Ухвала

від 24.02.2025 по справі 440/15107/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 440/15107/23

адміністративне провадження № К/990/2079/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №440/15107/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №440/15107/23.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням (поважних) причин пропуску такого строку.

Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 21 січня 2025 року в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Полтавській області в підсистемі «Електронний суд» від 21 січня 2025 року о 22:52 год.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржник надіслав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску такого строку заявник зазначив, що первинна касаційна скарга подана у межах строку на касаційне оскарження. Також скаржник зауважує, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Покликається на введення в країні воєнного стану та звертає увагу на прийняті 02 березня 2022 року Радою суддів України рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану. Просить врахувати, велику кількість судових справ, які підлягають оскарженню та навантаження на працівників. Зазначає практику Верховного Суду щодо питання поновлення строків. На думку заявника вказані обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень та комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що скаржник неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження судового рішення у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 29 квітня 2024 року та 27 червня 2024 року касаційні скарги було повернуто через відсутність обов`язкових підстав для касаційного оскарження.

Крім того, касаційну скаргу, подану 26 липня 2024 року, Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2024 року повернув у зв`язку з неусуненням вказаних недоліків. Електронний примірник цієї ухвали Головне управління ДПС у Полтавській області отримало через підсистему «Електронний суд» 21 вересня 2024 року о 19:41.

Проте повторно касаційну скаргу Головне управління ДПС у Полтавській області подало через підсистему «Електронний суд» лише 16 січня 2025 року.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Враховуючи значний пропуск строку касаційного оскарження, заява скаржника про поновлення цього строку не може вважатися обґрунтованою. Невиконання вимог процесуального законодавства щодо належного оформлення касаційної скарги та її подальше повернення не є об`єктивними обставинами особливого і непереборного характеру, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення строку.

Крім того, скаржник мав достатньо часу для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Строк, що минув з моменту постановлення ухвали суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Посилання скаржника на труднощі в організації виконання обов`язків працівниками контролюючого органу (зокрема, на велике навантаження та кадрові зміни) не є об`єктивними та непереборними обставинами, що перешкоджали оскаржити судові рішення у межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження.

Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин.

Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, то колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.

Також Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2024 року зазначав, що опубліковані Радою суддів України рекомендації мають рекомендаційний характер і враховуються судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об`єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

постановив:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №440/15107/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко