Ухвала

від 24.02.2025 по справі 916/2566/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

24 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2566/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 (повний текст складено та підписано 20.12.2024, суддя Степанова Л.В.)

у справі №916/2566/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київська енергетична компанія

до Дочірнього підприємства Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця

про стягнення 964261,27 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/2566/24 провадження у справі №916/2566/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київська енергетична компанія до відповідача Дочірнього підприємства Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця в частині стягнення 914 964,06 грн основного боргу закрити, позов в частині стягнення 29 170,39грн інфляційних втрат, 20 126,82 грн 3% річних задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 29 170,39 грн інфляційних втрат, 20 126,82 грн 3% річних, 14 463,92 грн судового збору.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Дочірнього підприємства Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на вищевказане рішення суду.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження названого рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник посилається на те, що відповідно до інформації, яку зазначила у своїй довідці Укрпошта, скаржник не отримував від Господарського суду Одеської області жодних документів.

Як стверджує апелянт, оскаржуване рішення суду лише 10.01.2025 року було завантажено до Електронного кабінету, з яким скаржник мав змогу ознайомитись лише 06.02.2025.

На переконання апелянта, відповідно до п. 7 ст.6 ГПК завантаження рішення суду до Електронного кабінету не позбавляє сторони права отримати копії судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Враховуючи вищезазначене, скаржник зазначає, що лише 06.02.2025 йому стало відомо про зміст рішення Господарського суду Одеської області №916/2566/24, що фактично позбавило права скаржника на його оскарження.

Колегія суддів зазначає, що 18.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи №916/2566/24 від Господарського суду Одеської області.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи та поданими матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення складено та підписано судом першої інстанції 20.12.2024.

Відповідно останнім днем звернення з апеляційною скаргою на таке рішення є 09.01.2025.

В свою чергу, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 14.02.2025 засобами електронного зв`язку за допомогою системи Електронний Суд.

Тобто скаржником був пропущений строк звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у цій справі.

Статтею 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За приписами ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з відомостей, які містяться у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, Дочірнє підприємство Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації 21.02.2024.

У наявних матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу, а саме оскаржуваного рішення, до електронного кабінету Дочірнього підприємства Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця у відповідності до якої оскаржуване рішення вручено апелянту 21.12.2024 о 00:44.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України визначено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення було вручено апелянту 23.12.2024, тобто у перший робочий день, наступний за днем його відправлення, та саме з цієї дати він вважається обізнаним про прийняття такого рішення, що в свою чергу спростовує необґрунтовані твердження скаржника про те, що про наявність оскаржуваного рішення він дізнався лише 06.02.2025.

Статтею 256 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відтак, з огляду на дату отримання скаржником оскаржуваного рішення (23.12.2024), останній мав право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі подання такої скарги до 13.01.2025.

Однак, як вже було вказано вище, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 14.02.2025.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що останній не отримував повний текст оскаржуваного рішення засобами поштового зв`язку, зокрема Укрпоштою, оскільки законодавцем у ч.7 ст. 6 ГПК України чітко визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.

До того ж, як вже було вказано вище, за приписами ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є - день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Дійсно, чинне процесуальне законодавство не позбавляє права особи на отримання копії судового рішення у паперовій формі за окремою заявою, однак, з огляду на приписи ст. 242 ГПК України, строк на апеляційне оскарження такого рішення визначається саме з моменту отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а не з моменту отримання такого рішення стороною за її заявою.

Щодо посилання апелянта на те, що він мав змогу ознайомитись з оскаржуваним рішенням лише 06.02.2025, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В свою чергу апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження наявності об`єктивних перешкод, що унеможливили ознайомлення Дочірнього підприємства Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця з оскаржуваним рішенням після його надходження до електронного кабінету підприємства та чому така можливість виникла лише 06.02.2025.

Слід також відзначити, що наявні матеріали справи достеменно свідчать про обізнаність апелянта про розгляд даної справи у суді першої інстанції.

Зокрема, Дочірнім підприємством Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця було подано до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву в якому останнє, серед іншого, вказувало на те, що ухвала про відкриття провадження по цій справі від 17.06.2024 було вручена відповідачеві шляхом направлення до його електронного кабінету (т.1, а.с. 147). У відзиві на позовну заяву відповідач (апелянт) також зазначав про отримання копії позовної заяви.

Також, у наявних матеріалах справи міститься клопотання про відкладення розгляду справи подане Дочірнім підприємством Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця до суду першої інстанції. При цьому, судова колегія наголошує на тому, що таке клопотання було подано до суду саме через Електронний кабінет підприємства (т.2, а.с. 17).

Крім того, у наявних матеріалах справи містяться довідки Господарського суду Одеської області про направлення та отримання апелянтом процесуальних документів суду (ухвал) у Електронному кабінеті останнього.

Наведене, на переконання судової колегії, свідчить про те, що відповідач був достеменно обізнаний про розгляд даної справи у суді першої інстанції, оскільки отримував ухвали в Електронному кабінеті, а також використовував Електронний кабінет задля комунікації з судом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).

Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки апелянт об`єктивно не був позбавлений можливості своєчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, а саме апелянту необхідно вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/2566/24.

Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/2566/24 залишити без руху.

Дочірньому підприємству Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/2566/24, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Повідомити Дочірньому підприємству Клінічний санаторій ім. Пирогова Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, що при невиконанні вимог даної ухвали, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Філінюк І.Г.