Постанова

від 19.02.2025 по справі 914/3386/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 914/3386/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 (колегія суддів у складі: Галушко Н. А. - головуючий, Желік М. Б., Орищин Г. В.) та рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 (суддя Горецька З. В.)

за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова

до: 1.Львівської міської ради

2. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сріблисте"

про визнання незаконними та скасування ухвал, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку

за участю: прокурора Савицька О. В. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради (далі - відповідач - 1), Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ?Сріблисте? (далі - відповідач - 2), у якому просив:

- визнати незаконною та скасувати ухвалу відповідача - 1 від 07.06.2018 № 3566 ?Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2334 ?Про надання ОСББ ?Сріблисте? дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (далі - вимога - 1);

- визнати незаконною та скасувати ухвалу відповідача - 1 від 19.09.2019 № 5551 ?Про затвердження ОСББ ?Сріблисте? проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 (далі - вимога - 2);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за відповідачем - 2 на земельну ділянку площею 0,1596 га, кадастровий номер 4610136600:07:007:0168, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1991670546101 з одночасним припиненням речового права (далі - вимога - 3).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - 1 порушив вимоги законодавства при прийнятті спірних рішень та передачі відповідачу - 2 у власність земельної ділянки, що свідчить про порушення інтересів територіальної громади, які підлягають судовому захисту.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024, у задоволені позову відмовлено.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що прокурор не довів тих обставин з якими пов`язував свої вимоги, оскільки не встановлено порушення права або інтересу територіальної громади міста Львова внаслідок передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача - 2, а спірні ухвали не суперечать актам цивільного законодавства.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 922/3461/17, від 08.09.2024 у справі № 910/14564/23 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що розглянувши звернення відповідача - 2 від 30.08.2016 № 01/08 (зареєстроване у Львівській міськраді 30.08.2016 за № 2-20547/АП-24), керуючись статтею 144 Конституції України, підпунктом 34 пункту 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 12, 42, 120, 123 Земельного кодексу України, ухвалою Львівської міськради від 20.07.2017 № 2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1", відповідач - 1 ухвалив, зокрема, надати відповідачу - 2 дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1600 га на АДРЕСА_1 в оренду для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови.

4.2. Відповідно до ухвали Львівської міськради від 07.06.2018 № 3566 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1", розглянувши звернення відповідача - 2 від 20.02.2018 № 2/02 (зареєстроване у Львівській міськраді 20.02.2018 за № 2-4784-24), міська рада ухвалила внести зміни до ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2334 "Про надання ОСББ "Сріблисте" дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1", виклавши пункт 1 у новій редакції: "1. Надати ОСББ "Сріблисте" дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1600 га на АДРЕСА_1 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови".

4.3. Ухвалою відповідача - 1 від 19.09.2019 № 5551 "Про затвердження ОСББ "Сріблисте" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1", розглянувши звернення ОСББ "Сріблисте" від 25.06.2019 № 01 (зареєстроване у Львівській міськраді 25.06.2019 за № 2-19476/АП-403), вирішено, зокрема, затвердити відповідачу - 2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,1596 га (кадастровий номер 4610136600:07:007:0168) на АДРЕСА_1 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

4.4. 13.11.2019 державним реєстратором Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області проведена державна реєстрація та зареєстровано право приватної власності відповідача - 2 на земельну ділянку площею 0,1596 га кадастровий номер 4610136600:07:007:0168 за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; підстава для державної реєстрації: ухвала, серія та номер: 5551, видана 19.09.2019, видавник: Львівська міськрада; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1991670546101; номер запису про право власності / довірчої власності: 34730873.

4.5. Також під час нового розгляду суди встановили, що на момент передачі спірної земельної ділянки органом місцевого самоврядування відповідачу - 2, житловий будинок по АДРЕСА_1 був багатоквартирним, оскільки в ньому є три квартири, з яких дві належали на праві власності ОСОБА_1 , а одна ОСОБА_2 .

4.6. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо вимог про скасування ухвал відповідача - 1.

4.7. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування ухвал відповідача - 1 від 07.06.2018 № 3566, від 19.09.2019 № 5551.

4.8. Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор стверджує, що спірними ухвалами порушується право власності територіальної громади міста Львова на земельну ділянку і єдиним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду із позовними вимогами про скасування таких рішень органу місцевого самоврядування.

4.9. Колегія суддів зазначає, що у пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

4.10. За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не призводить до відновлення прав позивача. При цьому якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому відсутня необхідність оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення (пункт 4.50 постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 910/9933/20).

4.11. З огляду на те, що спірні рішення органу місцевого самоврядування уже виконані на час звернення з позовом до суду шляхом передачі у власність відповідача - 2 земельної ділянки та оформлення права власності на неї, визнання недійсним таких рішень не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади. А тому в задоволенні позову про визнання незаконними та скасування ухвал слід відмовити через неефективність обраного прокурором способу захисту прав.

4.12. Подібний правовий висновок викладено у пункті 8.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, який враховується колегією суддів під час розгляду справи.

4.13. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2).

4.14. За встановлених у цій справі обставин, спрямованість заявлених позовних вимог на повернення майна територіальній громаді, заявлені вимоги про визнання незаконними та скасування ухвал є неефективними, оскільки їх задоволення не призведе до відновлення права, яке прокурор вважає порушеним.

4.15. Отже, у задоволенні таких вимог слід відмовити з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту.

4.16. Таким чином, мотивувальну частину судових рішень належить змінити у цій частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

4.17. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.18. У касаційній скарзі прокурор, як на підставу для скасування судових рішень, посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2024 у справі № 910/14564/23.

4.19. У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що задоволення апеляційним судом окремої позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права оренди відповідача-3 одночасно з прийняттям судового рішення про визнання недійсним договору оренди не забезпечить позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможне надати особі ефективний захист її прав (пункт 54). За усталеними висновками Великої Палати Верховного Суду обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (пункт 55).

4.20. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

4.21. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.

4.22. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

4.23. Виходячи із наведених положень частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вимога скасувати рішення про державну реєстрацію, задоволенню не підлягає.

4.24. Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1).

4.25. Подібний висновок викладено у пункті 4.34 постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22.

4.26. Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги - 3 належало відмовити у зв`язку із обранням прокурором неналежного способу захисту, чого зроблено не було.

4.27. Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент, викладений у касаційній скарзі, з огляду на висновки Європейського Суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

4.28. При цьому колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у категорії спірних правовідносин дотримується сталої практики щодо способів належного та ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, забезпечуючи однакове застосування судами норм права. Тому колегія суддів під час розгляду цієї касаційної скарги застосовує норми права з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що наведені вище.

4.29. Відповідно до частин першої, четвертої статті 311 ГПК України суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.30. За наведених обставин Касаційний господарський суд, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін.

4.31. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2024 у справі № 914/3386/22 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов