Постанова

від 25.02.2025 по справі 904/1576/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1576/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Криворізька Теплоцентраль на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2024 року у справі №904/1576/24 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Криворізької гімназії № 98 Криворізької міської ради

до Акціонерного товариства Криворізька Теплоцентраль

про стягнення суми переплати, що утворилась внаслідок перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 року у справі №904/1576/24 позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Криворізька Теплоцентраль (50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код 00130850) на користь Криворізької гімназії № 98 Криворізької міської ради (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Груні Романової, б. 13, код 26460058) 44 647,11 грн. переплати за договором № 591 від 29.01.2019 року, 58 454,94 грн. переплати за договором № 591 від 24.12.2019 року, 134 605,33 грн. переплати за договором № 591 від 27.02.2020 року 3 565, 61 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданими до матеріалів справи доказами, а також з урахуванням того, що відповідачем не заперечувалась наявність переплати за договорами про закупівлю послуг за державні кошти № 591 від 29.01.2019 року, від 24.12.2019 року та від 27.02.2020 року, вимога позивача про стягнення переплати у розмірі 237 707,38 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд вважав, що ці кошти не підлягають зарахуванню в оплату майбутніх платежів.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2024 року у справі №904/1576/24 заяву Криворізької гімназії № 98 Криворізької міської ради про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства Криворізька Теплоцентраль на користь Криворізької гімназії № 98 Криворізької міської ради 10 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У розподілі решти суми за заявою - відмовлено.

Судом першої інстанції при винесенні додаткового рішення було враховано характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності розумності і складності справи та встановлено, що справа не є складною і стягненню підлягає сума у розмірі 10 000,00 грн. Також було врахована позиція відповідача щодо суми стягнення за адвокатські послуги.

Справа розглядалась у спрощеному провадженні, без виклику сторін.

Не погодившись з рішенням суду та додатковим рішенням, відповідач оскаржив їх в апеляційному порядку.

Апелянт вважає, що:

-рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 року та додаткове рішення від 10.07.2024 року у справі №904/1576/24 винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повній мірі з`ясовані всі фактичні обставини справи та не надано належну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи;

-в порушення норм матеріального права господарським судом було застосовано до спірних правовідносин приписи ст.1212 Цивільного Кодексу України, зроблено висновок про безпідставно одержані відповідачем кошти і наявність обов`язку їх повернути. Проте, з вказаною позицією не можна погодитись, оскільки позивачем було перераховано відповідачу спірні грошові кошти на підставі умов укладених сторонами договорів і спірні грошові суми не можна вважати безпідставно набутим майном у розумінні приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України;

-в матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивач звертався до відповідача з пропозицією внести відповідні зміни до умов договорів про закупівлю теплової енергії № 591 від 29.01.2019 року, № 591 від 24.12.2019 року та №591 від 27.02.2020 року та дотримання позивачем приписів ст. ст. 641, 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України;

-на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 16.08.2022 року у справі №54/50-21 та з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 року у справі № 904/2888/22, відповідачем здійснено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів Бюджетні установи та Інші споживачі за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року у зв`язку зі зміною для АТ Криворізька Теплоцентраль ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 років. Оскільки позивач відноситься до категорії Бюджетні установи, йому було здійснено перерахунок, відповідно до якого переплата за послугу з постачання теплову енергію складає 237 707,38 грн;

- у зв`язку із здійсненням перерахунку між позивачем та відповідачем були складені та підписані акти передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) № 6334 від 31.05.2023 року, №3464 від 31.05.2023 року, №205 від 31.05.2023 року. Згідно зазначених актів вбачається, що сторони претензій в частині розрахунків та надання послуг не мають;

- між сторонами укладено договір, в рахунок платежів за яким буде зарахована переплата у розмірі 237 707,38 грн., що відповідає цільовому призначенню використання коштів.

Також у зв`язку з незаконністю оскаржуваного рішення апелянт вважає незаконним задоволення судом вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 року та додаткове рішення від 10.07.2024 року у справі №904/1576/24 скасувати та ухвалити нові рішення, якими у задоволенні позовної заяви Криворізької гімназії №98 Криворізької міської ради до Акціонерного товариства Криворізька Теплоцентраль про стягнення 237 707,38 грн. та стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Просить відмовити відповідачу в задоволені апеляційної скарги, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 року та додаткове рішення від 10.07.2024 року у справі №904/1576/24 залишити без змін.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували наступні договірні відносини:

29.01.2019 року сторони уклали договір про закупівлю послуг за державні кошти № 591, за п. 1.1. якого учасник (відповідач) зобов`язується протягом 2019 року. надати замовнику (позивачу) послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Найменування послуг: ДК 021:2015:09320000-8-пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість 878,52 Гкал (п. 1.2. договору).

Ціна договору становить 900 443,00 грн., в тому числі ПДВ 150 073,83грн.

На момент укладання договору ціна складає 1 789,021 грн. за 1 Гкал з ПДВ (п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 4).

Строк (термін) наданих послуг: з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року (п. 5.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання 29.01.2019 року і діє до 31.01.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови цього договору в частині надання послуг теплопостачання застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, і діють з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року включно (п. 10.1. договору в редакції додаткової угоди № 1).

24.12.2019 року сторони уклали договір про закупівлю послуг за державні кошти № 591 (далі договір № 591), за п. 1.1. якого учасник теплопостачальна організація (відповідач) зобов`язується до 31 грудні 2019 року надати замовнику - споживачеві (позивачу) товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник споживач - прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Найменування товару ДК 021:2015:09320000-8-пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Конкретна назва предмету закупівлі теплова енергія для потреб бюджетних установ (п. 1.2. договору № 591).

Ціна договору становить: 319 300,00 грн., в тому числі ПДВ 53 216,67грн.

На момент укладання договору ціна складає 1 789,021 грн. за 1 Гкал з ПДВ (бюджетні установи) (п. 3.1. договору № 591).

Строк (термін) постачання теплової енергії: до 31 грудня 2019 року (п. 5.1. договору № 591).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання 24.12.2019 року і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови даного договору поширюються на правовідносини, які виникли між ними до його укладання, і діють по 31 грудня 2019 року включно (п. 10.1. договору № 591).

27.02.2020 року сторони уклали договір про закупівлю послуг за державні кошти № 591, за п. 1.1. якого учасник теплопостачальна організація (відповідач) зобов`язується до 31 грудні 2020 року надати замовнику - споживачеві (позивачу) товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник споживач - прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Найменування товару за ДК 021:2015:09320000-8-пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Конкретна назва предмету закупівлі теплова енергія для потреб бюджетних установ (п. 1.2. договору).

Ціна договору становить: 760 011,48 грн., в тому числі ПДВ 126 668,58грн.

На момент укладання договору ціна складає 1 789,021 грн. за 1 Гкал з ПДВ (бюджетні установи) (п. 3.1. договору від 27.02.2020 року в редакції додаткової угоди № 2).

Строк (термін) постачання теплової енергії: до 31 грудня 2020 року (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту підписання і діє з 01січня 2020 року до 31грудня 2020 року.

16.09.2020 року сторони підписали додаткову угоду № 2, відповідно до якої, договір вважається розірваним з моменту набрання чинності цією додатковою угодою (п. 4. додаткової угоди); дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання повноваженими представниками сторін та скріплення її печатками, та є невід`ємною частиною договору (п. 5 додаткової угоди).

Відповідач листами повідомив позивача, що на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 року у справі №54/20-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 року у справі №904/2888/22, ним виконано перерахунок розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів Бюджетні установи та Інші споживачі за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року, а саме:

- за договором № 591 від 29.01.2019 року сума перерахунку склала мінус 44 647,11) грн. з урахуванням ПДВ; таким чином переплата за даним договором становить 44 647,11 грн.;

- за договором № 591 від 24.12.2019 року сума перерахунку склала мінус 58 454,94 грн. з урахуванням ПДВ; таким чином переплата за даним договором становить 58 454,94 грн.;

- за договором № 591 від 27.02.2020 року сума перерахунку склала мінус 134 605,33 грн. з урахуванням ПДВ; таким чином переплата за даним договором становить 134 605,33 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечував факт переплати позивачем на його користь вказаних сум, однак у відповідь на лист № 345 від 04.07.2023 року, яким позивач просив відповідача перерахувати на зазначені рахунки суми передоплати за згаданими договорами, відмовив у їх поверненні.

Згідно матеріалів справи причиною такої відмови відповідач зазначав дефіцит обігових коштів, який не дає змоги своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за спожиті енергоносії, що в свою чергу ставить під загрозу підготовку та стале проходження опалювального сезону 2023-2024 року та, як наслідок, створює фінансові загрози ведення господарської діяльності.

Відповідач зазначав, що за результатами здійсненого перерахунку розміру нарахувань за теплову енергію за період з грудня 2019 року по квітень 2020 року позивачу буде зараховано переплату за теплову енергію в рахунок майбутніх платежів, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Сторонами підписані акти звірки, відповідно до яких станом на 01.01.2024 року переплата позивача за теплову енергію становить 237 707,38 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 3745/30 від 21.03.2024 року відповідач звернувся до позивача для уточнення платіжних реквізитів.

Позивач листом № 257 від 26.03.2024 року вказав актуальні реквізити для проведення перерахування коштів.

Відповідач надмірно сплачені позивачем кошти не повернув, що стало причиною даного спору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага (ч. 1 ст. 177 ЦК України).

Умовами ст. 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатів за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 року №607/5422/16-ц, від 19.05.2021 року №922/1830/20.

Як вбачається зі змісту судових рішень по справі №904/2888/22, розміщених у вільному доступі у ЄДРСР, зокрема з постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2023 року, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у вказаній справі встановлено, що рішенням адміністративної колегії Відділення АМК від 16.08.2022 року №54/14-р/к (справа №54/50-21) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення) визнано, що:

- Товариство (АТ "КТЦ") протягом опалювального періоду 2019-2020 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання теплової енергії в межах території Покровського, Саксаганського, частково Довгинцівського, Інгулецького районів міста Кривого Рогу, де розташовані діючі мережі, які знаходяться в господарському віданні Товариства, як таке, що не мало жодного конкурента (пункт 1 резолютивної частини Рішення);

- бездіяльність Товариства, яка полягає у не здійсненні перерахунків розміру нарахувань за теплову енергію категоріям споживачів - бюджетні установи, інші споживачі (крім населення) за період грудень 2019 року - квітень 2020 року у зв`язку зі зміною для Товариства ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020 у відповідності до постанови КМУ від 24.12.2019 №1082 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку зі зміною ціни природного газу" та Правилам користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання теплової енергії, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 резолютивної частини Рішення);

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 3 резолютивної частини Рішення);

- зобов`язано Товариство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини Рішення, у двомісячний термін з дня одержання Рішення (пункт 4 резолютивної частини Рішення).

Скаржник вважає, що встановлені у справі, що переглядається, обставини свідчать, що переплачена позивачем сума не є безпідставно ним отриманою.

Між тим, такі доводи суперечать як доказам, так і факту визнання самим відповідачем такої переплати і визначення ним самим розміру надмірно сплачених сум за отримані позивачем послуги за трьома вищезгаданими договорами.

Доводи апелянта щодо необхідності внесення змін до умов вказаних договорів в частині зменшення вартості теплової енергії, що і буде підставою для виникнення у відповідача обов`язку по поверненню переплати, є помилковими, адже підставою зміни вартості теплової енергії за договорами в даному випадку є не вільне волевиявлення сторін, а імперативне рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 року у справі №54/20-21, яким було зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок вартості поставленої теплової енергії.

Як згадано вище, між сторонами у даній справі 01 січня 2024 року був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2023 року, відповідно до якого у відповідача перед позивачем має місце кредиторська заборгованість в розмірі 237 707,38 грн.

Відповідач неодноразово у своїх листах пропонував позивачу здійснити зарахування коштів, які рахуються як переплата за теплову енергію, в рахунок майбутніх платежів, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення такого зарахування, для чого позивач мав написати відповідну заяву. На необхідності зарахування вказаної заборгованості в рахунок майбутніх платежів за чинним договором вказує відповідач і в апеляційній скарзі, зазначаючи при цьому, що даний спір виник з вини позивача.

Між тим, у даній справі слід враховувати, що позивач в силу особливостей бюджетного процесу не може здійснити зарахування заборгованості/ переплати минулих періодів на поточні розрахунки в межах поточного бюджетного року, про що він неодноразово повідомляв відповідача у направлених йому листах.

Відповідно до п. 49 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року N 1198, різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими заперечення відзиву на апеляційну скаргу про те, що позивач не подавав відповідачу заяву про зарахування коштів, які становлять суму перерахунку вартості теплової енергії (переплата) за договорами №591 від 29.01.2019 року, №591 від 24.12.2019 року, №591 від 27.02.2020 року в рахунок майбутніх платежів. Проведення такого зарахування є неможливим, оскільки між сторонами припинили існування договірні відносини, за якими у позивача виникла переплата - договори №591 від 29.01.2019 року, №591 від 24.12.2019року, №591 від 27.02.2020 року внаслідок їх повного виконання.

Відтак, надання відповідачем позивачу послуг з постачання теплової енергії за вказаними договорами не є можливим, отже до вказаних правовідносин мають бути застосовані правові норми, визначені главою 83 ЦК України, яка встановлює загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач на підставі ст.1212 ЦК України вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у сумі 237 707,38 грн.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2022 року у справі №903/357/21.

Таким чином, господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача заявленої позивачем переплати в сумі 237 707,38 грн.

Сплата даних коштів є виконанням позивачем грошового зобов`язання за укладеними між сторонами спору договорами, а підстава, на якій були сплачені позивачем кошти відпала внаслідок здійсненого перерахунку розміру нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, вперше позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення кредиторської заборгованості 04.07.2023 року, зазначивши відповідні реквізити, отже, відповідач починаючи з липня 2023 року допускає прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки грошові кошти в розмірі здійсненого відповідачем перерахунку позивачу не повернуто, тобто кредиторська заборгованість в розмірі 237 707,38 грн. не погашена, рішення господарського суду про її стягнення з відповідача є законним та обгунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно додаткового рішення від 10.07.2024 року, то такі доводи зводяться лише до позиції про неправомірність рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024року і незгоди апелянта з його висновками.

Будь-яких інших доводів щодо підстав для скасування додаткового рішення скаржник не зазначає.

Колегія суддів вважає, що додаткове рішення у справі №904/1576/24 є такими, що постановлено судом першої інстанції з правильним застосуванням норм матеріального права. Судом було в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, враховані надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та враховано заперечення відповідача щодо належних до стягнення витрат.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки в межах доводів апеляційної скарги висновки рішення та додаткового рішення суду у цій справі скаржником не спростовано, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з наданням позивачу такої допомоги на стадії апеляційного перегляду справи та зазначив, що відповідні докази цих витрат будуть надані за результатами перегляду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від

10.07.2024 року у справі №904/1576/24 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков