Постанова

від 12.02.2025 по справі 444/2919/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 444/2919/22

провадження № 61-5950св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - керівник Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатор+»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року керівникЖовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатор+» (далі - ТОВ «Авіатор+», товариство) про визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження від 11 січня 2022 року № 42022142240000001 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України) встановлено, що на земельній ділянці Жовківської міської ради, кадастровий номер 4622789200:06:000:0167, за адресою: АДРЕСА_1 , розташований об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик, який безпідставно перебуває у власності ОСОБА_4 .

Прокуратурою встановлено, що згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України асфальтний майданчик (колишнього аеродрому), що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 8 947 кв. м, кадастровий номер 4622789200:06:000:0167, в с. Туринка (урочище Рудне) в межах Жовківської об`єднаної територіальної громади, перебував на балансі Туринківської сільської ради, інвентарний № 103100012, балансова вартість 109 587,00 грн.

Згідно з передавальним актом від 23 лютого 2021 року, зазначений асфальтний майданчик Туринківською сільською радою переданий Жовківській міській раді. Право власності Туринківською сільською радою та Жовківською міською радою на зазначений майданчик не реєструвалося, асфальтний майданчик не відчужувався.

03 червня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м. за ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації зазначено довідку та технічний паспорт від 17 травня 2019 року, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Галбудпроект» (далі - ТОВ «Галбудпроект»).

Згідно з документами, приєднаними до реєстраційної справи № 1843974746227, державна реєстрація права власності здійснена на підставі:

- довідки Товариства з обмеженою відповідальність «Галбудпроект» (далі - ТОВ «Галбудпроект») від 17 травня 2019 року, виданої ОСОБА_2 про те, що згідно з матеріалами технічної інвентаризації станом на 17 травня 2019 року загальна площа асфальтного майданчика, збудованого за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті здійснення переобмірів та уточнення всіх площ становить 8 947,4 кв. м;

- технічного паспорта на асфальтний майданчик (інвентарний № 0059-ЛВ) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_5 ;

- рішення державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району, Львівської області Тузяка П. Т. (далі - державний реєстратор Тузяк П. Т.) від 03 червня 2019 року № 47177102.

Реєстрація права власності на спірний асфальтний майданчик здійснена з порушенням статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки технічний паспорт та довідка не можуть бути підставою для реєстрації за особою права власності на об`єкт нерухомого майна за відсутності правовстановлюючих документів.

Крім того, прокуратурою встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є засновниками ТОВ «Авіатор+».

ОСОБА_2 на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 04 червня 2019 року, акта приймання-передачі нерухомого майна, у результаті внесення його до статутного капіталу товариства від ОСОБА_2 до ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року передав до статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» нерухоме майно - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м, реєстраційний № 1843974746227, про що 03 березня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості (номер запису 35773506).

Надалі на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» від 30 травня 2020 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» у розмірі 98 %, що становить 98 000,00 грн. На підставі цього акта ОСОБА_3 став власником 100 % статутного капіталу товариства.

Згідно із заявою ОСОБА_3 від 22 вересня 2020 року він вирішив вийти зі складу учасників ТОВ «Авіатор+» та просив товариство виплатити йому 99 % статутного капіталу, шляхом передачі у власність асфальтного майданчика, загальною площею 8 947,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 жовтня 2020 року ОСОБА_2 вийшов із складу учасників ТОВ «Авіатор+» та погодився на передачу ОСОБА_3 у власність майна, а саме: асфальтного майданчика, загальною площею 8 947,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі протоколу загальних зборів ТОВ «Авіатор+» від 01 грудня 2020 року № 1, акта приймання-передачі нерухомого майна від 01 грудня 2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227).

28 липня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2058 на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1843974746227).

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 набув у власність майно від особи, яка не мала права його відчужувати, оскільки державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 є незаконною, такою, що порушує законні права та інтереси Жовківської територіальної громади, в особі Жовківської міської ради, як власника земельної ділянки; Жовківську міську раду позбавлено можливості завершити розпочатий процес щодо визнання асфальтного майданчика (колишнього аеродрому) в с. Туринка (урочище Рудне), загальною площею 8 947 кв. м безхазяйним майном, прокурор просив суд:

визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Тузяка П. Т. (індексний номер - 47177102 від 03 червня 2019 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведенням за ОСОБА_2 державної реєстрації права приватної власності на асфальтний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 31837337 від 03 червня 2019 року);

скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на асфальтний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 31837337 від 03 червня 2019 року);

визнати недійсним правочин, оформлений протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 04 червня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андрійчак О. О. (далі - приватний нотаріус Андрійчак О. О.), зареєстрований у реєстрі за № 724, та № 725, актом приймання-передачі нерухомого майна, у результаті внесення його до статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» від ОСОБА_2 до ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Андрійчак О. О., зареєстрованим у реєстрі за № 1053, № 1054 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Андрійчак О. О., зареєстрованим у реєстрі за № 1043, №1044;

скасувати державну реєстрацію за ТОВ «Авіатор+» права приватної власності на асфальтний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 35773506 від 03 березня 2020 року);

визнати недійсним правочин, оформлений протоколом № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 01 грудня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ярош О. В. (далі - приватний нотаріус Ярош О. В.), зареєстрований у реєстрі за № 1663, № 1664 та актом приймання-передачі майна ТОВ «Авіатор+» від 01 грудня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Ярош О. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1665, № 1666;

скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної власності на асфальтний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 39591808 від 02 грудня 2020 року);

визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 липня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М. І., (далі - приватний нотаріус Юріяк М. І.), зареєстрований у реєстрі за № 2058;

скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_4 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 47448861 від 28 липня 2022 року).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 03 липня 2024 року позов керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жовківської міської ради задоволено.

Визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора Тузяка П. Т. (індексний номер 47177102 від 03 червня 2019 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з проведенням за ОСОБА_2 державної реєстрації права приватної власності на асфальтний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 31837337 від 03 червня 2019 року).

Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права приватної власності на асфальтний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 31837337 від 03 червня 2019 року).

Визнано недійсним правочин, оформлений протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 04 червня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Андрійчак О. О., зареєстрований у реєстрі за № 724, та № 725, актом приймання-передачі нерухомого майна, у результаті внесення його до статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» від ОСОБА_2 до ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Андрійчак О. О., зареєстрованим у реєстрі за № 1053, № 1054 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року посвідченим приватним нотаріусом Андрійчак О. О., зареєстрованим у реєстрі за № 1043, №1044.

Скасовано державну реєстрацію за ТОВ «Авіатор+» права приватної власності на асфальтний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 35773506 від 03 березня 2020 року).

Визнано недійсним правочин оформлений протоколом № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 01 грудня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Ярош О. В., зареєстрований у реєстрі за № 1663, № 1664 та актом приймання-передачі майна ТОВ «Авіатор+» від 01 грудня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Ярош О. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1665, № 1666.

Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_3 права приватної власності на асфальтний майданчик, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 39591808 від 02 грудня 2020 року).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 липня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Юріяк М. І., зареєстрований у реєстрі за № 2058.

Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_4 права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227, номер запису про право власності 47448861 від 28 липня 2022 року).

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «Авіатор+» на користь Львівської обласної прокуратури на відшкодування судових витрат 15 878,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227) є незаконною.

Незаконною реєстрацією права власності на спірне майно та надалі його відчуженням, порушено законні права та інтереси Жовківської територіальної громади в особі Жовківської міської ради як власника земельної ділянки та позбавлено можливості завершити розпочатий процес щодо визнання асфальтного майданчика (колишнього аеродрому) в с. Туринка (урочище Рудне), загальною площею 8 947 кв. м. безхазяйним майном.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на обставини встановлені у кримінальній справі № 444/1100/23, не врахував, що звертаючись до суду з позовом прокуратура посилалася лише на незаконність державної реєстрації асфальтного майданчика, який розміщений на земельній ділянці Жовківської міської ради та, відповідно, на незаконність всіх подальших дій щодо його відчуження, однак позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не заявляла, що свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав.

Відхиляючи доводи позивача про порушення відповідачами прав Жовківської міської ради, оскільки саме вона має право на одержання у власність безхазяйної нерухомої речі - асфальтного майданчика, апеляційний суд зазначив, що спірний асфальтний майданчик не є нерухомими майном.

Прийняття на баланс споруди асфальтного майданчика, згідно з рішенням Туринкіської сільської ради від 04 травня 2018 року № 63 свідчить про відкрите володіння цим майном, а отже ефективним способом захисту може бути визнання права власності на споруду асфальтного майданчика за набувальною давністю та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У квітні 2024 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження прокурор посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 05 червня 2019 року у справі № 392/1829/17, від 17січня 2024 року у справі № 522/3999/23, від 12 вересня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 09 листопада 2017 року у справі № 659/480/16-ц, від 24 травня 2022 року у справі № 203/2577/19, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 296/6949/17, від 29 березня 2018 року у справі № 175/4741/16, від 06 вересня 2018 року у справі № 205/1178/16-ц, від 20 травня 2015 року у справі № 3-87гс15, від 27 вересня 2018 року у справі № 571/1099/16-ц, від18 березня 2021 року у справі № 389/2946/16-ц, від 29 квітня 2022 року у справі № 494/1218/19, від 13 листопада 2022 року у справі № 547/200/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема дороги. Тобто, належить до елементів благоустрою, як тип покриття доріг і тротуарів і не є окремим об`єктом нерухомого майна. Зазначений об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомого майна, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки (дороги, тротуару) з метою задоволенні потреб населення у покращенні можливості її експлуатації за призначенням, а отже не підлягає державній реєстрації.

ОСОБА_4 , проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність набуття у власність асфальтного майданчика, як окремого об`єкта нерухомого майна.

За змістом частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зважаючи на наведене, захист права держави в особі Жовківської міської ради на земельну ділянку комунальної власності можливий шляхом скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними актів-приймання передачі та договорів купівлі-продажу, припинення власності ОСОБА_4 на асфальтний майданчик, який зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, та скасування державної реєстрації права власності, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 травня 2022 року у справі № 203/2577/19.

У травні 2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Костків Н. С., у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, ухвалені не у подібних правовідносинах, а тому обґрунтовано не були враховані судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 не може бути добросовісним набувачем, оскільки 27 липня 2022 року уклав договір купівлі-продажу асфальтного майданчика під час досудового розслідування кримінального провадження від 11 січня 2022 року № 42022142240000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України. Однак, прокурор залишає поза увагою, що будь-які відомості щодо досудового розслідування є закритими для інших осіб. Незважаючи на те, що кримінальне провадження відкрито 11 січня 2022 року станом на 28 липня 2022 року арешт на асфальтний майданчик в межах кримінального провадження не накладався. Сторонам зазначеного правочину підозра не вручалася. Отже, ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_4 не знали і не могли знати про наявність обставин, що перешкоджали б укладенню договору.

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_4 заявив про сплив позовної давності, оскільки первинна реєстрація відбулася 03 червня 2019 року, а з позовом до суду Жовківська окружна прокуратура звернулася у жовтні 2022 року, однак суд таку заяву не розглянув.

ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про права інших осіб на спірне нерухоме майно чи його обтяження, він добросовісно покладався на правомірність таких відомостей.

Погоджуючись із резолютивною частиною постанови апеляційного суду,

ОСОБА_4 зазначив, що посилання суду на те, що спірний асфальтний майданчик є колишнім аеродромом ґрунтується лише на твердженнях Жовківської міської ради, яка нібито прийняла на баланс безхазяйне майно. Водночас доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять.

Асфальтний майданчик фактично є сукупністю певних споруд (частково зруйнованих) на асфальтній площадці. Ці споруди зареєстровані у Державному реєстрі речових прав як об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик, що є відмінним від поняття «асфальтне покриття». Майданчик включає певні споруди, конструктивні елементи, які не можна вважати лише поліпшеннями земельної ділянки.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу від Львівської обласної прокуратури, мотивовані тим, що посилання ОСОБА_4 у відзиві на те, що він є добросовісним набувачем нерухомого майна є безпідставними, оскільки асфальтний майданчик не є нерухомим майном, а тому він, проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність набуття його у власність як окремого об`єкта нерухомого майна.

Жовківська міська рада є власником земельної ділянки площею 3,4200 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622789200:06:000:0167, на якій знаходиться спірний асфальтний майданчик. Внаслідок незаконного набуття ОСОБА_4 права власності на асфальтний майданчик, до нього, на порушення вимог статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), перейшло право користування земельною ділянкою, що порушує права територіальної громади.

За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки призведе до повернення у стан, що існував до відповідної державної реєстрації.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Костків Н. С., обґрунтовані тим, що посилання прокурора на неможливість віднесення спірного об`єкта до нерухомого майна і як наслідок відсутність добросовісності ОСОБА_4 , який на думку прокуратури мав проявити належну обачність та розуміти, що спірний об`єкт не є нерухомим майном, є безпідставними, зважаючи на те, що такий статус об`єкта, присвоєно державними посадовими особами шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Методичні рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 року № 660/5, на які посилається прокурор у запереченнях на відзив, втратили чинність, а тому не підлягають урахуванню.

Крім того, як прокурор, так і Львівський апеляційний суд в оскаржуваній постанові безпідставно застосовують поняття «поняття дорожнє асфальтне покриття» до об`єкта «асфальтний майданчик», що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу.

Визначення об`єкта (споруди) як нерухомого майна може здійснюватися виключно за матеріалами інвентаризації, що проводяться сертифікованими інженерами та відомостями, що вносяться до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Асфальтний майданчик не має статусу автомобільної дороги чи іншої споруди, що зазначена у частині четвертій статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». А тому, зважаючи на те, що право власності ОСОБА_3 на спірний асфальтний майданчик було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав, у ОСОБА_4 не було жодних підстав для сумніву у достовірності таких відомостей.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 квітня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської

обласної прокуратури з підстав, визначених пунктом 1 частини другої

статті 389 ЦПК України; витребувано з Жовківського районного суду Львівської області матеріали цивільної справи № 444/2919/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У червні 2024 року матеріали справи № 444/2919/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно з рішенням Туринківської сільської ради від 21 червня 2013 року № 2 прийнято на баланс сільської ради споруду (аеродром) в с. Туринка в урочищі Рудне.

Рішенням Туринківської сільської ради від 04 травня 2018 року № 63

«Про прийняття на баланс сільської ради безгосподарської споруди - асфальтного майданчика (колишнього аеродрому) в с. Туринка (урочище Рудне)» визнано безгосподарською та взято на облік споруду - асфальтний майданчик (колишнього аеродрому) в с. Туринка (урочище Рудне), загальною площею 8 947 кв. м.

Асфальтний майданчик (колишнього аеродрому) в с. Туринка (урочище Рудне), загальною площею 8947 кв. м знаходиться на земельній ділянці, кадастровий № 4622789200:06:000:0167, в межах Жовківської об`єднаної територіальної громади.

Згідно з відомостями Жовківської міської ради асфальтний майданчик (колишнього аеродрому) в с. Туринка (урочище Рудне) перебував на балансі Туринківської сільської ради інвентарний № 103100012, балансова вартість

109 587,00 грн.

Рішення про присвоєння поштової адреси: вул. Б. Хмельницького, 1Е чи 1Є, с. Туринка Туринківською сільською радою та Жовківською міською радою не приймалося.

Відповідно до передавального акта від 23 лютого 2021 року зазначений асфальтний майданчик переданий Жовківській міській раді. Право власності Туринківською сільською радою та Жовківською міською радою на асфальтний майданчик не реєструвалося. Асфальтний майданчик (аеродром) в с. Туринка (урочище Рудне) Жовківською міською радою не відчужувався.

Документи, які б підтверджували право власності Туринківської сільської ради на зазначений об`єкт до Жовківської міської ради (як правонаступника) не передавалися, оскільки взяття цього об`єкта на баланс відбулося з порушенням встановленого законодавством порядку, без реєстрації права власності на асфальтний майданчик (аеродром) с. Туринка (урочище Рудне).

У Жовківської міської ради як у правонаступника Туринківської сільської ради відсутня інформація стосовно того, чи був цей об`єкт зареєстрований як безгосподарний.

Туринківська сільська рада не зверталася до суду з позовом про передачу безхазяйного майна у комунальну власність Туринківської сільської ради , а саме злітно-посадкової смуги, перону та руліжної доріжки за адресою: вул. Б.Хмельницького,№1Є, с. Туринка, Львівська область (лист Жовківської міської ради від 02 вересня 2022 року № 03-06/2015).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер витягу 169064493) 03 червня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227). Підставою для державної реєстрації стали довідка та технічний паспорт від 17 травня 2019 року, видані ТОВ «Галбудпроект».

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були засновниками ТОВ «Авіатор+».

Згідно з протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 04 червня 2019 року, акта приймання-передачі нерухомого майна, та акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року ОСОБА_2 передав до статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» нерухоме майно - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м, реєстраційний номер 1843974746227, про що 03 березня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості (номер запису 35773506).

На підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» від 30 травня 2020 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» у розмірі 98 %, що становить 98 000,00грн, на підставі якого ОСОБА_3 став власником 100 % статутного капіталу товариства.

22 вересня 2020 року ОСОБА_3 вирішив вийти зі складу учасників ТОВ «Авіатор+» та просив виплатити йому 99 % статутного капіталу шляхом передачі у власність асфальтного майданчика, загальною площею 8 947,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 жовтня 2020 року ОСОБА_2 вийшов із складу учасників ТОВ «Авіатор+» та погодився на передачу ОСОБА_3 у власність асфальтного майданчика, загальною площею 8 947,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом загальних зборів ТОВ «Авіатор+» від 01 грудня 2020 року

№ 1, акта приймання-передачі нерухомого майна від 01 грудня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик, площею 8 947,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227).

28 липня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2058, на підставі якого, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1843974746227).

В ухвалі Жовківського районного суду Львівської області від 18 квітня 2023 року (справа № 444/1100/23) встановлено, що ОСОБА_1 , як державний реєстратор прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за відсутності документів, які дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, несанкціоновано змінив інформацію в автоматизованій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. А саме 03 червня 2019 року приблизно о 20 год 15 хв на підставі заяви ОСОБА_2 , довідки від 17 травня 2019 року та технічного паспорта, виданого 17 травня 2019 року ТОВ «Галбудпроект», за відсутності документа, що відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підтверджує набуття, зміну, або припинення права на нерухоме майно, усвідомлюючи наслідки своїх дій та свідомо бажаючи їх настання, незважаючи на наявність передбачених пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстав для відмови у державній реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна, «прийняв рішення про внесення змін у автоматизованій системі - Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03 червня 2019 року № 47177102, на підставі якого відкрив розділ № 18439747746227 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна і провів державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 щодо асфальтного майданчика, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під час розгляду зазначеної кримінальної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив несанкціоновані зміни інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частини першої

статті 362 КК України.

ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19 та від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом

у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі

№ 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та інші).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову

в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин

(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі

№ 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) (пункт 148)).

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частини перша, друга статті 328 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягає право власності.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 зазначеного Закону).

Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; (пункти 1-2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 ).

Вирішуючи позовні вимоги керівника Жовківської окружної прокуратури, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик площею 8 947,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1843974746227) є незаконною, а тому всі дії щодо відчуження спірного асфальтного майданчика також є незаконними.

Апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

У касаційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури посилається на те, що такий висновок апеляційного суду суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 05 червня 2019 року у справі № 392/1829/17, від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23 про те, що та постановах Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 09 лютого 2022 року № 916/1613/20 про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Суди встановили, що державний реєстратор Тузяк П. Т. вчинив несанкціоновані зміни інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 362 КК України, зокрема шляхом державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на асфальтний майданчик, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , за відсутності у нього правовстановлюючих документів (кримінальна справа № 444/1100/23).

Крім того, вироком Жовківського районного суду Львівської області

від 20 листопада 2023 року у справі № 444/3244/23, на який посилається Львівська обласна прокуратура у запереченнях на відзив, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом призначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що державна реєстрація права власності на спірний асфальтний майданчик за ОСОБА_2 відбулася з порушенням порядку визначеного Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже всі наступні дії вчинені ОСОБА_2 щодо розпорядження асфальтним майданчиком, зокрема й передання до статутного фонду ТОВ «Авістар+» є такими, що вчинені особою, яка не мала на це права.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що звертаючись до суду з позовом Жовківська окружна прокуратура обрала неефективний спосіб захисту є помилковим, оскільки, за встановлених у цій справі обставин, вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на спірний асфальтний майданчик спрямована на захист законних прав та інтересів Жовківської територіальної громади, в особі Жовківської міської ради, як власника земельної ділянки, за захистом яких прокурор і звернувся до суду із розглядуваним позовом (див. постанову Верховного Суду від 24 травня 2022 року у справі № 203/2577/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі).

Установивши, що спірний асфальтний майданчик не належить до об`єктів, на які поширюється режим нерухомої речі, у розумінні статті 181 ЦК України, та, відповідно не підлягає державній реєстрації речове право на зазначений об`єкт, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що належним способом захисту прав Жовківської міської ради є звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, тобто негаторним позовом, який за своєю правовою природою є речово-правовим способом захисту.

Посилання ОСОБА_4 у відзиві на те, що він є добросовісним набувачем, оскільки ані ОСОБА_3 , ані він не знали і не могли знати про наявність обставин, що перешкоджали б укладенню договору купівлі - продажу від 28 липня 2022 року, є необґрунтованими, оскільки згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Жовківського районного Суду Львівської області від 24 червня 2024 року у кримінальній справі № 444/1127/22 надавався дозвіл на проведення обшуку в житлі та іншому володінні особи, а саме за місцем проживання ОСОБА_3 , з метою відшукання документів, які стали підставою для реєстрації права власності на асфальтний майданчик за адресою:

АДРЕСА_1 .

Верховний Суд відхиляє посилання ОСОБА_4 на те, що асфальтний майданчик фактично є сукупністю певних споруд (частково зруйнованих) на асфальтній площадці, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав як об`єкт нерухомого майна - асфальтний майданчик, що є відмінним від поняття «асфальтне покриття», оскільки такі доводи зводяться до незгоди ОСОБА_4 з висновками викладеними у постанові Львівського апеляційного суду від 18 березня 2023 року щодо вирішення питання належності асфальтного майданчика до об`єктів, на які поширюється режим нерухомої речі, яку він не оскаржив.

Крім того, технічний паспорт на асфальтний майданчик від 17 травня 2019 року, виготовлений ТОВ «Галбудпроект» на замовлення ОСОБА_2 , зокрема, характеристика асфальтного майданчика (опис основних конструктивних елементів), не містить відомостей щодо наявності будь-яких споруд, у тому числі й частково зруйнованих, а лише рік спорудження - 1991, та тип покриття - асфальт (т. 1, а.с. 22).

Посилання ОСОБА_4 у відзиві на касаційну скаргу на те, що суд першої інстанції проігнорував його заяву про застосування позовної давності не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи такої заяви не містять.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації права власності Жовківська окружна прокуратура просила визнати недійсним правочин, оформлений протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 04 червня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Андрійчак О. О., зареєстрований у реєстрі за № 724, та № 725, актом приймання-передачі нерухомого майна, у результаті внесення його до статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» від ОСОБА_2 до ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Андрійчак О. О., зареєстрованим у реєстрі за № 1053, № 1054 та актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Андрійчак О. О., зареєстрованим у реєстрі за № 1043, №1044; визнати недійсним правочин оформлений протоколом № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 01 грудня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Ярош О. В., зареєстрований у реєстрі за № 1663, № 1664 та актом приймання-передачі майна ТОВ «Авіатор+» від 01 грудня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Ярош О. В., зареєстрованим у реєстрі за № 1665, № 1666.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Отже, органи юридичної особи, зокрема і загальні збори учасників (акціонерів), у цивільному праві не визнаються учасниками цивільних відносин. Тому, не будучи особою (суб`єктом) цивільного права та не будучи наділеними цивільною дієздатністю, загальні збори учасників (акціонерів) не можуть вчиняти дії, які в цивільному праві визначаються як правочини.

Натомість учасником правочину виступає юридична особа, що наділена цивільною дієздатністю, а загальні збори учасників як орган юридичної особи беруть участь у формуванні внутрішньої волі цієї особи на вчинення правочину.

Загальні збори учасників як вищий орган товариства (стаття 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») беруть участь у набутті товариством прав та обов`язків опосередковано - через формування виконавчого органу та прийняття в межах своєї компетенції обов`язкових для виконавчого органу рішень, здійснення контролю за його діяльністю, в тому числі шляхом надання згоди на вчинення виконавчим органом від імені товариства значних та інших правочинів.

Оскільки загальні збори учасників товариства не є суб`єктом цивільних правовідносин, їх рішення не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України.

Тобто такі органи товариства не є самостійними суб`єктами права, оскільки не наділені власною правоздатністю та дієздатністю. Приймаючи рішення, орган товариства реалізує свої повноваження (компетенцію), забезпечує управління діяльністю юридичної особи, створюючи юридичні наслідки саме для юридичної особи.

Крім цього, однією з ознак правочину є поєднання внутрішньої волі та волевиявлення сторони та їх відповідність укладеному правочину, без якої неможлива свобода правочину та його дійсність. Цей принцип закріплено у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини четвертої статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства зобов`язані виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19 виснувала, що майнові інтереси окремих учасників товариства не завжди збігаються з інтересами самого товариства та рішеннями його органів управління, зокрема зборів учасників про розпорядження майном товариства.

Отже, у процесі прийняття рішення загальних зборів учасників товариства беруть участь його учасники, інтереси та волевиявлення яких можуть не збігатись і навіть суперечити як один одному, так і інтересам товариства. Тобто, на відміну від односторонніх правочинів або договорів, для того, щоб рішення набуло сили, не вимагається, щоб воля була виявлена всіма суб`єктами, яким надано право на прийняття рішення.

З викладених положень можна дійти висновку, що рішення органу управління товариства, на відміну від правочину, приймається органом лише в межах його компетенції та за процедурою, визначеною законодавством і статутом.

Дія рішень органів управління товариства обмежена виключно самим товариством, його учасниками та посадовими особами. Такі рішення забезпечують здійснення корпоративного управління та діяльності товариства, можуть породжувати права та обов`язки в обмеженого кола осіб та вичерпують свою дію фактом виконання.

Отже, рішення загальних зборів учасників товариства мають розглядатися як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти).

Залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)).

У спірних правовідносинах акт приймання-передачі спірного асфальтного майданчика до складу статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» від 11 липня 2019 року та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Авіатор+»

від 11 липня 2019 року підписані на підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+», оформленого протоколом від 04 червня 2019 року; акт приймання-передачі асфальтного майданчика ТОВ «Авіатор+» ОСОБА_3 від 01 грудня 2020 року - на підставі рішення загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+», оформленого протоколом № 1 від 01 грудня 2020 року.

Зазначені акти приймання-передачі асфальтного майданчика підтверджують волевиявлення сторін, а також мають юридичні наслідки - факт переходу права власності на зазначений майданчик.

Двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Прийняття рішень та укладення актів приймання-передачі асфальтного майданчика є комплексом дій, вчинених з метою передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» та надалі у власність ОСОБА_3 .

Рішення загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» та акти приймання-передачі, оформлені між ТОВ «Авіатор+», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утворюють завершений юридичний склад, наявність якого є необхідною і достатньою для виникнення права власності на спірний асфальтний майданчик.

Результатом вчинення комплексу дій з передачі асфальтного майданчика до складу статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» та надалі його виділ у власність ОСОБА_3 , як вартості його частки, є правочини, оформлені у цьому випадку відповідними актами приймання-передачі асфальтного майданчика.

Отже, у спірних правовідносинах сторони вчинили правочини, внаслідок яких право власності на асфальтний майданчик перейшло від ОСОБА_2 до ТОВ «Авіатор+» та надалі до ОСОБА_3 . Рішеннями загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+», оформленими протоколами від 04 червня 2019 року та 01 грудня 2020 року, виражено волю товариства, яку реалізовано підписанням уповноваженими особами відповідних актів приймання-передачі. Рішення загальних зборів засновників товариства є актом ненормативного характеру органу управління юридичної особи.

Таким чином, можуть бути оскаржені та визнані недійсними кінцеві результати комплексу дій з передачі майна до складу статутного капіталу ТОВ «Авіатор+» та ОСОБА_3 - правочини, оформлені актами приймання-передачі асфальтного майданчика.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для скасування протоколів загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 04 червня 2019 року та від 01 грудня 2020 року.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги керівника Жовківської окружної прокуратури, суд першої інстанції не звернув уваги не те, що співвідповідачем у цій прокуратура зазначила державного реєстратора Тузяка П. Т., в той час коли належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/1579/20 (провадження 12-31гс22) зазначено, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків з внесення записів до ЄДРПОУ, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем в суді. Зокрема у випадку невиконання державним реєстратором вимог суду (бездіяльності) про накладення заборони (арешту) внесеної до ЄДРСР при здійсненні ним реєстраційних дій.

Зважаючи на те, що таких позовних вимог у цій справі не заявлено, суду першої інстанції належало відмовити у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Тузяка П. Т., оскільки він не є належним відповідачем у цій справі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 413 ЦПК України).

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до державного реєстратора Тузяка П. Т. та в частині визнання недійсними протоколів загальних зборів засновників ТОВ «Авіатор+» від 04 червня 2019 року та від 01 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

За подання позовної заяви Львівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 15 878,40 грн (2 481,00х8х0,8), за подання касаційної скарги - 31 756,80 грн (15 878,40х200%), а всього - 47 695,20 грн, який підлягає стягненню на користь Львівської обласної прокуратури з ОСОБА_2 , ТОВ «Авіатор+», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 11 908,80 грн з кожного.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року скасувати.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року в частині вирішення позовних вимог керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жовківської міської ради Львівського району Львівської області до державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та визнання недійсними протоколів загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатор+» від 04 червня 2019 року та 01 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

У решті рішення Жовківського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівської обласної прокуратури 11 908,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатор+» на користь Львівської обласної прокуратури 11 908,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівської обласної прокуратури 11 908,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь Львівської обласної прокуратури 11 908,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець