаційної скарги, передбачених пунктом 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №160/19183/21.

2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.

3. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/19183/21.

4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду