Постанова

від 19.02.2025 по справі 911/2595/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2595/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Васильківської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тарасенко К. В.) та рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2023 (суддя Конюх О. В.)

за позовом Фермерського господарства ?Латекс?

до: 1) Васильківської міської ради, м. Васильків Київської області,

2) Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Фермерське господарство ?Латекс? (далі - ФГ ?Латекс?) звернулося до суду із позовом до Васильківської міської ради (далі - Міськрада) та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Держгеокадастр), в якому просило суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) ухвалити рішення, відповідно до якого усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 26,1 га шляхом:

- скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, яка знаходиться в межах території Міськради, з кадастровим номером 3221480501:01:052:0056, у Державному земельному кадастрі із закриттям відповідної поземельної книги;

- скасування державної реєстрації права власності Міськради на цю земельну ділянку;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63547988 від 18.02.2022.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФГ ?Латекс? позбавлене можливості виготовити технічну документацію та присвоїти кадастрові номери земельним ділянкам, що перебувають у його користуванні, адже на цих земельних ділянках сформовані нові, задля їх відведення 17 громадянам України на підставі заяв відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) за принципом ?мовчазної згоди?.

1.3 Відповідачі зобов`язані були з`ясувати статус спірних земельних ділянок, проте, зловживаючи своїми правами та невиконуючи обов`язки, цього не зробили, маючи на меті розпорядитися спірними земельними ділянками на користь інших осіб, чим порушили права та законні інтереси позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, позов задоволено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що оскільки земельна ділянка, щодо якої здійснено реєстрацію, знаходиться у межах земельної ділянки, надана позивачу у постійне користування згідно державного акта землею серії КВ-23 від 09.01.1997, реєстратор в межах своїх повноважень не вчинив належних дій з перевірки та встановлення таких даних, тому вчинена державна реєстрація є неправомірною та підлягає скасуванню.

2.3 Належність всього масиву земельної ділянки № 1 загальною площею 26,1 га, що перебуває у постійному користуванні позивача, до комунальної власності територіальної громади в особі Міськради позивачем не оспорюється і не ставиться під сумнів судом. Разом із цим державна реєстрація спірної земельної ділянки у межах іншої земельної ділянки з наступною реєстрацією на цю земельну ділянку будь-чиїх речових прав є неправомірною та належить до скасування у спосіб, заявлений позивачем.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Міськрада просить скасувати вищевказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за виключними випадками, які передбачені пунктом 1, 4 (з посиланням на пункти 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

- суд апеляційної інстанції застосував частину 3 статті 269 ГПК України без урахуванням висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19;

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотанням скаржника про долучення доказу (опис № 1 справ постійного зберігання за 1995- 2004 роки Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Київської області);

- суди встановили обставину щодо права користування позивачем земельними ділянками на підставі недопустимих доказів: розпорядження Васильківської районної державної адміністрації від 16.09.1996 № 456 та постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 у справі № 2а-8/2007.

3.3 Подані 31.07.2024 пояснення позивача, які за своїм змістом є відзивом, не можуть бути прийняті з огляду на положення частини 5 статті 295 ГПК України.

3.4 22.01.2025 надійшло клопотання Міськради про розгляд справи без участі її представника.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що відповідно до Державного акта на право користування землею серії Б № 087276, виданого 1993 року, громадянину ОСОБА_1 надано в безстрокове і безоплатне користування 32,0 гектарів землі для ведення селянського (фермерського) господарства. Вказаний Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 389.

4.2 Рішенням Великобугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.05.1996 № 26 вирішено задовольнити прохання ОСОБА_1 та повернуто земельну ділянку площею 32 га у фонд Великобугаївської сільської ради народних депутатів у землі запасу.

4.3 Рішенням Великобугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.05.1996 № 26а вирішено виділити ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 30 га для ведення фермерського господарства /колишня земельна ділянка Шолудченка/ після того, як на ній буде зібрано урожай, так як в даний час ця земля використовується АПГ "Промінь".

4.4 Надалі розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 16.09.1996 № 456 постановлено дати згоду на надання земельної ділянки розміром 32 га гр. ОСОБА_2 із земель запасу В. Бугаївської сільської Ради народних депутатів для ведення селянського/фермерського господарства. Просити Київське відділення інституту землеустрою розробити проект відведення земельної ділянки за рахунок державної підтримки селянських/фермерських/господарств. Проект відведення земельної ділянки після виготовлення і погодження з відповідними районними службами представити на огляд і затвердження голові РДА).

4.5 24.10.1996 здійснено перенесення в натурі меж наданої земельної ділянки ОСОБА_2 під селянське (фермерське) господарство.

4.6 25.12.1996 державним інспектором з використанню і охороні земель Васильківського району надано висновок "Про погодження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для ведення селянського/фермерського господарства". В якому, зокрема, зазначено, що Київським відділенням Інституту землеустрою розроблений проект відведення земельної ділянки загальною площею 32,0 га ріллі, з них 26,1 га в постійне і 5,9 га - в довгострокове користування громадянину ОСОБА_2 для ведення селянського/фермерського господарства із земель запасу Велико-Бугаївської сільської ради народних депутатів. Державним інспектором погоджується проєкт відводу.

4.7 25.12.1996 начальником відділу містобудування та архітектури Васильківського районну та Васильківською районною санітарно-епідеміологічною станцією надано висновок "Про погодження проекту відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для ведення селянського/фермерського господарства".

4.8 Київським відділенням інституту землеустрою розроблено науково-технічну документацію з підготовки та виготовлення Державного акта на право постійного користування землею ОСОБА_2 для селянського (фермерського) господарства за рахунок землекористування селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 в межах В. Бугаївської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області. Замовником науково-технічної документації була Васильківська районна рада, на підставі договору від 12.11.1996.

4.9 Згідно з Державного акта на право постійного користування землею серії КВ-23 від 09.01.1997 ОСОБА_2 на підставі рішення Васильківської районної Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 № 456 надано у постійне користування земельну ділянку площею 26,1 га. Відповідно до Державного акта землю надано для організації селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 22.

4.10 Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації ФГ "Латекс" є 07.03.1997.

4.11 Рішенням Васильківської районної ради Київської області від 19.12.2003 № 152-12XXIV "Про стан використання земель ФГ "Латекс" ОСОБА_2 на території Великобугаївської сільської ради" вирішено дати згоду на припинення права постійного користування земельною ділянкою. Рекомендовано районній адміністрації розглянути питання та прийняти відповідне розпорядження.

4.12 Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2004 № 91 припинено право користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства площею 32,0 га ріллі, в тому числі: 5,9 га передану в довгострокове користування, 26,1 га - в постійне користування, в зв`язку з невикористанням земельної ділянки згідно з наданими потребами та неусунення порушень вимог земельного законодавства. Державний акт на право постійного користування землею, виданий Васильківською районною радою від 09.01.97 серія КВ-23, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за № 22 погасити, право довгострокового користування землі - припинити.

4.13 Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 у справі № 2а-8/2007 позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано нечинним "Акт про повернення до земель запасу Великобугаївської сільської ради земельної ділянки, якою користувалось ФГ "Латекс" ОСОБА_2 ", села В.Бугаївка: 20.02.2004; зобов`язано Васильківський районний відділ земельних ресурсів та Васильківський відділ Київської філії центр ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з присвоєнням окремого кадастрового номера земельній ділянці площею 32 га, яка надана громадянину ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області; визнано недійсним та скасовано рішення № 277-XXVII-IV від 15.02.2006 та № 280 - XXIX - IV від 17.03.2006 "Розгляд заяв членів ФГ "Латекс" Великобугаївської сільської ради Васильківського району; визнано законним право голови та членів ФГ "Латекс" на безоплатну приватизацію земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Великобугаївської сільської ради, із земель наданих раніше у користування голові фермерського господарства ОСОБА_2 ; зобов`язано Великобугаївську сільську раду Васильківського району Київської області прийняти рішення про передачу громадянам - членам ФГ "Латекс" у приватну власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), що становить 3,62 умовних кадастрових га, за рахунок земельної ділянки площею 32 га, наданої ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства; зобов`язано Великобугаївську сільську раду Васильківського району Київської області прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельних ділянок членам ФГ "Латекс"; визнано нечинним та скасовано рішення Великобугаївської сільської ради від 15.09.2004 року № 131 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду приватному підприємцю Царенко Олександру Борисовичу для ведення сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області"; скасовано державну реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Царенком Олександром Борисовичем від 02.02.2005; зобов`язано Васильківський районний відділ земельних ресурсів та Васильківський відділ Київської філії центр ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з виключенням інформації про реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та громадянином Царенком Олександром Борисовичем від 22.02.2005, здійснену 10.03.2005. Щодо негайного зобов`язання Васильківського районного відділу земельних ресурсів та Васильківського відділу Київської філії центром ДЗК внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію з виключенням інформації про реєстрацію договору оренди між Великобугаївською сільською радою Васильківського району Київської області та громадянином Царенком Олександром Борисовичем від 22.02.2005, здійснену 10.03.2005 відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 05.09.2007.

4.14 Суди встановили, що враховуючи постанову Васильківського міськрайонного суду від 12.04.2007, розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 11.02.2008 № 404 скасовано розпорядження голови Васильківської райдержадміністрації від 12.02.2004 № 91 "Про припинення права користування земельною ділянкою ФГ "Латекс" гр. ОСОБА_2 на території Великобугаївської сільської ради".

4.15 11.02.2008 поновлено право користування земельною ділянкою наданою ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства "Латекс" площею 32,0 га ріллі, в тому числі: 5,9 га переданою в довгострокове користування, 26,1 га - в постійне користування.

4.16 Суди також встановили, що 17 громадян України звернулися до Міськради з клопотаннями від 16.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а в зв`язку з відсутністю прийнятих рішень, громадянами із ФОП Мазуренко С. Ю. 17.04.2021 уклали договори на виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок 17 громадянам України відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за принципом "мовчазної згоди" та сформовано земельні ділянки, зокрема 3221480501:01:052:0056.

4.17 24.06.2021 спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, а 16.02.2022 за Міськрадою зареєстровано право комунальної власності.

4.18 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.19 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.20 У касаційній скарзі скаржник з посиланням на пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України зазначає про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про долучення доказу - лист від 08.03.2024 № 05-01/188 з додатками (опис № 1 справ постійного зберігання за 1995- 2004 роки Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Київської області) та тим самим застосував частину 3 статті 269 ГПК України без урахуванням висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

4.21 Скаржник мотивував відповідне неврахування висновків щодо застосування цієї норми права тим, що Верховний Суд у цій постанові вказав про єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Зазначає, що відповідач не є правонаступником прав та обов`язків Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Київської області, не був та не є обізнаний про стан/облік/обсяг/номенклатуру прийнятих за 1995-2004 роки рішень районної ради, тому до 08.03.2024 відповідачу не було відомо про відсутність засідань ради у цей період та відсутність як такого рішення Васильківської районної ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 № 456. При цьому він був обмежений у питаннях збору доказів для захисту своєї позиції на відмінку від позивача, який готувався до моменту подачі позову заздалегідь.

4.22 Однак колегія суддів зазначає, що у цій же постанові Верховний Суд також вказав про те, що така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

4.23 Так, відмову у задоволенні клопотання відповідача про долучення нових доказів суд апеляційної інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 мотивував тим, що не встановив, а скаржник не навів виняткових випадків відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того, лист від 08.03.2024 № 05-01/188 з відповідною інформацією взагалі не існував на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що взагалі виключає можливість його прийняття судом апеляційної інстанції.

4.24 Таким чином, скаржник посилаючись на постанову Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, виокремив із загального контексту окремий абзац, що не може вважатися висновком щодо застосування частину 3 статті 269 ГПК України у подібних правовідносинах, який не врахував суд у розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Колегія суддів зазначає, що наведене навпаки свідчить про врахування судом апеляційної інстанції цієї постанови під час застосування наведеної процесуальної норми та спростовує доводи скаржника про те, що його клопотання відхилено необґрунтовано.

4.25 За вказаних обставин, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

4.26 Крім того, за положенням пункту 4 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

4.27 У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди встановили обставини надання позивачу у користування земельної ділянки площею 26,1 га на підставі недопустимих доказів, а саме розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 16.09.1996 № 456 та рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2007 у справі № 2а-8/2007, у якого відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками.

4.28 Скаржник мотивує недопустимість цих доказів тим, що: 1) у матеріалах справи відсутня копія рішення Васильківської районної Ради народних депутатів Васильківського району Київської області від 16.08.1996 № 456, 2) відсутністю в архівному відділі Обухівської районної державної адміністрації Київської області копії вказаного рішення органу місцевого самоврядування; 3) у серпні 1996 року не проводилися сесії Васильківською районною радою народних депутатів Васильківського району Київської області, що підтверджується описом № 1 справ постійного зберігання за 1995-2004 роки.

4.29 Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22.

4.30 Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

4.31 Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи застосував стандарт доказування "вірогідність доказів", а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.32 Натомість скаржник не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судами докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи. Більш того, скаржник посилається на докази, які суд апеляційної інстанції не прийняв. Отже, доводи скаржника у цій частині не підтвердилися під час касаційного розгляду.

4.33 За положенням частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.34 Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а в іншій частині касаційного провадження за виключним випадком, передбаченим пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, про відсутність підстав для скасування судових рішень за мотивів, викладених скаржником у касаційній скарзі, оскільки доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися.

4.35 З урахуванням положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Васильківської міської ради у справі № 911/2595/22 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу Васильківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач