Постанова
від 19.02.2025 по справі 924/475/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року Справа № 924/475/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2024 року по справі №924/475/24 (суддя Виноградова В.В.)

час та місце ухвалення рішення: 25 вересня 2024 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст рішення складено 2 жовтня 2024 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс"

до 1) Хмельницької міської ради

\2) Міського комунального підприємства ринок "Ранковий"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від Позивача - Сергійчук Ю.К.;

від Відповідача 1 - Демчук Л.Г.;

від Відповідача 2 - Плющ Л.П..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс" (надалі Позивач) звернулось до суду з позовом до Хмельницької міської ради (надалі - Відповідач 1), Міського комунального підприємства ринок "Ранковий" (надалі Відповідач 2), в якому просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,84 Га, яка перебуває в постійному користуванні Позивача на підставі Державного акта серії: ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року, і земельною ділянкою площею 0,24 Га, яка перебуває в постійному користуванні Позивача на підставі Державного акта серії: ІІ-ХМ №002547 від 29 грудня 2001 року, які розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 13, шляхом:

·скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування Відповідача 2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751;

· скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751;

·скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751, що на праві комунальної власності належить Відповідачу 1.

У засіданні 23 липня 2024 року судом першої інстанції прийнято заяву Позивача про зміну предмета позову (від 15 липня 2024 року), в якій з огляду на виготовлення збірного кадастрового плану інженером-землевпорядником Бондар Л.О. Позивач просив: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,84 Га, яка перебуває в постійному користуванні Позивача на підставі Державного акта серії: ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року, яка розташована за адресою: м. Хмельницький. вул. Геологів, 13, шляхом:

·скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751;

· скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751, що на праві комунальної власності належить Відповідачу 1;

·звільнення Відповідачем 2 земельної ділянки площею 0,84 Га, яка перебуває в постійному користуванні Позивача на підставі Державного акта серії: ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року та розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є законним користувачем земельних ділянок площею 0,84 Га згідно з Державним актом серії ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року та площею 0,24 га згідно з Державним актом серії ІІ-ХМ №002547 від 29 грудня 2001 року, які знаходяться по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому. Позивач вказує, що, рішенням Відповідача 1 від 18 травня 2016 року №62 та №63 вирішено передати в постійне користування Відповідача 2, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751, до складу якої увійшли земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Позивача. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення статтей 12, 15, 16, 21, 319 Цивільного кодексу України, та статтей 79-1, 152 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Позивач не міг не знати про те, що на належній йому території проводить господарську діяльність інший суб`єкт, був проінформований про вибуття земельної ділянки з його володіння, оскільки припинив сплачувати обов`язковий платіж - земельний податок, що підтверджується довідками ДПІ в м. Хмельницькому. Суд вважає, що вищевказані обставини свідчать про те, що Позивач, починаючи з 22 липня 2004 року по теперішній час фактично та юридично не здійснював володіння та користування земельною ділянкою в м. Хмельницькому по вул. Геологів, 13. Зауважив, що доказів протилежного суду не подано.

Суд першої інстанції вказав, що матеріали справи містять відомості про зареєстроване 27 червня 2016 року право комунальної власності Відповідача 1 та право постійного користування Відповідача 2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 4,1605 Га. У контексті наведеного суд зазначив, що це не свідчить про існування у Позивача права постійного користування земельною ділянкою і наявність у нього примірника Державного акту серії ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року, оскільки виникнення та припинення прав та обов`язків відбувається за наявності відповідних юридичних фактів, які передбачено цивільним законодавством.

Місцевий господарський суд вказав, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. З огляду на наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції виснував про недоведення Позивачем належними та допустимими доказами наявності у нього порушеного права постійного користування земельною ділянкою площею 8400 м2 по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, на захист якого заявлено позовні вимоги, виснуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо поданої Відповідачем 1 заяви про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, зокрема з мотивів заявлення Позивачем не негаторного, а віндикаційного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/475/24 від 25 вересня 2024 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування звернення Позивача з проханням (згодою) про припинення права користування земельними ділянками площею 0,84 та 0,24 Га., та що посилання суду на листи № 5 від 16 листопада 2004 року та № 34 від 17 листопада 2004 року, як доказ добровільної відмови Позивача від права користування земельною ділянкою, є безпідставними за відсутності у справі таких листів. Вказує, що матеріали справи містять листи №5 та №34 з аналогічним текстом за підписом директора Дьяченко В.Г., але не Позивача, а іншого господарюючого суб`єкта, ТзОВ " Речовий ринок "ТД "Бартерсервіс".

Скаржник також вказав, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування звернення Позивача з проханням (згодою) про припинення права користування земельними ділянками площею 0,84 Га та 0,24 Га., а тому на його переконання, воля Позивача не була спрямована на припинення права користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось, що припинення права користування земельною ділянкою здійснювалось у судовому порядку. Вважає, що рішення Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 є таким, що порушує права Позивача, незаконним, а тому позовні вимоги з позиції апелянта є підтвердженими належними доказами та обґрунтованими.

В апеляційній скарзі скаржник зауважує, що оскільки рішенням суду в справі №924/127/17 встановлено незаконність рішення Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 8400 м2 по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому та враховуючи правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №496/1059/18, Позивач залишається законним користувачем вказаної земельної ділянки, а тому пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є належним способом захисту порушеного права Позивача та не потребує визнавати нечинними вищевказані рішення Відповідача 1.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2024 року по справі №924/475/24.

27 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Відповідач 1 просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач 1 вказав, що висновок суду щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою 0,84 Га по вул. Геологів, 13, яке належало Позивачу, відбулось юридично і фактично та ґрунтується на документах які є в матеріалах справи і на обставинах встановлених при розгляді справи №924/127/17. Вважає, що дане підтверджується обставиною, що Позивач перестав сплачувати за користування земельною ділянкою яка йому належала на праві постійного користування і на праві оренди, а також фактично земельною ділянкою користувалась інша особа на підставі договору оренди, законність якого встановлено по справах № 20/5025/2131/11, № 924/998/14. Констатував, що в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 6 вересня 2018 року по справі № 924/127/17 встановлено, що «місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що Позивач не міг не знати про те, що на належній йому території проводить господарську діяльність інший суб`єкт, був проінформований про вибуття земельної ділянки з його володіння, оскільки припинив сплачувати обов`язковий платіж - земельний податок, що підтверджується довідками ДПІ в м. Хмельницькому. У зв`язку із зазначеним, критично сприймаються твердження апелянта щодо того, що плата за землю та ринковий збір є різного виду податки і можуть свідчити лише про несплату конкретного його виду.» Відповідач 1 вказує також, що Позивач не надає суду доказів для спростування вищевказаного та не спростовує ту обставину, що 22 липня 2004 року між Позивачем (продавець) та ТОВ „Речовий ринок „Торговий дім „Бартерсервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за яким нежитлове приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС), що відчужується, знаходиться в м. Хмельницький, вул. Геологів, 13, площею 386, 6 кв.м..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22 січня 2025 року об 15:00 год..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 6 січня 2025 року заяву представника Відповідача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/475/24 - задоволено. Забезпечино представнику Відповідача 1 участь в судовому засіданні по справі №924/475/24, яке призначено на 22 січня 2025 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 січня 2025 року заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/475/24 - задоволено. Забезпечино представнику Позивача участь в судовому засіданні по справі №924/475/24, яке призначено на 22 січня 2025 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2025 року заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/475/24 - задоволено. Забезпечино представнику Позивача участь в судовому засіданні по справі №924/475/24, яке призначено на 22 січня 2025 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 22 січня 2025 року, з підстав, вказаних у даній заяві оголошено перерву в судовому засіданні на 19 лютого 2025 року об 15:20 год. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Хмельницької області, яка відбудеться 19 лютого 2025 року о 15:20 год.

В судовому засіданні від 19 лютого 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Позивач вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування звернення Позивача з проханням про припинення права користування земельними ділянками площею 0,84 Га та 0,24 Га., посилання суду на листи № 5 від 16 листопада 2004 року та № 34 від 17 листопада 2004 року, як доказ добровільної відмови Позивача від права користування земельною ділянкою, є безпідставними за відсутності у справі таких листів. Зауважив, що матеріали справи містять листи №5 та №34 з аналогічним текстом за підписом директора Дьяченко В.Г., але не Позивача, а іншого господарюючого суб`єкта, ТзОВ " Речовий ринок "ТД "Бартерсервіс". Представник Позивача зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось, що припинення права користування земельною ділянкою здійснювалось у судовому порядку з чого виснує, що рішення Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 є таким, що порушує права Позивача є незаконним. А тому позовні вимоги з його позиції є підтвердженими належними доказами та обґрунтованими.

В судових засіданнях від 22 січня 2025 року та від 19 лютого 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції з іншим судом, представник Відповідача 1 просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав, що висновок суду щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою 0,84 Га по вул. Геологів, 13, яке належало Позивачу відбулось юридично і фактично ґрунтується на документах які є в матеріалах справи і на обставинах встановлених при розгляді справи №924/127/17, наголошується, що це підтверджується обставиною, що Позивач перестав сплачувати за користування земельною ділянкою яка йому належала на праві постійного користування і на праві оренди, та що фактично земельною ділянкою користувалась інша особа на підставі договору оренди, законність якого встановлено по справах № 20/5025/2131/11, № 924/998/14. Вважає, що апелянтом ніяким чином не спростовується та обставина, що 22 липня 2004 року між Позивачем (продавець) та ТОВ „Речовий ринок „Торговий дім „Бартерсервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за яким нежитлове приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС), що відчужується, знаходиться в м. Хмельницький, вул. Геологів, 13, площею 386, 6 кв.м., а відтак на думку представника відбулося фактичне та юридичне користування земельною ділянкою.

В судових засіданнях від 22 січня та від 19 лютого 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції з іншим судом, представник Відповідача 2 просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав висновок суду щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою 0,84 Га по вул. Геологів, 13, яке належало Позивачу відбулось юридично і фактично та ґрунтується на документах які є в матеріалах справи і на обставинах встановлених при розгляді справи №924/127/17.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги Позивача слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та убачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право постійного користування землею №0053 від 28 лютого 1994 року МП "Ремтехсервіс" надано у постійне користування 0,84 Га землі, що знаходиться під виробничою базою, відповідно до розпорядження Хмельницької міської адміністрації від 24 грудня 1993 року №2867 (судом першої інстанції у засіданні 25 вересня 2024 року оглянуто оригінал Державного акту на право постійного користування землею серії ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року, наданого представником Позивача).

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №0053, витяг з якої надано у матеріали справи.

Матеріали справи містять копію інвентаризації та проекту відведення земельної ділянки МП "Ремтехсервіс" (1993 рік).

Надаючи копії вищезазначених документів, Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 1 лютого 2024 року повідомило представнику Позивача, що у Відділі №1 Управління надання адміністративних послуг відсутні відомості про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому.

Виконавчий комітет Відповідача 1 народних депутатів у рішенні №955-А від 23 травня 1996 року "Про дозвіл на будівництво та на проведення проектно-розвідувальних робіт установам, організаціям, підприємствам під різні види будівництва" згідно розпорядження адміністрації міської ради народних депутатів №1040 від 7 грудня 1992 року надав дозвіл малому приватному підприємству "Ремтехсервіс" на проведення проектно-розвідувальних робіт під будівництво бази по вул. Геологів, 13, і розпорядженням адміністрації міської ради народних депутатів №2867 від 24 грудня 1993 року відведена земельна ділянка в постійне користування площею 0,84 Га (державний акт №53). У зв`язку з реорганізацією підприємства (правонаступником виступає приватне мале підприємство "Бартерсервіс") внесено зміни в пункт 1 додатку 2 розпорядження адміністрації міської ради народних депутатів №1040 від 7 грудня 1992 року, а саме: "Дозволити приватному малому підприємству "Бартерсервіс" влаштування речового ринку по вул. Геологів, 13".

Рішенням №286-Г від 12 квітня 2001 року виконавчого комітету Відповідача 1 "Про оформлення права власності на речовий ринок з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) по вул. Геологів, 13 в м. Хмельницькому" за товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс" оформлено право власності на речовий ринок з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) загальною площею 386,6 кв.м по вул. Геологів, 13 ; доручено БТІ оформити свідоцтво про право власності і провести реєстрацію вказаного в пункті 1 приміщення, Управлінню житлово-комунального господарства - посвідчити оформлене БТІ свідоцтво про право власності.

Відповідно до витягу з рішенням сімнадцятої сесії Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 "Про припинення права користування земельними ділянками і надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до пункту 19 рішення тринадцятої сесії міської ради №18 від 17 вересня 2003 року, внесення змін до пункту 4 рішення п`ятнадцятої сесії міської ради №14 від 22 грудня 2003 року": припинено, зокрема, малому приватному підприємству "Ремтехсервіс" право користування земельною ділянкою 8400 м.кв. за адресою: вул. Геологів, 13; пункт 24 додатку 1 розпорядження міської адміністрації №2867 від 24 грудня 1993 року визнано таким, що втратило чинність; державний акт на право постійного користування анульовано. Надано згоду Позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельної ділянки під речовий ринок та автостоянки.

Відповідно до витягу з рішення Відповідача 1 від 5 жовтня 2005 року ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" надано у короткострокову оренду строком на 5 років земельну ділянку по вул. Геологів, 13 площею 57036 кв.м..

Матеріали справи містять копію договору оренди земельних ділянок від 15 грудня 2005 року, укладеного між Відповідачем 1 як орендодавцем та ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" як орендарем щодо оренди земельних ділянок №1 та №2 по вул. Геологів, 13 загальною площею 57036 кв.м строком на 5 років до 5 жовтня 2010 року під речові ринки та автостоянки з планом землекористування (земельна ділянка №1 площею 55657 м.кв., кадастровий номер 6810100000:10:001:0057 та земельна ділянка №2 площею 1379 м.кв., кадастровий номер 6810100000:10:001:0058).

Також у матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 15 вересня 2015 року, укладеного між ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем щодо продажу єдиного майнового комплексу, розташованого по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому на земельних ділянках з кадастровими номерами 6810100000:10:001:0057 та 6810100000:10:001:0058, що знаходяться в оренді на підставі договору оренди земельних ділянок №040574200119 від 15 грудня 2005 року та додаткової угоди від 16 жовтня 2013 року, укладених з Відповідачем 1, та на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду №20/5025/2131/11 від 26 квітня 2012 року (до складу єдиного майнового комплексу увійшли складові частини, зокрема, нежитлове приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) площею 386,6 кв.м).

На підставі договору оренди земельних ділянок від 15 грудня 2005 року, додаткової угоди від 16 жовтня 2013 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду №20/5025/2131/11 від 26 квітня 2012 року зареєстровано право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:10:001:0057 та 6810100000:10:001:0058 за ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" строком до 5 жовтня 2015 року (дата реєстрації 18 березня 2013 року) та припинення цього права на підставі рішення Відповідача 1 від 26 серпня 2015 року №46 (дата реєстрації припинення права 23 жовтня 2016 року) (витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27 жовтня 2015 року, 30 жовтня 2015 року).

Рішенням Відповідача 1 №48 від 27 січня 2016 року вирішено: доручити управлінню земельних ресурсів та земельної реформи замовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 13 площею 55657 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0057) на ділянку №1 площею 10987 м2, ділянку №2 площею 671 м2, ділянку №3 площею 41605 м2, ділянку №4 площею 1681 м2, ділянку №5 площею 248 м2, ділянку №6 площею 465 м2; управлінню земельних ресурсів та земельної реформи після розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки подати її на погодження Відповідача 1.

У матеріали справи надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 1 липня 2024 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 41605 кв.м по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, згідно з яким державна реєстрація земельної ділянки проведена 1 березня 2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 10 лютого 2016 року; до витягу додано кадастровий план земельної ділянки, координати поворотних точок меж земельної ділянки, експлікацію земельних угідь.

Також згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 7 травня 2024 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 4,1605 Га, що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів 13/1, 21 березня 2016 року зареєстровано право власності Відповідача 1 (територіальної громади) (підстава - Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель комунальної та державної власності").

Рішенням Відповідача 1 №61 від 18 травня 2016 року вирішено погодити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Геологів, 13 площею 55657 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0057), на ділянку №1 площею 10987 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0750), ділянку №2 площею 671 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0754), ділянку №3 площею 41605 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0751), ділянку №4 площею 1681 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0752), ділянку №5 площею 248 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0753), ділянку №6 площею 465 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0755). Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Код класифікації видів цільового призначення земель - 03.10-для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Рішенням відповідача 1 №62 від 18 травня 2016 року вирішено надати земельну ділянку в постійне користування юридичній особі згідно з додатком, а саме: Відповідачу 2 за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 13 надано земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:10:001:0750 площею 10987 кв.м, 6810100000:10:001:0751 площею 41605 кв.м, 6810100000:10:001:0058 площею 1379 кв.м (загальною площею 53971 кв.м), цільове використання - для будівництва та обслуговування ринкової інфраструктури; вирішено юридичній особі зареєструвати право постійного користування в установленому законом порядку.

Згідно з наданою у матеріали справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 червня 2016 року на земельних ділянках з кадастровими номерами 6810100000:10:001:0057 та 6810100000:10:001:0058 розташоване нерухоме майно - приміщення будівель щитових №1, 2, 3, 6, 7 площею 18,2 кв.м комунальної форми власності; на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 4,1605 Га 21 березня 2016 року зареєстровано право комунальної власності Хмельницької міської ради, 27 червня 2016 року - право постійного користування Відповідач 2.

Відомості щодо реєстрації 27 травня 2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 4,1605 Га права постійного користування Відповідача 2 (підстава - рішення Відповідача 1 від 18 травня 2016 року №62) містяться також в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 7 травня 2024 року.

У матеріали справи надано копію позовної заяви (від 8 лютого 2017 року) Позивача до Відповідача 1 про визнання незаконним та скасування рішення сімнадцятої сесії Відповідача 1 від 8 червня 2004 року.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 9 червня 2017 року в справі №924/127/17 у позові Позивача до Відповідача 1 про визнання незаконним та скасування рішення сімнадцятої сесії Відповідача 1 від 8 червня 2004 року відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2017 року в справі №924/127/17 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 липня 2017 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 9 червня 2017 року в справі №924/127/17, справу скеровано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У вказаній постанові Вищий господарський суд України, зокрема зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову рішенням Господарського суду Хмельницької області від 9 червня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року, суди попередніх інстанцій своє рішення мотивували тим, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію анулюванням державного акта на право постійного користування землею №53 від 28 лютого 1994 року та розірвання договору оренди земельної ділянки №926 від 13 жовтня 2003 року, фактом розроблення проектів землеустрою Позивача та передання в подальшому вказаних земельних ділянок йому в оренду рішенням сесії від 5 жовтня 2005 року. Звернувши увагу на те, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України, однією з яких є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, суд касаційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування звернення позивача з проханням (згодою) про припинення права користування земельними ділянками площею 0,84 та 0,24 Га. Вказавши, що посилання суду на листи №5 від 16 листопада 2004 року та №34 від 17 листопада 2004 року як доказ добровільної відмови Позивача від права користування земельною ділянкою є безпідставними за відсутності у справі таких листів. Натомість звернув увагу на наявність у матеріалах справи листів №5 та №34 з аналогічним текстом за підписом директора Дьяченко В.Г., але не Позивачем, а іншого господарюючого суб`єкта, ТзОВ "Речовий ринок ТД "Бартерсервіс". Також помилковими вважав висновки суду попередніх інстанцій щодо безпідставності позовних вимог з тих причин, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.

За результатами нового розгляду рішенням місцевого господарського суду від 20 квітня 2018 року в справі №924/127/17 за позовом Позивача до Відповідача 1 від 8 червня 2004 року "Про припинення права користування земельними ділянками і надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до п. 19 рішення тринадцятої сесії міської Ради №18 від 17 вересня 2003 pоку, внесення змін до пункту 4 рішення п`ятнадцятої сесії міської Ради №14 від 22 грудня 2003 року" в частині: припинення права користування земельною ділянкою малого приватного підприємства "Ремтехсервіс" площею 8400 м2 по вул. Геологів, 13; визнання таким, що втратив чинність, пункту 24 додатку 1 розпорядження міської адміністрації №2867 від 24 грудня 1993 року; анулювання державного акту на право постійного користування №53 від 28 лютого 1994 року; припинення права користування земельною ділянкою Позивача площею 2400 м2 по вул. Геологів, 13, у позові відмовлено з підстав пропуску позивачем строків позовної давності».

При цьому судом також встановлено, зокрема надання МП "Ремтехсервіс" у постійне користування 0,84 Га землі, що знаходиться під виробничою базою, відповідно до державного акту на право постійного користування землею №0053 від 28 лютого 1994 року; прийняття рішення виконавчого комітету Відповідача 1 №286-Г від 12 квітня 2001 року "Про оформлення права власності на речовий ринок з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) по вул. Геологів, 13 в м. Хмельницькому за Позивачем, рішенням Відповідчем 1 №48 від 27 січня 2016 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Геологів, 13 площею 55657 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0057) на окремі земельні ділянки, у тому числі на ділянку №3 площею 41605 м2 (кадастровий номер 6810100000:10:001:0751), рішення Відповідача 1 №62 від 18 травня 2016 року про надання, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 41605 кв.м в постійне користування Відповідача 2.

Крім того, у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 20 квітня 2018 року в справі №924/127/17 встановлено, зокрема, обставини правонаступництва Позивача щодо прав та обов`язків МП "Ремтехсервіс" (наказ №10 від 15 травня 1995 року про приєднання підприємств, у тому числі МП "Ремтехсервіс", до приватного малого підприємства "Бартерсевіс", наказ №40 від 6 листопада 1996 року про реорганізацію малого приватного підприємства "Бартерсервіс" у Позивача); обставини надання Позивачу дозволу на організацію речового ринку по вул. Геологів, 13 рішенням виконавчого комітету Відповідача 1 народних депутатів №1638 від 11 червня 1998 року та затвердження рішенням виконавчого комітету Відповідача 1 №254 від 13 квітня 2000 року акта державної технічної комісії від 7 квітня 2000 року про готовність до експлуатації закінченого влаштування речового ринку з комплексом капітальних споруд по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому.

Також встановлено, що рішенням сімнадцятої сесії Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 "Про припинення права користування земельними ділянками і надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до пункту 19 рішення тринадцятої сесії міської ради №18 від 17 вересня 2003 року, внесення змін до пункту 4 рішення п`ятнадцятої сесії міської ради №14 від 22 грудня 2003 року": припинено, зокрема, Малому приватному підприємству "Ремтехсервіс" право користування земельною ділянкою 8400 м.кв. за адресою: вул. Геологів, 13; пункт 24 додатку 1 розпорядження міської адміністрації №2867 від 24 грудня 1993 року визнано таким, що втратило чинність державний акт на право постійного користування анульовано Позивачу право користування земельною ділянкою площею 2400 кв.м по вул. Геологів, 13, рішення 11 сесії міської ради таким, що втратило чинність, договір оренди №926 від 13 жовтня 2003 року розірвано. Надано згоду Позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок.

Рішенням 26 сесії Відповідача 1 №34 від 5 жовтня 2005 року надано в короткострокову оренду ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" земельну ділянку площею 57036 м.кв. терміном на 5 років за адресою: вул. Геологів, 13, під речові ринки та автостоянки.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Відповідача 1 №151 від 23 лютого 2006 року вирішено внести зміни в рішення виконавчого комітету від 11 червня 1997 року №1638 "Про дозвіл на організацію ринків", замінивши по тексту слова Позивача словами "товариству (товариства) з обмеженою відповідальністю речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" та в пункті 2 замінивши прізвище "В.Дяченко" на прізвище "А.Пліс".

У рішенні Відповідача 1 №46 від 26 серпня 2015 року зазначено, що рішенням двадцять шостої сесії Відповідача 1 №34 від 5 жовтня 2005 року товариству з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" надано в короткострокову оренду терміном на п`ять років земельну ділянку по вул. Геологів, 13 площею 57036 кв.м під речові ринки та автостоянки. На підставі зазначеного рішення 15 грудня 2005 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладений договір оренди земельних ділянок №040574200119, згідно з яким у строкове платне користування передано земельні ділянки №1, №2 по вул. Геологів, 13 загальною площею 57036 кв.м строком на п`ять років до 5 жовтня 2010 року. Рішенням сорокової сесії Відповідача 1 №37 від 3 листопада 2010 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" у продовженні договору оренди земельних ділянок №040574200119 від 15 грудня 2005 року №1, №2 загальною площею 57036 кв.м по вул. Геологів, 13. Рішенням Рівненського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року №20/5025/2131/11 поновлено договір оренди №040574200119 від 15 грудня 2005 року, який укладений між Відповідачем 1 та ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" по вул. Геологів, 13, площею 57036 кв.м під речові ринки та автостоянки до 5 жовтня 2015 року. Відповідач 1 не має жодних намірів щодо поновлення договору оренди землі №040574200119 від 15 грудня 2005 року, який укладений між Відповідачем 1 та ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" по вул. Геологів, 13, площею 57036 кв.м під речовий ринок та автостоянку, і приймає рішення щодо його припинення у зв`язку з закінченням терміну його дії.

При ухваленні рішення від 20 квітня 2018 року в справі №924/127/17 суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування звернення позивача з проханням (згодою) про припинення права користування земельними ділянками площею 0,84 Га та 0,24 Га, а тому суд дійшов висновку, що воля позивача не була спрямована на припинення права користування земельною ділянкою.

Суд констатував, що за час розгляду справи в суді відповідач не надав оригінали або засвідчені відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" копії листів №5 від 16 листопада 2004 року, №220 від 30 березня 2004 року, №701 від 27 червня 2003 року, №34 від 17 листопада 2004 року. Відповідачем подано засвідчені ним копії документів, оригінали яких, за доводами відповідача, знаходяться у позивача, а позивачу про існування таких листів невідомо. Таким чином, так як позивач ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам, такі докази не взято судом до уваги.

У свою чергу, як зазначив суд, навіть у випадку наявності у матеріалах справи листа №701 від 27 червня 2003 року або ж належним чином засвідченої копії, з тексту листа не можна встановити, що воля Позивача була спрямована на припинення права користування земельною ділянкою. В копії листа №701 від 27 червня 2003 року лише йдеться про те, що Позивач просив вирішити питання закріплення існуючих ринкових площ Позивача за новоствореним ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" та позбавити Позивача права стягнення ринкового збору та наділити цим правом ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс". Вказавши при цьому, що про припинення права користування земельною ділянкою в такому листі не йдеться.

Суд у вказаній справі також констатував, що у матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось, що припинення права користування земельною ділянкою здійснювалось у судовому порядку.

Суд дійшов висновку, що рішення Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 є таким, що порушує права позивача, та є незаконним.

При цьому судом також не взято до уваги доводи відповідача щодо анулювання державного акту на право постійного користування землею №0053 від 28 лютого 1994 року як доказ припинення права користування з огляду на положення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 4 травня 1999 року, якими на час винесення оспорюваного рішення передбачався механізм дій у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою. У свою чергу, відповідних дій здійснено не було. Доводи відповідача щодо відсутності титульного (першого) аркушу Державного акту, відмітки про анулювання на Державному акті (здійсненої у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення) судом не взято до уваги, оскільки вони не спростовують вищенаведених обставин.

Суд зазначив, що відповідач не подав доказів, які би свідчили про відсутність прав позивача на земельну ділянку на час прийняття оспорюваного рішення. При цьому наявність відмітки про анулювання на копії титульного листа акта, зроблена начальником Хмельницького міського управління земельних ресурсів, у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення не може бути таким доказом з підстав, наведених вище.

При цьому судом було враховано той факт, що позивач, за даними Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, не декларував і не сплачував плату за землю за земельну ділянку по вул. Геологів, 13; не проводив щорічну інвентаризацію перед складанням річної фінансової звітності. Тобто позивач протягом тривалого часу не здійснював дії, які характерні для правомірного користувача земельної ділянки. У свою чергу, такі сплати почав здійснювати ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс", керівником якого був керівник Позивача.

Виходячи з презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, суд дійшов висновку, що Позивач не міг не знати про те, що на належній йому території проводить господарську діяльність інший господарюючий суб`єкт, здійснює збір орендних платежів, сплачує податок на землю.

Наголосив, що оскаржене рішення було наявне в електронному доступі на офіційному сайті Відповідача 1, про що зазначав і сам Позивач в позові.

Суд зазначив, що не зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які би свідчили про наявність волевиявлення Позивача, спрямованого на припинення користування земельними площами, користування якими припинено оспорюваним рішенням, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Позивачу, як і повноважному органу - директору Позивача в особі Дьяченко В.Г., який також був керівником ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс", було відомо про існування оспорюваного рішення.

У матеріали справи надано копію рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 березня 2021 року в справі №686/8907/15-ц, залишеного без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 серпня 2021 року та постановою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року, яким відмовлено у з задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" до ОСОБА_1 , треті особи Відповідача 1, Відповідача 2, Позивач щодо визнання права власності.

Судами, зокрема встановлено, що рішенням виконавчого комітету Відповідача 1 від 23 травня 1996 року №955-А приватному малому підприємству "Бартерсервіс" надано дозвіл на влаштування речового ринку. Рішенням виконавчого комітету Відповідача 1 від 12 квітня 2001 року №286-Г оформлено право власності на речовий ринок з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) загальною площею 386,6 кв.м за Позивачем. 22 липня 2004 року, згідно договору купівлі-продажу вр/н 2883 нежиле приміщення ринку, яке складається з громадського туалету та КНС було відчужене ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс". Рішенням двадцять шостої сесії Відповідача 1 №34 від 5 жовтня 2005 року ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" надано в короткострокову оренду терміном на п`ять років земельну ділянку площею 57036 кв.м під речові ринки та автостоянки. На підставі зазначеного рішення 15 грудня 2005 року між ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" та Відповідачем 1 укладений договір оренди земельних ділянок №040574200119, згідно якого у строкове платне користування передано земельні ділянки загальною площею 57036 кв.м строком на п`ять років до 5 жовтня 2010 року. 27 травня 2010 року ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" нежиле приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) площею 386,6 кв.м було відчужено згідно договору купівлі - продажу.

При цьому Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2021 року в вказаній справі зазначив, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що склад майна не змінювався, а саме: постійно відчужувалося нежитлове приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) площею 386,6 кв.м. У той же час позивач ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" просить визнати право власності на будівлі, споруди, сукупність будівельних матеріалів та площадки ринку, які становлять торговий об`єкт - комплекс речового ринку площею 57036 кв.м.

Крім того, що у матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 квітня 2023 року в справі №924/169/23, яким відмовлено у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" до Позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22 липня 2004 року номер 2883, згідно з яким ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" придбало нежитлове приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету на КНС) загальною площею 386,6 м.кв. по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, припинивши в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2681890268040.

У відомостях з реєстру прав власності на нерухоме майно щодо нежилого приміщення, речового ринку з комплексом капітальних спору (громадського туалету та КНС) по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому наявна інформація про погашення запису про ОНМ та запису про право власності ОСОБА_1 в Реєстрі прав на нерухоме майно 17 січня 2023 року в зв`язку із розірванням договору купівлі-продажу, посвідченого 27 травня 2010 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Бережною Л.П. за №1696.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 серпня 2024 року нежитлове приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) площею 386,6 кв.м по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому 3 травня 2024 року зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 (572/1000 частки, договір купівлі-продажу від 3 травня 2024 року №805) та 17 січня 2023 року за ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" (428/1000 частки, договір купівлі-продажу від 22 липня 2004 року №2883).

Згідно з висновком експерта Марченкова Г.Г. від 16 серпня 2024 року №31/24, виготовленого на замовлення Позивача, просторові межі земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:10:001:0755 площею 0,0465 Га та просторові межі земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 4,1597 Га накладаються на просторові межі земельної ділянки площею 0,84 га по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, що надана у постійне користування згідно з Державним актом серії ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року. Площа накладання просторових меж земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:10:001:0755 становить 0,0464 Га, площа накладання просторових меж земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 становить 0,7890 га.

Позивач стверджуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 6810100000:10:001:0755 площею 0,0465 Га та просторові межі земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 4,1597 Га накладаються на просторові межі земельної ділянки площею 0,84 Га по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, що надана у постійне користування позивача згідно з Державним актом серії ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року, звернувся з даними позовними вимогами до господарського суду.

В силу дії статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становище, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі, тощо.

За змістом статтей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За статтею 321 Цивільного кодексу України, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому колегія суддів враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, статтею 387 Цивільного кодексу України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (пред`явити віндікаційний позов).

В силу вимог статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов предявляється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт обєктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Отже, із системного аналізу матеріального права вбачається, що якщо позивач позбавлений можливості володіти спірним майном, а ним володіє і користується відповідач, належним способом захисту має бути віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого власника до володіючого не власника.

Таким чином, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, наявність майна у її фактичному володінні, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

В той же час, із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Позивач звертаючись до суду з позовом (з урахуванням зміни предмета позову), просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,84 Га, яка перебуває в постійному користуванні Позивача на підставі Державного акта серії: ХМ №0053 від 28 грудня 1994 року, яка розташована за адресою: м. Хмельницький. вул. Геологів, 13. При цьому в обгрунтування позовних вимог Позивач зазначає, зокрема про те, що він як правонаступник малого приватного підприємства "Ремтехсервіс" є законним користувачем земельної ділянки площею 0,84 Га за адресою: вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, що підтверджується Державним актом серії ХМ №0053 від 28 грудня 1994 року.

Зважаючи на такі доводи позовної заяви та апеляційної скарги суд апеляційної інстанції досліджує питання права Позивача на спірну земельну ділянку, саме як її власника, який і просить усунути перешкоди в спосіб, зазначеній в позовній заяві.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що Господарський суд Хмельницької області, відмовляючи рішенням від 20 квітня 2018 року в справі №924/127/17 у задоволенні позову Позивача до Відповідача 1, зокрема про визнання незаконним та скасування рішення сімнадцятої сесії Відповідача 1 №9 від 8 червня 2004 року "Про припинення права користування земельними ділянками і надання згоди на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до п. 19 рішення тринадцятої сесії міської Ради №18 від 17 вересня 2003 pоку, внесення змін до пункту 4 рішення п`ятнадцятої сесії міської Ради №14 від 22 грудня 2003 року" в частині: припинення права користування земельною ділянкою малого приватного підприємства "Ремтехсервіс" площею 8400 м2 по вул. Геологів, 13; анулювання державного акту на право постійного користування №53 від 28 лютого 1994 року, з підстав пропуску Позивачем строків позовної давності, констатував, що рішення Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 є таким, що порушує права Позивача, є незаконним, оскільки відсутні докази на підтвердження існування звернення Позивача з проханням (згодою) про припинення права користування, зокрема земельною ділянкою площею 8,4 га, як і докази припинення права користування земельною ділянкою у судовому порядку.

З наведеного Позивач вважає, що належне йому на підставі Державного акта серії ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року право користування земельною ділянкою площею 8400 кв.м по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому не припинялось, відтак подальші дії Відповідачів щодо земельної ділянки є незаконними.

З приводу наведеного колегією суду враховується таке, що відповідно до частин четвертої, сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема, щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

У постанові від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що від встановлення судом обставин справи потрібно відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2018 року в справі №917/1345/17 виснувала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Судова колегія погоджується з доводами Позивача про те, що в межах розгляду справи №924/127/17 досліджувалися обставини прийняття рішення сімнадцятої сесії Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9, яким, зокрема вирішено припинити право користування земельною ділянкою малого приватного підприємства "Ремтехсервіс" площею 8400 м2 по вул. Геологів, 13, та за результатами дослідження обставин зроблено висновок про незаконність цього рішення у відповідній частині.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20 квітня 2018 року в справі №924/127/17 у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування вищезазначеного рішення Відповідача 1 в оскарженій частині відмовлено з підстав пропуску Позивачем строків позовної давності.

Зокрема, суд апеляційної інстанції у справі №924/127/17 зазначив, що Позивач не декларував і не сплачував плату за землю за земельну ділянку по вул. Геологів, 13; не проводив щорічну інвентаризацію перед складанням річної фінансової звітності, тобто протягом тривалого часу не здійснював дії, які характерні для правомірного користувача земельної ділянки. У свою чергу, сплату земельного податку почав здійснювати ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс", керівником якого був керівник Позивача. Виходячи з презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, Позивач не міг не знати про те, що на належній йому території проводить господарську діяльність інший господарюючий суб`єкт, здійснює збір орендних платежів, сплачує податок на землю. Крім того, оскаржене рішення було наявне в електронному доступі на офіційному сайті Відповідача 1, про що зазначав і сам Позивач в позові. Суд дійшов висновку, що не зважаючи на відсутність доказів, які би свідчили про наявність волевиявлення Позивача, спрямованого на припинення користування земельними площами, користування якими припинено оспорюваним рішенням, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Позивачу, як і повноважному органу - директору Позивача в особі Дьяченко В.Г., який також був керівником ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс", було (apriori не могло не бути) відомо про існування оспорюваного рішення. При цьому, в апеляційній скарзі Позивач зазначає, що в даному судовому рішенні встановлено відсутність відмови Позивача від права користування земельною ділянкою, а відмовлено в позові лише за пропуском процесуального спору позовної давності.

З приводу наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

В силу дії частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Застосування позовної давності має забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі №826/13768/16 також визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право, а правопорушення стає безкарним.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Отже, з огляду на зазначені вище сутність та призначення інституту позовної давності сприяти сталості цивільних відносин, забезпечувати юридичну визначеність та остаточність і запобігати порушенню прав відповідачів у зв`язку зі спливом значного часу, ухвалення рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 квітня 2018 року в справі №924/127/17 про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 в частині припинення права користування земельною ділянкою малого приватного підприємства "Ремтехсервіс" площею 8400 м2 по вул. Геологів, 13, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності свідчить про чинність вказаного рішення Відповідача 1, настання передбачених ним правових наслідків.

Відтак, враховуючи зазначене, доводи Позивача про те, що констатована у справі №924/127/17 незаконність рішення Відповідача 1 від 8 червня 2004 року №9 в частині припинення права користування земельною ділянкою малого приватного підприємства "Ремтехсервіс" площею 8400 м2 по вул. Геологів, 13, підтверджує його право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, не відповідають принципам застосування строку позовної давності.

Крім того, суд апеляційної інстанції констатує, що припинення права постійного користування земельною ділянкою 0,84 Га по вул. Геологів, 1 у м. Хмельницькому, яке належало Позивачу, відбулось не лише юридично, а й фактично.

Так з матеріалів справи та судових рішень у справі №686/8907/15-ц слідує, що Позивачем було відчужено належне йому нежитлове приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) по вул. Геологів, 13, площею 386,6 кв.м ТОВ „Речовий ринок „Торговий дім „Бартерсервіс" за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 липня 2004 року.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 грудня 2018 року в справі №910/18560/16, правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 Земельного кодексу України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 Цивільного кодексу України.

Стаття 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

В той же час оцінюючи доводи Позивача про те, що до нового власника об`єкта нерухомого майна переходить лише та частина земельної ділянки, яка розташована під об`єктом нерухомого майна та необхідна для його обслуговування, суд зауважує, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В силу дії частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Водночас згідно з пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Правові висновки щодо застосування зазначених положень Земельного кодексу України викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 807/2064/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 707/437/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 509/1187/14-а, від 11 червня 2019 року у справі № 820/2639/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 820/2356/17, від 18 травня 2020 року у справі № 819/723/18, від 24 червня 2021 року у справі № 580/5817/20, від 24 листопада 2021 року у справі № 160/14939/20, від 25 травня 2022 року у справі № 120/4896/18-а та від 28 березня 2023 року у справі № 440/6443/21.

Отже, за змістом наведених норм права земельна ділянка може бути об`єктом права власності або користування за умови її формування у встановленому порядку з визначенням меж та присвоєнням кадастрового номеру. Виключення становлять ті земельні ділянки, право власності або користування на які виникло до 2004 року; останні вважаються сформованими як об`єкт цивільних прав незалежно від присвоєння кадастрового номера. При цьому право власності або користування на земельну ділянку, розташовану під об`єктом нерухомого майна, переходить разом із переходом права власності на відповідний об`єкт.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі №260/3056/20.

Разом з тим колегія суду враховує і те, що у справі №686/8907/15-ц встановлено факт постійного відчуження нежитлового приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) площею 386,6 кв. м по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому.

При цьому відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 серпня 2024 року нежитлове приміщення речового ринку з комплексом капітальних споруд (громадського туалету та КНС) площею 386,6 кв.м по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому 3 травня 2024 року зареєстроване на праві власності за Дьяченко В.Г. (572/1000 частки, договір купівлі-продажу від 3 травня 2024 року №805) та 17 січня 2023 року за ТОВ "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" (428/1000 частки, договір купівлі-продажу від 22 липня 2004 року №2883).

Таким чином, перехід права власності Позивача на нерухоме майно, розташоване по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, зумовило перехід до нового власника нерухомого майна прав позивача на сформовану згідно з розділом VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельну ділянку під таким нерухомим майном.

Крім того, рішенням Відповідача 1 № 34 від 5 жовтня 2005 року товариству з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" надано в короткострокову оренду терміном на п`ять років земельну ділянку по вул. Геологів, 13, площею 57036 кв.м під речові ринки та автостоянки та у подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс" та Відповідачем 1 укладено відповідний договір оренди - №040574200119 від 15 грудня 2005 року, який продовжено до 15 грудня 2015 року.

Також судом апеляційної інстанції враховується посилання Відповідача 1 на встановлені під час вирішення справи №924/127/17 обставини щодо того, що Позивач не міг не знати про те, що на належній йому території проводить господарську діяльність інший суб`єкт, був проінформований про вибуття земельної ділянки з його володіння, оскільки припинив сплачувати обов`язковий платіж - земельний податок, що підтверджується довідками ДПІ в м. Хмельницькому.

Вищевказані обставини свідчать про те, що Позивач, починаючи з 22 липня 2004 року по час прийняття оспорюваного рішення місцевого господарського суду фактично та юридично не здійснював володіння та користування земельною ділянкою в м. Хмельницькому по вул. Геологів, 13. Доказів протилежного Позивачем не подано і суду апеляційної інстанції (з поданням апеляційної скарги).

Натомість матеріали справи містять відомості про зареєстроване 27 червня 2016 року право комунальної власності Відповідача 1 та право постійного користування Відповідача 2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 4,1605 Га.

В той же час, наданий висновок експерта Марченкова Г.Г. від 16 серпня 2024 року №31/24, згідно з яким просторові межі, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:10:001:0751 площею 4,1597 Га накладаються на просторові межі земельної ділянки площею 0,84 Га по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, що надана у постійне користування згідно з Державним актом серії ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року, не спростовує вищезазначених висновків суду, а відак і не дає підстав для задоволення позову у даній справі.

У контексті наведеного не свідчить про існування у Позивача права постійного користування земельною ділянкою і наявність у нього примірника Державного акту серії ХМ №0053 від 28 лютого 1994 року, оскільки виникнення та припинення прав та обов`язків відбувається за наявності відповідних юридичних фактів, які передбачено цивільним законодавством.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому суд бере до уваги, що реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Водночас відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.

З огляду на наведені вище обставини в їх сукупності, судова колегія доходить висновку про недоведення Позивачем належними та допустимими доказами наявності у нього порушеного права постійного користування земельною ділянкою площею 8400 м2 по вул. Геологів, 13 у м. Хмельницькому, на захист якого заявлено позовні вимоги, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо поданих Відповідачем 1 заяв про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, зокрема з мотивів заявлення Позивачем не негаторного, а віндикаційного позову, то суд апеляційної інстанції виходить з того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Згідно з частинами 2-5 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі №367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц.

Тобто правила про позовну давність відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Отже, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав недоведення Позивачем наявності у нього права, на захист якого подано позов, заявлена Відповідачем 1 заява про застосування наслідків спливу позовна давність не підлягає застосуванню.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак суд залишає без змін оспорюване судове рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями котрої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Позивача не підлягає до задоволення, оскільки її доводи спростовуються усім вищевстановленим у даній постанові.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бартерсервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2024 року по справі №924/475/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2024 року по справі №924/475/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №924/475/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.


Суд	Північно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	19.02.2025
Оприлюднено	26.02.2025
Номер документу	125390345
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Виноградова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 19.02.2025 по справі 924/475/24ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —924/475/24

Постанова від 19.02.2025

Постанова
від 19.02.2025 по справі 924/475/24
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД