Рішення від 19.02.2025 по справі 523/8824/23

Справа № 523/8824/23

Провадження №2/523/1292/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Серебряков А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/8824/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення не виплаченого внаслідок дії трудового договору середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення невиплаченого призупинення дії трудового договору середнього заробітку та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що з 02.08.2017 ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Управлінням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (далі Управління ВД ФСС України в Херсонській області). З 01.04.2019 працювала на посаді головного спеціаліста обґрунтованості видачі листків непрацездатності Новокаховського відділення Управління ВД ФСС України в Херсонській області. З 10.06.2022 наказом Управління ВД ФСС України в Херсонській області від 10.06.2022 № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 » відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» із позивачкою було призупинено з 10 червня 2022 року дію трудового договору. Однак, як довідалася позивачка не з усіма працівниками Управління ВД ФСС України в Херсонській області було призупинено дію строкового трудового договору.

Вважаючи незаконним вказаний наказ Управління ВД ФСС України в Херсонській області від 10.06.2022 № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 », позивачка вказує на те, що призупинення з нею дії трудового договору слугувала її підозра у співпраці з окупантами, що не відповідає дійсності та не знайшло свого жодного підтвердження даної обставини. Позивачка неодноразово зверталася до Управління ВД ФСС України в Херсонській області засобами зв`язку для з`ясування всіх обставин та надавала свої письмові пояснення, однак, в супереч поясненням ОСОБА_2 трудовий договір з нею поновлений не був.

У подальшому, в січні 2023 від своїх колег позивачка дізналася про початок припинення (реорганізацію) Управління ВД ФСС України в Херсонській області і про те, що вони отримали відповідні попередження про наступне звільнення з 18.04.2023. В кінці лютого 2023, враховуючи постійну загрозу життю та здоров`ю себе та своїх близьких через військові дії на території місця проживання та роботи, позивачка була вимушена виїхати за кордон. З даного приводу вона направила звернення від 12.03.2023 на адресу Голови комісії з реорганізації ФСС України щодо обставин призупинення укладеного трудового договору з проханням скасування оспорюваного наказу про призупинення трудового договору та відновлення порушених трудових прав. Проте, у відповідь отримала листа ВД ФСС України від 15.03.2023 про обставини призупинення з нею строкового трудового договору, де також було зазначено про можливість вирішення даного трудового спору у судовому порядку.

Позивачка вказує на те, що як станом на час початку збройної агресії, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу підприємство працювало. З огляду на вищевикладене, у даному випадку має свавільний та дискримінаційний характер наказу від 10.06.2022 № 95-ос про призупинення дії трудового договору з позивачем та про порушення трудових прав позивача в контексті права щодо оплати праці, адже з іншими працівниками такого призупинення не було, а було оголошено простій на підприємстві відповідача. Такий наказ носить дискримінаційний характер та порушує право позивача на працю, є порушенням ст. 43 Конституції України, ст. 2-1 КЗпПУ, так і ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. По суті призупинення дії трудового договору позивача з боку працедавця є відстороненням працівника від роботи без збереження за ним оплати праці, оскільки на підставі оспорюваного наказу працівник не допускається до роботи і відповідно оплата праці не відбувається. В порушення вимог ст. 46 КЗпПУ, ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання вказаного незаконного наказу. Таким чином, можна дійти обґрунтованого висновку, що це є фактичним відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, тому в даній ситуації за аналогією закону (ч. 9 ст.10 ЦПК України), можливим є застосування положень ст.235 КЗпПУ. Вказаними вище діями ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду, яку позивачка оцінює в 20000,00 грн.

У зв`язку з цим просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області від 10.06.2022 року № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 » та вважати поновленою дію трудового договору з 10.06.2022 року по 18.04.2023 року (день звільнення), стягнути на користь ОСОБА_2 середній заробіток внаслідок призупинення дії трудового договору за період з 10.06.2022 року по 18.04.2023 року в сумі 211801,71 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., а також здійснити розподіл судових витрат.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18.08.2024 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомлення та участю сторін.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.09.2024 року залучено до участі у справі правонаступника відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Суд констатує, що представником відповідача Серебряковим А.Ю. було надано відзив на позову заяву, у якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні даного позову. Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представник відповідача вказує на те, що з 01.01.2023 року, відповідно до постанови КМУ від 27.12.2020 року № 1442 Питання припинення Фонду соціального страхування України (далі - Постанова № 1442) і Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105), встановлено наступне: - припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Таким чином, з 01.01.2023 року обов`язок всієї діяльності Фонду соціального страхування України покладено на його правонаступника, а саме на Пенсійний фонд України. 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжується Указами Президента України, який триває й досі. У зв`язку з цим, Верховною Радою України був прийнятий Закон України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136-IX (далі - Закон № 2136-IX). Так, в частині 1 статті 13 Закону № 2136-IX зазначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. Відповідно до частини 4 статті 13 Закону № 2136-IX відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Підставою для призупинення дії трудового договору було те, що ОСОБА_2 працювала на посаді головного спеціаліста обґрунтованості видачі листків непрацездатності Новокаховського відділення УВД ФСС України в Херсонській області яке розташоване в м. Нова Каховка Херсонської області. З 24.02.2022 по теперішній час м. Нова Каховка Херсонської області є тимчасово окупованою територією російською федерацією яка включена до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309. В умовах окупації, з 24.02.2022 робота Новокаховського відділення УВД ФСС України в Херсонській області була припинена, система не працювала, поштовий, мобільний, та інтернет зв`язок у м. Нова Каховка був тимчасово обмежений або взагалі відсутній, цей факт є загальновідомим та не потребує додаткових підтверджень. У зв`язку з чим, виконання своїх функцій працівниками Новокаховського відділення УВД ФСС України в Херсонській області не здійснювалось, запропонувати інше робоче місце для здійснення своїх повноважень не було можливості з незалежних на те підстав. Таким чином, УВД ФСС України в Херсонській області при здійсненні передбачених заходів в межах своєї компетенції відповідно до Закону № 2136-IX було прийнято рішення (Наказ УВД ФСС України в Херсонській області від 10.06.2022 № 95-ос) про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 відповідно до статті 13 Закону № 2136-IX у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключило можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. У подальшому, Наказом голови комісії з реорганізації УВД ФСС України в Херсонській області від 06.04.2023 № 100-ос відповідно до Постанови № 1442 було звільнено ОСОБА_2 з посади з посади головного спеціаліста обґрунтованості видачі листків непрацездатності Новокаховського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області 18.04.2023 року, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штатної чисельності, відповідно до пункту 1 частини першої статті КЗпП України.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву, представник відповідача також зазначив про те, що при прийняті рішення про призупиненні дії трудового договору з ОСОБА_2 також було взято до уваги інформацію від Новокаховського відділення УВД ФСС України в Херсонській області, про працівників вказаного відділення, які співпрацюють з окупантами. Таким чином, вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу УВД ФСС України в Херсонській області від 10.06.2022 № 95 - ос Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 не ґрунтуються на законодавстві, у зв`язку з чим слід відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Щодо стягнення не виплаченого середнього заробітку, то представник відповідача у відзиві на позову заяву також вказав, що заявлення даної вимоги є безпідставним з огляду на те, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 13 Закону № 2136-IX відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні вимог щодо стягнення не виплаченого середнього заробітку внаслідок дії трудового договору слід відмовити.

Щодо стягнення моральної шкоди у зв`язку з призупиненням дії трудового договору та подальшим звільненням, то представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що оскільки у справі, що розглядається, позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння УВД ФСС України в Херсонській області, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні, то в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди також слід відмовити.

Суд констатує, що представником позивача ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив на позову заяву, в якому проти обставин, викладених у відзиві на позову заяву заперечив.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Просив суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області від 10.06.2022 року № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 » та вважати поновленою дію трудового договору з 10.06.2022 року по 18.04.2023 року (день звільнення), стягнути на користь ОСОБА_2 середній заробіток внаслідок призупинення дії трудового договору за період з 10.06.2022 року по 18.04.2023 року в сумі 211801,71 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., а також здійснити розподіл судових витрат.

Представник відповідача Серебряков А.Ю. в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні даного позову в повному обсязі.

Заслухавши поясненняпредставника позивача,представника відповідача,дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, включаючи можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

По справі встановлено, що із 02.08.2017 ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Управлінням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (далі Управління ВД ФСС України в Херсонській області). З 01.04.2019 працювала на посаді головного спеціаліста обґрунтованості видачі листків непрацездатності Новокаховського відділення Управління ВД ФСС України в Херсонській області. Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1988.

10.06.2022 наказом в.о. начальника Управління ВД ФСС України в Херсонській області Стус С. № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 » відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» із позивачкою було призупинено з 10 червня 2022 року дію трудового договору, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного наказу.

В січні 2023 від своїх колег ОСОБА_2 дізналася про початок припинення (реорганізацію) Управління ВД ФСС України в Херсонській області і про те, що вони отримали відповідні попередження про наступне звільнення з 18.04.2023.

Вказана обставина також підтверджується поясненнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, яким підтверджено факт звільнення ОСОБА_2 18.04.2023 року із займаної постанови на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Судом встановлено, що з 01.01.2023 року відповідно до Постанови КМУ № 1442 від 27.12.2020 року «Питання припинення Фонду соціального страхування України» і Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено припинити Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року.

Відповідно до запису про припинення юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 01.05.2023 року № 1004991120032020413 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (код за ЄДРПОУ 41313410) припинило свою діяльність внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

Окрім того, суд зазначає, згідно відкритих даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається про припинення статусу відокремленого підрозділу Новокаховського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області.

Відповідно до Положення п. 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого постановою КМУ № 280 від 23.07.2014 року, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 року, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Переліком територіальний органів Пенсійного фонду України, який реорганізуються шляхом злиття, затвердженого Постановою КМУ № 821 від 08.11.2017 року, був встановлений єдиний територіальний орган Пенсійного фонду України в Херсонській області Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Встановлені судом вказані вище обставини є загальновідомими та в силу приписів ч. 3 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

З`ясувавши позиції сторін, а саме твердження представника позивача та заперечення представника відповідача, викладених у судовому засіданні, а також у позовній заяві, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив, дослідивши аргументи сторін на надавши оцінку наданим суду доказам, суд доходить наступних висновків по справі.

І. Висновок суду щодо законності наказу № 95-ос від 10.06.2022 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 ».

Стаття 43 Конституції Українигарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно дост. 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієїКонституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цьогоУказу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»).

15.03.2022 прийнятоЗакон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другоюстатті 1 вказаного Закону (тут і надалі в редакції на день винесення оскаржуваного наказу) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно дост. 13 ЗУ Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові ВС/КЦС від 31.01.2024 року за результатами розгляду справи № 161/8196/22, яку суд в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Як було встановлено по справі, 10.06.2022 наказом в.о. начальника Управління ВД ФСС України в Херсонській області Стус С. № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 » відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» із позивачкою було призупинено з 10 червня 2022 року дію трудового договору, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією вказаного наказу.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову ОСОБА_2 вказує на те, що зрозумівши в липні 2022, що їй не виплачується заробітна плата, позивачка зателефонувала головному бухгалтеру Управління ВД ФСС України в Херсонській області ОСОБА_3 з приводу отримання пояснень, на що їй остання повідомила про необхідність написання доповідної записки на ім`я керівника Управління ВД ФСС України в Херсонській області.

12.07.2022 ОСОБА_2 написала доповідну записку начальнику Управління ВД ФСС України в Херсонській області Стус С. про те, що до неї дійшла інформація, що її підозрюють в співпраці з окупантами, однак ця підозра є безпідставною та формується виключно на чутках окремих осіб з метою обмовити перед керівництвом.

У подальшому, 29.07.2022 ОСОБА_2 написала звернення начальнику Управління ВД ФСС України в Херсонській області Стус С. про те, що до неї надійшла інформація що згідно наказу Управління ВД ФСС України в Херсонській області, з яким вона не була ознайомлена належним чином, з нею призупинені трудові відносини, та запросила відповідні пояснення з даного приводу.

У відповідьна данезвернення наелектрону адресупозивачки надійшовлист УправлінняВД ФССУкраїни вХерсонській областівід 05.08.2022№ 02-45-06-42з),в якому,зокрема,зазначено,що 09.06.2022до Управліннянадійшла інформаціявід Новокаховського відділення Управління про працівників відділення, які співпрацюють з окупантами, серед яких присутня і ОСОБА_2 . Серед іншого також зазначено, що з 10.06.2022 призупинено дію строкового трудового договору відповідно до наказу Управління від 10.06.2022 № 95-ос та на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

15.08.2022 ОСОБА_2 звернулася зі зверненням на адресу Державної служби України з питань праці щодо даної ситуації з проханням розглянути її та об`єктивно розібратися в ній.

У відповідь на дане звернення позивачка отримала лист Управління Держпраці у Миколаївській області за № МК/2/190-ЦА-22 від 05.09.2022 про те, що в даний час Управління не може здійснити захід з контрою з питань викладених у її зверненні, оскільки на дату звернення Управління ВД ФСС України в Херсонській області територіально знаходиться на тимчасово окупованій території.

Також у вказаному листі зазначено про те, що при вивчені додано до звернення листа Управління ВД ФСС України в Херсонській області від 05.08.2022 № 02-45-06-42з встановлено, що наказом від 10.06.2022 № 95-ос призупинено дію строкового трудового договору з 10.06.2022 року на підставі інформації про співпрацю з окупаційною владою.

Суд констатує, що в судовому засіданні на запитання суду представник відповідача пояснив, що з приводу факту співпраці ОСОБА_2 із окупаційною владою було проведено відповідне службове розслідування. Однак, за результатами вказаного розслідування, станом на сьогоднішній день, факт співпраці позивачки із окупантами не знайшов свого підтвердження жодними доказами.

За змістомстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями77,78,79,80,89,367 ЦПК України.

Як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", право роботодавця на призупинення трудового договору настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив встановлення як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником, що має відбуватись саме у зв`язку із збройною агресією проти України.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

З аналізу вказаних положень Закону вбачається, що законом надано право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, однак таке право роботодавця не є абсолютним. Головною умовою призупинення трудового договору з працівником, є абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

При цьому слід вказати, що як станом на час початку збройної агресії, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу підприємство первісного відповідача 1 (Новокаховське відділення Управління ВД ФСС України в Херсонській області) працювало, і як вбачається з відзиву відповідача на позов, лише 16.01.2023 головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування в межах своїх повноважень видано наказ від 16.01.2023 № 9-ОД Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

У даному випадку спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

В рамках розгляду даної справи судом встановлено, що дію трудових договорів було призупинено вибірково з окремими працівниками, у тому числі з ОСОБА_2 , але не з усіма працівниками.

Даний факт був встановлений судом безпосередньо від представника відповідача під час його відповіді на запитання суду, чи з усіма працівниками було призупинено дію трудового договору.

Суд зазначає, що сама по собі обставина підозри співпраці позивачки із окупаційною владою, яке обґрунтоване виключно на словах працівників без належних доказів, та яке в результаті службового розслідування не знайшло свого підтвердження, не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача роботою.

Таким чином, в рамках розгляду даної справи судом не встановлено обставин неможливості надання ОСОБА_2 роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу - її виконувати, тому суд вважає, що призупинення дії трудового договору із ОСОБА_2 було незаконним.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що наказ Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області від 10.06.2022 року № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 » підлягає скасуванню, у зв`язку з цим слід вважати поновленою дію трудового договору з 10.06.2022 року по 18.04.2023 року (день звільнення).

ІІ. Висновок суду щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Оскільки, в рамках розгляду даної справи суд дійшов висновку, що підстав для застосуваннястатті 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»немає, то й не підлягає застосуванню частина четверта цієї статті про те, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Особливістю призупинення дії трудового договору є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. Зазначене, за своєю правовою природою, є фактичне відсторонення від роботи (позбавлення права виконувати роботу за плату) та вимушений прогул.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

УКЗпП Українивідсутня норма права, яка б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно достатті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другоїстатті 235 КЗпП України, яку суд вважає за необхідним застосувати.

Таким чином, встановивши, що незаконні дії внаслідок призупинення дії трудового договору позбавили позивачку можливості працювати, суд вважає за обґрунтованим покласти на відповідача обов`язок відшкодувати ОСОБА_2 середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі.

Аналогічні висновки зроблено також у постанові ВС/КЦС від 31.01.2024 року за результатами розгляду справи № 161/8196/22, яку суд в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата працівника обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Відповідно доп.8Порядку нарахуваннявиплат,що обчислюютьсяіз середньоїзаробітної платиза останнідва місяціроботи,провадяться шляхоммноження середньоденного(годинного)заробітку начисло робочихднів/годин,а увипадках,передбачених чиннимзаконодавством,календарних днів,які маютьбути оплаченіза середнімзаробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки ОК-5 середня заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці (травень, червень 2022) перед призупиненням дії трудового договору складала 22080,97 + 5892,75 = 27973,72 грн., що складає 999,06 грн. (27973,72 / 28) середньоденної заробітної плати. (28 робочих днів з 01.05.2022 по 10.06.2022)

Термін протиправного відсторонення ОСОБА_2 від роботи складає 10 місяців 7 днів, з яких 212 робочих днів (з 11.06.2022 по 18.04.2023 (день звільнення).

Відповідно до Постанови КМ України від 8 лютого 1995 р. N 100 розрахунок середнього заробітку такий: 999,06 грн х кількість робочих днів за час вимушеного прогулу (212 робочих днів).

Враховуючи, що термін протиправного відсторонення ОСОБА_2 від роботи складає 10 місяців 7 днів, з яких 212 робочих днів (з 11.06.2022 по 18.04.2023 (день звільнення), суд приходить до висновку, що середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.06.2022 по 18.04.2023 становить 211801,71 грн. (999,06 грн. (середньоденна заробітна плата) х 212 (кількість робочих днів). Саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди, зазначений у позовній заяві, вимогам розумності та справедливості не відповідає.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_2 , що внаслідок незаконного призупинення дії трудового договору, через необґрунтовані звинувачення у співпраці з окупаційною владою, позивачка була позбавлена свого права на працю та оплату праці, практично втратила свою добру репутацію, через що перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили гармонійні адаптовані умови їх життєдіяльності, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від неї додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивачки, то суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, які вона зазнала в результаті призупинення дії трудового договору та необхідності докладання додаткових зусиль та часу для відновлення своїх порушених прав.

Однак, виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачкою моральна шкода в розмірі 20000,00 грн. є надмірною, а тому дана вимога підлягає частковому задоволенню в частині розміру моральної у сумі 10000,00 грн.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи докази суд зазначає, що законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (постанова Верховного Суду України від 12.06.2014 року у справі № 6-32цс13).

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для часткового задоволення позовних вимог та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд констатує, що в матеріалах справи наявний Договір про правової допомоги № б/н від 21.02.2023, укладений між адвокатом Бериндею О.О. та ОСОБА_2 .

Згідно Акту про надання послуг від 31.03.2023 року та Розрахунку витрати на правову допомогу від 31.03.2023 року, сторони погодили, що сума витрат за надання послуг складає 7000,00 грн.

Факт здійснення оплати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією Квитанції до прибуткового касового ордеру від 31.03.2023 року.

Окрім того, судом встановлено, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26.05.2023 року ОСОБА_2 було відмовлено у відкритті провадження у даній справі, внаслідок чого адвокатом Бериндя О.О. було складено апеляційну скаргу на ухвалу суду від 26.05.2023 року. Окрім того, представник позивачки приймав участь у судовому засіданні в Одеському апеляційному суді під час розгляду вказаної апеляційної скарги.

Згідно Акту про надання послуг від 10.04.2024 року та Розрахунку витрати на правову допомогу від 10.04.2024 року, сторони погодили, що сума витрат за надання послуг у апеляційній інстанції складає 8000,00 грн.

Факт здійснення оплати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією Квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.04.2024 року.

Таким чином, загальна сума витрат на правову допомогу ОСОБА_2 склала 15000,00 грн.

Окрім того, матеріалами справи встановлено, що позивачка за подання позовної заяви до суду та апеляційної скарги на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26.05.2023 року сплатила судовий збір у загальному розмірі 2854,22 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що із Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню за рішенням суду сплачений судовий збір в розмірі 2854,22 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 43, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення не виплаченого внаслідок дії трудового договору середнього заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області від 10.06.2022 року № 95-ос «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 » та вважати поновленою дію трудового договору з 10.06.2022 року по 18.04.2023 року (день звільнення).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток внаслідок призупинення дії трудового договору за період з 10.06.2022 року по 18.04.2023 року в сумі 211801 /двісті одинадцять тисяч вісімсот один/ грн. 71 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в розмірі 10000 /десять тисяч/ грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 сплачений позивачкою судовий збір в розмірі 2854 /дві тисячі вісімсот п`ятдесят чотири/ грн. 22 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 15000 /п`ятнадцять тисяч/ грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Учасники справи:

Позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код за ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. № 6.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 лютого 2025 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер