Постанова

від 18.02.2025 по справі 345/6043/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/6043/23

Провадження № 22-ц/4808/121/25

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тодарчук Тетяна Володимирівна, на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Миговичем О.М. 31 жовтня 2024 року у м. Калуш Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді2023року ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат ТодарчукТ.В.,подано заяву про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна.

Заяву обґрунтовано тим, що він являється рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю 1 групи інвалідності підгрупи «А» з дитинства довічно, внаслідок психічного розладу, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК, виданою Івано-Франківською психіатричною МСЕК 25.08.2011 року.

Догляд за ОСОБА_2 здійснювала їхня мати ОСОБА_3 , однак у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та віком не має можливості здійснювати такий догляд, а також сама потребує сторонньої допомоги та постійного лікування.

ОСОБА_3 звернулася до органу опіки та піклування із заявою про призначення опікуном ОСОБА_2 його брата ОСОБА_1 . Останній в свою чергу подав відповідну заяву до органу опіки та піклування щодо призначення його опікуном ОСОБА_2 .

За фактом розгляду заяви надано висновок опікунської ради виконавчого комітету Верхнянської сільської ради, яким визнано доцільним призначити опікуном ОСОБА_2 ОСОБА_1 . Даний висновок затверджений рішенням виконавчого комітету Верхнянської сільської ради №89.

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання заявника ОСОБА_1 від 19.10.2023 року встановлено, що він фактично проживає по АДРЕСА_1 , в господарстві матері ОСОБА_3 . У цьому ж будинку проживає ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю у зв`язку із психічним захворюванням, нездатний до самостійного обслуговування та потребує стороннього догляду. Такий догляд за братом фактично здійснює заявник ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_2 має обмеження до орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, трудової діяльності, навчання тощо. Також він не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги і контролю та у зв`язку із цим перебуває на обліку у лікаря-психіатра.

Він (заявник) має добрий стан здоров`я, алкогольними та наркотичними засобами не зловживає, на обліку у наркологічному або психоневрологічному диспансері не перебуває, тому має можливість і бажання здійснювати догляд за братом та бути його опікуном.

Просив визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити його опікуном ОСОБА_1 (а.с.1-3).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2024 року позов задоволеночастково. Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 . До встановлення опіки та призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснення опіки над дієздатним ОСОБА_2 покласти на виконавчий комітет Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області як орган опіки та піклування (а.с.65-70).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд враховуючи, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом, зазначене захворювання позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, що підтверджується відповідним висновком, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання його недієздатним.

Відмовляючи в іншій частині вимог, суд виходив з того, що висновок Опікунської ради при виконавчому комітеті Верхнянської сільської ради Калуського району про можливість виконувати обов`язки опікуна громадянином ОСОБА_1 щодо його брата ОСОБА_2 не містить мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном. Суд не взяв до уваги твердження заявника щодо неможливості здійснювати догляд за своїм сином матері заявника, оскільки заявник не долучив жодних доказів на підтвердження своїх аргументів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду в частині відмовлених вимог, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тодарчук Т.В., подано апеляційну скаргу з мотивів порушення норм матеріального права та ненадання належної оцінки доказам.

Не погоджується із висновком суду, що висновок Опікунської ради при виконавчому комітеті Верхнянської сільської ради Калуського району від 30.10.2023 року не містить належної мотивації, а також обґрунтувань щодо можливості заявника бути опікуном.

Зазначає, що статтею 296 ЦПК України визначено, що заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. А Опікунська рада дає висновок про доцільність призначення конкретної особи опікуном, попередньо вивчивши усі документи, визначені чинним законодавством, перевіривши їх у передбачений законом спосіб.

Наголошує, що у висновку опікунської ради виконавчого комітету Верхнянської сільської ради чітко зазначено відповідний перелік документів, який було подано та розглянуто Опікунською радою та встановлено, що ОСОБА_4 доглядає брата, створює йому належні умови проживання, забезпечує продуктами харчування, одягом, взуттям, ліками та всім необхідним, що потребує хворий, возить до лікарів, оплачує комунальні платежі, оформлює належні соціальні виплати.

Крім того, до органу опіки і піклування заяв від інших осіб, які б виявили бажання (згоду) стати опікуном ОСОБА_5 , не поступало. Скарг від сусідів, родичів, самого ОСОБА_5 на ОСОБА_6 до органу опіки та піклування теж не надходило.

Підстав для відмови у призначення заявника за наслідком розгляду заяви і призначення опікуном ОСОБА_7 , визначених статтею 64 ЦК України, немає.

За наведених підстав просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги та призначити опікуном ОСОБА_2 ОСОБА_1 (а.с.75-78).

Позиція інших учасників справи

Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3ст.360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У судове засідання не з`явився представник заінтересованої особи виконавчого комітету Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області,про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання,тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 недієздатним ніким не оскаржено, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до ст. ст.263,264 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такіпитання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимогиі заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення длявирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносинисторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягаєзастосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або впозові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 , доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що згідно довідки до Акта огляду МСЕК Серія 10ААА №885887, виданою Івано-Франківською психіатричною МСЕК від 25.08.2011 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи інвалідності підгрупи А з дитинства довічно внаслідок психічного розладу, потребує постійного стороннього нагляду і фактично нездатний до самообслуговування (а.с.7).

Відповідно до висновку №318/62 ЛКК КНП «Калуської міської лікарні Калуської міської ради» від 23.10.2023 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи, внаслідок психічного розладу. За рівнем обмеження життєдіяльності обмежений до самообслуговування, обмежений до орієнтації та контролювати свою поведінку, потребує постійного стороннього догляду (а.с.8).

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_2 призначена пенсія у зв`язку із інвалідністю (а.с.6).

Із Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 19.10.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає в АДРЕСА_1 в господарстві матері ОСОБА_3 , яка хворіє, що підтверджується довідкою №52 від 12.09.2023 року та у цьому ж будинку проживає ОСОБА_2 , котрий є особою з інвалідністю, нездатний до самостійного самообслуговування і потребує стороннього догляду, який фактично здійснює його брат ОСОБА_1 (а.с.14).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №327/2024 від 29.08.2024 року, наданого на виконання ухвали суду, ОСОБА_8 страждає стійким хронічним психічним розладом, важкою розумовою відсталістю, згідно МКХ-10 F72. Внаслідок зазначеного не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.55-57).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Статтею 41 ЦК України передбачено правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Відповідно до п.1.7 Правил органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування.

Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Згідно з п. 3.2 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Статтею 64 ЦК України визначено виключний перелік обставин, за яких особа не може бути призначена опікуном чи піклувальником. Так, згідно з положеннями цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав або ж якщо поведінка та інтереси такої особи суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування.

Врахувавши наявний у матеріалах справи висновок судово-психіатричної експертизи №327/2024 від 29.08.2024 року про те, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом, важкою розумовою відсталістю, згідно МКХ-10 F72, внаслідок якого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави для визнання його недієздатним.

Щодо можливості призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 , слід виходити з такого.

Заявником ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення його опікуном ОСОБА_2 . Адже саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.

До матеріалів справи долучено висновок Опікунської ради при виконавчому комітеті Верхнянської сільської ради Калуського району про можливість виконувати обов`язки опікуна громадянином ОСОБА_1 щодо його брата ОСОБА_2 , в якому також зазначено про те, що орган опіки та піклування визнає доцільним призначення заявника опікуном ОСОБА_2 (а.с.11-13).

Однак, як вірно зазначив суд, висновок від 30.10.2023 року не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном.

Тобто, об`єктивних підстав призначення недієздатному ОСОБА_2 опікуна в особі заявника у зазначеному висновку не міститься.

Крім того, аналіз вищенаведених правил дає підстави для висновку, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків як опікунів, так і підопічного. Правові наслідки для опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18) (провадження № 11-606апп18), предметом судового розгляду у якій були оцінка правомірності висновку та рішення органу опіки та піклування про позбавлення особи батьківських прав.

Як у справі, що переглядається, так і у згаданій справі, розглянутій Великою Палатою Верховного Суду, оскаржувані рішення органу опіки та піклування відповідно до приписів чинного законодавства України не є остаточними рішеннями, такі рішення підлягали оцінці судом під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, а так само й про призначення опікуна.

Положеннями частини першої статті 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів про наявність у ОСОБА_2 позитивного відношення та емоційного зв`язку з особою, яка бажає стати опікуном ( ОСОБА_1 ), що свідчило б про наявність довірливих та доброзичливих стосунків між ними, а відтак і про те, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме його інтересам.

Отже, висновок від 30.10.2023 року органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 належним чином не мотивовано, з огляду на що суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначене свідчить про застосування органом опіки та піклування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 .

Крім того, суду не надано доказів та не зазначено у висновку органу опіки і піклування про створення саме заявником необхідних побутових умов недієздатній особі та забезпечення ним його доглядом та лікуванням.

Твердження заявника ОСОБА_1 , про те, що його матір ОСОБА_3 хворіє та не може здійснювати догляд за своїм сином, судом не береться до уваги, оскільки, заявник не долучив жодних доказів на підтвердження своїх аргументів.

Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в частині призначення заявника ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.374,375,381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тодарчук Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

О.В. Пнівчук

Повний текстпостанови складено24лютого 2025року.