Постанова

від 24.02.2025 по справі 344/4412/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/4412/23

Провадження № 22-ц/4808/319/25

Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,

суддів: Луганської В.М., Томин О.О.

з участю секретаря Струтинської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду від 10 січня 2025 року, у складі судді Кузьменка С.В.,у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Івано-Франківського округу Ткачука Любомира Михайловича, Державного підприємства «Сетам», Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент», суб`єкта оціночної діяльності - ФОП підприємця Войташика Івана Романовича про визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку вартості арештованого нежитлового приміщення та земельної ділянки; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування арешту на майно,

в с т а н о в и в:

У провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Івано-Франківського округу Ткачука Л.М., державного підприємства «Сетам», акціонерного товариства «Сенс Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськмінерал-цемент», суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , у якому просив визнати звіт про незалежну оцінку вартості арештованого нежитлового приміщення комплексу СТО та земельної ділянки площею 0,07 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 від 02 січня 2023 року недійсним та скасувати його; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, оформленого протоколом № 582975 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.02.2023, проведеного ДП «Сетам» та Актом про реалізацію предмета іпотеки, а також скасувати арешт накладений на нерухоме майно приватним виконавцем.

09 січня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс СТО та земельну ділянку, на якій він розташований та які є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу та заборони його знищення, переміщення до моменту вступу рішення в законну силу.

Заяву обґрунтовано тим, що згідно з рецензію №21 звіт про оцінку майна, який позивач просить визнати недійсним, є таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаним.

Зазначає, що комплекс СТО та земельна ділянка, про визнання договору купівлі-продажу яких ставить питання позивач, визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12018000000000727, однак постанова про зупинення торгів винесена не була, що призвело до незаконної реалізації майна.

На даний час майно, яке не було предметом торгів та є власністю позивача, частково знищено, в зв`язку із чим є загроза, що майно може бути реконструйоване, знищене, що унеможливить виконання судового рішення у випадку скасування результатів торгів.

Вважав, що невжиття заходів забезпечення може унеможливити виконання рішення у випадку скасування торгів, так як одним із переможців торгів є компанія, яка займається купівлею-перепродажем проблемних активів.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 10 січня 2025 року відмовлено у забезпеченні позову за заявою ОСОБА_1 про накладення арешту на комплекс СТО та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заборони його знищення та переміщення до моменту вступу рішення в законну силу.

ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду подав апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду неправомірною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно звіту про оцінку майна виконаного ТОВ «Експертна служба України» станом на 08 квітня 2021 року вартість спірного майна складала 11730860 грн, що по курсу НБУ складала в еквіваленті до долара США 421973,38 доларів США.

Згідно оскаржуваного звіту ФОП ОСОБА_2 вартість того ж майна склала 8501000 грн, що в еквіваленті на долари США становить 232521,88 доларів США, тому вважає, що стартова ціна реалізації майна занижена в два рази.

Згідно з отриманою на замовлення позивачем ОСОБА_3 Рецензією №21 на Звіт про незалежну оцінку вартості арештованого нежитлового приміщення (комплекс СТО) загальною площею 1684,5 кв.м. та земельної ділянки 0,7000 га, кадастровий номер 2625810100:04:032:0016, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , такий звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. Тобто початкова ціна реалізації майна встановлена на підставі звіту, який не може бути використаним.

Спірне майно нежитлове приміщення (комплекс СТО) загальною площею 1684,5 кв.м. та земельної ділянки площею 0,7000 га, кадастровий номер 2625810100:04:032:0016, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , виконавець звіту суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , в кримінальному провадженні №12018000000000727 визнано речовим доказом.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду у справі №344/2476/23 накладено арешт на майно ОСОБА_1 , який застосовано як захід забезпечення в кримінальному провадженні. Проте приватний виконавець Ткачук Л.М. не виніс постанови про зупинення електронних торгів, що призвело до незаконної реалізації майна.

Зазначає, що на даний час майно, яке не було предметом торгів, та є власністю позивача вже частково знищено, тому існує загроза, що майно може бути реконструйоване, знищене, що унеможливить виконання судового рішення у випадку скасування результатів торгів.

Просить ухвалу суду скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент» подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, винесеною з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга є необґрунтованою та не містить підстав для скасування оскаржуваною ухвали.

Заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, підтвердженого належними та допустимими доказами застосування саме таких заходів забезпечення позову та інформації про ціну позову.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити у хвалу суду без змін.

Апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Хоптій М.В. у судові засідання апеляційного суду не з`явилися повторно, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від адвоката Хоптія М.В. на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в Господарському суді міста Києва у справі № 910/13228/24.

Беручи до уваги, що за клопотанням адвоката Хоптія М.В. судове засідання призначене по даній справі на 11.30 год 05.02.2025 було перенесено на 9.30 год 24.02.2025, у своїй заяві про перенесення розгляду справи на інший день адвокат не вказував про його зайнятість у конкретні дні в інших справах, то зважаючи на повторну неявку як самого апелянта ОСОБА_1 так і його представника Хоптія М.В., колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.

У судовому засіданні представник приватного виконавця Ткачука Л.М. Олійник В.Б., представник АТ «Сенс Банк» Атаманенко О.П. (в режимі відео конференції) заперечили доводи апеляційної скарги, вважають ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Представники ДП «Сетам», ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент», ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано, яким чином зміна власника об`єкту нерухомості може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Івано-Франківського округу Ткачука Л.М., ДП «Сетам», АТ «Сенс Банк», ТОВ «Івано-Франківськмінерал-цемент», суб`єкта оціночної діяльності - ФОП підприємця ОСОБА_2 , в якому просив:

визнати звіт про незалежну оцінку вартості арештованого нежитлового приміщення (комплекс СТО загальною площею 1684,5 кв.м. та земельної ділянки площею 0,7000 га, кадастровий номер 2625810100:04:032:0016) від 02 січня 2023 року складений СОД ФОП оцінювачем ОСОБА_2 недійсним та скасувати;

визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, а саме комплексу СТО, загальною площею 1684,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,7000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить майновому поручителю ОСОБА_1 , за ціною 8501 000,01 грн, який оформлений Протоколом №582975 проведення електронного аукціону (торгів) від 17.02.2023, проведеного ДП «Сетам», та Актом про реалізацію предмета іпотеки №70223838;

скасувати арешти накладені приватним виконавцем Ткачуком Л.М. у виконавчому провадженні №70223848, та обтяження, які стосуються іпотечного майна, що внесені до реєстрів на підставі Іпотечного договору від 17.09.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Грицак О.І. за реєстровим №815, а саме: комплексу СТО, загальною площею 1684,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,7000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на комплекс СТО та земельну ділянку, на якій він розташований та які є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу, та заборони його знищення, переміщення до вступу рішення в законну силу.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі висновки зроблені і Великою Палатою Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що на даний час майно, яке не було предметом торгів та є власністю позивача, частково знищено, в зв`язку із чим є загроза, що майно може бути реконструйоване, знищене, що унеможливіть виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи докази в їх сукупності та вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкти нерухомості, заборони їх знищення та переміщення, в цій конкретній справі є непропорційним втручанням у право власності відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову не зазначено та до неї не надано будь-яких доказів щодо вчинення відповідачем конкретних дій стосовно продажу, знищення або перенесення вказаних спірних об`єктів нерухомості, в тому числі з моменту відкриття провадження у справі 05 квітня 2023 року. Таких доказів ОСОБА_1 не надано і до суду апеляційної інстанції.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що наявність судового рішення про визнання недійсними прилюдних торгів не є безумовною підставою для повернення майна у власність його попереднього власника та не скасовує виконавчий документ для примусового виконання якого такі торги були проведені.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду від 10 січня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2025 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: В.М. Луганська О.О. Томин