Рішення

від 13.02.2025 по справі 757/52999/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52999/23-ц

пр. 2-2263/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань-Романенко Ю. О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з батьком,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання з матір`ю малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказує на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Спільне життя між сторонами не склалося, наразі сторони спільно не проживають. Від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після фактичного припинення шлюбних відносин залишилася проживати з матір`ю. Для дитини створені максимально комфортні умови для розвитку та проживання. Фінансовий стан матері дозволяє забезпечувати харчування, одяг, відпочинок для дитини. Крім того, позивач зазначає, що вона вживала всіх можливих кроків для вирішення спірного питання щодо визначення місця проживання дитини, проте в позасудовому порядку дане питання вирішити не вдалося, що і послугувало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 27 листопада 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження.

06 лютого 2024 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , у якому останній заперечував проти позову ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), вказував, що остання перешкоджає йому в спілкуванні з донькою, відсторонення його від виховання доньки не відповідає інтересам ОСОБА_6 . Зазначає, що він може створити належні умови для виховання та розвитку доньки.

02 березня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання з батьком малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 чинить перешкоди у спілкуванні з донькою. Зазначає, що у разі визначення місця проживання доньки разом із матір`ю без зазначення фактичного місця проживання, у позивачки за первісним позовом буде можливість переміститися до іншого місця проживання у тому числі за кордон. Указує на те, що за його фактичним місцем проживання дитині створені належні соціально-побутові умови проживання для неї. Він має самостійний дохід від підприємницької діяльності, який є достатнім для створення належних умов для розвитку та виховання дитини.

03 березня 2024 року ОСОБА_5 подала відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якому посилалася на те, що ОСОБА_2 зовсім не приділяв уваги сім`ї, участі у вихованні доньки не приймає, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини.

03 березня 2024 року від ОСОБА_5 надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , у якому позивачка за первісним позовом зазначає про те, що дитині виповнилось 4 роки, вона є малолітньою, і не може бути розлучена з матір`ю. Після того, як сторони почали проживати окремо, дитина сторін за взаємною домовленістю, почала проживати з матір`ю. Крім того, дитина тривалий час відвідує один і той же садочок, має усталений режим дня, сформувалось коло осіб, з якими вона постійно спілкується та проводить час, а тому зміна місця проживання, призведе до створення стресової ситуації, яка незмінно негативно вплине на психологічний стан та подальший розвиток дитини.

Вважає, що визначення місця проживання дитини з батьком призведе до порушення інтересів дитини, оскільки відповідач не бере до уваги, що дитина є малолітньою, має тісний емоційний зв`язок з матір`ю, є дівчинкою, яка постійно потребує саме материнської поради та турботи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа - орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом із батьком прийнято до спільного розгляду із позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

30 жовтня 2024 року від органу опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_8 разом з матір`ю, ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року закінчено підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засідання представник позивачки підтримала позов в повному обсязі, просила його задовольнити, заперечувала щодо задоволення зустрічного позову.

Відповідач та його представник в судовому засіданні зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити, заперечували щодо задоволення первісного позову.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, представник Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації подала заяву про розгляд справи без їх участі, в заяві підтримала висновок органу опіки та піклування.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків вважає, що первісний позов потрібно задовольнити, а зустрічний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною другою статті 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно зі статтею 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахування інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2018 року, який розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року у справі № 757/40402/23-ц.

У період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо місця проживання малолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина разом із матір`ю фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Житлом користуються на підставі договору оренди № 23/181123 від 18 листопада 2023 року.

Згідно з довідки № 4 ОСОБА_5 працює в ТОВ «ДАНН» з 2021 року та займає посаду менеджера (управителя), за період з серпня 2023 року по січень 2024 року отримала заробітну плату в розмірі 31 433,15 грн.

За місцем роботи в ТОВ «ДАНН» характеризується позитивно.

Відповідно до довідки ТОВ «МР.ЛІДЕР ГЛОБАЛ», дитина відвідує дитячий садочок з 12 вересня 2022 року.

Згідно з довідкою закладу медицини, малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обслуговується в медичному центрі «КІНДЕРКЛІНІК».

Батько дитини ОСОБА_2 є фізичною особо-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Житло належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2021 року.

07 лютого 2024 року за вищевказаною адресою посадовою особою Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов проживання батька та з`ясовано, що умови для проживання, виховання та розвитку на даний час створені належним чином.

ОСОБА_2 , відповідно до його заяви від 23 січня 2024 року, визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_8 , про що видано розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 509 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_8 ».

Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 18 липня 2024 року ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 .

Згідно з частиною четвертою, п`ятою та шостою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку № 100-14736 від 24 жовтня 2024 року Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року, разом із матір`ю, ОСОБА_5 . Указаний висновок зроблений на основі того, що малолітня дитина тривалий час проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для виховання та розвитку дитини. Загалом батьком та матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, але виходячи з найкращих інтересів дитини, оскільки малолітня дитина тривалий час проживає з матір`ю, визначення місця проживання дитини з матір`ю відповідає інтересам дитини. Орган опіки та піклування не встановив обставин, що давали б підстави для визначення місця проживання дитини з батьком, що фактично призведе до зміни місця проживання дитини, яке не відповідає найкращим інтересам дитини.

Указаний висновок є достатньо обґрунтованим, не суперечить інтересам дитини, а тому підстави для неврахування вказаного висновку суд не вбачає.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 361/6226/17).

У постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторони з дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_3 , де були створені належні умови проживання та виховання дитини, після розірвання шлюбу між сторонами дитина проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок та характеристик обидві сторони характеризують позитивно, мають належні умови для проживання дитини. Судом враховано, що дитина на теперішній час має з матір`ю тісний контакт та взаємозв`язок, пов`язана спільним побутом. ОСОБА_2 належним чином виконує обов`язок щодо виховання дитини, матеріально утримує дитину. З наданих доказів не вбачається факт неналежного ставлення матері до виховання дитини. Суд приймає до уваги, висновок Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, за яким визначення місця проживання дитини ОСОБА_8 разом з матір`ю ОСОБА_5 буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_5 . В зв`язку з цим, первісний позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Згідно статті 141 ЦПК України потрібно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 витрати з оплати судового в розмірі -1 073,60 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 29 ЦК України, статтями 141, 157, 160-162 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_4 .

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з батьком - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати з оплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ).

Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ).

Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2025 року.

Суддя О. Л. Бусик